Проблема туберкульозу в Україні

27.03.2015

Туберкульоз та ВІЛ/СНІД вже давно перестали бути суто медичною проблемою. Це захворювання становить небезпеку для держави та усього суспільства. З кожним роком зростає захворюваність та смертність від цієї соціально-небезпечної хвороби. Серед причин погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу – соціально-економічна криза та її наслідки, зростання числа соціально дезадаптованих і уразливих груп населення, хворих на хронічні соматичні захворювання, алкоголізм, наркоманію та ВІЛ/СНІД. Коштів Державного бюджету не вистачає, щоб забезпечити у необхідному обсязі лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз у зв’язку з високою вартістю лабораторно-діагностичного обладнання та антимікобактеріальних препаратів другого ряду. Це зумовлює необхідність впровадження в Україні кардинальних заходів з боку уряду та МОЗ України.
З нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом було проведено низку заходів, присвячених цій проблемі. 

23 березня 2005 року в прес-центрі «Укрінформ» (Київ) відбулася прес-конференція, де було висвітлено хід реалізації проекту, скерованого на подолання цієї соціально небезпечної хвороби в столиці, який здійснюється за фінансової підтримки Євросоюзу.
За словами заступника начальника Головного управління охорони здоров’я та медзабезпечення м. Києва Валерія Піщикова, відповідно до нової стратегії діяльність у боротьбі з туберкульозом у столиці децентралізовано. Тепер поліклініки відіграють важливу роль у виявленні та лікуванні випадків захворювання на цю хворобу. Діагностика та лікування туберкульозу проводиться безкоштовно, протитуберкульозні препарати доступні в достатній кількості для всіх пацієнтів. Переважна частина хворих після 2-3 тижнів активного лікування у спеціалізованих медичних закладах продовжують лікувальний процес у поліклініках та медико-соціальних центрах Червоного Хреста на амбулаторній основі.
Головний фтизіатр Києва Леонід Турченко нагадав присутнім, що з нагоди 123-ої річниці з дня, коли великий учений Роберт Кох виділив бактерію, що викликає туберкульоз, інфекціоністи багато зробили для з’ясування механізмів патогенної діяльності палички Коха та знайшли дієві препарати у боротьбі з цією хворобою. Але тільки-но соціальна й економічна ситуація в країні погіршується, туберкульоз неодмінно повертається. Нині ситуацію загострює ще й ВІЛ-інфекція, підкреслив головний фтизіатр столиці. За його словами, у 50-60% пацієнтів з ВІЛ/СНІДом розвивається ще й туберкульоз. Леонід Турченко підкреслив, що ситуація в Києві дещо благополучніша, ніж у цілому в державі, – рівень захворюваності та смертності майже удвічі нижчий.
Загалом, виступаючі наголошували, що проблема туберкульозу лише на десять відсотків має медичну складову. Тому гостро стоїть питання поінформованості населення, пропаганди здорового способу життя, профілактики туберкульозу. У цьому напрямі велика роль належить ЗМІ та громадським організаціям, які займаються цією проблематикою. Але, підкреслювали фахівці, якщо у боротьбі з ВІЛ/СНІДом працює значна кількість недержавних громадських об’єднань, то цього не можна сказати про туберкульоз. Поряд з Червоним Хрестом, який традиційно опікується хворими на туберкульоз, останні п’ять років активно почала діяти фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу», на рахунку якої велика кількість різноманітних акцій, скерованих, у першу чергу, на профілактику цієї недуги серед дітей та підлітків.
24 березня 2005 року в конференц-залі МОЗ України відбувся круглий стіл «Контроль за туберкульозом в Україні» з нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом. У роботі зібрання взяли участь міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук, перший заступник міністра, керівник проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» Святослав Ханенко, провідні фтизіатри України, представники громадських та міжнародних організацій, засоби масової інформації.
У першу чергу, міністр охорони здоров’я Микола Поліщук подякував усім лікарям-фтизіатрам, які, ризикуючи власним здоров’ям та життям, надають медичну допомогу хворим на туберкульоз: «Якщо ми маємо сьогодні певні досягнення в боротьбі з туберкульозом та забезпеченні контролю за цією небезпечною хворобою, – наголосив він, – то лише завдяки вашій сумлінній та самовідданій праці. Спасибі вам за це». У Законі України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» зазначено: «Держава визнає боротьбу з туберкульозом невід’ємною складовою політики щодо безпеки суспільства та національної безпеки». Тому боротьба з туберкульозом є пріоритетом державної політики; стратегічною проблемою, від якої залежать безпека країни та кожного її громадянина.
Зокрема, міністр зазначив, що туберкульоз – інфекційна хвороба, яка вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення: біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо. Туберкульоз спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих. Негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до групи соціально небезпечних.
В Україні з 1995 року спостерігається епідемія туберкульозу, яка невпинно прогресує і є однією з основних медико-соціальних проблем. Зафіксовано поширення усіх форм туберкульозу. Кількість хворих становить 1,4% чисельності населення країни. Нині туберкульоз в Україні призводить до найбільшої кількості смертельних випадків від інфекційної патології. За період з 1991 року, коли почало відмічатися поступове зростання захворюваності на туберкульоз, рівень смертності зріс у 2,7 раза і становить 22,6 на 100 тис. населення.
У державі відмічено поступове зростання захворюваності на туберкульоз – починаючи з 1991 року рівень захворюваності зріс у 2,4 раза. За 2004 рік рівень захворюваності зріс на 4,4% і дорівнює 80,9 на 100 тис. населення. Захворюваність на туберкульоз серед дітей у порівнянні з минулим роком зросла на 2,2% і становить 9,3 на 100 тис. дитячого населення. У 2004 році виявлено 38 403 нових випадки захворювання на туберкульоз. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України: Херсонській області – 166,2 на 100 тис. населення; Миколаївській – 114,9; Луганській – 112,4, Донецькій, Кіровоградській, Харківській та Одеській областях – перевищує 90 на 100 тис. населення.
Незважаючи на таку складну ситуацію фтизіатрична служба досягла певних позитивних результатів. Завдяки збереженню комплексу профілактичних заходів протягом останніх 10 років у країні не збільшився рівень захворюваності на туберкульозний менінгіт та рівень смертності від туберкульозу серед дітей і підлітків. З 2000 року Міністерство охорони здоров’я України запровадило систему централізованої закупівлі протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету. Станом на 01.01.2005 року закуплено і розподілено по регіонах України протитуберкульозні препарати на суму 33 709,67 тис. грн., що дозволило забезпечити всіх хворих на туберкульоз препаратами І та ІІ ряду. У результаті сталого забезпечення хворих ліками підвищена ефективність лікування хворих з уперше діагностованим туберкульозом, яка оцінюється відсотком припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду в легенях за три останніх роки відповідно на 11,3 та 10,1%.
Однією з проблем, яка перешкоджає ефективній боротьбі з туберкульозом, є відсутність єдиної системи обліку та звітності, яка б відповідала міжнародним стандартам. У рамках проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні», який спрямовано на реалізацію національної програми боротьби з туберкульозом, групою фахівців на базі Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України розроблені нові звітно-облікові форми, які відповідають світовим стандартам і дозволяють організувати ранню діагностику, лікування та моніторинг туберкульозу на європейському рівні. Але найсуттєвішою проблемою для медичних протитуберкульозних закладів є низький рівень оснащення. І міністерство також розпочало розв’язувати цю проблему. Вже оголошено тендер по закупівлі в рамках вищезгаданого проекту лабораторного обладнання, офісної та комп’ютерної техніки для поліпшення матеріальної бази протитуберкульозних закладів.
Міністр охорони здоров’я зазначив, що МОЗ України, працюючи над новою Національною програмою щодо контролю туберкульозу в Україні на 2006-2010 роки, повинно урахувати усі проблеми та недоліки попереднього етапу та ті зміни в епідемічній ситуації, які сталися за останні роки. Вже сьогодні проект нової програми передбачає соціальну підтримку хворих на туберкульоз та медичних працівників протитуберкульозних закладів; удосконалення системи моніторингу та забезпечення наукового супроводу протитуберкульозних закладів; здійснення заходів щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-асоційованого туберкульозу тощо. «Але одним з головних завдань, які стоять перед Міністерством охорони здоров’я, – підкреслив Микола Поліщук, – є підвищення престижу працівників фтизіатричної служби та зниження ризику захворювання їх на туберкульоз. Туберкульоз – це медико-соціальна і політична проблема».
Спільний зі Світовим банком проект «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» дасть можливість за рахунок позики Світового банку придбати необхідне лабораторно-діагностичне обладнання та здійснити підготовку кадрів для впровадження сучасних методів діагностики, лікування туберкульозу. Крім цього, проект дозволить реалізувати комплекс протиепідемічних заходів у більш повному обсязі відповідно до рекомендацій ВООЗ.
Метою проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» є зниження рівня захворюваності та смертності від туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом упровадження ефективної Національної стратегії боротьби з туберкульозом, адаптованої до світових стандартів, і Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, які значною мірою фокусуються на запобіганні поширенню цих хвороб серед груп високого ризику. Діяльність з реалізації проекту зосереджена в трьох основних компонентах: контроль за туберкульозом, контроль за ВІЛ/СНІДом, контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом у місцях позбавлення волі.
Одним з компонентів цього проекту є «Контроль за туберкульозом в Україні». Його завданнями є підвищення ефективності виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу. Компонент спрямовано на протидію епідемії туберкульозу серед найбільш уразливих верств населення. Цей компонент передбачає виконання програми з надання підтримки МОЗ у здійсненні контролю за поширенням епідемії туберкульозу та полірезистентного туберкульозу і підвищенні та доведенні до сучасного рівня можливостей країни в цих сферах за допомогою надання МОЗ засобів упровадження його Національної стратегії боротьби з туберкульозом, адаптованої до світових стандартів, а також посилення організаційно-технічного потенціалу як на центральному рівні, так і на рівні 27 регіонів, відібраних для проекту, що передбачає, зокрема, такі конкретні заходи:
– навчання фтизіатрів, лаборантів, лікарів загального профілю, епідеміологів, статистиків і медичних сестер у питаннях виявлення та лікування туберкульозу, належного контролю й нагляду за лікуванням і його результатами;
– забезпечення мікроскопами, витратними матеріалами та обладнанням для проведення лабораторних досліджень на регіональному рівні, а також посилення спроможностей Національної референс-лабораторії;
– адміністрування необхідною кількістю ліків першого ряду для лікування туберкульозу;
– проведення кампаній з інформування громадськості з використанням телебачення та радіо з метою підвищення рівня знань усього населення про туберкульоз;
– впровадження програми з моніторингу та оцінки проекту.
Микола Поліщук зазначив, що ефективне використання коштів позики Світового банку дасть можливість розв’язати проблему фінансування заходів, які забезпечать контроль за епідемією та покращення епідемічної ситуації в країні. Міністр підкреслив, що забезпечити контроль та приборкати таке соціально небезпечне захворювання, як туберкульоз, можна лише спільними зусиллями. Це є одним із завдань проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні», який спрямований на виконання державних програм.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

05.08.2022 Алергія та імунологія Левоцетиризин у високих дозах для лікування резистентної хронічної спонтанної кропив’янки: ефективність і безпека

Хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК) є досить поширеним захворюванням шкіри, що спостерігається переважно в жінок молодого та середнього віку. Препарати першого ряду для лікування ХСК – антигістамінні препарати (АГП) ІІ покоління, проте близько половини пацієнтів недостатньо реагують на них. Причини такого явища вивчені замало, як і сам патогенез цього захворювання....

03.08.2022 Пульмонологія та оториноларингологія Персоніфікований підхід до лікування гострих бронхітів у дітей: міфи чи практика, що заснована на доказах?

Патологія бронхолегеневої системи в дітей, зокрема гострі бронхіти (ГБ), є однією з 5 найпоширеніших причин звертання пацієнтів по амбулаторну допомогу. ГБ у будь-якому періоді дитинства найчастіше має вірусну етіологію. Незважаючи на чинні прості й чіткі рекомендації щодо лікування бронхітів, реальна клінічна практика показує різноманітні, часто необґрунтовані, підходи з поліпрагмазією до ведення таких пацієнтів. Особливо важливим є поширена практика призначення антибіотиків. Окрім побічних ефектів вони призводять до зростання проблеми антибіотикорезистентності, яку сьогодні Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розцінює як загрозу національній безпеці. ...

28.07.2022 Терапія та сімейна медицина Вітамін К: вплив на стан кісткової тканини

Жиророзчинний вітамін К, вперше виявлений Карлом Петером Генріком під час дослідження зсідання крові, було названо першою літерою німецького терміна «коагуляція» (Raju T., 1999). Зазначені особливості його відкриття зумовили виникнення хибного ставлення до вітаміну К як до речовини, потрібної виключно для забезпечення гемостазу....

27.07.2022 Психіатрія Синдром відтермінованого життя: сучасні можливості терапії

Незважаючи на ведення активних бойових дій на території нашої країни, наукове життя медичної спільноти бурхливо триває. Нещодавно з ініціативи Асоціації превентивної та антиейджинг медицини проведено онлайн-конференцію, в рамках якої практикуючі лікарі дізнавалися про особливості психологічних реакцій людини на війну й опановували можливості терапевтичної корекції різноманітних неврологічних, психіатричних розладів, спровокованих російською військовою агресією. З деякими психологічними станами, як-от синдром відтермінованого життя (СВЖ), значна більшість українських медиків має справу вперше....