На злеті душевної наснаги

Є щось символічне в тому, що в день, коли Київ святкував 60-річчя звільнення міста від німецько-фашистських загарбників, у колонній залі міської держадміністрації відбувалися урочистості, де віншували кращих з кращих. З щирими словами привітання до них звернувся міський голова О. О. Омельченко і вручив відзнаки, якими держава вшанувала їх трудову звитягу.

У славній когорті пошанованих людей звання «Заслужений лікар України» отримали завідувач відділення поліклініки №2 Владислав Володимирович Злочевський, головний лікар Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру Маріям Нурметівна Клименко, головний лікар Київського міського центру радіаційного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Наталія Миколаївна Олофінська, завідувач відділення Київського міського пологового будинку № 7 Тетяна Олександрівна Семенченко.

Звання «Заслужений діяч науки і техніки України» Указом Президента присвоєно генеральному директору представництва компанії «Пфайзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн», доктору фармацевтичних наук Владиславу Володимировичу Страшному.

Саме про цю людину наша подальша розповідь

Таємничий для більшості людей світ фармації для юного Владислава Страшного був по-домашньому близьким, як буває близькою дитині робота батьків. Мати, Віра Іванівна, багато років працювала провізором в аптеці, що на Донеччині. Мабуть, від неї передалося сину те відчуття причетності до фармації, яке потім стало провідною зіркою його подальшого життя. Вона вела його у великий світ фармації цікавою, хоча і важкою дорогою знань. Спочатку було навчання на фармацевтичному відділенні Запорізького медичного училища, а згодом у Харківському державному фармацевтичному інституті (нині Національний фармацевтичний університет), куди він поступив у 1978 році після повернення із армії, де служив у медичних підрозділах військових частин. Швидко промайнули незабутні студентські роки. І ось він, червоний диплом, свідчення про відмінні знання випускника, що відкривав перед молодим спеціалістом чудові перспективи фахового зростання.

Владислав Володимирович прийняв принадну пропозицію ректора Інституту, доктора медичних наук, професора Валентина Петровича Черних залишитися працювати в цьому навчальному закладі на престижній посаді проректора вузу. Напевно, це перший випадок в історії вищої школи України, коли таку високу адміністративну посаду довіряють випускнику інституту, вчорашньому студенту. Проте це призначення було не випадковим, адже ще у студентські роки В. В. Страшний показав значні організаторські здібності і схильність до науково-дослідної діяльності. Фактично В. В. Страшний на той час був сформованою науковою особистістю. Через декілька років він захищає у Всесоюзному НДІ хімії і технології лікарських засобів кандидатську дисертацію, присвячену актуальній проблемі синтезу лікарських засобів і критеріям їх біологічної активності.

Сімейні обставини спонукали Владислава Володимировича переїхати до Києва і влаштуватися працювати у відділі науки Медбіопрому України. Тут, під керівництвом талановитого організатора медичної промисловості Валерія Костянтиновича Печаєва, Владислав Страшний впритул підійшов до пізнання глибинних законів маркетингу. Валентина Петровича Черних і Валерія Костянтиновича Печаєва він вважає своїми вчителями з великої літери.

Можливості сповна проявити свій талант науковця і організатора з’явилися, коли Україна отримала незалежність. Нові соціально-економічні умови в молодій державі стали своєрідними висхідними потоками для злету творчого потенціалу В. В. Страшного. За невеликий період, що вимірюється одним десятиріччям, він зміг зробити стільки, що іншому не вистачить усього життя. Ось сухі рядки з його нагородного листа про зроблене останнім часом: «Суттєвий внесок зробив В. В. Страшний у вивчення господарської, адміністративної (менеджмент), маркетингової діяльності українських фармацевтичних підприємств з іноземними інвестиціями. Результати досліджень захищені в докторській дисертації.

Загальний науковий доробок В. В. Страшного — 71 публікація в галузевій літературі, у тому числі одна монографія, підручник у двох частинах, 7 методичних рекомендацій. Має 2 патенти та 8 авторських свідоцтв про винаходи. Його методичні рекомендації ухвалені Державним комітетом України з медичної та мікробіологічної промисловості «Держкоммедбіопром» і впроваджені на ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ВАТ «Фармак», ВТ «Київмедпрепарат», ЗАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», СП «Оптима-Фарм», ДП «Кебот».

Плідна дослідницька і педагогічна діяльність органічно пов’язана з організаторською.

В. В. Страшний накопичує і вдосконалює викладацький досвід при Національному фармацевтичному університеті з проблем розвитку підприємництва в країнах з перехідною економікою. У 1999 році отримує звання доцента, у 2002 році стає професором кафедри. Є членом вченої ради фармацевтичного факультету Національного медичного університету.

Наукові досягнення В. В. Страшного здобули широке визнання, його обрано академіком Української академії наук за спеціальністю «Фармація». З 1994 року він є індивідуальним членом Українського cоюзу промисловців і підприємців, працює на сприяння розвиткові галузевої кооперації іноземних компаній з українськими виробниками у фармацевтичному секторі. У своїй діяльності спирається на новітні технології, сприяє розвитку інтеграції».

Який треба мати заряд душевної сили, натхнення та наснаги, щоб виконати такий обсяг роботи! За лаштунками сцени, де висвітлені досягнення, — щоденна напружена праця, вирішення узгоджень сотень питань організаційного, наукового, бізнесового і врешті-решт побутового характеру. Адже навколо В. В. Страшного гуртуються численні спеціалісти і науковці. Маючи лідерські хорезматичні якості характеру, він успішно долає перепони, що виникають на його шляху: досить швидко оволодів іноземними мовами, що дозволило пройти стажування в Угорщині на одному з найвеличніших комбінатів, де пізнавав ази у сфері сучасного фармацевтичного бізнесу. Потім вдосконалював свої знання в Західній Європі, у рамках програми «Актим», що йде під патронатом уряду Франції. Наступний крок — учбовий курс в Інституті бізнес-організаторів у Фонтебло.

Мабуть ці риси особистості В. В. Страшного привернули увагу керівництва всесвітньо відомої американської компанії «Пфайзер», однієї з найбільших фармацевтичних корпорацій світу, яка була першою серед західних фінансових гігантів, що надала Україні суттєву гуманітарну допомогу. У 1992 році компанія безкоштовно передала українським шпиталям сучасні ліки на суму півмільйона американських доларів. Коли вибухнув спалах холери в Криму, «Пфайзер» терміново надіслав допомогу на суму 250 тисяч доларів.

У 1994 році ця потужна корпорація запропонувала В. В. Страшному очолити її представництво в Україні. У нагородному листі про цю роботу Владислава Володимировича коротко сказано так: «За час роботи в представництві сприяв ознайомленню українських учених та організаторів охорони здоров’я з новітніми технологіями фармацевтичної індустрії за кордоном. Протягом кількох років В. В. Страшний був членом Наглядової ради Національного фонду «Україна-дітям» під почесним головуванням Л. М. Кучми. Є головою Комітету «Медична група» при Американській торгівельній палаті і головою ради директорів Асоціації міжнародних фармацевтичних компаній-виробників в Україні».

Ім’я В. В. Страшного, як визнаного вченого-фармацевта, котрий зробив вагомий внесок у розвиток національної фармацевтичної промисловості та українського ринку лікарських засобів, добре відоме не тільки в нашій країні, але далеко за її межами. Великий прибічник інтеграції України у світову спільноту високорозвинутих країн, він намагається в своїй конкретній діяльності залучити до вітчизняної медицини новітні досягнення фармації у виготовленні високоефективних засобів лікування. Його найзаповітніша мрія, щоб кожен українець мав можливість отримати медичну допомогу за високими критеріями світових стандартів.

Заслуги в різнобічній діяльності В. В. Страшного високо оцінені українським суспільством. За великий особистий внесок у розбудову медицини Президент України нагородив В. В. Страшного орденом «За заслуги III ступеня». Не залишилися без уваги гуманізм і благодійність. Він є кавалером орденів православної церкви: «Князя Володимира Великого III ступеня», «Нестора-літописця» та ордена «Христа Спасителя».

Нині яскравий талант Владислава Володимировича в розквіті. Злет його душевної наснаги продовжується.