Коморбідність хронічного панкреатиту й остеоартрозу: клініко-патогенетичні аспекти

12.03.2017
Л.С. Бабінець Л.С. Бабінець

Одним із найбільш поширених захворювань суглобів, яке діагностується не менше ніж у 20% населення планети, є остеоартроз (ОА). В Україні офіційно зареєстровано понад 500 тис. хворих на ОА, що, як припускають експерти, значно менше, ніж у реальному житті. Згідно зі статистичними даними, кожен третій мешканець має подібне ураження суглобів [1, 13]. Актуальність даної патології для суспільства полягає в тому, що вона посідає третє місце за поширеністю, друге – за первинною інвалідизацією, перше – за тимчасовою непрацездатністю серед усіх захворювань [3].

Т. Г. Маєвська Т. Г. Маєвська

Останніми роками значний акцент робиться на коморбідності нозологій у пацієнтів, що ускладнює перебіг захворювань і потребує врахування в лікуванні та реабілітації таких хворих. Зокрема, були проведені дослідження щодо високої частоти ураження при ОА внутрішніх органів, у тому числі шлунково-кишкового тракту (ШКТ). За даними Л. Б. Лазебника і В. Н. Дроздова, у середньому реєструвалося ≥5 хвороб на кожного обстеженого, що дало право авторам констатувати проблему поліморбідності при ОА [10]. Дослідники встановили, що у хворих, яких обстежували з приводу захворювань ШКТ у віці від 60 до 85 років (564 особи), ОА виявили у 55% пацієнтів із хронічним холециститом, у 39% – із хронічним гастритом, у 25% – із хронічним панкреатитом (ХП). Дещо менші цифри спостерігались при виразковій хворобі та цирозі печінки (16,6 і 12,6% відповідно), при цьому загальна кількість хвороб на одного пацієнта становила 5,1-5,8 [4].

Велика частота поєднання ОА і ХП, складність лікування і прогнозу якості життя за наявності такого клінічного поєднання, а також великий ризик інвалідизації стали передумовами для дослідження зазначеної когорти хворих. Однією зі спільних ланок патогенезу ОА і ХП є порушення контролю рівня оксидативного стресу антиоксидантною системою (АОС). Нормальні показники перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) є однією з умов фізіологічного функціонування клітин як підшлункової залози (ПЗ), так і кісткової тканини [2, 16]. Деякі автори відзначають, що посилена оксидація при ОА викликає інтенсивне утворення вільних радикалів (перекису водню, супероксидного аніона, гідроксильного радикала), а вони, у свою чергу, ініціюють зміни макромолекул білків, жирів, вуглеводів. Основне значення в захисті від оксидативних пошкоджень мають ферментативні та неферментативні білки – супероксиддисмутаза (СОД), каталаза, церулоплазмін (ЦП), феритин, концентрація яких при ОА знижена [12]. Вільні радикали викликають деполімеризацію глікозаміногліканів, у тому числі гіалуронової кислоти, та руйнування колагенових структур, спричиняючи таким чином пошкодження хряща. Вони також пригнічують проліферацію хондроцитів і посилюють протеоліз міжклітинної речовини хряща за рахунок активності протеолітичних ферментів в умовах патології [8, 15]. Оксидативний стрес, який при цьому наявний, відіграє важливу роль у розвитку вогнищевого амілоїдного переродження клітин острівців та ацинарних клітин ПЗ при ХП, унаслідок цього виникає інкреторна та екскреторна дисфункція [5, 7]. При активації ПОЛ і пригніченні АОС порушується імунологічна реактивність і виникає ендогенна інтоксикація, що супроводжує ХП, спостерігаються розлади метаболізму сполучної і кісткової тканин, що призводить до змін кісткової маси у вигляді її збільшення (остеосклерозу) або зменшення (остеопорозу) [1, 12, 15].

Мета дослідження – вивчити вплив супутнього ХП на стан показників АОС і ПОЛ у хворих з поєднанням ОА і ХП, а також встановити можливі взаємозв’язки параметрів ПОЛ та АОС з основними характеристиками клінічного перебігу ХП.

Матеріали і методи

Для досягнення поставленої мети було проведено комплексне обстеження 52 хворих, які перебували під спостереженням у денному стаціонарі Тернопільської міської клінічної лікарні № 2. Сформували дві групи: пацієнти з ОА (n=20) та хворі на ОА в поєднанні з ХП (n=32). Об’єктом дослідження були «Медичні карти амбулаторного хворого» (форма № 025/о). До спостереження увійшли 33 жінки (63%) і 19 чоловіків (37%). Вік пацієнтів варіював від 34 до 74 років. До контрольної групи було включено 20 практично здорових осіб. Діагноз ХП верифікували згідно із загальноприйнятими в клініці критеріями [9, 11]. У дослідження були включені пацієнти у фазі ремісії без цукрового діабету та з ураженням кульшового і колінного суглобів без синовіту з рентгенологічною стадією І-ІІІ і порушенням функції суглоба І-ІІ ст.

Діагноз ОА встановлювали на основі уніфікованих діагностичних критеріїв [11], рентгенологічну стадію ОА – за J. H. Kellgren і J. S. Lawrence.

Оцінку ПОЛ проводили за рівнем малонового альдегіду (МА) (визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою). Для оцінки роботи АОС визначали рівень СОД (за її здатністю конкурувати з нітротетразолієм синім за супероксидні аніони); ЦП у сироватці крові (за Ровіним); SH-групи (методом Boyer з п-меркурбензоатом натрію); каталазу (за рівнем розщеплення перекису водню і визначенням співвідношення каталазного числа до кількості еритроцитів (у млн в 1 мкл крові). Ендогенну інтоксикацію і рівень деградації сполучної тканини в організмі оцінювали за рівнем вільного оксипроліну (за методом Stegmann у модифікації Осадчук М. А., Кузнєцової Т. П. і співавт.). Вплив наявності ХП на стан ПОЛ-АОС визначали з урахуванням таких параметрів: вік пацієнтів, структурний стан ПЗ за даними ультразвукового дослідження (УЗД), виражений у балах. Екскреторну функцію ПЗ вивчали на основі оцінки концентрації фекальної α-еластази методом імуноферментного аналізу.

Отримані результати оброблено статистично за допомогою персонального комп’ютера з використанням стандартних пакетів програм Microsoft Excel та Statistica 6.0 й оцінено за критеріями Стьюдента. Оцінку взаємозв’язків проводили за коефіцієнтами множинної кореляції R згідно із загальноприйнятими в статистиці критеріями: R<0,3 – слабкий зв’язок; R=0,3-0,5 – помірний; R>0,5-0,7 – значний; R>0,7-0,9 – сильний; R>0,9 – дуже сильний, близький до функціонального зв’язку.

Результати та обговорення

23Були проаналізовані показники, за якими робили висновок про АОС і ПОЛ, у хворих на ОА і ОА в поєднанні з ХП (табл. 1).

Виявлено наявність у хворих на ОА в поєднанні з ХП достовірно вищого рівня посилення ПОЛ за показником МА, ослаблення активності АОС за показниками СОД, SH-груп, активації каталази та ЦП, а також накопичення оксипроліну як параметра ендотоксикозу і деструкції сполучної тканини в порівнянні з аналогічними показниками групи пацієнтів з ОА без ХП. Так, було встановлено посилення оксидативного стресу за рівнем МА в обох групах, однак у групі хворих із супутнім ХП зафіксовано його достовірне зростання на 7,6%, що довело негативний вплив супутнього ХП на стан досліджуваних пацієнтів.

У групі хворих на ОА з ХП середнє значення СОД було на 8,7% нижчим від такого в групі ОА, що свідчить про більш виражене виснаження АОС за наявності коморбідності. Визначили, що рівень ЦП був практично зіставним у пацієнтів з ОА і поєднанням ОА та ХП, але достовірно вищим порівняно з групою контролю, що довело наявність вираженого запального компоненту в перебігу ОА і ХП, а також збереження потенційної спроможності АОС за рівнем ЦП. Показник каталази був на 9,2% вищим у хворих на ОА і ХП порівняно з пацієнтами з ОА, що дозволяє припустити посилення активності АОС за цим параметром. Аналіз рівня оксипроліну в дослідних групах показав, що за наявності коморбідності він був на 16,8% вищим від такого в групі з ОА, що свідчить, на нашу думку, про більш значне накопичення ендотоксинів за рахунок деградації сполучної тканини в суглобових і кісткових структурах при ОА і посилення фіброзу в ПЗ при супутньому ХП.

23-Під час дослідження проаналізували також ускладнюючий вплив основних клінічних характеристик супутнього ХП на стан ПОЛ-АОС у пацієнтів з ОА і ХП. Основні характеристики ХП (вік хворих, тривалість поєднаного перебігу захворювань, функціональна спроможність ПЗ за показником фекальної αα-еластази, структурний стан ПЗ за даними УЗД) з різним ступенем достовірності впливають на параметри ПОЛ-АОС, а також оксипроліну, що відображалось наявністю помірних або значних кореляційних зв’язків між вказаними групами показників. У таблиці 2 наведено дані кореляційно-регресійного аналізу між вищевказаними показниками та основними характеристиками ХП.

Слабкими і статистично недостовірними виявились зв’язки між рівнями МА і фекальної α-еластази, вмістом ЦП і віком, тривалістю ХП і даними УЗД. Найменш залежним від аналізованих характеристик ХП, відповідно до отриманих даних, виявився показник ЦП. У цілому встановили статистично достовірний значимий предикторний вплив досліджуваних характеристик ХП на прогресування явищ оксидативного стресу і ослаблення активності АОС при ОА в поєднанні з ХП.

Зафіксовано, що зі збільшенням біологічного віку, анамнезу поєднаних захворювань, параметра УЗД ПЗ, а також із прогресуванням зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (зменшення рівня фекальної α-еластази) корелювало з накопиченням оксипроліну в сироватці крові, що вказує на прогресування деструктивних процесів у структурах кістки, хряща і ПЗ у хворих з поєднанням ОА і ХП.

Висновки

  1. Доведено наявність у хворих на ОА і ХП достовірно вищого рівня активації ПОЛ за показником МА і деструкції тканин за рівнем оксипроліну, ослаблення роботи АОС (за рівнями СОД та SH-груп) і зростання показників каталази і ЦП (p<0,05).
  2. Встановлено достовірну предикторну роль біологічного віку хворих, тривалості поєднаного перебігу ОА і ХП, функціональної спроможності ПЗ за показником фекальної αα-еластази, структурного стану ПЗ за даними УЗД на прогресування оксидативного стресу, накопичення оксипроліну, ослаблення роботи АОС (за рівнями СОД та SH-груп) і зростання показників каталази і ЦП, що статистично відображалось наявністю помірних або значних кореляційних зв’язків між вказаними групами показників. Це засвідчило негативний вплив супутнього ХП на стан ПОЛ-АОС хворих із коморбідністю ОА і ХП.

Надалі планується продовжити вивчення клініко-патогенетичних особливостей поєднаного перебігу ОА і ХП.

 

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (401), лютий 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ревматологія

02.11.2020 Ревматологія Пацієнт-орієнтований підхід до ведення остеоартриту: цінності пацієнтів як компас для клінічних рішень

Учасників вебінару привітав президент Європейського товариства клінічних та економічних аспектів остеопорозу, остеоартриту та кістково-м’язових захворювань (ESCEO), директор Центру співпраці з кістково-м’язового здоров’я та старіння Всесвітньої організації охорони здоров’я, професор Льєжського університету (Бельгія) ­Жан-Ів ­Режинстер. Він зазначив, що попри віртуальний формат – уперше за історію WCO – цьогорічний конгрес мав неабияких успіх, у ньому взяли участь 7,5 тис. учасників зі всього світу. ...

01.11.2020 Ревматологія Вплив вітаміну D на перебіг ревматичних захворювань: нові наукові дані – нова надія для пацієнтів

20-22 серпня відбувся щорічний Всесвітній конгрес з остеопорозу, остеоартрозу та захворювань кістково-м’язової системи (WCO), організаторами якого традиційно виступають Міжнародна асоціація з остеопорозу (IOF) та Європейське товариство з клінічних та економічних аспектів остеопорозу й остеоартрозу (ESCEO). Як і більшість цьогорічних міжнародних медичних заходів, через спричинені пандемією коронавірусної хвороби (COVID‑19) карантинні обмеження цей масштабний форум проводився у віртуальному форматі. Проте це не завадило відомим ученим представити до уваги колег і лікарів із різних країн надзвичайно цікаві наукові досягнення, котрі вже в найближчому майбутньому мають істотно вплинути на реальну клінічну практику ведення пацієнтів із різноманітними захворюваннями кістково-м’язової системи. ...

01.11.2020 Ревматологія Ортопедичне лікування хворих на ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит (РА) на сучасному етапі розвитку медичної науки розглядається як загальне захворювання організму, в основі котрого лежить системна прогресивна дезорганізація сполучної тканини з вираженими місцевими та загальними автоімунними змінами; при цьому відбувається запально-деструктивне ураження суглобів, яке спричиняє порушення їхньої функції й анкілозування....

01.11.2020 Ревматологія Регенерація суглобового хряща: огляд останніх досліджень

Декілька років тому серед учених панувала думка щодо неможливості відновлення суглобового хряща та неминучої інвалідизації хворих на остеоартрит (ОА), але нещодавно погляди науковців на цю патологію зазнали значних змін. Насамперед це пов’язано зі зміною дефініції самого захворювання: раніше ОА вважали хронічною незапальною патологією суглобів, яка перебігає на тлі прогресивної дегенерації суглобового хряща та структурних змін субхондрального відділу кістки. Саме тоді з’явився відомий перелік т. зв. неминучих супутників старіння, запропонований Національною академією наук США, в якому друге «почесне» місце серед восьми патологій, асоційованих зі старінням, посідав ОА. ...