0 %

Школа ендокринної хірургії України

19.05.2017

Науково-практичний досвід лікування хворих із патологією залоз внутрішньої секреції сформував новий напрям у розвитку медицини – ендокринну хірургію. У розвиток ендокринної хірургії України неоціненний внесок зробили такі хірурги, як М.І. Коломійченко, Д.Ф. Скріпніченко, М.П. Черенько, М.М. Ковальов, І.І. Кальченко, О.О. Шалімов, О.К. Горчаков, Н.Г. Цариковська, Г.Г. Караванов, Є.М. Боровий, М.П. Павловський.

Одним з основоположників вітчизняної ендокринної хірургії по праву можна вважати члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора І.В. Комісаренка (1933-2013), який заклав основи хірургічного лікування захворювань залоз внутрішньої секреції в Україні. Під його керівництвом 52 роки тому під час формування Інституту ендокринології та обміну речовин було створено відділ хірургії ендокринних залоз, який став першою в нашій країні спеціалізованою клінікою, фахівці якої незмінно працюють над розробленням проблем діагностики, хірургічного та комбінованого лікування різних ендокринопатій.

Наразі науково-практичні розробки хірургічного відділу ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» охоплюють різні аспекти патології ендокринних залоз: дослідження патогенезу, методів діагностики, медикаментозного та хірургічного лікування захворювань щитоподібної залози, паращитоподібних, статевих, наднир­кових залоз, підшлункової залози, гіпофізу, вивчення питань ендо­васкулярної хірургії, мікрохірургії, трансплантології.

На сьогодні в Україні спостерігається велика кількість ендокринних хворих, які потребують хірургічного лікування, збереження і поліпшення якості життя післяопераційних втручань. Якщо кілька десятиліть тому хірургічні втручання на ендокринних органах виконували загальні хірурги, то нині понад 90% операцій проводять у спеціалізованих центрах, що значно підвищило ефективність лікування, зменшило кількість ускладнень і дало змогу застосовувати сучасні спеціальні методи операційних втручань. Розвиток ендокринної хірургії пов’язаний не тільки зі стрімким багатоплановим розвитком клінічної та експериментальної ендокринології, а й з успіхами, досягнутими у вивченні гістоструктури ендокринних залоз із використанням сучасних цитологічних, імуногістохімічних та електронно-мікроскопічних методів, передопераційної візуалізації пухлин, завдяки широкому впровадженню в клінічну практику ультразвукового дослідження, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії.

Основні напрями науково-практичної діяльності відділу хірургії ендокринних залоз ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України»:

  • хірургічне лікування доброякісних і злоякісних захворювань щитоподібної залози (вузлові форми зоба, аденоми й карциноми щитоподібної залози, дифузний токсичний зоб);
  • операційне лікування первинного та вторинного гіперпаратиреозу;
  • хірургічне лікування хромафінних пухлин надниркової та позанадниркової локалізації;
  • лікування ендогенного гіперкортицизму (діагностика, диференціація форм, хірургічне та комбіноване лікування різних варіантів синдрому Іценко-Кушинга);
  • лікування інциденталом – ​випадково виявлених пухлин надниркових залоз (диференціальна діагностика, показання та принципи хірургічного лікування);
  • операційне лікування кортикостером, альдостером, гормонально неактивних доброякісних і злоякісних пухлин надниркових залоз ендоскопічним і заочеревинним доступами;
  • хірургічне лікування захворювань молочних залоз, коригуючі операції при вроджених захворюваннях ендокринної системи в дітей;
  • періопераційне ведення хворих, знеболювання в ендокринній хірургії.

Розроблення цих програм ґрунтується на поглибленому вивченні різних аспектів патогенезу ендокринних захворювань. Великий досвід щодо діагностики та хірургічного лікування пухлин щитоподібної залози, наднирників, розроблення та впровадження протоколів діагностики та лікування інциденталом надниркової залози, основних принципів періопераційного ведення хворих із кортикостеромами, феохромоцитомами, альдостеромами, гормонально неактивними пухлинами надниркових залоз ставить ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» в один ряд зі всесвітньо відомими закладами.

Хірургія щитоподібної залози. Найбільшу кількість операцій в ендокринній хірургії виконують на щитоподібній залозі. Дотепер в Україні залишається доволі висока операційна активність при лікуванні тиреоїдних захворювань, яка становить 1,69 операції на 10 тис. населення, що, безумовно, потребує визначення строгих показань і проведення стандартизації протоколів лікування вузлових форм зоба, пухлин щитоподібної залози.

Хірургічна тактика лікування пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози за останні роки зазнала значних змін. Так, у клінічній тиреоїдології стали доступними методи ультразвукової, гормональної, цитологічної, рентген-радіологічної діагностики. Ці методи постійно удосконалюються, даючи змогу лікареві наблизитися до верифікації морфологічної структури ураження щитоподібної залози перед початком лікування і прийняти рішення щодо характеру лікування, показань та обсягу операції. Змінилися погляди на патогенез і тактику лікування доброякісної тиреоїдної патології. В останні роки інтеграція Інституту з Європейським товариством ендокринних хірургів (ESES) забезпечила можливість запровадити сучасні стандарти хірургічного лікування пацієнтів із хворобою Грейвса, аутоімунними тиреопатіями, зобною трансформацією, зобом внутрішньогрудинної локалізації. Сучасні високоточні анатомічно орієнтовані втручання з візуалізацією органів аеродигестивного тракту дають змогу виконувати операції на органах шиї і середостіння з мінімальним ризиком ускладнень.

Перший і найважливіший напрям роботи – ​післячорнобильський високодиференційований рак щитоподібної залози. 30-річний досвід роботи дав змогу визначити основні тенденції цього захворювання в Україні, що поступово зростає і становить 6,8 на 100 тисяч населення. Звертає на себе увагу щорічний темп приросту захворюваності близько 4-6%; визначено, що до 2019 року папілярні тиреоїдні карциноми стануть третьою найпоширенішою формою раку в жінок. За рік в Україні виявляють до 30 тис. нових тиреоїдних вузлів, із яких 9% є злоякісними, що вказує на актуальність цієї проблеми для охорони здоров’я України.

Робота, виконана в рамках українсько-американського тиреоїдного проекту, підтвердила зв’язок тиреоїдних карцином у постраждалого населення з радіаційними патогенетичними чинниками і впливом скринінгових заходів. І дотепер ризик розвитку папілярних тиреоїдних карцином демонструє чітку монотонну лінійну залежність упродовж усього часу спостереження.

Відділення має унікальний досвід діагностики та хірургічного лікування злоякісних пухлин щитоподібної залози і працює згідно із сучасними стандартами й протоколами провідних клінік Європи та США. Здійснюється динамічне спостереження за пацієнтами з різними формами раку щитоподібної залози, спрямоване на своєчасне виявлення можливого рецидиву захворювання із застосуванням сучасних маркерів.

Створено програму ранньої діагностики тиреоїдних карцином із точністю до 88,5%, яка ґрунтується на сучасній ехосеміотиці, цитоморфології, імуноцитохімії, мутаційному генетичному скринінгу. Дослідження раннього післячорнобильського періоду підтвердили високий біологічний потенціал злоякісності післячорнобильських карцином, що характеризується екстратирео­їдним поширенням, інтратиреоїдною дисемінацією, реґіонарним метастазуванням, а застосовуваний нами діагностичний протокол, ранній скринінг дозволили значно поліпшити виявлення пухлин на ранніх стадіях їхнього розвитку й знизити кількість поширених форм захворювання.

Було проведено стандартизацію тактики лікування високодиференційованого тиреоїдного раку згідно з європейськими критеріями. Наразі база даних налічує понад 7 тис. пацієнтів із карциномою щитоподібної залози. Розроблено протокол радикального лікування, що ґрунтується на виконанні тиреоїдектомії, профілактичній дисекції шиї з абляцією радіоактивним йодом. Упроваджено хірургічну концепцію «fast-track surgery», засновану на виконанні мінімально інвазивного оперативного втручання прецизійного характеру.

Розроблено персоніфікований підхід до лікування радіойод-рефрактерних тиреоїдних карцином, рецидивів, резидуальних метастазів, що ґрунтується на стратифікації індивідуального ризику й прогнозуванні результату захворювання. Залишається актуальним питання виконання операцій підвищеної радикальності з резекцією органів верхнього аеродигестивного тракту при локально інвазивних формах раку.

Упроваджені гібридні методи навігації й нові візуалізуючі технології (ультразвукове дослідження в режимі реального часу, доплерівське картування, мультиспіральна комп’ютерна томографія з болюсним контрастуванням, магнітно-резонансна томографія, позитронно-емісійна томографія) допомагають точно визначати поширеність онкологічного процесу й планувати обсяги операційного втручання. Доступними стали сцинтиграфія з аналогами соматостатинових рецепторів, радіометаболічна терапія, ад’ювантна терапія мультикіназними інгібіторами.

Такий підхід дав можливість у 8,3% спостережень виконати радикальні комбіновані оперативні втручання при локально інвазивних формах раку і метастазах. Розроблені хірургічні підходи дали змогу скоротити терміни лікування, знизити частку рецидивів у 2,5 раза й досягти п’ятнадцятирічної виживаності 98,9% у групі дітей, постраждалих унаслідок радіаційного впливу.

Необхідно наголосити, що впровадження зазначених методів лікування стало можливим завдяки спільній комплексній роботі науковців та експериментаторів із багатьох інститутів НАМН України: ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова», Національного Інституту раку, Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», Інституту ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Успішно розвивається напрям мінімально інвазивної та ендоскопічної хірургії, що сприяло розробленню власної методики операції на щитоподібній залозі з використанням вітчизняного апарату Патонмед ЕКВЗ 300. Методика, яка підтверджена патентами наших співробітників, принципово відрізняється тим, що всю операцію можна виконувати без використання шовного матеріалу й практично на «сухому» операційному полі.

Застосування високочастотної електрозварювальної технології в ендокринній хірургії дає змогу значно знижувати об’єм інтраопераційних крововтрат, зменшити тривалість хірургічних втручань, уникнути розвитку інтра- та післяопераційних ускладнень, забезпечити надійну онкологічну радикальність, знизити травматичність втручань і покращити післяопераційну реабілітацію пацієнтів.

Такі умови, у свою чергу, дозволяють надійно візуалізувати поворотний гортанний нерв і паращитоподібні залози й надійніше зберегти їхню цілісність і кровопостачання. Крім того, використання запропонованого підходу дало змогу скоротити довжину шкірного розрізу (в середньому до 4 см) при збереженні адекватного доступу до всіх відділів щитоподібної залози. Розвиток операційних технологій, удосконалення хірургічних інструментів дало можливість упроваджувати в практику мінімально неінвазивні доступи невеликого розміру, так звані «плаваючі» доступи. За цією методикою вже прооперовано сотні пацієнтів, її ефективність доведена цілеспрямованими дослідженнями, відеоматеріали неодноразово демонструвалися на ендокринологічних та хірургічних конференціях.

Упровадження операційних технологій із мінімальною інвазивністю і травматичністю – ​ендоскопічної відеоасистуючої техніки й гармонійного ультразвукового скальпеля, збільшувальної оптики – ​дає змогу зменшити кількість ускладнень, скоротити термін перебування пацієнта в стаціонарі, зменшити його больові відчуття, зробити операції на щитоподібній залозі безпечнішими та економічно дешевшими. Застосування зазначених операційних втручань у клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» дало змогу зменшити кількість хірургічних ускладнень та больових відчуттів пацієнта, вдвічі скоротити термін його перебування в стаціонарі.

Останнім часом співробітники нашої клініки опанували ендоскопічні операції на щитоподібній залозі. На сьогодні у нас виконано дві ендоскопічні операції на щитоподібній залозі з аксилярно-мамарного доступу. Дві такі операції в 2012 році в Києві виконав німецький хірург Мартін Штрік, після чого аналогічні втручання, як нам відомо, у Києві більше не виконували. Нам не відомі подібні втручання в інших ендокринологічних центрах, за винятком одного повідомлення обласної клінічної лікарні м. Луганська в 2014 році. Можна стверджувати, що майбутнє однозначно за ендоскопічними методиками, які дають змогу мінімізувати доступ й забезпечити найкращий косметичний та реабілітаційний ефекти.

Хірургія паращитоподібних залоз. В останні десятиліття збільшується кількість хвороб, пов’язаних із порушенням обміну кальцію, з-поміж яких велика частка належить патології паращитоподібних залоз при їхньому пухлинному або гіперпластичному ураженні. В Україні наразі відсутня своєчасна діагностика ранніх стадій цього захворювання. Поширеність первинного гіперпаратиреозу в популяції становить 0,1-0,4%, а захворюваність сягає 90 нових випадків на 100 тис. населення на рік. З огляду на частоту первинного гіперпаратиреозу, наближену до мінімальної, згідно з даними літературних джерел в Україні налічується близько 200-250 тис. хворих із цим захворюванням і їх кількість продовжує зростати.

Для вирішення в Україні проблеми первинного гіперпаратиреозу необхідне проведення скринінгу за кальцієм, насамперед серед хворих груп ризику, яких найчастіше безуспішно лікують не за профілем в урологічних, гастро­ентерологічних, ревматологічних, терапевтичних, психіатричних стаціонарних відділах.

Головними особливостями паратиреоїдних операцій при найчастішій хірургічній патології паращитоподібних залоз – ​гормонально активній аденомі (варіант первинного гіперпаратиреозу) є точна передопераційна топічна діагностика (паратиреосцинтиграфія 99Tc-MIBI (технецій, мічений мета-йод-бензил-ізонітрілом), мультиспіральна комп’ютерна томографія із контрастуванням і магнітно-резонансна томографія). Сканування 99Tc-MIBI дає змогу точно діагностувати аденому паращитоподібної залози навіть за її атипового розташування. Метод має більшу діагностичну цінність навіть порівняно з комп’ютерною томографією і ядерно-магнітним резонансом.

Перспективним напрямом є виконання малоінвазивної та відеоендоскопічної паратиреоїдектомії, що дає змогу використовувати мінімальні розрізи над зоною локалізації аденоми. Завдяки точній сучасній діагностиці та інтраопераційній оцінці градієнта парат­гормона для верифікації солідарності аденоми й повноти її видалення дедалі рідше використовують традиційну широку цервікотомію для дослідження всіх зон локалізації паращитоподібних залоз. Сучасні методи дозволяють не тільки поліпшити результати хірургічного лікування, а й діагностувати більшість аденом паращитоподібних залоз іще на передклінічній стадії.

Алотрансплантація паращитоподібних залоз. Профілактика й хірургічне лікування післяопераційного гіпопаратиреозу – ​основні напрями ендокринної хірургії. У цьому аспекті найпоширенішими є методи трансплантації паращитоподібних залоз при операціях на шиї, а серед них – ​аутотрансплантація «свіжої» паращитоподібної залози при її випадковому видаленні під час тиреоїдних операцій.

Складним залишається питання компенсації гормональної недостатності багатьох залоз внутрішньої секреції. Однією з пріоритетних розробок є клітинна терапія паратиреоїдної недостатності за допомогою методу мікроінкапсулювання паратиреоцитів у напів­проникні альгінатні мікрокапсули. При застосуванні цього методу досягається контрольована доставка і довготривалий вихід терапевтичних речовин, минаючи небажану імунну відповідь реципієнта та використання імунодепресантів. Наразі виконують передклінічні випробування спільно з відділом фундаментальної ендокринології Інституту.

Хірургія гіпофізарно-надниркової системи. Проблема лікування пухлин гіпофіза та хвороби Іценко-Кушинга все ще залишається актуальною для охорони здоров’я населення України. За останні 20 років більш ніж удвічі зросла кількість діагностованих аденом гіпофіза. Прогресивно зростає кількість нововиявлених випадків хвороби Іценко-Кушинга, що становить 3,9 випадку на рік на 1 млн населення.

Найбільш визнаною у світі і, на жаль, не на належному рівні розвитку в Україні є патогенетична терапія аденом гіпофіза та хвороби Іценко­-Кушинга, що ґрунтується на трансфеноїдальному видаленні пухлин хіазмально-селярної локалізації із застосуванням ендоскопічного контролю. У цьому напрямі ми працюємо спільно з нейрохірургами, доповнюючи лікування використанням інгібіторів стероїдогенезу та у разі автономії коркового шару надниркових залоз – ​адреналектомії. Перспективним методом лікування хвороби Іценко-Кушинга можна вважати селективне опромінення гіпофіза протонним пучком. Украй актуальною залишається проблема лікарського забезпечення глюкокортикоїдами пацієнтів із хронічною наднирковою недостатністю.

Один із провідних напрямів в ендокринній хірургії – ​лікування пухлин надниркових залоз. В останні роки спостерігається зростання інтересу до цієї проблеми у зв’язку з упровадженням у практику нових методів візуалізуючої діагностики, що дає змогу виявляти безсимптомні аденоми невеликих розмірів. Маємо дослідження, які підтверджують, що аденоми наднирників до 1-2 см можна виявити в 1% населення. За даними Bertil Hamberger (2001), майже 1% населення мають пухлини наднирників розмірами 1 см або більше. Згідно з даними нашої клініки за останні роки кількість операцій, виконаних із приводу пухлин надниркових залоз, зросла в 2,6 раза, що за загальною кількістю перевищує всі клініки України.

Наразі практично всі ендокринологічні клініки України мають можливість оцінити наявність або відсутність гормональної активності виявлених аденом наднирників. Стало доступним дослідження адренокортикотропного гормона, кортизолу, альдостерону, реніну, метанефринів, катехоламінів.

Одним із важливих питань ендокринної хірургії є цілеспрямоване проведення гормонального скринінгу серед осіб, які страждають на гіпертонічну хворобу. Залишається нез’ясованим питання своєчасної діагностики первинного альдостеронізму та пухлин хромафінної тканини. Відомо, що первинний альдостеронізм спричиняє 1% усіх випадків артеріальної гіпертонії, а в 1/3 хворих на феохромоцитому не було змоги за життя встановити правильний діагноз.

Розвиток хірургії надниркових залоз, точна топічна діагностика пухлин, оцінка ризику їхньої злоякісності та клінічної значущості стали можливими завдяки доступності гормональної діагностики й нової візуалізуючої рентген-радіологічної техніки. Останніми роками добре зарекомендувала себе мультиспіральна комп’ютерна томографія. Високоточна рентген-радіологічна топічна діагностика пухлин ендокринних органів допомагає оцінити онкологічний ризик, визначати показання до оперативного лікування або можливості спостереження і за необхідності вибирати правильний операційний доступ.

Дискусійним питанням залишається вибір показань до хірургічного лікування «німих» пухлин надниркових залоз. Більшість авторів наполягають на оперативному лікуванні гормонально неактивних пухлин розмірами більш як 3 см. Пухлини менших розмірів підлягають динамічному спостереженню. Однак така тактика не є виправданою для виявлення злоякісних пухлин на ранніх стадіях. Пункційна біопсія невеликих пухлин надниркових залоз наразі перебуває на стадії розробки.

Окремою проблемою є вибір оперативного доступу під час виконання адреналектомії. Перспективним є упровадження методів малоінвазивної хірургії – ​відеоендоскопічної адреналектомії. Впровадження ендоскопічної техніки дало змогу перейти на такий метод під час виконання переважної більшої операцій при пухлинах надниркових залоз. Максимальний розмір ендоскопічно видаленої пухлини в клініці нашого Інституту становить 10 см.

Фактично тільки однозначно зло­якісні пухлини, пухлини великих розмірів і відкриті операції на органах черевної порожнини є наразі протипоказаннями до застосування ендоскопічного підходу в нашій клініці, як, власне, і у провідних ендокринологічних центрах світу.

У клініці розроблено метод використання високочастотної електрозварювальної техніки під час виконання відкритих та ендоскопічних адреналектомій. Під час їх виконання вищезгадана технологія дає змогу значно зменшити інтраопераційну крововтрату із м’язів паранефральної клітковини, скоротити тривалість доступу та спростити мобілізацію надниркової залози. Надійний гемостаз поліпшує диференціацію центральної та додаткової вени надниркової залози в операційній рані. При злоякісних пухлинах надниркових залоз електрозварювальна технологія підвищує абластичність операції та забезпечує адекватну онкологічну радикальність. У разі інвазії пухлини надниркової залози в печінку, підшлункову залозу або селезінку з’являється можливість проведення необхідних об’ємів резекції цих органів без ризику інтенсивних кровотеч.

Фахівці відділу хірургії ендокринних залоз ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» надають високу кваліфіковану допомогу хворим із патологією залоз внутрішньої секреції з усіх регіонів України. Щороку тут виконують понад 1400 складних операцій.

У відділі проводять передопераційну підготовку хворих із тяжкою супутньою соматичною патологією і перший етап реабілітації хворих після хірургічного лікування. Унікальне поєднання ендокринологічної, лабораторної та хірургічних служб дає змогу максимально повно здійснювати передопераційне обстеження пацієнта, виконувати високотехнологічні операції з використанням сучасної апаратури, здійснювати адекватну гормональну реабілітацію з ретельним індивідуальним підбором замісної терапії в післяопераційному періоді.

Хірургічні втручання виконують висококваліфіковані фахівці, які стажувалися в провідних клініках США, Німеччини, Франції, Японії. Сучасна матеріально-технічна база відділення анестезіології та реанімації забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги всім пацієнтам із невідкладною ендокринною патологією. Досвідчені лікарі-анестезіологи проводять анестезію хворим із гормонально активними пухлинами, із захворюваннями щитоподібної та паращитоподібних залоз, із цукровим діабетом та іншими ендокринними захворюваннями. Збереження у відділі високих стандартів безпеки анестезії підтримують завдяки стратифікації ризику ускладнень у періопераційному періоді, контролю і ретельній підготовці пацієнтів, спрямованої на компенсацію гомеостазу та функціонування життєво важливих систем організму на тлі ендокринопатій.

Упродовж багатьох років триває упровадження нових, наукоємних, високо­ефективних діагностичних та лікувальних технологій. Розробки співробітників відділу хірургії ендокринних залоз внесли нові уявлення про патогенез складних розладів при різних захворюваннях надниркових залоз, хворобі Іценко-Кушинга, щитоподібної і паращитоподібних залоз, дали змогу розробити й упровадити в клінічну практику алгоритмізовані діагностичні й лікувальні комплекси, найбільш доцільні та найбільш щадні операційні доступи й нові хірургічні технології.

Завдяки власним розробкам і накопиченому досвіду колектив відділу хірургії ендокринних залоз упровадив у практику охорони здоров’я України чимало нових методів діагностики та лікування різних захворювань залоз внутрішньої секреції. Пріоритет цих розробок підтверджено понад 900 опублікованими науковими роботами, 38 патентами, 7 монографіями.

Упродовж багатьох років відділ хірургії залоз внутрішньої секреції є науково-методичним центром спеціалізації та підготовки хірургів-ендокринологів усіх регіонів України, підтримує науково-практичні зв’язки з авторитетними клініками Франції, Німеччини, Росії, Японії. Співробітники відділу є дійсними членами Асоціації ендокринологів України, Європейської асоціації ендокринних хірургів (ESES), Всесвітньої асоціації хірургів (WSA).

У ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» з 1996 року створено й функціонує електронний реєстр пацієнтів у режимі реального часу. Наразі він охоплює всі клінічні підрозділи клініки та поліклініки, починаючи з реєстратури, й налічує майже 250 тис. пацієнтів. Подібні за обсягом і тривалістю електронні реєстри в ендокринологічних центрах України відсутні, що дозволяє нам вважати його унікальним. На основі даних цього реєстру виконано численні наукові дослідження і захищено кандидатські та докторські дисертації. Так, на великому клінічному матеріалі спостереження за пацієнтами встановлено ймовірність зникнення вузлових утворень щитоподібної залози, яка становила на 20 тис. випадків 0,18%. Відомо, що зникнення вогнищевих утворень щитоподібної залози вважається надзвичайно рідкісним явищем, проте тільки на основі аналізу великої кількості даних можна отримати об’єктивне цифрове вираження цього факту. За безпосереднього використання електронного реєстру отримано відсотки виявлення у віддаленому періоді злоякісності в первинно доброякісних, за даними пункційної біопсії, утвореннях. Через 10 років злоякісність становитиме 2,9% від усіх спостережуваних. Серед оперованих пацієнтів цієї групи карциноми щитоподібної залози були виявлені в 10% випадків. Це також загалом відомі фахівцям факти, однак тільки на основі електронного реєстру їх змогли точно визначити для когорти жителів України, що особливо важливо при врахуванні чинника впливу Чорнобильської катастрофи 1986 року.

Широке впровадження в клінічну практику інформаційних комп’ютерних технологій, електронних реєстрів дає змогу оптимізувати лікувально-діагностичний процес в ендокринній хірургії.

Ендокринна хірургія – ​це нова галузь клінічної ендокринології, що розвивається і допомагає розширити можливості надання медичної допомоги пацієнтам із захворюваннями залоз внутрішньої секреції, має соціальну значущість і надзвичайно важлива під час нинішнього реформування охорони здоров'я України.

Наш Інститут є головною установою професійної Асоціації ендокринологів України. Сьогодні в системі ендокринологічної допомоги населенню України працює понад дві тисячі лікарів-ендокринологів. Приємно наголосити, що навіть у нелегких умовах сьогодення наша ендокринологічна громада докладає всіх зусиль, аби не знизити обсягів та якості надання медичної допомоги, розробляє та впроваджує нові ефективні засоби лікування і профілактики захворювань. Завдання збереження та зміцнення здоров’я населення здатні вирішити тільки кваліфіковані фахівці своєї справи, віддані медицині люди. Лікар-ендокринолог завжди відіграватиме важливу роль у нашому суспільстві, буде необхідним у зв’язку зі збільшенням ендокринної патології, впливом Чорнобильської катастрофи, старінням населення України тощо.

Незважаючи на труднощі нашого часу, основним завданням залишається збереження академічної школи ендокринної хірургії в Україні, що забезпечує координацію підготовки та сертифікацію хірургів-ендокринологів.

Відрадно, що поступово відбувається централізація основних видів хірургічної допомоги пацієнтам із захворюваннями залоз внутрішньої секреції. Більшість операцій виконують у спеціалізованих відділеннях ендокринної хірургії, оснащених належною лабораторною, функціонально-діагностичною, оперативною базою.

Залишається актуальною проблема оцінки якості хірургічної допомоги населенню. Важливим є завдання визначення показань до хірургічного лікування ендокринних захворювань і стандартизація операцій в ендокринній хірургії.

Необхідно пришвидшити впровадження в клінічну практику діагностичних протоколів, стандартів лікування, що ґрунтуються на принципах доказової медицини, забезпечити створення на державному рівні нормативно-правової та економічної бази розвитку науково-практичних напрямів хірургічної допомоги пацієнтам із захворюваннями залоз внутрішньої секреції.

Насамкінець необхідно зазначити, що на сьогодні вітчизняна хірургічна ендокринологія визначилася як самостійна наукова галузь, що має власну історію, традиції та перспективи. Хірургічні методи лікування захворювань залоз внутрішньої секреції наразі посіли належне місце в терапії ендокринних захворювань. Безумовно, що науковий і технічний прогрес, подальший розвиток ендокринної хірургії сприятимуть досягненню нових перспективних результатів.

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 1 (37), березень 2017 р.

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 2 (42), червень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

07.11.2018 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Прощальное слово

Безвременно, вследствие обострившегося недуга, ушел из жизни один из создателей и директор Украинского научно-практического центра эндокринной хирургии, трансплантации органов и тканей Мин­здрава Украины Александр Сергеевич Ларин. ...

06.11.2018 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Эффективное лечение трофических нарушений нижних конечностей: новый взгляд на пентоксифиллин

Пентоксифиллин – ​препарат с длительной историей применения и высокой терапевтической эффективностью в лечении заболеваний, связанных с нарушением периферического кровообращения. Благодаря своей безопасности и хорошей переносимости, а также протекторному действию на сердечно-сосудистую систему он очень популярен у врачей различных специальностей....

06.11.2018 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Современный взгляд на вопросы периоперационного обезболивания

Болевой синдром остается основной жалобой пациентов хирургического профиля как в до-, так и в послеоперационный период. Причем во втором случае проблема явно преобладает (до 80%, по различным данным), поэтому ее предупреждение и контроль являются неотъемлемыми компонентами периоперационного ведения больных. ...

06.11.2018 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Применение раствора повидон-йода при операциях на прямой кишке

Хирургия – стремительно развивающаяся медицинская область. В ней внедряется множество новых лекарственных препаратов, оперативных методик, инструментов. Одним из основополагающих принципов хирургии является соблюдение асептики и антисептики....