Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»

Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»

Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Health-ua.com тепер в Telegram

Health-ua.com тепер в Telegram
Головна > СТАТТІ > Династат® (парекоксиб) у мультимодальній аналгезії при онкогінекологічних хірургічних втручаннях

Династат® (парекоксиб) у мультимодальній аналгезії при онкогінекологічних хірургічних втручаннях

23.09.2017

Стаття у форматі PDF.

Сучасна анестезіологічна практика поширилася на такі напрями, як ведення післяопераційного болю і хірургічна анестезія поза операційною. Післяопераційна аналгезія може істотно полегшувати гострий біль, викликаний хірургічною травмою, зменшувати дискомфорт і стрес, підвищувати задоволеність пацієнтів і знижувати витрати на їх реабілітацію. Високої ефективності післяопераційної аналгезії за мінімальних побічних ефектів можна досягти завдяки застосуванню збалансованої мультимодальної аналгезії.

Збалансована мультимодальна аналгезія передбачає одночасне використання двох і більше аналгетиків, що мають різні механізми дії і дозволяють досягти адекватного знеболення за мінімальних побічних ефектів, пов’язаних із призначенням великих доз аналгетика в монотерапії. У сучасній онкологічній практиці мультимодальна аналгезія є методом вибору для знеболювання тих пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання.
Парекоксиб натрію – перший специ­фічний інгібітор циклооксигенази 2 типу (ЦОГ‑2), доступний в ін’єкційній формі. Після введення в організм людини парекоксиб зазнає фер­ментативного гідролізу в печінці з утворенням активного метаболіту вальдекоксибу. Останній діє як селективний інгібітор ЦОГ‑2 щодо ­простагландинів як на периферичному, так і на цент­ральному рівнях.
Парекоксиб за ефективністю перевершує неселективні нестероїдні протизапальні препарати і, на відміну від них, практично не впливає на агрегацію тромбоцитів і функцію гастроінтестинального тракту. Важ­ли­во, що парекоксиб забезпечує контроль болю не лише в спокої, а й під час рухів, що створює перед­умови для ранньої мобілізації пацієнтів і швидкого відновлення їх фізіологічних функцій в післяопераційному періоді. Крім того, останніми роками отримано обнадійливі дані, що свідчать про його протипухлинну активність.
У клінічних дослідженнях парекоксиб застосовували як у монотерапії, так і в комбінації з опіоїдами або іншими аналгетиками для контролю легкого і помірного болю у пацієнтів при мініінвазивних хірургічних втручаннях. Результати цих досліджень свідчать про те, що комбінування парекоксибу з парентеральними опіоїдами підвищує ефективність знеболення і знижує сумарні дози препаратів при веденні та профілактиці післяопераційного болю. Загалом завдяки своїм характеристикам парекоксиб можна вважати оптимальним вибором відповідно до принципів збалансованої мультимодальної аналгезії.
Мета дослідження, проведеного L. Nong і співавт. (2013), – вивчення ефективності та безпеки парекоксибу при його застосуванні в комбінації з морфіном та оцінка його опіоїд­зберігаючого ефекту в пацієнток, яким проводяться хірургічні втручання з приводу пухлин жіночих статевих органів.
Критеріями включення в дослідження були вік пацієнток – від 18 до 60 років – і соматичний статус I-II за класифікацією Амери­кан­ського товариства анестезіологів (ASA). Пока­заннями до хірургічного втручання були міома матки, рак тіла або шийки матки, карцинома фалопієвої труби або пухлина яєчника.
Жінок (n=79) було рандомізовано на дві групи. Пацієнткам основної групи призначили парекоксиб натрію 40 мг (2 мл) внутрішньовенно за 30 хв до індукції анестезії з подальшим введенням 40 мг кожні 12 год протягом 48 год після операції. Хворі контрольної групи отримували фізіологічний розчин 2 мл внутрішньовенно як плацебо з такою самою періодичністю введення.
За день до хірургічного втручання пацієнткам пояснили принципи використання пристрою ПКА (пацієнт-контрольованої аналгезії) і видали опитувальники, призначені для оцінки післяопераційного болю і несприятливих подій за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ).
В операційній залі всі пацієнтки отри­му­вали пенехіклідин 0,5 мг внутрішньо­­венно. Анесте­зію індукували фентанілом (4 мкг/кг), мідазоламом (0,1 мг/кг), пропофолом (2 мг/кг) і рокуронієм (0,6 мг/кг). Після оротра­хе­альної інтубації ­анестезію підтри­мували сево­флураном 2-3% (концентрація в кінці видиху), фентанілом (1-2 мкг/кг/год) і цизатракурієм (1-2 мкг/кг/год). Дози препаратів ­автоматично коригував апарат MT Monitor Technik для досягнення рівня Narcotrend ­D2-E0.
Внутрішньовенну ПКА морфіном починали відразу після того, як пацієнтка була здатна контролювати помпу, і припиняли через 48 год після операції. Апарат ПКА було запрограмовано на болюсне введення 1 мл морфіну (1 мг/мл) на вимогу з мінімальними інтер­валами 5 хв і лімітом 10 мг/год. Анестетики та інші потенційні коаналгетики інтраопе­раційно і протягом 48 год після операції не призначали. Однак пацієнтки з дуже інтенсивним болем, який неадекватно контро­лювався ПКА морфіном, мали можливість вийти з дослідження і отримати додаткову аналгезію.
Через 2, 6, 12, 24 і 48 год після операції здійс­нювали оцінку болю за ВАШ (0 – біль відсутній; 10 – найбільш інтенсивний біль), куму­лятивного споживання морфіну, седації і несприятливих подій. Крім того, визначали ступінь задоволеності пацієн­ток знеболенням (0 – неза­довільно; 10 – найбільша задоволеність) і тяжкість побічних ефектів (нудоти/блювання, свербежу, тремору і седації). Побічні ефекти коригували на вимогу пацієнток. При нудоті та блюванні призначали ондансетрон 4 мг внутрішньо­венно.
Аналіз споживання морфіну показав, що пацієнтки, які отримували парекоксиб натрію 40 мг кожні 12 год, потребували значно менше морфіну, ніж ті хворі, яким вводили плацебо, через 2, 6, 12, 24 і 48 год після операції (р<0,05) (рис. 1). Порівняно з групою плацебо, у групі парекоксибу сумарні потреби в морфіні були нижчими приблизно на 9%.
Інтенсивність болю у пацієнтів у стані спокою і під час рухів була значно нижчою в групі парекоксибу порівняно з групою плацебо у всіх точках часу після операції (р<0,05) (рис. 2). Отже, парекоксиб натрію, який призначається в комбінації з морфіном, забезпечує більш ефективне полегшення післяопераційного болю порівняно із застосуванням тільки морфіну.
Загальна задоволеність пацієнток післяопераційним веденням болю в основній і контрольній групах становить 8,6 vs 6,8 відповідно, різниця між групами є статистично значущою (р<0,001).
Несприятливі події моніторували протягом 48 год після операції. У групі парекоксибу спостерігалася тенденція до зниження частоти таких опіоїд-індукованих побічних ефектів, як нудота (8 vs 15% у групі плацебо), блювання (5 vs 10%), свербіж (3 vs 5%) і седація (13 vs 20%). Інших серйозних побічних ефектів протягом проведення дослідження не зареєстровано.
Таким чином, результати дослідження підтвердили те, що Династат® (парекоксиб) має характеристики, необхідні для мультимодальної аналгезії. У пацієнток онкогінекологічного профілю, котрим проводять великі хірургічні втручання, періопераційна аналгезія з включенням парекоксибу покращує контроль післяопераційного болю і зменшує потребу в опіоїдах із тенденцією до зниження частоти післяопераційних несприятливих подій.
За матеріалами статті: Nong L., Sun Y., Tian Y. et al. Effects of parecoxib on morphine analgesia after gynecology tumor operation: a randomized trial of parecoxib used in postsurgical pain management. J Surg Res. 2013 Aug; 183 (2): 821-6.
Підготував Олександр Гладкий
Статтю надруковано за підтримки Представництва «Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн» в Україні.
WUKDYN0317032

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Онкологія та гематологія

15.04.2024 Онкологія та гематологія Сучасні підходи до лікування гострої лімфобластної лейкемії у дітей і дорослих

Гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) є найпоширенішим онкогематологічним захворюванням у дітей і складає значну частку серед лейкемій у дорослих. Незважаючи на значні успіхи в лікуванні ГЛЛ у дітей, де рівень виліковності сягає 90%, результати терапії у дорослих залишаються незадовільними. У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Діагностика та лікування гематологічних захворювань: підведення підсумків 2023 року» (15-16 грудня 2023 року) проведено секцію, присвячену ГЛЛ....

12.04.2024 Онкологія та гематологія Стратегії мінімізації ризиків та керування ускладненнями при лікуванні хронічної лімфоцитарної лейкемії

Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) залишається актуальною проблемою сучасної онкогематології. Незважаючи на певні досягнення в терапії, ХЛЛ є невиліковним захворюванням. Стандартна хіміотерапія не забезпечує стійкої відповіді, а трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин можлива лише для окремої когорти пацієнтів. Тому пошук нових підходів до терапії ХЛЛ, зокрема таргетної, є нагальним завданням. ...

04.04.2024 Гастроентерологія Онкологія та гематологія Гепатоцелюлярна карцинома

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) – злоякісне новоутворення в печінці, що розвивається з гепатоцитів. Рання діагностика і початок лікування пацієнтів із ГЦК запобігає виникненню тяжких ускладнень і покращує якість життя пацієнтів. Медична допомога пацієнтам із ГЦК потребує міждисциплінарної співпраці та інтегрованого ведення хворих мультидисциплінарною командою фахівців, яка займається або спеціалізується на злоякісних новоутвореннях печінки. Саме цьому сприятимуть положення Стандарту медичної допомоги «Гепатоцелюлярна карцинома»....

19.03.2024 Акушерство/гінекологія Онкологія та гематологія Терапія та сімейна медицина Рак шийки матки. Сучасні рекомендації щодо скринінгу

Традиційно січень є місяцем обізнаності про рак шийки матки (РШМ) – однієї з найпоширеніших патологій у структурі онкогінекологічних захворювань. Протягом цього місяця світ забарвлюється в палітру бірюзового та білого з метою привернення уваги громадськості до проблеми РШМ. ...