Сучасний стан та перспективи викладання онкології в Україні у форматі імплементації «Закону про вищу освіту»

Діяльність вищих медичних навчальних закладів переддипломного та післядипломного рівня спрямована на кадрове забезпечення процесів реформування медичної сфери, що є актуальною проблемою сьогодення.

Вступ
У світлі Закону України «Про вищу освіту» головними стратегічними напрямами діяльності університету в цілому є підвищення якості підготовки фахівців, удосконалення навчального, наукового та лікувального процесів, матеріальної бази, формування позитивного іміджу та примноження авторитету на міжнародному рівні.

Цей Закон впроваджує європейську кредитну трансферно-накопичувальну систему організації освітнього процесу, яка полягає у визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення результатів навчан­ня, що обліковуються у кредитах визначення теоретичних знань та практичних навичок з певних клінічних дисциплін. Відповідно до ст. 47 Закону, освітній процес у навчальному ­закладі провадиться через систему науково-методичних і педагогічних заходів, засвоєння, примноження та використання знань, умінь та інших компетенцій в осіб, які навчаються.

Згідно з аналітичними висновками експертів ВООЗ, сьогодні у Європі не існує загальноприйнятого підходу до безперервної освіти. Проте досягнуто загальний консенсус у тому, що пацієнти можуть отримувати послуги найвищої якості лише тоді, коли лікарі, що надають їм допомогу, підтримують свою компетентність на високому рівні шляхом участі в програмах безперервного підвищення та оцінки своєї кваліфікації.

Огляд
Викладання онкології як самостійної дисципліни у вищих медичних навчальних закладах нашої країни почалося у 70-х роках минулого століття. Раніше різні аспекти цієї дисципліни були «розчинені» у структурі викладання інших дисциплін, переважно циклів хірургії та терапії. При цьому наука про пухлини не мала завершеного, узагальненого характеру й не могла сприйматися студентами як єдине ціле. Зважаючи на це, не було можливості викладати їм теоретичні та практичні проблеми онкології, а тим більше говорити про якість життя онкологічних хворих. Тепер, коли онкологія посідає самостійне місце в навчанні майбутніх лікарів, необхідно серйозно знайомити студентів з тим, що, окрім лікування, існують інші важливі особливості діяльності онкологів, а саме – ​конструктивна взаємодія з хворими, які мають право на реабілітаційні заходи та гідне життя, незалежно від стадії пухлинної хвороби.

Мета навчання – ​дати студентам такі знання і уміння, що дадуть змогу сформувати в них навички проведення скринінгу, ранньої діагностики і профілактики раку, хоспісної допомоги онкологічним хворим.

Завдання, що стоять перед вищими медичними навчальними закладами:

• навчити студентів засад профілактики й ранньої діагностики основних локалізацій пухлин, застосування знань варіантної анатомії, етіології та патогенезу для розуміння особливостей перебігу та поширення онкологічних захворювань і різних варіантів діагностики;
• навчити принципів діагностики патологічних станів, характерних для онкологічних хворих, на основі анамнестичних, клінічних і лабораторно-інструментальних методів дослідження;
• навчити планувати комплекс додаткового обстеження з проведенням диференціальної діагностики, визначати тактичні завдання ведення пацієнта;
• навчити принципів проведення лікувальних заходів і надання невідкладної й паліативної допомоги, вибору оптимального алгоритму лікування, профілактики ускладнень;
• навчити методів ініціації в пацієнтів та членів їхніх сімей конструктивної поведінки, спрямованої на формування здорового способу життя, а також методів профілактики й самоконтролю, довіри до медичного персоналу та співпраці з лікарем;
• сформувати у студентів навички медичної етики в роботі з онкологічними хворими;
• розвинути навички роботи з науковою літературою, її пошуку та аналізу;
• спонукати студентів до участі в науково-дослідному процесі, розв’язанні інноваційних завдань у прикладній медицині.

Відповідно, навчальна програма має бути значно розширена з акцентом на профілактику та ранню діагностику, а також паліативну медицину.

Перші серйозні кроки вже зроблені. Прийнято Закон «Про вищу освіту», який дозволить фактично реалізувати міжнародні зобов’язання на внутрішньодержавному рівні. Це передусім:

• автономія вищого навчального закладу (ВНЗ), тобто його самостійність, незалежність і відповідальність у прийнятті рішень щодо розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору й розставлення кадрів у межах, встановлених цим Законом;
• академічна мобільність як можливість учасників освітнього процесу вчитися, викладати, стажуватися або проводити наукову діяльність в іншому навчальному закладі на території України або поза її межами;
• академічна свобода як самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час педагогічної, науково-педагогічної, наукової або інноваційної діяльності, здійснюваної на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів;
• якість вищої освіти як рівень отриманих знань, умінь, навичок, інших компетенцій відповідно до стандартів освіти.

Під створенням Єдиного освітнього простору (ЄОП) мається на увазі об’єднання інтелектуальних ресурсів задля підвищення якості освітнього процесу. У медичній освіті посилюється самостійна складова підготовки фахівців. Проте залишається невирішеним питання належного інформування широкого загалу.

Єдиний освітній простір визначається як система надання особистості умов для багаторівневого саморозвитку та навчання, що забезпечує спадкоємність між різними типами установ. Очевидно, що від взаємодії складових освітнього простору залежить його ефективність. Щоб освіта відповідала потребам сучасного життя, необхідно змінити її мету та зміст, методи навчання та виховання, стиль і відношення всередині системи управління освітою. Водночас слід подбати про керованість системи передання знань, які динамічно розвиваються завдяки широкому використанню інформаційних технологій.

В освітніх установах це можна реалізувати шляхом впровадження системного інформаційно-технологічного модуля, який включає матеріально-технічні, інформаційні та кадрові ресурси та забезпечує автоматизацію управлінських і педагогічних процесів з узгодженням процесів обробки, передання та зберігання інформації.

Вирішення наявних проблем кадрової політики системи охорони здоров’я полягає не лише у впровадженні нових форм післядипломної підготовки лікарів, а й в адаптації існуючих (спеціалізація, тематичне удосконалення тощо) до сучасних потреб медичної галузі відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

Фактично сьогодні йдеться про створення Єдиного освітнього онкологічного простору, концептуальна складова якого – ​єдина система знань багаторівневого навчання для всіх кафедр онкології ВНЗ України. Це поняття відображає сучасну педагогічну реальність і узагальнює різноманіття представлених форм навчання та освітніх можливостей в єдиній системі викладання онкології.

Головним системотворним елементом будь-якого ВНЗ є освітня складова, професійна спрямованість якої відбивається у змісті освітньої програми, яка складається з певних дисциплін. Ключовими тенденціями забезпечення високого рівня освіти стають організація студентів та створення оптимальних умов для їх навчання і розвитку. Якість освіти виступає як комплексний показник, що синтезує етапи становлення особистості, умови й результати навчально-виховного процесу, критерії ефективності діяльності освітньої установи, відповідність реально досягнутих результатів наявним нормативним вимогам, соціальним та особистісним очікуванням. Виходячи із сучасних уявлень про якість навчання як про єдність внутрішньої та зовнішньої структури об’єкта, слід зазначити, що під час контролю й оцінки знань студентів слід враховувати не тільки окремі властивості в їх сукупності, а й ознаки, а також характеристики внутрішньої визначеності.

Умовами успішного формування професійної компетентності є:

• відповідний світогляд та спрямованість особистості, на основі яких відбувається засвоєння студентами знань й умінь;
• розвиток професійних здібностей та професійно значущих рис особистості в контексті набуття педагогічного досвіду;
• індивідуально-диференційний підхід до кожного учасника навчального процесу.

Конкретними шляхами формування професійної компетентності студентів ВНЗ можуть бути:

• включення проблематики професійної компетентності до дослідницьких програм та навчальних планів підготовки спеціалістів на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях;
• проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад;
• корегування й узгодження змісту освіти, навчальних планів та програм з метою орієнтування їх на ключові аспекти професійної компетентності, розробки і впровадження нових курсів;
• науково-методичне забезпечення підготовки майбутніх спеціалістів з урахуванням основних видів компетенцій;
• розробка й видання типових програм, методичних посібників, підручників, методичних матеріалів;
• розробка і впровадження нових методик навчання й виховання з метою формування конкурентоспроможності працівника;
• ефективне застосування інноваційних програм освітніх технологій;
• науково-методичні розробки щодо питань стратегії розвитку освітнього процесу, використання інноваційних форм та методів індивідуального чи групового пошуку тощо.

Висновки
Вищі навчальні заклади України на виконання реалізації положень Закону України «Про вищу освіту» повинні створити умови для розвитку і вдосконалення системи викладання онкології шляхом формування нових підходів до стандартизації освітньої діяльності, підвищення конкурентоспроможності випускників ВНЗ за рахунок академічної мобільності студентів, запровадження системи моніторингу та внутрішнього контролю знань і навичок.

Література

1.    Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (Редакція станом на 01.07.2014) // zakon.Rada.gov.ua

2.    Довідник користувача ЄКТС 2009. Брюссель, 6 лютого 2009 р. http://bologna2009benelux.org Веб-сторінка секретаріату Болонського процесу, Бенілюкс 2009: http://bologna2009benelux.org

3.    Визначення критеріїв якості в системі безперервного професійного розвитку лікарів та провізорів на основі концепції кредитів / Ю.В. Вороненко, А.М. Сердюк (та ін.) // Медична освіта. – 2007. – № 3. – ​С. 11-15.

4.    Комюніке Конференції міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти (Лондон 16-19 травня 2007 р.). – ​К., 2008. – ​Кн. 4. – ​Основні засади розвитку вищої освіти України. – ​С. 24-30.

5.    Методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної системи та її ключових документів у вищих навчальних закладах (лист МОН України від 26.02.10 № 1/9-119); наказ МОН України від 16.10.09 № 943 про запровадження у всіх вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС).

Спеціальний випуск тематичного номеру газети «Здоров’я України» «Онкологія, гематологія, хіміотерапія» 2017 р.