Алгоритм знеболення хворих після ургентних оперативних втручань
Пацієнти, яким проводять оперативні втручання, страждають від вираженого больового синдрому до оперативного втручання, однак менше половини з них відзначають адекватне зменшення інтенсивності болю чи повне позбавлення його після втручання. На сьогодні існує велика кількість передопераційних, інтраопераційних і післяопераційних стратегій лікування, спрямованих на зниження больового синдрому й керування ним після оперативного втручання.
Декскетопрофену трометамол – це сіль пропіонової кислоти, що справляє аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії ѓрунтується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 і тромбоксани ТхА2 і ТхВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів здатне впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2. Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену аналгетичну дію.
Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої і сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також за наявності болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) і при ниркових коліках. Під час проведених досліджень швидко починав проявлятися аналгетичний ефект препарату і досягав максимуму протягом перших 45 хв.
Опіоїди – потужні медикаменти, що можуть заспокоїти та позбавити болю за розумного застосування, однак здатні спричинити значні проблеми у разі застосування їх без адекватних причин. Взаємодія з пацієнтом із больовим синдромом завжди потребує персоніфікованого аналізу задля забезпечення ефективного й безпечного лікування. Використання опіоїдів до оперативного втручання асоціюється з надмірним застосуванням аналгетиків після операції.
Мета дослідження
Оцінити ефективність схем знеболення в пацієнтів після оперативного втручання.
Матеріали та методи
Проведено аналіз результатів комплексного лікування 84 хворих (45 чоловіків і 39 жінок), яким було виконано ургентні оперативні втручання на базі Харківської міської багатопрофільної лікарні № 18. Вік хворих – від 19 до 86 років, середній вік – 62,1+5,3 року. Функціональний стан хворих: I-III ступінь за шкалою ASA (Американське товариство анестезіологів). У дослідження було включено хворих із гострою абдомінальною патологією (гострий апендицит, гострий холецистит, кили передньої черевної стінки), яким проводили ургентні оперативні втручання: апендектомію (відкриту та лапароскопічну), лапароскопічну холецистектомію, герніопластику.
Одразу після встановлення діагнозу хворим призначали комплексну консервативну терапію згідно з чинними державними протоколами діагностики й лікування.
У післяопераційний період продовжували інтенсивну терапію, спрямовану на корекцію наявних органних порушень і порушень гомеостазу. Усі хворі були виписані зі стаціонара з одужанням.
Хворих було розподілено на дві групи. Перша – 43 хворі, яким у післяопераційний період проводили знеболення за допомогою декскетопрофену (Декса-Здоров’я) у комбінації з парацетамолом. У хворих другої групи знеболення здійснювали опіоїдними аналгетиками (морфін і промедол) за стандартними схемами.
Вираженість больового синдрому оцінювали за допомогою Numeric Rating Scale (NRS-11) – одинадцятибальної шкали для оцінки пацієнтом вираженості больового синдрому (рис.).
Усі лабораторні дослідження виконані за стандартними методиками. Статистичне опрацювання даних полягало в обчисленні середнього арифметичного значення (М) та його похибки (m). Параметричні та непараметричні дані подавали як M±m. Оцінювання статистичної значущості показників здійснювали при рівні р<0,05.
Результати
За школою NRS-11 середнє значення для пацієнтів першої групи протягом 1-ї доби після оперативного втручання становило 3,5±0,51. Для пацієнтів другої групи – 3,3±0,42. Згідно з концепцією fast-track проводили ранню (протягом 1 доби) активізацію пацієнта й ранній перехід на ентеральне годування.
Статистично значущих відмінностей у лабораторних показниках протягом післяопераційного періоду в пацієнтів першої та другої груп не спостерігалося.
Терміни госпітального перебування для пацієнтів першої групи – 5,4±1,2 доби, для пацієнтів другої групи – 6,8 ± 0,9 доби.
Частота ускладнень за класифікацією Clavien-Dindo становила 5,3±2,7% для першої групи і 29,2±1,9 – для другої.
Серед спектра ускладнень, пов’язаних з аналгезією, переважали скарги на виражену нудоту й блювоту (11 випадків у другій групі, куповані зміною аналгетика в 5 випадках і введенням ондансетрону у стандартних дозах у 6 випадках), виражену загальну слабкість і запаморочення (4 випадки у другій групі, 5 випадків у першій), ускладнення, кореговане зміною дози препаратів.
Висновки
Скорочення використання опіоїдних аналгетиків пов’язане зі статистично достовірним зниженням терміну перебування у стаціонарі. Застосування нового вітчизняного НПЗЗ на основі декскетопрофену – препарату Декса-Здоров’я виробництва фармацевтичної компанії «Здоров’я», м. Харків – у комбінації з парацетамолом у пацієнтів після ургентних оперативних втручань забезпечує адекватне знеболення зі статистично достовірним нижчим рівнем ускладнень.
Це дає змогу рекомендувати препарат Декса-Здоров’я для подальшого застосування в хірургічній практиці як ефективного й безпечного знеболювального засобу.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія
Дисфагія є поширеним явищем у пацієнтів відділення інтенсивної терапії (ВІТ), але вона часто залишається недостатньо розпізнаною та неконтрольованою, незважаючи на те що пов’язана з небезпечними для життя ускладненнями, тривалим перебуванням у ВІТ та госпіталізацією. Запропонований у статті експертний висновок щодо діагностики й лікування дисфагії розроблений на основі доказових клінічних рекомендацій та думок лікарів-практиків. Автори рекомендують прийняти ці клінічні алгоритми для надання стандартизованої та високоякісної допомоги, яка передбачає своєчасний систематичний скринінг, оцінку та лікування дисфагії в екстубованих пацієнтів і пацієнтів із трахеостомою у ВІТ. ...
Больовий синдром при хронічних ранах є рутинним явищем хірургічної практики. Рана вважається такою, що тривало не загоюється, якщо, незважаючи на відповідну терапію та достатній термін лікування (4-6 міс), відсутні або практично відсутні ознаки загоєння. Неопіоїдні та опіоїдні анальгетики є основними препаратами, що застосовуються для лікування больового синдрому при ранах. На науково-практичній конференції «Міждисциплінарний підхід у лікуванні коморбідних хірургічних пацієнтів», що відбулася наприкінці 2023 року, тему менеджменту хронічної ранової хвороби представив у доповіді «Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології» завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Сергій Іванович Саволюк. Ключові слова: ранова хвороба, трофічна виразка, ВАК-терапія, больовий синдром, нестероїдні протизапальні препарати, Дексалгін®....
Актуальність проблеми переломів на сьогодні не залишає сумнівів, зокрема в контексті старіння населення та поширеності остеопорозу. Кальцій та вітамін D, виконуючи ключову роль у формуванні та підтриманні щільності кісткової тканини, є необхідними елементами для успішної профілактики переломів, особливо у вразливих груп населення. Також важливим є достатній рівень кальцію та вітаміну D в організмі для оптимального зрощення переломів і посттравматичної зміни кісток. У цьому контексті велике значення має вибір конкретного комплексу Са + D із позицій ефективності, безпеки та високого комплаєнсу. Ключові слова: остеопороз, крихкість кісток, кальцій, вітамін D, профілактика переломів. ...
З установленням центральних венозних катетерів (ЦВК) пов’язані різноманітні ускладнення, включаючи ті, що зумовлені безпосередньо введенням і/або доступом, через який уводиться катетер, а також віддалені (>1 тижня) ускладнення, такі як дисфункція катетера, стеноз або тромбоз центральної вени та розвиток інфекції. Кількість і тяжкість ускладнень зростають зі збільшенням розміру катетера, кількості використовуваних катетерів та часу їх перебування в організмі. У статті наведено огляд сучасних даних щодо ускладнень, пов’язаних із ЦВК, а також стратегії їх профілактики та лікування. Ключові слова: центральний венозний катетер, ускладнення, пункція артерії, пневмоторакс, тромбоз центральної вени, інфекції кровотоку, дисфункція катетера. ...