Зменшення вартості лікування трастузумабом для підшкірного введення у пацієнток з HER2-позитивним раком молочної залози

Стаття у форматі PDF.

Трастузумаб – ​гуманізоване моноклональне антитіло, що застосовується в лікуванні пацієнтів з раннім та метастатичним HER2-позитивним (HER2+) раком молочної залози (РМЗ) та HER2+ раком шлунка. Таким хворим препарат призначають у вигляді внутрішньовенної (в/в) інфузії кожні 3 тижні протягом року або до прогресування захворювання; дозу трастузумабу розраховують відповідно до маси тіла пацієнта. Внутрішньовенна інфузія триває 90 хв при першому призначенні та 30 хв при наступних уведеннях. Існує також лікарська форма трастузумабу з фіксованою дозою для підшкірного (п/ш) введення одноразовим ін’єктором.

У дослідженні HannaH (enHANced treatment with NeoAdjuvant Herceptin) у пацієнток з раннім HER2+ РМЗ було встановлено, що ця форма має фармакокінетику, ефективність і безпеку, подібні до таких в/в форми. Однією з переваг п/ш трастузумабу є значно коротший час уведення (<5 хв).

Дослідження time & motion (T&M; з англ. – «час та рух») – ​це спостережні дослідження, в ході яких детально вивчають тривалість тієї чи іншої операції з метою оптимізації ефективності та зменшення витрат. У медичній галузі за допомогою таких досліджень можна аналізувати час і ресурси, що витрачаються на надання медичних послуг, визначати етапи, які можна покращити, та порівнювати фармакоекономічну ефективність стратегій лікування. В онкології дослідження T&M проводять для оцінки навантаження на медичний персонал, а також аналізу часу й ресурсів, які витрачаються на підготовку та проведення лікування.

Мета цієї роботи – ​за допомогою технології T&M визначити час і ресурси, які витрачаються на підготовку та призначення в/в й п/ш трастузумабу пацієнткам з раннім HER2+ РМЗ – ​учасницям дослідження PrefHER.

На додаток до коротшого часу введення п/ш трастузумаб не потребує навантажувальної дози, а також розрахунку дози відповідно до маси тіла, що зменшує витрати часу та ймовірність помилки. Автори очікували, що це дозволить зменшити витрати й підвищити якість життя пацієнток.

Методи
Було проведено проспективне спостережне дослідження підгрупи пацієнток з раннім HER2+ РМЗ, які перебували на обліку в трьох клінічних центрах Іспанії. При визначенні активного часу медперсоналу враховували етапи, наведені в таблиці 1. Час вимірювали за допомогою секундоміру. Усі результати розраховували для кожного центру окремо та для всіх центрів разом.

У фармакоекономічному аналізі обчислювали прямі та непрямі витрати. Прямі витрати включали заробітну плату медперсоналу, вартість витратних матеріалів і ­препарату. Непрямими витратами вважали економічні втрати внаслідок непрацездатності.

Вартість препарату розраховували відповідно до роздрібної ціни в/в трастузумабу 150 мг (596,52) і п/ш трастузумабу 600 мг (1572,28). Усі розрахунки здійснювали, виходячи з того, що маса тіла середньостатистичної жінки віком 45-54 роки в Іспанії становить 66,4 кг й лікування включатиме 18 тритижневих курсів введення трастузумабу.

Результати
П/ш трастузумаб асоціювався зі значним зменшенням активного часу медперсоналу в усіх центрах: цей показник становив у середньому 13,2 хв порівняно з 27,2 хв для в/в трастузумабу (середнє зменшення >50%). В окремих центрах абсолютне зменшення активного часу медперсоналу в разі застосування п/ш трастузумабу ­становило від 3,6 до 22,7 хв, відносне зменшення – ​від 17 до 66% (рис. 1). Активний час скорочувався для всіх медичних співробітників, задіяних у введенні препарату.

В ін’єкційному кабінеті п/ш трастузумаб зберігав час завдяки відсутності необхідності у встановленні катетера, призначенні премедикації, транспортуванні препарату та спостереженні протягом інфузії (у разі застосування в/в трастузумабу на ці етапи витрачалося 4,7, 1,3 та 1 хв відповідно), а також завдяки зменшенню часу на промивання та утилізацію матеріалів. У підготовчому кабінеті п/ш трастузумаб потребував менше часу на підготовку матеріалів (3,9 vs 6,0 хв) та відновлення (розведення) препарату (0 vs 5,9 хв). Дещо більший час, необхідний для початку ін’єкції/інфузії (5,5 vs 1,0 хв), спостереження після ін’єкції/інфузії (1,2 vs 0,7 хв) та авторизації препарату (1,3 vs 0,4 хв), повністю компенсувався зменшенням витрат часу на інших етапах (рис. 2).

На один цикл лікування в/в трастузумабом витрачалося 8,2 год, п/ш трастузумабом – ​лише 4 год. Отже, клінічний центр, в якому лікується 10 пацієнток на рік, завдяки ­заміні в/в трастузумабу на препарат для п/ш уведення збереже 42 год активного часу медперсоналу на рік.
П/ш трастузумаб також скорочував час перебування пацієнток у ліжку/кріслі на 80% порівняно з в/в трастузумабом (20 vs 101 хв), в ін’єкційному кабінеті – ​на 75% (30 vs 120 хв) та загального часу у клініці – ​на 44% (115 vs 205 хв).

Вартість часу медперсоналу, що витрачався на підготовку та призначення п/ш та в/в трастузумабу, становила 6,01 та 12,76 євро на 1 цикл, на повне лікування з 18 циклів – ​108,13 vs 229,70 євро відповідно. Отже, переведення 10 пацієнток з в/в трастузумабу на п/ш трастузумаб дозволить зекономити 1216 євро на рік (зменшення витрат на 53%).

Витратні матеріали на 1 цикл коштували 8,64 євро для в/в трастузумабу та 2,39 євро для п/ш трастузумабу.
У базовому варіанті (з урахуванням відпускних цін та середньої маси тіла пацієнтки 66,4 кг) загальна вартість 18 циклів лікування становила 29 046,55 євро для в/в трастузумабу та 28 301,04 євро для п/ш трастузумабу (різниця у 745,51 євро на користь п/ш трастузумабу). В альтернативному сценарії (маса тіла пацієнтки 65-70 кг) п/ш трастузумаб дозволяв зекономити до 2320,32 євро, а для пацієнток з масою тіла ≥80 кг – ​понад 6500 євро.

Непрямі витрати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю пацієнток, для 18 циклів лікування становили 348,12 євро (втрата 7,7 робочого дня) для в/в трастузумабу та 195,29 євро (втрата 4,3 робочого дня) для п/ш трастузумабу. Отже, застосування п/ш трастузумабу замість в/в дозволяє зменшити непрямі витрати внаслідок тимчасової непрацездатності на 152,83 євро на одну пацієнтку на рік.

Прямі витрати на лікування становили 29 431,72 євро для в/в трастузумабу та 28 452,12 євро для п/ш трастузумабу. Якщо додати до цього непрямі витрати, то заміна в/в трастузумабу на його п/ш форму у всіх 18 циклах забезпечує економію 1132,43 євро на кожну пацієнтку (табл. 2).

Проведене дослідження показало, що заміна в/в трастузумабу на більш сучасну лікарську форму з фіксованою дозою для п/ш введення дозволяє значно зменшити ­активний час медперсоналу та зберегти час пацієнток, а отже, покращити якість їх життя. Для системи охорони здоров’я країни таке зменшення витрат часу медперсоналу означає величезну економію коштів, більш ефективне використання ресурсів і підвищення якості медичної допомоги. За умови використання п/ш трастузумабу також суттєво зменшується вартість витратних матеріалів і власне препарату – ​у середньому на 979,60 євро на повний курс.

Ця економія може бути значно більшою при лікуванні пацієнток з надмірною масою тіла або за можливості введення п/ш трастузумабу поза клінікою. З огляду на те, що в Іспанії лікування трастузумабом щороку потребують 4000-5000 жінок з раннім РМЗ, ­перехід на п/ш трастузумаб дозволить економити понад 4 млн євро на рік. Широке впровадження п/ш трастузумабу також зменшує непрямі витрати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю. Ці клінічні та економічні ­аспекти свідчать, що п/ш трастузумаб надає значні переваги для пацієнток, медичного персоналу та суспільства в цілому й наразі розглядається як стандартна терапія HER2+ РМЗ.

Список літератури знаходиться в редакції.

Стаття друкується в скороченні.

Lopez-Vivanco G., Salvador J., Diez R. et al. Cost minimization analysis of treatment with intravenous or subcutaneous trastuzumab in patients with HER2-positive breast cancer in Spain. Clin Transl Oncol, Jun 2, 2017. doi: 10.1007/s12094-017-1684-4. [Epub ahead of print]

Переклав з англ. Олексій Терещенко

Тематичний номер «Онкологія» № 4 (50), жовтень 2017 р.