Коррекция гипергликемии при СД 2 типа – 2015: пациенториентированный подход
В 2012 г. Американская диабетологическая ассоциация (American Diabetes Association, ADA) и Европейская ассоциация по изучению диабета (European Association for the Study of Diabetes, EASD) опубликовали консенсус по коррекции гипергликемии у пациентов с сахарным диабетом (СД) 2 типа. Необходимость разработки этого документа была продиктована расширением арсенала сахароснижающих средств и растущей неопределенностью относительно их адекватного выбора и последовательности назначения. В связи с недостаточным количеством сравнительных исследований по изучению долгосрочной эффективности многих из этих препаратов консенсус 2012 г. был менее директивным, чем предыдущие. В консенсусе 2012 г. описывалась необходимость инидивидуализации как целей лечения, так и стратегии терапии с особым акцентом на пациенториентированном подходе и привлечении пациентов к принятию решений.
Данное положение сохраняется и в обновленном консенсусе. В последние годы появилось больше прямых сравнительных исследований, показавающих некоторые отличия между препаратами в отношении сахароснижающего эффекта. И хотя эти различия чаще всего невелики и вряд ли могут проявиться у отдельного пациента, эксперты ADA и EASD посчитали необходимым обновить свой консенсус 2012 г., включив новые данные, полученные в недавних клинических исследованиях. Полное обновление согласительного документа не требовалось, поэтому рабочая группа сфокусировала внимание на тех положениях, пересмотр которых был продиктован изменениями в доказательной базе. Следовательно, эту публикацию следует рассматривать как дополнение к предыдущему детальному отчету.
Полная версия статьи в формате PDF.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія
21 березня в рамках II Міжнародної школи «Сучасний лікар: від теорії до практики» професор кафедри ендокринології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, лікар-ендокринолог вищої категорії, доктор медичних наук Вікторія Олександрівна Сергієнко представила доповідь, присвячену хронічним ускладненням цукрового діабету (ЦД). Зокрема, було акцентовано увагу на причинах розвитку діабетичної полінейропатії (ДП), розглянуто клінічні варіанти цього ускладнення, діагностичні підходи та основні принципи лікування. Пропонуємо огляд цієї доповіді у форматі «запитання – відповідь»....
Останніми десятиліттями в усьому світі спостерігалося значне зростання поширеності цукрового діабету (ЦД), що зумовило серйозні наслідки стосовно якості життя населення, а також спричинило певний тягар для системи охорони здоров’я та економічні витрати [1]. За даними Діабетичного атласу Міжнародної діабетичної федерації (International Diabetes Federation Diabetes Atlas), у 2021 р. ≈537 млн людей мали ЦД і, за прогнозами, до 2045 р. цей показник досягне 783 млн [2]. Значна захворюваність і підвищена смертність асоційовані з пов’язаними із ЦД макросудинними (інфаркт міокарда, інсульт) і мікросудинними (сліпота, ниркова недостатність, ампутації) ускладненнями [3]....
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, цукровий діабет (ЦД) – це група метаболічних розладів, що характеризуються гіперглікемією, яка є наслідком дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників. За останні 15 років поширеність діабету зросла в усьому світі (Guariguata et al., 2014). Згідно з даними Diabetes Atlas (IDF), глобальна поширеність діабету серед осіб віком 20-79 років становила 10,5% (536,6 млн у 2021 році; очікується, що вона зросте до 12,2% (783,2 млн у 2045 році (Sun et al., 2022). Наразі триває Програма профілактики діабету (ППД), метою якої є визначити, які підходи до зниження інсулінорезистентності (ІР) можуть допомогти в створенні профілактичних заходів ЦД 2 типу (The Diabetes Prevention Program (DPP), 2002). У цьому світлі визначення впливу вітаміну D на розвиток ЦД є актуальним питанням....
Внутрішній біологічний годинник людини тісно та двоспрямовано пов’язаний зі стресовою системою. Критична втрата гармонійного часового порядку на різних рівнях організації може вплинути на фундаментальні властивості нейроендокринної, імунної та вегетативної систем, що спричиняє порушення біоповедінкових адаптаційних механізмів із підвищеною чутливістю до стресу й уразливості. Поєднання декількох хвороб зумовлює двоспрямованість патофізіологічних змін....