0 %

Швидка діагностика грипу: важливість фактора часу для уникнення ускладнень

23.02.2018

Стаття у форматі PDF

За даними системи дозорного епіднагляду, що запроваджено в Україні з 2007 р. і здійснюється в 4 містах (Дніпро, Київ, Одеса та Хмельницький; електронна база www.ukrinfluenza.com.ua), у нашій країні спостерігається епідемічний підйом захворюваності на грип. У частині західних областей перевищені епідемічні пороги. Якщо порівнювати з минулим роком, то показники захворюваності в сезоні 2017-2018 рр. нижчі, проте за етіологічним профілем поточна епідемія відрізняється максимально можливим різноманіттям.

Наразі в країні циркулює 4 збудники грипу, а саме: віруси грипу В генетичної гілки В/Вікторія (вони превалюють, їх частка становить 45,5%), віруси грипу В генетичної гілки В/Ямагата (становлять 41% від усіх вірусів грипу – на 6-му тижні року спостерігалася тенденція до збільшення їх частки серед вірусів грипу типу В), віруси грипу А(H1N1) pdm09 (усього 9%; викликають найбільшу кількість смертей серед популяції високого ризику) та віруси грипу А(H3N2) (лише 0,5% від збудників грипу, що циркулюють у цьому епідемічному сезоні в країні). Між іншим, останній його штам А/Гонконг/4801/2014 абсолютно домінував у попередньому епідемічному сезоні, що забезпечило мінімальну участь у поточному.

Грип – єдина інфекція, що викликає щорічні епідемії, має глобальне поширення і є найбільш розповсюдженою інфекційною хворобою в усьому світі, перебіг якої може варіювати від легкого до важкого і навіть зумовлювати летальні наслідки. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, за рік у світі реєструється близько 3-5 млн випадків важкої хвороби, спричиненої грипом, та від 290 тис. до 650 тис випадків смерті, зокрема внаслідок його ускладнень. Останніми роками в нашій країні лише зареєстрована кількість хворих на грип та гострі респіраторні інфекції щороку сягала 8 млн осіб, а фактичні показники є набагато вищими. Госпіталізація та летальні наслідки фіксуються в основному серед осіб, які належать до груп високого ризику. Несприятливі ускладнення здебільшого спостерігаються у вагітних жінок, дітей віком до 5 років, літніх людей, осіб з хронічною патологією серцево-судинної системи, органів дихання (зокрема, бронхіальною астмою), нирок, метаболічними синдромами (цукровим діабетом, ожирінням), неврологічними та гематологічними захворюваннями, а також хронічними хворобами печінки. До цієї групи належать також особи з імуносупресивними станами (ВІЛ/СНІД), пацієнти, що приймають хіміотерапію або стероїди, та ті, що мають злоякісні новоутворення.

Варто зауважити, що медичні працівники мають високий ступінь ризику інфікування вірусом грипу, тому що першими стикаються із хворими та, інфікуючись, можуть далі поширювати захворювання. Особливо це небезпечно для стаціонарів, де лікуються пацієнти з інфарктами, інсультами, іншими тяжкими станами, коли інфікування грипом нашаровується на основну хворобу і може призвести до загибелі.

Здебільшого діагноз грипу встановлюється лікарем за клінічними ознаками. Проте величезне різноманіття вірусів, що викликають респіраторну симптоматику, зокрема віруси парагрипу, аденовіруси, коронавіруси, бокавіруси, метапневмовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси, а також особливості перебігу респіраторних інфекцій у пацієнтів різних вікових груп ускладнюють клінічну диференціацію грипу від респіраторних захворювань, викликаних іншими збудниками.

Оскільки хвороба розвивається гостро і може швидко прогресувати, вкрай важливими є вчасна діагностика та адекватне лікування, а також стратегія ведення хворого, що дає змогу лікарю призначити противірусну специфічну терапію або за потреби направити пацієнта на госпіталізацію.

Крім того, знаючи, що у хворого грип, застосовують методи інфекційного контролю (ізоляція з метою попередження поширення хвороби, що є важливим епідеміологічним засобом впливу на епідемічний процес, попередження виникнення численних осередків інфекції в родинах). У широкому розумінні – введення карантину в школах як позачергових канікул хоча і не запобігає виникненню епідемії, але призводить до зниження гостроти епідемічного процесу та соціальної напруги, при цьому менша кількість людей одночасно вибуває з активного соціального життя, зменшується навантаження на медичну службу.

Для проведення діагностики грипу в лабораторних умовах зазвичай використовують молекулярно-генетичний метод – полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Проте він не може застосовуватися широко, потребує високовартісного обладнання та реагентів, спеціальних лабораторних умов, навченого висококваліфікованого персоналу і як мінімум 5 годин для виконання.

Однак існують альтернативні методи – це т. зв. швидкі тести на грип (rapid tests), в основу яких покладено імунохроматографічний аналіз із використанням моноклональних антитіл.

Діагностичні швидкі тести на грип можуть застосовуватися в клінічних умовах, а в разі правильного використання та якісного забору зразка вони є суттєвою допомогою в прийнятті лікарем рішень; при цьому прості у використанні, дозволяють отримати результат уже через 10 хвилин.

Відомо, що віруси грипу є нестійкими в оточуючому середовищі. Часто неправильне транспортування зразка до лабораторії призводить до негативного результату, навіть за наявності вірусу грипу в отриманому зразку. Оскільки швидкі тести можуть бути використані просто біля ліжка хворого, втрати вірусу в досліджуваному зразку під час транспортування можна уникнути. Надзвичайно важливим є також правильність (якість) забору зразка для дослідження. Зазвичай золотим стандартом у дорослих та старших дітей є носоглотковий зразок, що береться з верхньої частини задньої стінки глотки та дужок піднебіння. Якщо йдеться про малу дитину, краще брати глибокий мазок із носа. Зразок беруть обертальними рухами, що забезпечує прилипання злущених клітин слизової оболонки, які можуть містити вірус, до діагностичного тампона.

Основною перевагою зазначених тестів є час проведення, що допомагає лікарям отримати відповідь протягом 10 хвилин. Незважаючи на те що ПЛР, безсумнівно, має більшу точність, вона потребує декілька годин для отримання результатів. Таким чином, швидкі тести є відповіддю на діагностичну потребу, яку в найближчому майбутньому, імовірно, не зможе задовольнити будь-який інший варіант, тож наразі вони є тестами першої лінії.

Важливою є правильна інтерпретація результатів швидкого тесту. У випадку грипоподібного захворювання в пацієнта, але негативного результату швидкого тесту лікар має керуватися своїм клінічним досвідом та проводити лікування з огляду на наявні симптоми та тяжкість перебігу хвороби. Важливо також пам’ятати, що пік активності виділення вірусу припадає на перші 48-72 години від початку захворювання. Тому рекомендовано проводити тестування саме в цей період. Слід також обов’язково враховувати належність пацієнта до груп високого ризику розвитку ускладнень грипу.

Дослідження, проведені в педіатричному відділенні однієї з американських клінік, показали, що обізнаність лікаря про позитивні результати швидкого тесту на грип призвели до суттєвих змін у прийнятті рішень щодо ведення хворого: значного зменшення кількості інших додаткових досліджень, зокрема рентгенографії (на 50%), а також пов’язаних з ними призначень; зменшення використання антибіотиків (на 40%); збільшення призначень противірусних препаратів (на 25%) та зменшення тривалості перебування в стаціонарі.

 

Отже, грип може виявитися смертельним захворюванням або призвести до тяжких ускладнень. Своєчасна діагностика грипу важлива не тільки для вибору правильної стратегії ведення пацієнта, але й для його ізоляції від оточуючих, запобігання подальшому поширенню інфекції та дозволяє заощаджувати кошти на додаткові дослідження й лікування. Таким чином, використання швидких тестів для діагностики грипу може оптимізувати лікування та профілактику цього захворювання.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (424), лютий 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

27.01.2020 Остеопороз: від ранньої діагностики до ефективного лікування

Остеопороз – ​системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням маси й порушенням архітектоніки кісткової тканини, що призводить до зниження її міцності та зростання ризику переломів. Для раннього виявлення пацієнтів із високим ризиком переломів, а також використання ефективних методів профілактики і лікування остеопорозу вкрай важлива обізнаність лікарів різних спеціальностей, зокрема первинної ланки, у даній проблемі. Цим та іншим важливим питанням було приділено увагу на міжнародній науково-практичній конференції «Захворювання кістково-м’язової системи та вік», яка проходила 21‑22 жовтня 2019 року в Києві. ...

23.01.2020 Неврологія Настанови з діагностики та лікування прогресивної атаксії

Прогресивна атаксія – ​група рідкісних і складних неврологічних розладів, про які медпрацівникам нерідко бракує знань. До вашої уваги представлено огляд рекомендацій щодо діагностування та лікування цього стану, розроблених групою підтримки пацієнтів з атаксією De Silva et al. у Великій Британії (Orphanet Journal of Rare Diseases, 2019; 14 (1): 51). Атаксія може бути симптомом багатьох поширених станів, однак дані настанови сфокусовані саме на прогресивній, зокрема спадковій атаксії Фрідрейха, ідіопатичній спорадичній мозковій атаксії та специфічних нейродегенеративних розладах. ...

23.01.2020 Кардіологія Антитромботична терапія у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь після перенесеного гострого коронарного синдрому та/або черезшкірного коронарного втручання

Фібриляція передсердь (ФП) асоційована з підвищенням ризику смерті, інсульту й інших тромбоемболічних ускладнень, серцевої недостатності та госпіталізацій, погіршенням якості життя, зниженням переносимості фізичного навантаження і дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) (Camm et al., 2010). ФП на тлі перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС) є поширеною та складною клінічною ситуацією, що потребує коригування антикоагулянтної та антитромбоцитарної терапії (Kirchhof et al., ‎2016; Steffel et al., 2018)....

23.01.2020 Неврологія Трансовые методы в практике психотерапевта: аналитический обзор

К настоящему времени изменилось на­ше понимание транса, но не механизм его возникновения. К трансовым методам в психотерапии принято относить ряд направлений: суггестию (внушение, гипноз), нейролингвистическое программирование (НЛП), а также метод визуализации, извест­ный как символдрама Лейнера....