0 %

Ярослав Шпарик –  ​лікар, науковець, інтелектуал

05.06.2018

До 60-річчя від дня народження

Ювілей можна відзначати по-різному: як підсумок прожитих років і як планування наступної діяльності на базі минулих здобутків. Шістдесят років – ​це той ювілей, що надихає на перспективу. Особливо коли це стосується людини небуденної, працелюбної, якій є чим пишатися. Саме таким є наш ювіляр Ярослав Шпарик.

Народився Ярослав Шпарик 4 червня 1958 року у Львові в інтелігентній родині, що згодом проживала у м. Стрий. Батько Ярослава – ​Василь Шпарик – ​інженер, учасник Другої світової війни, про яку він написав цікаву книгу «Друга світова війна: Спогади і погляди фронтовика» (2013).

Очевидно, саме з сім’ї походить потяг до друкованого слова, традицію якого розвинув і збагатив Ярослав Васильович. Він закінчив із золотою медаллю Стрийську середню школу № 10. Однак вступ на лікувальний факультет Львівського медичного інституту супроводжувався значними труднощами, які він подолав і закінчив інститут із відзнакою у 1981 р.

Ще в студентські роки Я. Шпарик пізнав смак нау­кових досліджень, був членом студентського наукового товариства і вже тоді обрав онкологію як ниву, на якій працюватиме все життя. Під час навчання (влітку 1980 р.) опублікував у провідному тоді радянському журналі «Вопросы онкологии» першу наукову роботу – ​огляд літератури про природні клітини-кілери (згодом це стало темою кандидатської дисертації, а нині – ​однією з центральних проблем вивчення механізму дії протипухлинного імунітету). 

Однак стежка Ярослава Васильовича у науку була непростою. У 1982-1986 рр. він працював на Рівнен­щині, в невеличкому селищі Мізоч Здолбунівського району, де завідував терапевтичним відділенням. Вільний час використовував для опрацювання наукової та клінічної літератури. Тоді опублікував ще кілька оглядів літератури у центральних онко­логічних журналах СРСР, а згодом за ці публікації ­отримав матеріальну винагороду від фонду «Відродження». Щоб не потонути у провінційній трясовині, Я. Шпарик досліджував життя і діяльність лауреатів Нобелівської премії, на цю тему опуб­лікував кілька науково-популярних статей (у часописах «Химия и жизнь», «Наука і суспільство», «Спутник Дайджест» та ін.). Зацікавленість історичними пошуками зберіг і надалі, про що свідчать його книги «Рак: Переможці і жертви» (2008), «Медицина у Святому Письмі» (2018).

Тільки у 1986 р., через 4 роки після закінчення інституту, здійснилася юнацька мрія Ярослава: він став співробітником кафедри онкології Львівського медичного інституту. Праця над літературою дала можливість опублікувати чимало оглядів з різних проб­лем медикаментозної терапії раку у центральних журналах тодішнього СРСР.

У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію, дослідивши роль так званих природних клітин-кілерів у процесі канцерогенезу та їх вплив на лікування злоякісних пухлин. Результати його досліджень стали основою монографії «Иммунологические механизмы естественной противоопухолевой резистентности» (1991), що була видана під патронатом Академії наук України. У 1994 р. ­отримав звання доцента.

Вже у той час Я. Шпарик визначився з вибором вузької спеціа­лізації – ​хіміотерапія, ставши заві­дувачем відділення хіміотерапії у Львівському обласному клінічному онкологічному диспансері. Саме завдяки наполегливості та працьови­тості Ярослава Васильовича це від­ділення, що раніше не мало влас­­ного приміщення (розташовувалося у ­лікарні позалегеневого ­туберкульозу, в ­облас­ній клінічній лікарні), перетворилося на один з ­основних клінічних підрозділів онкологічного ­центру і стало відомим не лише в Украї­ні, а й за її межами.

Працюючи в онколо­гіч­ному диспансері, Я. Шпарик ні на хви­лину не залишав перо ­науковця-дослідника. «Nulla dies sine linea» стало девізом його життя: понад 500 наукових публікацій, 20 книг (монографії, підручники, довідники). Результати своїх клінічних досліджень Ярослав Васильович представляв на десятках наукових конференцій у Західній Європі та США. Роботи Я. Шпарика розраховані на читацьку аудиторію як студентів (він є співавтором і співредактором другого-четвертого видань першого україномовного підручника «Онкологія», Львів, Київ, 1998, 2004, 2007), ­лікарів­-практиків (добре відомі в Україні довідники та посібники, зокрема «Суча­снi схеми полiхiмiотерапiї основних злоякiсних ­захворювань у дорослих i дiтей», Львів, 1993; «Ад’ювантна хiмiотерапiя раку грудної залози», Львів, 1997 та ін.), так і широкої громадськості («Що ви повинні знати про пухлини грудної залози», Львів, 2002), а також наукової громади України та світу (­понад 50 публікацій у провідних наукових журналах – ​Lancet, Lancet Oncology, Journal of Clinical Oncology, European Journal Cancer, British Journal Cancer, Annals of Oncology, Oncologist та ін.).

Ярослав Шпарик ще у 1996 р. став першим в Україні дійсним членом одного з найавторитетніших у світі Американського товариства клінічної онкології (ASCO). Крім того, він є членом кількох інших професійних об’єднань, а також благодійного «Ротарі клубу Львів». Брав участь у відновленні роботи Українського лікарського товариства у Львові, видання газети «Народне здоров’я». У перші роки сучасного періоду цього видання Я. Шпарик був його головним редактором і заступником головного редактора.

Не можна не згадати й про данину поваги та вдячності вчителям, про що, зокрема, свідчить монографія «Професор А.І. Гнатишак. 1917-2017 (до 100-річного ювілею)» (Львів, 2017), видана Я. Шпариком у співавторстві з колегами до 100-літнього ювілею Вчителя.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.07.2017 № 834 Я. Шпарик включений до групи експертів МОЗ України за напрямом «Онкологія». У квітні 2018 р. нагороджений відзнакою НАН України Web of Science Award як четвертий серед українських науковців усіх напрямів у номінації «Високо­цитований дослідник» («Highly cited researcher») за 2008-2017 рр.

Зацікавлення Ярослава Васильовича виходять за межі фахової медицини: ​він  –  знавець мистец­тва, поціновувач музики, дослідник філософських і морально­-етичних проб­лем. Він – активний член громадянського суспільства, хоча від участі в ­будь-якій політичній партії утримався. 

Я. Шпарик – цікавий доповідач, регулярно виступає на наукових конференціях у різних містах України, інформуючи колег про найновіші досягнення в галузі онкології. Слід особливо відзначити його вміння навіть у професійних виступах перед колегами висловити власну чітку громадянську і пат­ріотичну позицію.

Своєю лікарською та публіцистичною діяльністю Ярослав Васильович заслужив позицію інтелектуального лідера львівських онкологів. Ярослав Шпарик – інтелігент високого рівня, яких тепер мало.

Кажуть, що найкращий подарунок до ювілею – відчувати себе потрібним людям. Ярослав Васильович на такий подарунок, дійсно, заслуговує. 

Колеги і друзі вітають Я. Шпарика з 60-річчям, бажають міцного здоров’я та великих успіхів у його благородній праці!

Тематичний номер «Онкологія» № 2 (53), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

Значимость персонифицированного подхода в диагностике аллергической патологии 29.07.2018 Алергія та імунологія Значимость персонифицированного подхода в диагностике аллергической патологии

В статті розглядаються питання ролі персоніфікованої медицини у сучасному світі та надаються клінічні приклади використання нового методу лабораторної діагностики – багатокомпонентного аналізу ALEX, створеного на основі макроматриці. Аналіз та рекомендації наведених прикладів спираються на дані сучасних літературних оглядів та рекомендацій....

20.07.2018 Терапія та сімейна медицина Судьба знает, кого выбирает

Четвертого мая заслуженному врачу Украины, врачу-дерматологу высшей категории Петру Аслановичу Петросяну исполнилось 100 лет! Он старейший практикующий врач не только Одесщины, но и всей страны....

20.07.2018 Гастроентерологія Жовчні камені: спостерігати чи втручатися?

Поширеність жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) серед дорослого населення США становить близько 10-15% [1, 2]. Більшість випадків є асимптомними, камені зазвичай виявляють випадково під час рутинних візуалізаційних досліджень з приводу інших хвороб черевної порожнини. ...