0 %

Як врятувати «екстренку»?

13.06.2018

14 травня у м. Одесі відбулася нарада директорів Центрів екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф (МК) із членами робочої групи і представниками Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України. Активну участь у заході взяла Ірина Володимирівна Сисоєнко, народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань охорони здоров’я, яка давно й системно опікується питаннями забезпечення та розвитку служби ЕМД і неодноразово ініціювала їх розгляд на найвищому державному рівні – із залученням Прем’єр-міністра України Володимира Борисовича Гройсмана.
Метою зустрічі стало обговорення пропозицій, які потрібно внести до комплексної державної програми з розвитку ЕМД. Її розробленням вже займається робоча група.

Служба ЕМД в Україні: реалії та перспективи
«Перед нами постав серйозний виклик – необхідність врятувати службу ЕМД. Я вважаю, що не лише в Києві мають формуватися законодавчі й урядові ініціативи, які потім стають обов’язковими для всієї країни. Спільними зусиллями нам треба розробити державну програму задля того, щоб робота служби ЕМД справді була ефективною та відповідала європейським стандартам. Ця програма має стати основою державної політики, – підкреслила пані Ірина. – Працівники служби ЕМД повинні отримувати конкурентні заробітні плати. Лише так вдасться зупинити відтік кадрів».

На думку народного депутата, паралельно з підвищенням оплати праці персоналу слід зосередитися ще на кількох процесах: покращення матеріально-технічної бази, зокрема закупівля авто, обладнання; відкриття єдиних оперативних диспетчерських служб (ЄОДС) в усіх областях та прийняття державного стандарту для об’єднання цих служб у всеукраїнську мережу; створення й обладнання відділень ЕМД.

Створення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги: перша ластівка
Особливу увагу присутніх привернув пілотний проект створення відділення emergency room з кабінетом телемедицини на базі Окнянської районної лікарні (Одеська область), презентований Максимом ­Володимировичем Степановим, головою Одеської обласної державної адміністрації.

«ЕМД – питання національної безпеки. Надзвичайно важливо забезпечити належну роботу цієї служби в умовах реформи системи охорони здоров’я. Ми проаналізували всі виклики служби ЕМД, зареєстровані в Одеській області, та визначили, як можна ліквідувати наявні проблеми. Серед іншого, створили ЄОДС, до якої наразі підключено 86% населення. Також поступово формуємо мережу відділень екстреної (невідкладної) допомоги. Перше з них було відкрито в депресивному районі області – Окнянському, що фактично межує з Придністров’ям і має проблеми з мобільним зв’язком», – поінформував Максим Степанов.

Він повідомив, що в області заплановано сформувати вертикально інтегровану систему, яка об’єднає всі рівні медичної допомоги – первинний, вторинний, третинний. До її складу увійдуть Центр ЕМД і МК з ЄОДС м. Одеси і Центром телемедичних консультацій, а також ще 25 сучасних відділень екстреної (невідкладної) допомоги, які планують відкрити на базі центральних рай­онних лікарень Одеської області, ФАПи й амбулаторії.

ФАПи й амбулаторії забезпечать мобільним діагностично-лікувальним комплектом для оперативної оцінки життєво важливих показників пацієнта. Дані автоматично, в режимі онлайн, з планшета фельдшера потраплятимуть на хмарний сервер обласного телемедичного центру. Фахівці в реальному часі зможуть за лічені хвилини оцінити стан і надати експертний висновок. У відділеннях екстреної (невідкладної) медичної допомоги – так званих emergency room – пацієнту встановлюватимуть діагноз, стабілізуватимуть стан і переводитимуть його на планове лікування у відділення ЦРЛ або на наступний рівень – у заклад інтенсивного лікування. На обласному рівні працюватиме телемедичний центр (кардіологи, спеціалісти з ультразвукової діагностики (УЗД), рентгенологи). Вертикально інтегрована система зробить ЕМД доступнішою; дозволить оптимізувати використання фінансових і людських ресурсів.

«Ми пропонуємо реалізувати пілотний проект в Одеській області з огляду на велику кількість населення та значну протяжність (520 км); до того ж в регіоні пролягають траси міжнародного та державного значення», – пояснив доповідач.

Модель еmergency department успішно функціонує в США та Канаді. З її перевагами в українських реаліях учасники наради змогли ознайомитися під час візиту до ЄОДС м. Одеси з Центром телемедицини, який організувала Олена Геннадіївна Теряєва, директор КУ «Одеський обласний центр ЕМД і МК».

Служба ЕМД: медичний форпост чи безкоштовне таксі?
Роздумами про сьогодення служби ЕМД поділився Олександр Володимирович Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я.
«Швидка – чи не найнадійніший державний механізм, який досі попри все працює ефективно. Швидкою на сьогодні компенсується будь-яка прогалина, всі недоліки на всіх етапах, у тому числі огріхи лікарів первинної ланки. Не рідкість – посеред ночі приїхати на прорізування зуба. Знайомою є ситуація, коли перехожі викликають швидку до людини в стані алкогольного сп’яніння, яка просто «відпочиває» на асфальті. Українці звикли загрібати жар руками медиків швидкої й використовують цей медичний сервіс украй нераціонально, сприймають його як медичне таксі, безкоштовного перевізника в ситуаціях, коли лікарні «футболять» хворого між собою.

Парадоксально, але деколи швидку викликають у лікарню! Наприклад, коли в пацієнта офтальмологічного стаціонару виник біль у животі.

Поки що швидка це навантаження витримує, – прокоментував Олександр Лінчевський. – Сьогодні вночі мені довелося надавати допомогу потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді, що трапилася неподалік МОЗ. Рівень підготовки поліції не витримував жодної критики – те, як вони витягали потерпілих з авто, чим надавали допомогу. На 4 патрулі не було жодної (!) автомобільної аптечки. На жаль, не можу назвати досконалими й дії бригади ЕМД, що прибула за викликом. Чи задоволене суспільство сучасним рівнем ЕМД? Ні. Якби я опинився на місці постраждалого, то не хотів би, щоб мені так надавали допомогу».

На думку спікера, претензії медиків ЕМД до влади і населення, яке не поважає лікарів, нехтує правилами й рекомендаціями, справедливі: «Сьогодні ми є архітекторами майбутньої служби ЕМД. Тож потрібно взяти до уваги всі напрацювання, побажання, нарікання, ідеї, думки та спільними зусиллями створити службу, за яку не буде соромно ні спеціалістам, ні суспільству».

Концепція розвитку ЕМД в Україні
Її представив Юрій Джигір, радник міністра охорони здоров’я. Він зазначив, що до 2020 р. експерти повинні сформувати гарантований пакет медичної допомоги, включно з ЕМД.

Наразі основними структурними напрямами посилення ЕМД визнано такі:

  • ефективна перша медична догоспітальна допомога (критично важливі перші 4 хвилини, тому потрібен системний підхід до організації першої медичної догоспітальної допомоги; сертифіковані перші реагувальники, здатні надати допомогу при кровотечі, зупинці серця, дихання, – поліцейські і т. ін.; навчання навич­кам першої медичної допомоги в школі; розміщення дефібриляторів, джгутів);
  • вдосконалення догоспітальної категоризації викликів (ефективна диспетчеризація; альтернативне реагування на виклики, що не потребують ЕМД; інформування населення щодо оптимального використання ЕМД);
  • нова модель розподілу посадових обов’язків у системі ЕМД (нові професії та кваліфікаційні вимоги; ширший спектр підходів до визначення складу та кількості бригад; диспетчер має трансформуватися з пасивного співрозмовника на активного гравця, здатного вести пацієнта в телефонному режимі і здійснювати сортування);
  • ефективніше управління якістю послуг ЕМД (створення Агентства екстреної медицини, що здійснюватиме незалежний контроль якості послуг, перевірки й інспектування, розроблятиме навчальні стандарти; відповідатиме за тренінги, сертифікацію, дослідження та статистичний аналіз; механізми зворотного зв’язку; конкурентний рівень заробітної плати; професійні змагання);
  • організація госпітальної допомоги в невідкладних станах (перегляд вимог до надання госпітальної допомоги при невідкладних станах; доопрацювання механізмів фінансування ЕМД).

«З 2020 року Національна служба здоров’я України (НСЗУ) буде фінансовим оператором усього пакету медичних послуг, гарантованого державою, включно з ЕМД. Ми сподіваємося, що до НСЗУ надходитиме два потоки коштів: на закупівлю гарантованого пакету ЕМД й інвестиційна субвенція для створення відділень ЕМД (на перехідному етапі). НСЗУ фінансуватиме Центри ЕМД і МК, але не за надані послуги. Це служба, яка завжди на варті, як поліція або пожежники. Те, за яким принципом фінансуватимуться відділення ЕМД, ще потрібно вирішити. Ніде у світі немає чистої моделі фінансування, скрізь працює так звана міксована. Адже якщо платити за те, що відділення є, високий ризик перекласти непрофільні виклики з бригад на відділення ЕМД. Оплата виключно за надані послуги загрожує нерентабельністю відділень», – пояснив Юрій Джигір.

Менше, ніж у муляра: чи зросте заробітна плата працівників ЕМД?
З доповіддю «Рівень оплати праці медичних працівників системи ЕМД, оптимальний розмір тарифних розрядів та надбавок стимулюючого характеру як мотиваційний стимул до якісної роботи» виступив ­Олександр Васильович Курмишов, директор КЗ КОР ­«Київський обласний центр ЕМД і МК».

Відповідно до презентованої ним інформації в області спостерігається значний кадровий дефіцит. Із 3640 посад зайнято лише 2444. Особливо гостро відчувається нестача водіїв. Їх лише 588 із необхідних 767. Майже 20% лікарів та 25% водіїв вже досягли пенсійного віку.

«Основна причина ситуації, що склалася, – катастрофічно низький рівень заробітних плат, – переконаний О. В. Курмишов. – Через зрівнялівку лікарі-інтерни, молоді лікарі, фахівці без категорій і ті, хто не отримує надбавок, мають таку ж заробітну плату, як, наприклад, прибиральниця».

Зараз лікар медицини надзвичайних станів (МНС) із вищою категорією отримує 4500 грн. З надбавками за безперервний стаж, вислугу років, особливі умови праці ця сума зростає до 10 тис. грн. Заробітна плата лікаря МНС без категорії навіть менша за мінімальну – 3200 грн (з надбавками – близько 4500 грн). Водіям бригад ЕМД першої категорії платять 4587 грн на місяць, другої – 4252 грн, без категорії – 2685 грн.

Олександр Курмишов озвучив кілька пропозицій щодо збільшення заробітних плат медикам ЕМД.
1. Підвищити тарифні розряди. Для забезпечення необхідної диференціації в оплаті праці слід підняти тарифні розряди єдиної тарифної сітки до 3723 грн. Такий принцип розрахунку допоможе підвищити діючі посадові оклади більш ніж удвічі (на 211%). Наприклад, у лікарів МНС вищої категорії заробітна плата становитиме 13 711 грн, без категорії – 7235 грн.
Для цього потрібно внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та знайти кошти (додатково 5,6 млрд грн у рік).
2. Збільшити надбавки за особливий характер праці та особливі умови праці з 20 до 50%. Потрібно внести зміни до Постанови КМУ від 27.03.2013 № 199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги». Щоб реалізувати цей механізм в усіх регіонах держави, додатково знадобиться 678 млн грн у рік.
3. Ввести надбавки за безперервний стаж (20-60%).Потрібно внести зміни до спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».
4. Ввести надбавки водіям за класність (60%) при збереженні надбавок за санітарний транспорт (20%).
5. Запровадити так званий підвищувальний коефіцієнт (×2) при збереженні надбавок.
«Збільшення заробітної плати лікаря МНС без категорії до 10 тис. грн, що еквівалентно 400 американським доларам, не наблизить її навіть до рівня Молдови, де такий фахівець отримує 600 у.  о. Проте це певною мірою покращить ситуацію», – висловив сподівання О. В. Курмишов.

Завершуючи доповідь, він запропонував видатки на ЕМД планувати та відображати в державному бюд­жеті (у розрахунку видатків на охорону здоров’я) окремою статтею за спеціальною формулою згідно з нормативом забезпеченості, а також якомога швидше розробити та затвердити цільову державну програму розвитку системи ЕМД.

«Вибачте, вільних машин немає»
Стан матеріально-технічної бази служби ЕМД, можливості фінансування й модернізації проаналізувала Тетяна Василівна Тімошенко, радник міністра охорони здоров’я.

Відповідно до оприлюдненої інформації показник забезпеченості медичним обладнанням у 2017 році становив:

  • комплекти дихальної апаратури – 82% (n=3747; -93 порівняно з 2016 р.);
  • дефібрилятори – 82% (n=2697; +165 порівняно з 2016 р.);
  • електрокардіографи – 117% (n=1253; +155 порівняно з 2016 р.);
  • інтубаційні набори – 48% (n=2701; -237 порівняно з 2016 р.);
  • комплект вакуумних шин – 88% (n=2701; -212 порівняно з 2016 р.);
  • відсмоктувачі – 88% (n=2947; +60 порівняно з 2016 р.).

«Практично за всіма параметрами спостерігається дефіцит. Але система ЕМД повинна забезпечуватися на 100% і мати резерв на випадок, якщо щось вийшло з ладу. Відповідно до законодавства він мусить складати 25%. Дуже хотілося б, щоб ця норма виконувалася», – наголосила Тетяна Тімошенко.

Ситуація із забезпеченням автомобілями (станом на 2017 р.) критична: типу В – 75% (n=2489), типу С – 29% (n=217). При цьому потреба в авто типу В становила 3318 одиниць, типу С – 736.

Терміни експлуатації авто теж залишають бажати кращого (табл.).

З необхідних 6767 радіостанцій наявні тільки 1696, тобто 25%:

  • стаціонарні, що знаходяться в диспетчерських станцій ЕМД, – 31% (з необхідних 485 є 152, хоча навіть цей показник учасники заходу назвали значно перебільшеним. – Прим. авт.);
  • автомобільні – 36% (1174 з 3270);
  • переносні – 12% (потрібно 3012, є 370).

«Радіозв’язок прискорює комунікацію між диспетчерською, бригадами та emergency department і є критично важливим для системи МК, яка супроводжує масові заходи в столиці. Під час таких подій мобільний зв’язок глушиться, тому спілкуватися вдається тільки за допомогою радіозв’язку», – розповіла спікер.

Щодо дофінансування служби, Тетяна Тімошенко нагадала, що МОЗ розроблено проект, який передбачає цільове фінансування системи ЕМД, і закликала керівників центрів розрахувати реальні потреби: «Не потрібно подавати вже скорочені на рівні фінансових департаментів цифри».

Еmergency department: перші напрацювання в Україні
В’ячеслав Олексійович Полясний, директор обласного департаменту охорони здоров’я Одеської ОДА, детально описав процес упровадження в області пілотного проекту щодо відкриття відділень ЕМД у районних лікарнях з урахуванням створених госпітальних округів та знову утворених територіальних громад.

У 2017 р. під час формування госпітальних округів виявилося, що найбільша кількість фобій населення пов’язана з тим, що малопотужні лікарні у віддалених і/або малозаселених районах будуть неспроможні забезпечити надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги в цілодобовому режимі на рівні приймального відділення. Проаналізувавши 26 ЦРЛ за 6 критеріями: наявність приймального відділення, цілодобова ургентація, цілодобове чергування лікаря приймального відділення, хірурга, анестезіолога і лабораторної служби, було встановлено, що тільки 6 закладів спроможні надати пацієнту адекватну допомогу. Тому було прийнято рішення створити на рівні ЦРЛ відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Їх формат отримав схвалення Президента України і вже продемонстрував ефективність на практиці. «Таке відділення – це як автомобіль типу С, тільки площею 200 м2», – навів влучне порівняння В’ячеслав Полясний.

Перший еmergency department з’явився в Окнянській ЦРЛ. Там є кімната інтенсивного лікування, перев’язувальна та мала операційна, кімната санітарної обробки, інфекційний ізоляційний бокс, оглядова маніпуляційна, оглядово-сортувальне приміщення, кімната зберігання ліків, приміщення для реєстрації, зона очікування, лабораторія, кімната персоналу, цифровий рентген-апарат, телемедичний кабінет.

Серед переваг таких відділень – здатність надавати допомогу в ситуаціях з великою кількістю постраджалих.
«Не потрібно надсилати знімки через Viber або WhatsApp, це можна зробити за допомогою телемедичної системи. Рентгенолог, який цілодобово знаходиться в обласному закладі, розшифровує їх. Весь масив даних зберігається на електронних носіях. Так само аналізуються електрокардіограми. У перспективі плануємо встановити у відділенні й апарат УЗД. Отже, тепер для обстеження не доведеться їхати за 100-200 км і витрачати 3-5 годин, – перераховує переваги В. О. Полясний.  – Усі лікарі Центру ЕМД і МК, які дистанційно консультують бригади ЕМД, лікарів МНС з відділень та спеціалістів первинної ланки, отримують за це відповідну оплату.

У такий спосіб ми наближуємо до мешканців віддалених районів експертну думку лікарів третинного рівня, економимо ресурси та кошти».

Якщо обласний спеціаліст-кардіолог ідентифікує на електрокардіограмі, надісланій сімейним лікарем, картину гострого коронарного синдрому, вона потрапляє в червону зону, автоматично формується виклик бригади ЕМД за вказаною адресою, встановлюється контакт з лікарем, і той починає готувати пацієнта до госпіталізації. Оперативно визначаються лікувальна тактика й подальший маршрут пацієнта.

Видатки на створення еmergency department – 267 млн грн, на утримання – 4,7 млн грн у рік. Загалом на Одеську область для цього потрібно 122 млн грн.

Фельдшер, парамедик, екстрений медичний технік: у чому різниця?
Спроба МОЗ виключити фельдшерів невідкладних станів з Класифікатора професій спричинила хвилю обурення серед медиків. Досі не вщухають пристрасті й дискусії стосовно запровадження так званої парамедичної моделі надання ЕМД.

Арсен Арсенович Гудима, завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини Тернопільського державного медичного університету (ТДМУ) ім. І. Я. Горбачевського, перерахував кваліфікаційні вимоги до парамедиків й екстрених медичних техніків (ЕМТ), а також зупинився на особливостях навчальних програм.

Наразі «ланцюг виживання» пацієнта в екстреній ситуації виглядає так: перша допомога (пожежники, рятувальники) → ЕМД на місці події (виїзні бригади ЕМД, до складу яких входять лікар МНС, фельдшер МНС, водій) → кваліфікована спеціалізована допомога (лікарі-спеціалісти).

Лікарі МНС проходять стандартну 6-річну підготовку та 1,5 роки навчаються в інтернатурі в закладах III-
IV рівня за спеціальністю «Медицина невідкладних станів». Хоча МНС – окремий сегмент у системі охорони здоров’я, підготовку таких спеціалістів на факультетах післядипломної освіти здійснюють хірурги, терапевти, анестезіологи. А це відображається на якості навчального процесу.

«Під час спеціалізації професор, який читав нам лекцію про гіпертонічний криз, розповідав про етіологію, патогенез і комбінації препаратів, хоча працівнику бригади ЕМД достатньо знати, як діяти під час виклику до пацієнта (різного віку, статури, з різними супутніми патологіями) з високим тиском, щоб врятувати його й уникнути побічних реакцій, – ділиться враженнями Арсен Гудима. – Навчити МНС шляхом курації хворих неможливо. Наприклад, пілотів готують за допомогою симульованого навчання і лише потім допускають до польотів. В Україні фельдшеру в перший же день після випуску з медичного училища мають право дозволити практичну діяльність, можуть поставити його на лінійну бригаду. У кращому випадку при Центрах ЕМД і МК є навчально-тренувальні центри, де фельдшерів додатково навчають».

Доповідач ознайомив присутніх з даними соціологічного опитування випускників медичних ВНЗ (2016), яке показало, що достатніми теоретичні знання вважали 64% респондентів, натомість практичні навички – лише 12%. Цікаві й результати анкетування працівників бригад ЕМД, яке здійснили напередодні професійних змагань. Виявилося, що жоден з опитаних фельдшерів МНС не опанував техніку проведення дефібриляції під час навчання і лише 39% виконували її в щоденній практиці. Вкладати на транспортувальну дошку після навчання вміли 6% опитаних, накладати шийний комірець – третина.

Крім того, медицина стрімко розвивається, тому проходити післядипломне навчання раз на 5 років замало, оскільки за такий проміжок часу між знаннями і навич­ками утворюється значний розрив.

Арсен Гудима охарактеризував нову концепцію освіти в контексті реформи ЕМД. Термін ­«домедична ­допомога» пропонують змінити на визначення «перша медична допомога» (такі навички матимуть пожежники, поліція, водії, бортпровідники, волонтери, викладачі дитячих садочків, шкіл, вищих медичних навчальних закладів). На місці події працюватимуть виїзні бригади ЕМД (парамедик, ЕМТ, паралельно – лікар МНС, фельдшер МНС, водій). ЕМД у відділенні екстреної (невідкладної) допомоги надаватимуть лікарі МНС, а спеціалізовану допомогу – лікарі-спеціалісти.

До складу бригади ЕМД планують ввести парамедика й ЕМТ.

Парамедик – це медичний працівник, який надає повний спектр необхідної пацієнту догоспітальної (екст­реної) розширеної медичної допомоги (вона спрямована на забезпечення розширеної підтримки життя, тобто професійні дії відповідно до медичних настанов – протоколів з МНС).

Кваліфікаційні вимоги до парамедика: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров’я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Лікувальна справа» за кваліфікацією «Парамедик», без вимог до стажу; посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем. Здійснює професійну діяльність самостійно або під керівництвом лікаря.

Ступінь «бакалавр» дає можливість у подальшому стати магістром або доктором філософії, розпочати викладацьку діяльність.

Що повинен уміти парамедик:

  • оцінювати місце події;
  • взаємодіяти з іншими екстреними службами;
  • обстежувати хворих на наявність невідкладних станів;
  • виконувати медичне сортування;
  • приймати рішення про обсяг допомоги та госпіталізацію;
  • надавати ЕМД при травмах чи захворюваннях дихальної, серцево-судинної, ендокринної, імунної, нервової систем, системи травлення та сечостатевої системи, при психічних розладах, ушкодженнях опорно-рухового апарату, дії зовнішніх факторів та при пологах;
  • розраховувати дозу лікарських засобів, що вводяться пацієнту;
  • здійснювати медичні процедури і маніпуляції: інгаляції, ін’єкції, інфузії;
  • забезпечувати внутрішньокістковий та периферичний внутрішньовенний доступ;
  • надавати допомогу при побічних реакціях на лікарські засоби;
  • встановлювати сечові катетери, шлункові зонди;
  • забезпечувати прохідність верхніх дихальних шляхів (включно з інтубацією);
  • проводити декомпресійну пункцію плевральної порожнини;
  • хірургічно відновлювати прохідність дихальних шляхів;
  • зупиняти кровотечі різними методами;
  • стабілізувати хребет при травмах;
  • іммобілізувати опорно-руховий апарат;
  • накладати пов’язки;
  • виконувати серцево-легеневу реанімацію із застосуванням дефібрилятора та дихального обладнання;
  • записувати та інтерпретувати результати електрокардіограми;
  • виконувати апаратні дослідження і невідкладні процедури;
  • вести медичну документацію;
  • керувати спеціалізованим санітарним автомобілем ЕМД.

ЕМТ відповідатиме за керування спеціалізованим санітарним транспортом та утримання його в належному стані, а також матиме кваліфікацію для надання догоспітальної (екстреної) базової допомоги. Це більш широкий перелік навичок, ніж у волонтера чи працівника поліції.

Кваліфікаційні вимоги до ЕМТ: повна загальна середня освіта та підготовка за професією «Екстрений медичний технік»; наявність сертифіката про проходження навчання за програмою підготовки за професією «Екстрений медичний технік»; без вимог до стажу роботи; посвідчення водія відповідної категорії для ­керування автомобілем. Здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря або парамедика.

Що повинен уміти ЕМТ:

  • оцінювати місце події на наявність загроз власному життю і життю інших людей;
  • забезпечувати власну безпеку;
  • взаємодіяти з іншими екстреними службами;
  • оцінювати стан пацієнта;
  • обстежувати пацієнтів на наявність невідкладних станів;
  • брати участь у медичному сортуванні;
  • надавати медичну допомогу в складі бригади ЕМД (у рамках своєї компетенції);
  • спостерігати та надавати допомогу при побічних реакціях на лікарські засоби;
  • виконувати реанімаційні заходи (у рамках своєї компетенції);
  • допомагати персоналу відділення ЕМД;
  • допомагати у веденні медичної документації;
  • допомагати при транспортуванні пацієнтів і виконувати перевезення пацієнтів до закладів охорони здоров’я;
  • керувати спеціалізованим санітарним автомобілем ЕМД;
  • підтримувати спеціалізований санітарний автомобіль ЕМД у стані готовності;
  • працювати з наявним спеціалізованим обладнанням.

Щоб підготувати таких спеціалістів, слід запровадити якісно нову систему безперервного професійного розвитку. Робочою групою, до якої увійшли фахівці Черкаської медичної академії та Навчально-наукового інституту медсестринства ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського, створено навчальний план з підготовки парамедиків. Він передбачає 3-річне навчання на основі повної загальної середньої освіти (180 кредитів, 5400 годин, денна форма) та симуляційні вправи. Після завершення на­вчання студенти складатимуть об’єктивний структурований клінічний іспит. Він проходить за відсутності викладача і призначений для демонстрації практичних навичок. Усі дії студента фіксуються на відео, яке має документальне значення. Є лише дві оцінки: склав або ні.

«По суті, парамедик – це фельдшер, «заточений» на МНС з першого дня навчання, – акцентував увагу Арсен Гудима. – На жаль, викладачів для підготовки парамедиків та ЕМТ не вистачає, їх лише з десяток на всю Україну. Тому потрібно співпрацювати з Міністерством освіти й науки та залучати іноземних спеціалістів з Польщі, Литви, Ізраїлю, США, Канади для проведення перших інструкторських курсів. Потім сертифіковані інструктори, які отримають дозволи Агентства з ЕМД, зможуть створити навчальні підрозділи.

Підготовку фахівців різних рівнів з першої медичної допомоги та ЕМД готовий розпочати ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського».

Курс з підготовки ЕМТ триватиме 160 годин. Практична частина відбуватиметься у групах, які складаються з одного інструктора і максимум 8 слухачів. Матеріал курсу ґрунтується на уніфікованих клінічних протоколах та алгоритмах міжнародних курсів Emergency Medical Technician, BLS, ITLS, PhTLS.

Підготувати гарного спеціаліста не вдасться без симуляційного навчання, відпрацювання практичних навичок на лабораторних тканинах, участі у професійних змаганнях (чемпіонати бригад ЕМД, Кременецькі ралі і т. ін.).

Симуляційне навчання дає змогу набувати майстерності без ризику для пацієнта; дозволяє здійснювати необмежену кількість повторів; не залежить від роботи клініки і наставника; дає об’єктивну оцінку виконання маніпуляції; не потребує постійного контролю викладача; допомагає уникнути стресової ситуації (у симуляційних центрах студент працює без викладача, а той спостерігає за процесом через напівпрозоре скло). Після заняття проводиться дебрифінг, де обговорюються допущені помилки. Єдиний недолік симуляційного на­вчання – висока вартість.

«Як виглядає так зване кільце ефективного «виживання» знань? Спочатку студент повинен прочитати книгу, потім виконати практичне завдання, пройти інтерактивне симуляційне навчання, попрацювати в команді в ролях (диспетчер, лікар приймального відділення) із симульованим пацієнтом за певними сценаріями. Лише після цього його можна допускати до роботи в бригаді», – переконаний спікер.

Ідеї та пропозиції

Озвучити власні ідеї та пропозиції учасники заходу змогли під час роботи в групах на 5 дискусійних майданчиках: «Концепція реформи ЕМД в Україні», «Оплата праці працівників ЕМД», «Матеріально-технічне забезпечення системи ЕМД», «Відділення ЕМД», «Програми навчання та підвищення кваліфікації в системі ЕМД».

Так, щодо забезпечення автомобілями учасники озвучили декілька тез: усі авто повинні мати підтвердження проходження crash-тестів; залежно від особливостей регіону бажана кількість автомобілів типу С варіювала від 10 до 30%, типу В – у межах 70-90%, половина мають бути повнопривідними; резерв повинен складати 25%; термін використання авто не може перевищувати 5 років або показник максимального пробігу.

Запропоновано обладнання відділити від автомобіля, оснастити бригади раціями й відеореєстраторами (включно з налобними), тривожними кнопками, наплічниками, ввести стандарти GPS-навігації, після відкриття відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги облаштувати обмінні фонди. «У Європі паралельно з комерційними ретрансляторами мобільного зв’язку встановлюють ретранслятори радіозв’язку для поліції, військових, служби безпеки, прикордонної служби та працівників ЕМД, що фінансуються державою. Слід покрити всю територію України такими ретрансляторами. Кожна служба матиме свою хвилю і частоту», – зазначив А. А. Гудима. В Україні службі ЕМД виділено певні частоти в діапазонах дуже високих та ультрависоких частот. Можливість використання радіозв’язку й присвоєння частот погоджує Генеральний штаб ЗСУ.

Також обговорювалися можливості об’єднання всіх обласних ЄОДС у всеукраїнську систему; придбання гелікоптерів для гірських районів (шляхом державно-приватного партнерства); створення потужних навчально-тренувальних симуляційних центрів; підвищення тарифних розрядів для служби ЕМД і виплати надбавок за безперервний стаж; працевлаштування працівників служби ЕМД, які мають протипоказання до роботи з ­огляду на здоров’я чи вік; зміни кваліфікаційних вимог; підготовки парамедиків, ЕМТ, диспетчерів; розділення навчання й контролю його ефективності (це повинні робити різні заклади); заміни дефініції «парамедик» на іншу; збереження лікарських і спеціалізованих бригад; вимоги кадрового й матеріального забезпечення відділень ЕМД та ін.

Підбиваючи підсумки, Ірина Сисоєнко анонсувала продовження спільної роботи: «Реанімувати ЕМД можна за допомогою внесення змін до державного бюд­жету, належного фінансування й ефективного використання кожної копійки. Усі розглянуті теми – оплата праці, матеріально-технічне забезпечення, формування державного стандарту єдиних оперативних диспетчерських, освіта – є надзвичайно важливими. Кожній найближчим часом буде присвячено окрему зустріч».

Підготувала Ольга Радучич

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (431), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

17.02.2020 Терапія та сімейна медицина Предиктори залізодефіцитної анемії в осіб похилого віку на первинній ланці медичної допомоги: європейське мультицентрове дослідження

Результати описуваного дослідження можуть привернути більше уваги лікарів ЗПСМ до предикторів ЗДА й асоційованих із цією анемією чинників в осіб похилого віку, а також зменшити тягар ЗДА на первинній ланці медичної допомоги. Цей експеримент підтвердив роль шлунково-кишкових захворювань, деяких клінічних ознак і симптомів (ожиріння, слабкість, дратівливість, ксеростомія), застосування певних ліків (НПЗП) як предикторів ЗДА й ознак, асоційованих із цим захворюванням....

17.02.2020 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Хірургія, ортопедія та анестезіологія Харчування, остеоартрит і метаболізм суглобового хряща: чи є зв’язок?

На сьогодні остеоартрит (ОА) є найпоширенішим захворюванням суглобів. Невпинно зростає питома вага ОА в структурі причин інвалідності світової популяції. У глобальному масштабі симптоми ОА мають місце приблизно у 18% жінок і 9,6% чоловіків віком понад 60 років, чверть із них через хворобу не можуть виконувати рутинну повсякденну діяльність. Цей тягар, за оцінками, і далі зростатиме: прогнозоване число випадків ОА до 2050 р. становитиме приблизно 130 млн....

17.02.2020 Терапія та сімейна медицина Усе, що необхідно знати лікарю про вітамін D. Практичні рекомендації Національних інститутів здоров’я США (NIH, 2019)

Вітамін D, що є жиророзчинним, наявний у деяких харчових продуктах та продукується ендогенно у відповідь на ультрафіолетове (УФ) опромінення. Отриманий зазначеними способами вітамін є інертним і для активації має підлягати двом реакціям гідроксилювання. У результаті першої з них, яка відбувається в печінці, утворюється 25-гідроксивітамін D (кальцидіол), а в результаті другої, у нирках, – 1,25-дигідроксивітамін D (кальцитріол) [1]....

17.02.2020 Терапія та сімейна медицина Медичні кадри України: аналіз за 2018 рік

В Україні підтримано проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1 Глобальні цілі сталого розвитку до 2030 року. Плани щодо реалізації цілей і адаптації завдань та індикаторів з огляду на вітчизняну специфіку викладено в національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна». Впровадження ініціатив Організації Об’єднаних Націй, міжнародних зобов’язань у рамках євроінтеграційних процесів суттєво змінює систему охорони здоров’я в Україні. ...