0 %

Чи можливо зберегти психічне здоров’я в сучасному світі?

20.05.2019

Стаття у форматі PDF

За матеріалами наукового конгресу «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи» (1‑2 листопада 2018 року, м. Київ)

У листопаді в концертній залі Українського дому відбувся науковий конгрес «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Цей науковий захід був організований Всеукраїнською асоціацією психосоматичної медицини та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця. Під час роботи конгресу розглядалися актуальні проблеми психічного здоров’я в первинній медичній допомозі та соматичних стаціонарах, висвітлювалися соціально-економічні аспекти і питання навчання у психосоматичній медицині, прояви психосоматики в різних клінічних галузях.

До вашої уваги представлено доповідь доктора медичних наук, професора кафедри медичної психології, психосоматичної медицини і психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця професора О.О. Хаустової на одній із наукових сесій конгресу.

З урахуванням сучасного темпу життя, нестабільності соціального та економічного становища у країні, наявності гібридної інформаційної війни і зростання частоти тривожно-депресивних розладів тематика, яку порушила доповідач, була напрочуд актуальною. Свою лекцію вона почала з визначення поняття «здоров’я» за статутом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Здоров’я – ​не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, це стан повного соціального і духовного благополуччя, функціонування всіх органів і систем організму людини у рівновазі із зовнішнім середовищем і без хвороб­ливих змін. Воно включає соматичні, соціальні та особистісні ознаки. Фізичне здоров’я має досконало саморегулюватися з підтримкою гармонії фізіологічних процесів і максимальною адаптацією до змін навколишнього середовища. Соціальна складова визначається мірою працездатності, соціальної активності та діяльного ставлення людини до світу. Особистісна ознака здоров’я виражається в активній стратегії життя людини, у ступені її піднесення над обставинами життя.

До критеріїв психічного здоров’я, згідно з ВООЗ, належать:

  • усвідомлення і почуття постійності свого «я»;
  • почуття сталості переживань в однотипних ситуаціях;
  • критичність до себе і результатів своєї діяльності;
  • відповідність психічних реакцій силі й частості впливів середовища;
  • здатність управляти своєю поведінкою, дотримуючись норм;
  • здатність планувати діяльність та змінювати поведінку залежно від ситуації.
  • Щоб розібратися з методами боротьби із тривогою, необхідно зрозуміти, як впливає стрес на організм, які захисні регуляторні системи при цьому активуються. Було зазначено, що стрес має декілька фаз:
  • І фаза – ​тривоги або гострої стресової реакції, коли здійснюється мобілізація захисних сил організму за рахунок гомеостатичного регулювання; проявляється фізіологічним та емоційним ступором;
  • ІІ фаза – ​стабілізації, коли відбувається збалансоване витрачання адаптаційних резервів організму; важливо зазначити, що на цьому етапі може бути наявним як еустрес – ​продуктивна мобілізація, тобто реорганізація поведінки, так і дистрес, який проявляється порушенням цілеспрямованої активності та дезорганізацією поведінки;
  • ІІІ фаза – ​виснаження, що тягне структурні зміни у вигляді колапсу повсякденної діяльності, розвитку психосоматичних хвороб та особистісні деформації.

Увагу аудиторії було також було прикуто до моделі «стрес-діатез», за якою патологічна поведінка є наслідком поєднання генетичної схильності та впливу середовищного стресу: особи без генетичних факторів ризику здатні витримати навіть значні стреси, а особи з декількома генетичними (і середовищними) факторами ризику мають знижену стійкість, і навіть помірні стресові фактори можуть спричинити порушення адаптації та призвести до психічних захворювань.

Із позицій сучасної психосоматики, дифузна нейроімуноендокринна система – універсальна структура реагування, контролю і захисту організму. Стрес впливає на ендокринну систему, викликає зміни у щитоподібній залозі, наднирниках тощо. Імунна відповідає проявами запалення, болю, алергії та зниження резистентнос­ті до інфекційних агентів. Нервова ж реагує біохімічними реак­ціями у вигляді зміни рівня нейротрансмітерів і проявами тривоги, депресії та безсоння (Kvetnoy I.M., 2002). Згідно з сучасними пог­лядами, стрес представлений двома системами. Це стрес-реалізуючі системи – ​нервові механізми, у яких задіяні симпатичний і парасимпатичний відділи вищої нервової системи. Нейроендок­ринні механізми представлені синтезом та виділенням адреналіну і норадреналіну. Ендокринні включають адренокортикальну (вихід адренокортикотропного гормону і мінералокортикоїдів) та тиреоїдну вісь (виділення тироксину). До стрес-лімітуючих систем відносять ГАМК-ергічну (γ-аміномасляна кислота), серотонінергічну, опіоїдергічну, систему антиоксидантного захисту, простагландинів та ін. Реакція на стрес має гендерні відмінності, оскільки у чоловіків проявляється тривогою, агресією та униканням соціальних контактів, тобто перебігає за принципом «боротьба або втеча», а у жінок виражається потребою в соціальній підтримці та відстороненос­ті за принципом «підтримка та дружба».

Доповідач зазначила, що за модуляцію тривоги (будь-якої етіо­логії) відповідає ГАМК-ергічна нейротрансмісія у мигдалині, підкресливши домінуючу роль гіперактивації гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГНС). Негативні емоції впливають на мигдалину та ГГНС, далі шляхом викиду у кров глюкокортикоїдів, а саме кортизолу, до процесу залучаються гіпокамп та префронтальна кора. При депресії має місце дефіцит кіркових рівнів ГАМК та ГАМК-­рецепторів. Генетична схильність та стрес викликають підвищення продукції глюкокортикоїдів, що безпосередньо впливає на ЦНС. Дефіцит моноамінів та посилення дії глутамату призводять до зменшення нейропластичності та об’єму гіпокампу і префронтальної кори за рахунок дефіциту нейронів та гліальних клітин, а також провокують гальмування нейрогенезу й дефіциту нейтрофінів (зокрема нейротрофічного фактора мозку). Тож хронічна патологічна тривога є токсичною для здоров’я мозку (Lenze E.J., 2011).

Тривога може комбінуватися з декількома емоціями: страхом, печаллю, соромом та почуттям провини. На сучасному фармринку представлено безліч препаратів для лікування тривожних розладів і депресій. Нині в Україні з’явився інноваційний препарат для корекції тривожних станів, який не потребує залучення бензодіазепінів, – ​Гамалате В6 (виробник «Феррер Інтернаціональ», Іспанія). Це стрес-лімітуючий комплекс, який містить чотири природних метаболіти мозку: γ-аміномасляну (75 мг) та γ-аміно-β-оксимасляну кислоту (37 мг), магнію глутамат гідробромід (75 мг) та піридоксину гідрохлорид (вітамін B6) (37 мг). Препарат випускається у таблетованій формі. Гамалате В6 чинить анксіолітичну дію; призначається при функціональній астенії з проявами: емоційної лабільності, порушення концентрації уваги та пам’яті, депресії та астенії, низької здатності до адаптації; не спричиняє синдрому відміни.

Ефективність препарату було оцінено в дослід­жен­ні за участю пацієнтів із вираженими проявами тривоги (незважаючи на те що половина з них більше місяця приймали бензодіазепіни). Основна мета дослід­жен­ня полягала в оцінці впливу Гамалате B6 на симптоми загальної тривожності й порівнянні ефективності препарату в пацієн­тів, які раніше застосовували бензодіазепіни, та тих, хто їх не отримував. Окрім того, оцінювали результат заміни бензодіазепінів на Гамалате B6. Оцінки базувалися на результатах тесту Гамільтона.

До першої групи увійшли пацієнти, які раніше не отримували анксіолітики; протягом 30 днів вони приймали по 6 таб­леток Гамалате В6 на день (по 2 таблетки після кожного прийому їжі). Другу групу становили хворі, які раніше використовували бензодіазепіни, проте в них зберігалися симптоми тривоги. У перші 15 днів дозу бензодіа­зепіну зменшили вдвічі, також пацієнти приймали по 3 таблетки Гамалате В6 на день (по 1 таблетці після кожного прийому їжі). Протягом наступних 15 днів хворим відмінили бензодіазепіни, і вони зас­тосовували лише по 6 таблеток Гамалате В6 на день. Ефективність лікування Гамалате B6 виявилася відмінною – ​у 79% випадків зникли психологічні та психосоматичні симптоми тривожності. Заміна бензодіазепінів на Гамалате B6 не викликала тривоги або інших розладів. Препарат практично не спричиняв побічних реакцій і чудово переносився без необхідності корекції дози (Martinez Mendoza M., 1992).

У 2014 р. наші співвітчизники проводили дослід­жен­ня з використанням Гамалате В6 у пацієнтів із головним болем напруги та проявами тривоги й депресії. Результати експерименту показали, що у 75% пацієнтів через 30 діб терапії препаратом відзначався позитивний ефект. У жінок така динаміка була виражена більше, ніж у чоловіків (82 проти 64%). Серед пацієнтів із головним болем та депресією загальне поліпшення зафіксоване у 69% (у 80% жінок та 50% чоловіків). Загальне поліпшення самопочуття відзначалося у 55% учасників дослід­жен­ня (у 63% жінок та 33% чоловіків) у когорті, де в клінічній картині переважали головний біль і тривога.

Доплерографічні дані підтвердили судинорегулювальну дію Гамалате В6 при ангіодистонічних розладах. Препарат сприяв нормаліза­­ції показників судинної гіперреактивності та підвищенню індексу пе­риферичного опору. Під впливом Гамалате В6 у пацієнтів із дисциркуляторною енцефалопатією I‑II стадії поліпшилася коротко- та довготривала пам’ять (за результатами тесту Лурії «запам’ятовування 10 слів») (Кузнєцов В.В., Єгорова М.С., 2014).

Гамалате В6 сприяє фізіологічному та комплексному регулюванню процесів збуд­жен­ня й гальмування у ЦНС без ефекту загальмування, поліпшує когнітивні функції, є препаратом вибору в пацієнтів із функціональними та органічними розладами нервової системи, що супроводжуються астенічними, астеновегетативними та астенодепресивними проявами. Режим дозування Гамалате В6: по 1 таблетці вранці та вдень, 2 таблетки ввечері протягом 1‑2 місяців.

Підсумовуючи, професор О.О. Хаустова наголосила, що заходи, спрямовані на збереження здоров’я, мають бути комплексними, включати корекцію способу життя, нормалізацію харчування та режиму фізичної активності, уникання стресів. Вагому роль відіграють оточення, рівень освіти, обізнаності та якість медичної допомоги.

Підготувала Ольга Мороз

Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 4 (47) грудень 2018 р.

 

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Психіатрія

03.07.2019 Психіатрія Психозы: лечение и ведение пациентов

Стрессовые ситуации в современном мире часто вызывают развитие различных психических и неврологических расстройств, а те, кто уже страдает тяжелыми заболеваниями, в частности психозом, становятся еще более уязвимыми. Для облегчения ведения таких пациентов группа специалистов ВОЗ разработала программу действий по ликвидации пробелов в области охраны психического здоровья (mhGAP-HIG). Вашему вниманию представлен обзор части этой программы, посвященный оценке состояния и лечению пациентов с психозом....

02.07.2019 Психіатрія Тривога та депресія: диференційний підхід

У квітні 2019 р. у Трускавці відбулася XXI міжнародна науково-практична конференція «Міждисциплінарні питання в сучасній неврології». З-поміж цікавих виступів увагу присутніх привернула лекція «Тривога та депресія: диференційна діагностика» доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, лікаря-невролога Михайла Михайловича Ороса. До вашої уваги представлено огляд цієї доповіді....

02.07.2019 Психіатрія Стресс: всемирная эпидемия

Термин «стресс» (от лат. stringere – ​затягивать) впервые использован эндокринологом Г. Селье в 1930-х гг. для определения физиологических реакций у лабораторных животных. Позже он включил в него действия людей, пытающихся адаптироваться к трудностям жизни. ...

02.07.2019 Психіатрія Терапія та сімейна медицина Психоэнергетические практики: феномен ортостатического коллапса

Психоэнергетические практики – ​что это? Какое место они занимают в сфере медицины? Стоит обсудить это, кратко затронув основные аспекты....