0 %

100-річний ювілей Інcтитуту травматології та ортопедії: досягнення та перспективи

12.06.2019

У 2019 році ДУ «Інcтитут травматології та ортопедії НАМН України» святкує сторіччя від дня заснування. Інститут на сьогодні є головною науково-дослідною установою МОЗ і НАМН України, робота якої спрямована на вирішення проблем етіології, патогенезу, профілактики, діагностики та лікування хворих із патологією опорно-рухового апарату, а також організації спеціалізованої служби. Цьогоріч також виповнюється рівно 30 років, як Інститут очолює Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Георгій Васильович Гайко. З такої нагоди ми попросили його розповісти про сьогодення прославленого закладу, актуальні проблеми та перспективи розвитку.

? Георгію Васильовичу, з чого розпочалася історія ДУ «Інcтитут травматології та ортопедії НАМН України»?

–    У 1919 році у Києві була відкрита установа для лікування ортопедичних хворих, що називалася ­«Будинок калічної дитини», яку через 5 років було реформовано у Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут. Фундаторами і керівниками «Будинку калічної дитини» були професори І.О. Фрумін та Г.Є. Фруміна. Базовою частиною цього закладу, а надалі й постійним підрозділом була клініка дитячої ортопедії та травматології. На початку свого існування і в передвоєнні роки основні наукові дослідження були спрямовані на вивчення кістково-суглобового туберкульозу, вроджених та набутих деформацій, порушень функцій опорно-рухового апарату в новонароджених і дітей, на розробку ефективних методів їх профілактики та лікування. Вперше в Україні була розроблена і застосована методика оперативного лікування вродженого вивиху стегна (Г.Є. Фруміна). У післявоєнні роки наукові дослідження спрямовувалися переважно на вирішення проблем ампутацій кінцівок і їх протезування, розробку пластичних операцій, лікування вогнепального остеомієліту та розвиток відновної хірургії, диспансеризацію і лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни. За 100-річний період розвитку в Інституті створено 10 клінічних підрозділів, що охоплюють всі напрямки ортопедо-травматологічної допомоги.

? Розкажіть, будь ласка, про них детальніше…

– Клінічна база Інституту розрахована на 400 ліжок, щороку в нас лікується понад 4,5 тис. хворих, яким виконується понад 3 тис. складних реконструктивно-відновлювальних операцій у наших спеціалізованих клініках. Згідно наказу МОЗ України № 41 від 30.03.1994 р. на базі кожної клініки функціонують профільні науково-практичні центри.

•    Клініка кістково-гнійної хірургії. Організована  у 1976 році, вона була єдиною в Радянському Союзі й натепер залишається єдиним державним центром лікування цієї патології. Саме її спеціалісти вперше в Україні розпочали ґрунтовні наукові дослідження з проблем гематогенного та травматичного остеомієліту. На базі Інституту створено Республіканський центр, де проводиться лікування таких хворих та підготовка кадрів. У клініці кістково-гнійної хірургії виконується весь спектр хірургічних втручань при остеомієлітичних процесах, гнійних артритах, септичних ускладненнях ендопротезування суглобів за найсучаснішими методиками.

Основною діяльністю відділення є вивчення, удосконалення та впровадження сучасних технологій у лікування вищезазначених категорій хворих. Щороку у відділенні отримують комплексне оперативне лікування з приводу ускладнень після травм та оперативних втручань опорно-рухової системи близько 300 хворих.

Для лікування широко використовуються стрижневі та спице-стрижневі апарати зовнішньої фіксації. За допомогою комплексного лікування успішно здійснюється ліквідація гнійного процесу з досягненням консолідації уламків в оптимальні терміни при незрощених переломах, несправжніх суглобах, виправлення деформацій кінцівок, а також заміщення дефектів кісток, подовження кінцівок з корекцією імунологічного та метаболічного статусів.

Впроваджене у клініці одноетапне комплексне лікування переломів, що не зрослися, та несправжніх суглобів довгих кісток кінцівок, ускладнених остеомієлітом, дозволяє в 1,5-2 рази скоротити терміни лікування.

•    Клініка травматології та ортопедії для дорослих. На сьогодні основними напрямками науково-практичної діяльності клініки є ортопедичне лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів (остеоартроз, асептичний некроз), лікування переломів та їх наслідків.

Спеціалісти клініки консультують хворих та проводять первинне і ревізійне ендопротезування при такій патології, як ­деформуючий артроз кульшового суглоба, диспластичний коксартроз, деформуючий артроз колінного, гомілковостопного суглоба, перелом шийки стегнової кістки, асептичний некроз головки стегнової кістки та ін. За необхідності проводять операції з використанням остеосинтезу при переломах шийки стегнової кістки, кісток таза, гомілки, верхньої кінцівки, при неправильно зрощених переломах. На базі клініки функціонує Республіканський центр ендопротезування суглобів.

•    Клініка захворювань суглобів у дорослих. Спочатку вона мала назву – ​Клініка ревмоортопедії. Саме тут уперше був розроблений і впроваджений у практику метод комплексного хірургічного лікування інфекційного неспецифічного (ревматоїдного) поліартриту. Значний внесок у вирішення цієї важливої й складної проблеми належить професору Є.Т. Скляренку (двічі удостоєний звання лауреата Державної премії України). Тут також широко впроваджено ендопротезування кульшового суглоба. Наразі клініка розширила можливості й, окрім ортопедичного лікування хворих із ревматоїдним поліартритом, надає допомогу при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів, переломах шийки стегнової кістки, травмах колінного суглоба (пошкодження менісків, хрестоподібних зв’язок і т.д.).

•    Клініка травматології та ортопедії дитячого віку. Саме це відділення було створено найпершим і має найдавнішу історію. За 100-річну історію існування клініки співробітниками розроблені та впроваджені в практику унікальні методи діагностики, лікування та реабілітації захворювань і пошкоджень опорно-рухового апарату у дітей: дисплазії кульшових суглобів,  вродженого патологічного вивиху стегна; недосконалого остеогенезу (вродженої ламкості кісток); вродженої м’язової кривошиї; вродженої та набутої клишоногості; аномалій розвитку верхніх та нижніх кінцівок (косорукість, синдактилія, недорозвинення та вкорочення кінцівок); травм у дітей та їх наслідків; юнацького епіфізеолізу.

Новим напрямком діяльності фахівців клініки стало надання спеціалізованої допомоги при ортопедичних проявах нервово-м’язових захворювань: дитячому церебральному паралічу,  спинномозкових грижах, прогресуючій м’язовій дистрофії та ін. Одним із досягнень науковців цього відділення є розробка металевого фіксатора, що «росте». Сконструйований за принципом телескопа, він збільшується у довжину паралельно з ростом кінцівки дитини, що дозволяє не оперувати й не замінювати на новий більшого розміру (рис. 1).

•    Клініка хірургії хребта зі спінальним (нейрохірургічним) центром. У клініці розробляються і вдосконалюються методи консервативного і хірургічного лікування захворювань (остеохондроз, спондилолістез) та травматичних ушкоджень хребта, а також вроджених деформацій грудної клітки (воронкоподібної, килевидної, комбінованої), лікування переломів хребців внаслідок остеопорозу.

•    Клініка захворювань суглобів у дітей та підлітків. Тут проходять лікування діти та підлітки з дисплазією кульшових суглобів, вродженим вивихом стегна, варусною деформацією шийки стегнової кістки, епіфізарною дисплазією, юнацьким епіфізеолізом головки стегнової кістки, осьовими деформаціями кісток, наслідками остеомієліту, патологічним вивихом стегна, дитячим церебральним паралічем, артрогрипозом та ін.

Клініка є консультативним центром за викликами медичних закладів міста, а також по санавіації. Спеціалісти надають допомогу хворим із наслідками травм опорно-рухового апарату, переломами із сповільненою і неправильною консолідацією, післятравматичними контрактурами, дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів.

•    Клініка патології стопи та складного протезування. Тут проводиться весь спектр оперативних втручань хворим з ортопедичними захворюваннями та деформаціями стопи, а також із наслідками травм опорно-рухового апарату нижньої кінцівки. У клініці щороку за найновітнішими методиками виконується понад тисячу оперативних втручань із приводу травм, несправжніх суглобів, ушкоджень сухожиль і зв’язок, ортопедичних захворювань, деформацій стопи, а також ортопедичне лікування хворих на цукровий діабет.

Пріоритетними напрямками в роботі клініки є складні реконструктивні оперативні втручання при багатоплощинних деформаціях стопи, тяжких травмах гомілковостопного суглоба. На базі клініки працює ортопедо-онкологічний підрозділ, що займається проблематикою та оперативним лікуванням онкологічних захворювань опорно-рухового апарату.

•    Клініка спортивної та балетної травми. Це єдине в Україні відділення створено для надання висококваліфікованої медичної допомоги спортсменам, артистам балету і громадянам, які активно займаються спортом, при травмах або наслідках раніше перенесених травм. У клініці практикується широкий спектр оперативних втручань із використанням найсучасніших методик. Щороку тут проходять оперативне лікування близько тисячі пацієнтів із тяжкими ушкодженнями та захворюваннями (переломи, вивихи, розриви зв’язок, сухожилків і м’язів, травматичні внутрішньосуглобові ушкодження, дегенеративні захворювання суглобів, зв’язок і сухожилків). Основними пріоритетними напрямками клініки є артроскопічні втручання на суглобах, які дозволяють відновити їхню функцію в максимально короткий термін. На базі цього ­відділення створена Українська асоціація спортивної травматології, хірургії колінного суглоба та артроскопії. Спеціалісти клініки обмінюються досвідом з іноземними колегами, кожні два роки організовують конференції та стрімко розвивають цей напрямок.

•    Клініка мікрохірургії та реконструктивно-віднов­ної хірургії верхньої кінцівки. Наприкінці 70-х років минулого століття в Інституті починає розвиватися новий напрямок застосування мікрохірургічної техніки при лікуванні хворих із тяжкими наслідками травм і ортопедичних захворювань. Теоретично обґрунтовано і запропоновано ряд нових операцій – ​трансплантація периферичних нервів, пересадка кісткових ауто­трансплантатів і суглобів на судинній ніжці, пересадка м’язів, лікування ішемічних контрактур кінцівок.

Основними пріоритетними напрямками клініки є складні мікрохірургічні та реконструктивно-відновлювальні операції при переломах і несправжніх суглобах кісток кінцівок, при ушкодженнях нервів та м’язів, а також зв’язкового апарату суглобів. Також у клініці широко впроваджуються сучасні біотехнології з використанням збагаченої тромбоцитами плазми (факторів росту) і стовбурових клітин, ліпофілінгу, що дозволяють підвищити ефективність оперативних втручань, а в деяких випадках – ​проводити ефективне консервативне лікування. Щорічно тут проходять оперативне лікування понад 1,2 тис. пацієнтів. На базі клініки функціонує Всеукраїнська асоціація хірургії кисті.

•    Клініка ушкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу. Передумовою створення цієї клініки у 2016 році була нагальна проблема незрощення та висока первинна інвалідність від переломів кісток (в Україні цей показник у загальній структурі інвалідності працездатного населення посідає перше  місце). Саме це спонукало до створення спеціа­лізованого відділення, яке б відповідало за наукову й лікувальну роботу з проблеми травматичних ушкоджень кінцівок та остеосинтезу, у тому числі при боєвій травмі та її наслідках. Провідним завданням клініки є розробка та впровадження інноваційних технологій лікування переломів, внутрішньосуглобових ушкоджень кісток і хряща, розладів репаративного остеогенезу із застосуванням найсучасніших засобів фіксації кісток і факторів росту сполучної тканини. На базі клініки створена Асоціація травматології та остеосинтезу й функціонує Республіканський центр травматології. Клініка займається аналізом якості лікування хворих із переломами кіс­ток та політравмами, здійснює експертну оцінку якості металофіксаторів, організовує навчання лікарів та підготовку фахівців за новими технологіями.

? Георгію Васильовичу, в Інституті щорічно отримують медичну допомогу тисячі хворих, і однією з передумов ефективного лікування є встановлення правильного діагнозу. Для цього мають бути сконцентровані потужні діагностичні можливості. Розкажіть, як це відбувається на практиці…

–    В Інституті працює достатньо великий відділ діагностики, у тому числі функціональної. Він оснащений сучасними апаратами комп’ютерної, магнітно-резонансної томографії, міографії, УЗД. Пріоритетними напрямками роботи відділу є рання діагностика вродженої патології кульшового суглоба, травматичних ушкоджень суглобів та періартикулярних структур, діагностика та лікування нервово-м’язової патології у хворих із різноманітними ортопедичними захворюваннями та травматичними ушкодженнями скелета. На базі відділу створений Центр остеопорозу для надання діагностичної та лікувально-профілактичної допомоги дорослим і дітям із захворюваннями, що супроводжуються остеопорозом.

І, звичайно ж, успішність лікування хворих ортопедо-травматологічного профілю багато в чому ­залежить від грамотно організованої реабілітації. Для цього в Інституті працює відділення реабілітації, єдине в Україні, що приймає хворих на стаціонарне лікування. Відділення спеціалізується на консервативному лікуванні ортопедичних захворювань і надає повний комплекс фізичної реабілітації (фізіотерапія, механотерапія, ЛФК) після хірургічного лікування ортопедо-травматологічної патології. На базі відділення працює центр лікування болю, в якому успішно проводяться різноманітні мінімально інвазивні маніпуляції (епідуральні стероїдні ін’єкції, радіочастотна нейроабляція хребта та суглобів). Філіали цього відділення працюють у санаторії «Жовтень» під Києвом, у Бердянську та Одесі.

? Які зміни відбулися в роботі Інституту за 30 років Вашого керівництва?

–    За цей час багато чого зроблено, зупинюсь на основних моментах. Збудовано новий поліклінічний корпус, будівництво якого тривало більше 20 років. За цей період відкрито декілька нових клінік – ​балетної та спортивної травми, патології стопи, ушкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу, відділ функціональної діагностики, клітинної і тканинної терапії, нейроортопедії.

Потреба у заміщенні великих кісткових та м’язових дефектів стала на часі й потребує розвитку мікросудинних технологій і трансплантації тканин. Ми задля цього відкрили відділ мікрохірургії та лабораторію клітинної терапії, що дозволило створити передумови для повноцінної фізіологічної реконструкції травмованих кінцівок. Особливо важливим це стало при лікуванні великих мінно-вибухових бойових травм у наших бійців із зони АТО. Саме завдяки тому, що в Інституті тривалий час вивчається проблема збереження алогенних трупних тканин, стало можливим вирішення проблеми заміщення значних тканинних дефектів, лікування ускладненого перебігу після остеосинтезу довгих кісток, деструктивно-дегенеративних захворювань суглобів.

? Георгію Васильовичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про передумови створення та особливості використання клітинної та тканинної терапії при лікуванні хворих ортопедо-травматологічного профілю…

–    У 1959 році в Інституті, вперше в УРСР, було відкрито лабораторію консервування трупних тканин, яку згодом реорганізовано у Республіканський центр із заготівлі та зберігання трупних тканин, що використовували при лікуванні хворих ортопедо-травматологічного профілю у всій країні.

Широко відомі експериментально-клінічні дослідження співробітників Інституту з питань способів консервування трупних тканин, остеосинтезу ало- і ксеногенними трансплантатами, закономірностей перебудови і заміщення кісткових і кістково-хрящових трансплантатів, кісткового матриксу, білкової оболонки сім’яників бика, шкіри, сухожиль. З часом проблема трансплантації органів та тканин набула певних особливостей. Новий закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», введений у дію з 1 січня 2019  року, не вирішив проблем. Адже тут вкрай важливо ­розділяти поняття трансплантації кісткової й хрящової ­тканини та ­трансплантації ­органів, оскільки остання має багато складних моментів (етичні та ін.). Саме тому нами запропоновано відокремлення цих понять. З урахуванням вищезазначеного нами був відкритий відділ клітинної та тканинної терапії, на базі якого організований перший в Україні локальний кістковий банк (рис. 2). Враховуючи певні складнощі з отриманням трупних трансплантатів, цю проблему було вирішено за рахунок заготівлі трансплантатів, отриманих від хворих, яким, наприклад, замінювали суглоб.

? У зв’язку з реформуванням системи охорони здоров’я, чи змінилася роль Інституту як основної профільної установи в нашій країні?

–    ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» й надалі координує організаційно-методичну, лікувально-діагностичну та науково-дослідну роботу з ортопедо-травматологічними службами регіонів України. Ми тісно співпрацюємо з двома іншими крупними установами: ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» (м. Харків) і Донецьким НДІ травматології і ортопедії (м. Лиман). Завдяки такій співпраці є можливість постійно надавати кваліфіковану консультативну допомогу, проводити показові операції та семінари для обласних фахівців. Інститут тривалий час веде активну методичну й статистичну роботу з отримання та систематизації даних щодо травматолого-ортопедичної допомоги населенню. Це дає змогу поліпшувати організацію травматологічної служби загалом в Україні й мати уявлення про потребу в тих чи інших заходах. І все це робиться без залучення державних коштів. Лікарі Інституту навчають і передають свій досвід на семінарах та конференціях. Попри втрачену вертикаль підпорядкування – ​на особистих засадах, кожний завідувач відділу надає консультативну та лікувальну допомогу за своїм напрямом обласним травматологічним відділенням.

Працівники Інституту беруть активну участь у міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах, у кадавер-курсах та інших формах навчання у провідних клініках Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Великої Британії, Нідерландів, Авст­рії, Словенії, Польщі, Чехії, Литви, Латвії, США та ін. Завдяки таким досягненням нас знають у світі: співробітники Інституту є членами Американської академії хірургів-ортопедів (AAOS), Міжнародного товариства ортопедів-травматологів (SICOT), Міжнародної асоціації малоінвазивної та артроскопічної хірургії (ISACOS). Інститут тісно співпрацює з медичними та науковими установами Польщі, Італії, Австрії, Росії, Білорусі та інших країн. Саме завдяки такій співпраці науковців та практичних лікарів є можливим розвиток вітчизняної медицини.

? І наостанок - якими Ви бачите перспективи подальшого розвитку галузі?

–    Будемо надалі розвивати мікрохірургічні, ендоскопічні операції та надзвичайно важливу проблему ендопротезування. Загалом на сьогодні проблема лікування пацієнтів із неспецифічними деструктивно-дегенеративними захворюваннями (деформуючий артроз) суглобів має величезне медико-соціальне значення. Тому в цьому напрямку ми ведемо найактивнішу роботу: від запропонованого нами вітчизняного протеза для ендопротезування до розробки й впровадження у практику різних реконструктивно-відновних втручань. Відкритим залишається питання державної реєстрації ендопротезування: ведення обліку осіб, що потребують такої операції, та результатів операцій. Вкрай необхідно, щоб ця інформація надходила з усієї України, аби можна було вести облік ускладнень, порівнювати різні протези. Але введення такого реєстру, окрім організаційних питань, потребує великих матеріальних затрат.

До речі, аби зарадити проблемі нестачі ендопротезів, ми спільно з Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України та ВО «Мотор Січ» розробили й успішно впровадили у клінічну практику систему ендопротезів для тазостегнового суглоба (рис. 3). Працюємо зараз над розробкою колінного суглоба. За якістю вітчизняний ендопротез відповідає стандартам. Існує певна проблема у відповідному обладнанні, яке необхідно для встановлення самого суглоба, але наразі вона вирішується. Від держави потрібно лише одне – ​профінансувати програму.

«ЗУ» бажає колективу Інституту великих успіхів і сподівається, що матиме й у подальшому нагоди для цікавих, професійних розмов!

Бесіду вела Марія Ареф’єва

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 1 (35), лютий 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

18.06.2019 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Применение декскетопрофена в хирургической практике: отечественный и зарубежный клинический опыт

С проблемой выбора метода обезболивания приходится сталкиваться специалистам любой области клинической медицины. Это особенно актуально в хирургии при проведении анестезиологического пособия при оперативных вмешательствах и в послеоперационном периоде, при выполнении болезненных диагностических и лечебных процедур, проведении обезболивания при травмах и у инкурабельных онкологических больных с хроническим болевым синдромом. ...

18.06.2019 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Применение готовой инфузии L-аргинина глутамата «Аргитек» в интенсивной терапии неотложных состояний

L-аргинин и глутаминовая кислота участвуют во многих метаболических процессах клеток печени. Широкий спектр их фармакологического воздействия обуславливает создание и разработку на их основе многочисленных лекарственных средств. Фармакодинамические свойства данных препаратов находят применение в терапии неотложных состояний [1]. ...

14.06.2019 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Сбалансированные растворы в инфузионной терапии острого панкреатита: эффективность, доказанная практикой

Несомненно, лечение острого панкреатита является актуальной и сложной проблемой абдоминальной хирургии. Заболеваемость острым панкреатитом в разных странах колеблется от 4,9  до 73,4 случая на 100 тыс населения. По оценкам экспертов, деструктивные формы развиваются у 20-30% госпитализированных пациентов, при этом уровень летальности составляет 40-80% без существенного снижения в течение последних десятилетий....

14.06.2019 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Компартмент-синдром при вогнепальних пораненнях кінцівок

Компартмент-синдром – ​одне з найбільш серйозних ускладнень в ортопедо-травматологічній практиці. За даними різних авторів, компартмент-синдром зустрічається у 10-25% пацієнтів із переломами кісток нижніх кінцівок, а при вогнепальних пораненнях певних локалізацій – ​у майже 40%. Актуальність проблеми полягає у зростанні випадків вогнепальних поранень, що відносяться до групи високого ризику щодо розвитку ішемічних контрактур, й у зв’язку з цим набуває медико-соціального значення, оскільки ішемічна контрактура призводить до стійкої інвалідизації....