Як зберегти здоров’я дитини – питання, яке ніколи не перестане бути актуальним

Здоров’я дитини – ​це запорука щасливої сім’ї та успішної країни. Саме тому нових знань про те, як лікувати та проводити профілактику різноманітних захворювань у дітей, просто не буває забагато. Саме для тих, хто завжди спраглий до знань, за підтримки Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров’я Львівської міської ради та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького було організовано науково-практичну конференцію «Актуальні питання сучасної педіатрії», що відбулася 21‑22 березня 2019 року в м. Львові.

Конференцію відкрили начальник відділу охорони материнства і дитинства Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Любомира Юріївна Кутневич та один з основоположників Львівської школи педіатрії, засновник «Університету здорової дитини Няньковських», завідувач кафедри педіатрії № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Сергій Леонідович Няньковський. Під час проведення заходу присутні мали змогу почути доповіді на різноманітні теми, що стосуються медицини дитячого віку, від провідних вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у сфері педіатрії.

Із доповіддю «Раціональна антибіотикотерапія у дітей, рекомендації 2019 року» виступив професор Сергій Леонідович Няньковський.

– До 2017 року українські лікарі в своїй практиці мали спиратися на наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія». З 2017 року МОЗ юридично дозволило користуватися міжнародними клінічними настановами, тож українські спеціалісти отримали змогу законно працювати за тими самими протоколами, що й провідні фахівці закордонних клінік.

Раціональна антибіотикотерапія повинна ґрунтуватися на таких принципах: використання протимікробних препаратів суворо за показаннями, ранній початок терапії, адекватний підбір дози та тривалості лікування, оцінка ефективності терапії через 48-72 год, урахування специфічної регіональної чутливості до антибіотиків, співвідношення ціни та якості. Концепція вибору антимікробного препарату базується на постановці клінічного діагнозу з наступним забором матеріалу для визначення збудника та його чутливості. Якщо ж у хворого спостерігається лейкоцитоз >15 тисяч / 1 мкл, нейтрофільоз >10 тисяч / 1 мкл, С-реактивний білок >30 мг/мл, прокальцитонін >2 нг/мл, то слід призначати емпіричну антибіотикотерапію. За її неефективності протягом трьох днів необхідно виконати бактеріологічне дослідження. Тривалість протимікробного лікування визначається збудником, локалізацією інфекції, станом імунної системи, наявністю значущих супутніх захворювань та ускладнень. У більшості випадків курс лікування становить 5-7 днів, інвазивні інфекції Staphyloccocus aureus із бактеріємією – ​14‑28 днів, важкодоступні локалізації інфекції – ​центральна нервова система, кістки, клапани серця, імплантати – ​>14 днів, інфекція глотки, викликана β-гемолітичним стрептококом групи А, – >10 днів.

При гострих або рекурентних тонзилітах, риносинуситах і бронхітах, збудниками яких є бактерії, найдоцільніше як препарати першої лінії перорально застосовувати амоксицилін (за показаннями – із клавулановою кислотою), цефалоспорини та макроліди. При пневмоніях вибір антибіотика залежить від віку, форми (типова чи атипова) та тяжкості перебігу захворювання.

Антибіотикотерапія – ​важлива складова роботи кожного лікаря, тому знання сучасних базових принципів її використання є надзвичайно актуальним та потрібним.

Доповідь на тему «Теоретичні та практичні питання застосування пробіотиків в клінічній практиці» представила доцент кафедри педіатрії № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кандидат медичних наук Марта Степанівна Яцула.

– Мікробіом – ​це сукупність бактерій, архебактерій, вірусів і грибів в організмі людини та на поверхні шкіри. Без сумніву, найбільша кількість мікроорганізмів локалізується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Причому для кожного його відділу характерні різні мікроорганізми. Мікробіом дорослої людини складається із захисної, сапрофітної та опортуністичної флори.

Варто зазначити, що мікрофлора в людському організмі проходить свої етапи формування, які починаються з народження дитини та тривають приблизно до трьох років. Відповідно, для кожної вікової групи характерні свої мікроорганізми. На цей процес впливає широкий спектр ендо- та екзогенних факторів (перебіг вагітності, пологів, вид вигодовування, навколишнє середовище, захворювання, використання ліків тощо). Оптимальна колонізація кишечнику впливає на імунний статус дитини та забезпечує ефекти метаболічного програмування, що є запорукою профілактики широкого спектру захворювань дорослої людини.

Пробіотики – ​це живі мікроорганізми, які при введені в певній кількості чинять позитивний ефект на здоров’я. Одним із найбільш вивчених штамів у світі є біфідобактерії, що складають близько 90% від усієї мікрофлори кишечнику та пригнічують колонізацію патогенних мікроорганізмів, беруть участь у синтезі вітамінів групи В та амінокислот. Тому використання пробіотиків, які містять цю бактерію, є особливо актуальним у хворих на антибіотикасоційовану діарею. Іще одним досить вивченим штамом є лактобактерії. Їхнє вживання допомагає відновити баланс мікрофлори кишечнику та поліпшити процеси травлення, відновлює бар’єрну функцію слизової оболонки, сприяє поповненню дефіциту речовин, всмоктування яких при хворобах ШКТ порушено.

Мікрофлора – ​це маленький всесвіт, який допомагає функціонувати нашому організму як слід, саме тому берегти його та допомагати йому відновлювати свої функції при різноманітних патологічних станах так важливо й актуально у практиці лікаря.

Із доповіддю «Функціональні гастроінтестинальні розлади = розлади цереброінтестинальної взаємодії в ранньому віці. Шляхи адекватної корекції» виступила завідувач кафедри педіатричної гастроентерології та нутриціології Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор Ольга Юріївна Бєлоусова.

– Функціональні розлади ШКТ зачіпають усі прошарки суспільства незалежно від віку, статі, раси, віросповідання, соціально-економічного статусу. І хоча ці захворювання не становлять безпосередньої загрози життю людини, вони здатні значною мірою знижувати якість її життя. Варто зазначити, що кожен другий житель нашої планети має ті чи інші функціональні розлади, на їхню діагностику щорічно виділяються сотні мільйонів доларів. Близько 75% часу гастроентерологів витрачається саме на боротьбу з цією патологією.

Згідно з Римськими критеріями IV функціональні розлади ШКТ – ​це розлади взаємодії між ШКТ і центральною нервовою системою, що, як правило, включають порушення моторики. Останні проявляються збільшенням чи зменшенням амплітуди перистальтичних скорочень, порушенням співвідношення фаз активності в спокої (часто у недоношених дітей), порушенням координації скорочень різних відділів ШКТ. При цьому в патогенезі функціональних порушень верхніх відділів ШКТ відбувається збільшення часу розслаблення кардіального сфінктера, зниження евакуаторної функції шлунка, порушення координації моторики шлунка та дванадцятипалої кишки. Це проявляється функціональною диспепсією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, пілороспазмом, дисфункціями жовчного міхура. При розладах нижнього відділу ШКТ виникають порушення перистальтичної активності кишечнику. Як наслідок розвиваються функціональні запори, діарея та метеоризм.

Згідно з європейськими протоколами лікування цієї патології передбачається використання лише одного препарату, який здатен впливати на декілька патогенетичних ланок. У цьому контексті найбільш підходящою групою препаратів, що можуть використовуватись у дітей, є М-холінолітики, а саме препарати прифінію броміду.

Професор кафедри педіатрії і неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктор медичних наук Олена Сергіївна Няньковська презентувала доповідь на тему «Синдром мальабсорбції у дітей раннього віку. Особливості дієтотерапії та лікування».

– Синдром мальабсорбції – ​порушення перетравлювання їжі, всмоктування поживних речовин крізь слизову оболонку кишечнику. Ці порушення можуть відбуватися на трьох ланках: під час внутрішньопорожнинної фази перетравлювання, коли відбувається гідроліз харчових речовин у просвіті кишки, у фазі «слизової оболонки», коли відбувається поглинання білків, жирів та вуглеводів і початок їх транспортування, та при переміщенні й всмоктуванні, під час якого перетравлені поживні речовини потрапляють у кровоносну та лімфатичну систему.

Класичними проявами мальабсорбції є діарея, поліфекалія, стеаторея, креаторея, амілорея, метеоризм і здуття, набряки, блювання, шкірні прояви, зниження маси тіла, біль у кістках, судоми, блідість, астенія. Але часто клінічна картина доволі стерта і може проявлятись абдомінальним дискомфортом, нестійкими випорожненнями, помірним зниженням м’язової сили. При цьому важливо не пропустити серйозної органічної патології. Отже, якщо в дитини спостерігається прогресуюче наростання частоти випорожнень, наявність крові у калі, напруження живота, ознаки запалення в загальному аналізі крові, фебрильна температура, ознаки зневоднення, різке збудження або загальмованість, судоми, то для подальшого обстеження та лікування її необхідно направити до стаціонару.

Синдром мальабсорбції найчастіше зустрічається при харчовій алергії, муковісцидозі, лактозній недостатності та целіакії. Одним з основних методів лікування є дієтотерапія, яка повинна виключати харчові продукти, що адекватно не перетравлюються. Якщо синдром проявився в ранньому віці, то дитину необхідно перевести на штучне вигодовування сумішами на основі гідролізованих білків, з середньоланцюговими тригліцеридами, без лактози та зі зниженою осмолярністю. При алергії на білок коров’ячого молока необхідне виключення молочних продуктів як мінімум на 6 міс, а також призначення елімінаційної дієти для матері. Якщо наявні ознаки лактозної недостатності, то слід перейти на безлактозні суміші. При целіакії дитині показане виключення глютену. Іншим напрямом є проведення замісної ферментної терапії.

Діагностика та лікування дитячих хвороб – ​це робота, яка потребує хисту. Це вміння серед безлічі скарг знайти ту єдину, яка може наштовхнути тебе на правильний діагноз. Це вміння взаємодіяти з дитиною, яку сам вигляд білого халату страшенно лякає. Це вміння заспокоїти стурбованих батьків. Питання здоров’я людини ніколи не втратять своєї актуальності. Тому лікарі повинні мати ще один хист – ​не зупинятись у своєму розвитку та самовдосконалюватися. Проведення фахових конференцій такого високого рівня чудово цьому сприяє.

Підготувала Роксоляна Щеглюк

Тематичний номер «Педіатрія» №2 (49), травень 2019 р.