Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб

14 березня 2019 р. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та Інститут серця МОЗ України провели у Києві 7-му реєстрову науково-практичну конференцію «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб», присвячену 40-річчю кафедри функціональної діагностики. Основна мета заходу полягала в ознайомленні практичних лікарів із сучасними можливостями методів функціональної діагностики, обговоренні стану підготовки методичних та нормативних документів. Для участі в конференції, яка проходила в переповненому залі Інституту серця МОЗ України, зареєструвались понад 320 лікарів із більшості областей України, зокрема завідувачі та представники профільних кафедр, експерти з функціональної діагностики.

Захід відкрив генеральний директор Інститут серця МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри кардіохірургії, рентгенендоваскулярних і екстракорпоральних технологій НМАПО ім. П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор Борис Михайлович Тодуров. Від керівництва закладу із привітаннями учасникам конференції виступили проректор із науково-педагогічної роботи, професор Олександр Костянтинович Толстанов і декан терапевтичного факультету, доцент Стелла Вікторівна Кушніренко. Вони вручили подяки ректора з нагоди 40-річчя від часу заснування кафедри функціональної діагностики та за багаторічну сумлінну працю співробітникам цієї кафедри і базової установи – ​Інституту серця МОЗ України.

Із промовою «Кафедрі функціональної діагностики – ​40 років: досягнення і перспективи» виступив завідувач кафедри функціональної діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Олег   Йосипович Жарінов. Він детально розповів про основні етапи історії кафедри, згадав її фундаторів, традиції, висвітлив основні здобутки колективу протягом останніх років, акцентував на важливості впровадження нових форм післядипломного навчання лікарів. Зокрема, професор Жарінов наголосив на необхідності оновлення нормативних документів із функціональної діагностики через зростання ролі цього напряму в сучасній клініці, зміну складових компонентів системи, появу нових методів інструментальної діагностики, а також потребу у вдосконаленні системи підготовки фахівців у даній області.

Традиційно тематика заходу охоплювала сучасні аспекти електро- (ЕКГ) й ехокардіографічної діагностики, ультразвукового дослідження судин, холтерівського моніторування ЕКГ, моніторингу подій, електроенцефалографії. Не дивно, що на ювілейній конференції більшість доповідей було зроблено саме співробітниками кафедри функціональної діагностики (О.Й. Жарінов, В.О. Куць, Л.О. Ткаченко, Н.О. Ліфантьєва, Н.Ю. Васильєва).

Завідувач кафедри кардіохірургії, рентгенендоваскулярних і екстракорпоральних технологій НМАПО ім. П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України професор Борис Михайлович Тодуров виступив із доповіддю «Методи діагностики та сучасне ведення пацієнтів із тромбоемболією легеневої артерії (ТЕЛА)». Лектор зазначив, що частота ТЕЛА становить 70 випадків на 100 тис. населення щорічно (Lindbland B. et al., 1991), тоді як летальність – ​близько 20‑28% (Lilienfield D.E et al., 1990), зокрема у структурі лікарняної смертності – ​10%, тобто 1% усіх госпіталізацій (Zaccaria A. et al., 1998).

Водночас прижиттєва діагностика спостерігається у 20‑25% випадків (Schuger N., et al., 1994). Це свідчить про те, що ТЕЛА часто діагностується занадто пізно – ​не менше половини випадків діагностують на термінальній стадії, а 80% тромбозу глибоких вен (ТГВ) клінічно «німі». При цьому існує стійка залежність між ТГВ і ТЕЛА: приблизно у 50% пацієнтів із проксимальним ТГВ має місце безсимптомна ТЕЛА, тоді як ТГВ (теж, переважно, безсимптомний) виявляється у всіх осіб із ТЕЛА.

Своєю чергою комп’ютерна томографія (КТ) із контрастним підсиленням є малоінвазивним і безпечним методом діагностики ТЕЛА. При гострій масивній ТЕЛА ефективним методом лікування є тромболітична терапія. Хірургічна корекція показана при ТЕЛА, що триває понад 20 діб, а також за умови протипоказань до проведення тромболітичного лікування. Виконання тромбендартеректомії з легеневої артерії при хронічній ТЕЛА з високою легеневою гіпертензією має супроводжуватися пластикою тристулкового клапана, оскільки недостатність клапана у даному разі носить органічний характер.

Особливу увагу учасників привернула тематика доповідей запрошених гостей. Сучасні аспекти діагностики, профілактики та корекції ураження серця при онкологічних захворюваннях висвітлила завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти, професор, доктор медичних наук Віра Йосипівна Целуйко. Доповідач відмітила, що скринінг і діагностика кардіотоксичних ускладнень включає методи діагностичної візуалізації (ехокардіографія, радіонуклідна діагностика, магнітно-резонансна томографія [МРТ] серця), а також використання біомаркерів (тропонін, передсердний натрійуретичний пептид). При цьому у разі контролю в динаміці необхідно використовувати однакові методики/біомаркери, зокрема, перевагу надавати методикам і тестам із кращою відтворюваністю. Своєю чергою кращими є візуальні методи, що дозволяють отримати додаткову клінічну інформацію (наприклад, функція правого шлуночка, тиск у легеневій артерії, функція клапанів, стан перикарда). За можливості бажано застосовувати високоякісну візуалізацію без радіації.

Про диференційну діагностику післяінфарктних аневризм лівого шлуночка (ЛШ) доповів завідувач кафедри променевої діагностики факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького, професор, доктор медичних наук Юрій Андрійович Іванів. Він зазначив, що десятирічне виживання хворих із безсимптомними постінфарктними аневризмами становить 90% на медикаментозному лікуванні. При цьому сама лише аневризма ЛШ не є хірургічним показанням. Аневризми можуть виникати внаслідок неішемічних станів, зокрема, гіпертрофічної кардіоміопатії. Висока просторова роздільна здатність КТ та МРТ дають змогу виявити вроджені заглибини стінки ЛШ та шлуночкові випинання, зокрема шлуночкові дивертикули, аневризми, розщелини та крипти. Про наявність «крипт» міокарда повідомляють у 6,7% усіх описів КТ серця. Натомість серцева МРТ є «золотим стандартом» візуалізації при підозрі на вроджені випинання серця, тоді як доцільність проведення КТ у пацієнтів із вродженими шлуночковими випинаннями є предметом дискусії.

Варто зауважити, що ехокардіографія дає можливість точно визначити дивертикули та оцінити їхнє розташування, морфологію, скоротливість і наявність тромбозу, а також пов’язаних із ними вроджених серцевих аномалій. При цьому дрібні м’язові дивертикули і розщелини можуть повністю зникати під час систоли, тому для діагностики треба використовувати теледіастолічні зображення. Крім того, МРТ є методом вибору для отримання зображень завдяки можливості оцінки фіброзу і виключення іншої патології, зокрема гіпертрофічної кардіоміопатії або некомпактності міокарда шлуночків. Для дослідження клінічних наслідків цієї патології потрібні багатоцентровий проспективний реєстр із зображеннями за допомогою МРТ/КТ та довгострокове спостереження за пацієнтами.

Питанням діагностики та сучасного ведення осіб зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) присвятив доповідь доцент кафедри функціональної діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук Віктор Олександрович Куць. Доповідач зробив загальний огляд міжнародних рекомендацій щодо діагностики та лікування ІХС. Також він зазначив, що сучасна діагностика стабільних форм ІХС базується на розумному поєднанні клінічного обстеження із неінвазивними та інвазивними методами, а саме: оцінці больового синдрому, застосуванні навантажувальних тестів (ВЕМ/тредміл), стрес-тестів із візуалізацією міокарда (фізичне/фармакологічне навантаження), коронографії тощо.

У доповіді «Безсимптомна фібриляція передсердь: діагностика і ведення хворих» доцент кафедри променевої діагностики ФПДО Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького, кандидат медичних наук Михайло Степанович Сороківський звернув увагу на те, що третина пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП) не знає про наявність у них цієї патології, до того ж кількість осіб із безсимптомною ФП, в яких стався інсульт, неухильно зростає (Delaveris P. et al., 2017). Саме тому вчасне виявлення ФП є вкрай важливим для призначення оптимального лікування та профілактики основних ускладнень. Отже, клінічними викликами сьогодення є виявлення безсимптомної ФП і профілактика її прогресування, а також попередження розвитку кардіоміопатії та тромбоемболій. Своєю чергою сучасні підходи до пошуку та реєстрації ФП / тріпотіння передсердь включають пошук аритмії без ЕКГ (епізодична перевірка пульсу, особливо для осіб віком після 65 років), використання сучасних ґаджетів (подвійне моніторування ЕКГ, реєстратори-наліпки, підшкірний імплантований монітор) та стандартної 12-канальної ЕКГ.

Під час конференції було проведено нараду головних експертів із функціональної діагностики регіонів України та представників профільних кафедр, на яких здійснюється викладання цього напряму. На завершення конференції відбулася презентація нового навчального посібника професора О.Й. Жарінова і доцента В.О. Куця «Електрокардіографія для сімейного лікаря».

Підготувала Олександра Демецька

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 2 (63) травень 2019 р.