Ефективність лікування рецидивуючого пієлонефриту з використанням препарату Канефрон® Н у хворих зі зниженою функцією нирок
Резюме. Обстежено 69 пацієнтів із загостренням хронічного пієлонефриту зі зниженою функцією нирок і швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) від 89 до 60 мл/хв/1,73 м2. Залежно від терапевтичної тактики пацієнти були розподілені на 2 групи: 1-ша група отримувала антибіотикотерапію 14 днів і додатково Канефрон® Н протягом 24 тиж; 2-га група – лише терапію антибіотиком упродовж 14 днів. Крім проведення фізикального обстеження та катамнестичного спостереження, вивчалися показники антиоксидантного й імунологічного статусу хворих, ШКФ і рівні печінкових трансаміназ (вихідний рівень, 14-та доба і через 6 міс). Через 14 днів у 1-й групі відзначався достовірно більш повний регрес дизуричного, інтоксикаційного, больового та сечового синдромів (рис. 1, 2). Рівень бактеріурії в 1-й групі також був істотно (на 76%) нижчим, ніж у другій.
Крім того, через 6 міс у 1-й групі відзначалося покращення антиоксидантного статусу (зниження рівня малонового діальдегіду на 58% проти 16% у 2-й групі). Частота загострення хронічного пієлонефриту в 1-й групі протягом року спостереження становила 2,9%, у 2-й групі – 32,4% (рис. 3). Крім того, застосування Канефрону Н в 1-й групі не супроводжувалося значимими змінами ШКФ, показників імунологічної реактивності, що свідчить про відсутність потенційних ризиків.
Включення препарату Канефрон® Н до схеми лікування з антибіотиком сприяє:
- більш повному купіруванню клінічних симптомів та зменшенню проявів інтоксикації;
- більш вираженій позитивній динаміці аналізів сечі, збільшенню частоти ерадикації бактерій порівняно з лише антибіотикотерапією – 94,3% проти 76,5%;
- зниженню рецидивування ІСШ як фактора прогресування ураження нирок у хворих із незначно та помірно зниженою функцією нирок.
- Використання препарату Канефрон® Н не впливає на ШКФ та функціональний стан печінки і може безпечно й успішно використовуватися в лікуванні цієї категорії хворих.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (476), квітень 2020 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія
У лютому відбулася щорічна Всеукраїнська науково-практична конференція «Малоінвазивні технології в урології», присвячена актуальним проблемам сучасної урології. Пропонуємо огляд найцікавіших доповідей, що прозвучали в рамках заходу....
Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) у всьому світі посідають провідне місце серед інфекційних захворювань дорослого населення. Поряд із тим серед фахівців зростає занепокоєння щодо триваючого зростання стійкості бактерій до більшості антибіотиків. Експерти провідних міжнародних товариств наголошують на необхідності розсудливого і виваженого призначення антимікробних препаратів. Про основні принципи раціональної антибіотикотерапії в урології, зокрема при проведенні діагностичних і хірургічних втручань, ми попросили розповісти завідувача відділу відновної урології та новітніх технологій ДУ «Інститут урології ім. акад. О.Ф. Возіанова НАМН України», доктора медичних наук, професора В’ячеслава Миколайовича Григоренка. ...
Процедура трансректальної біопсії простати супроводжується високим ризиком інфекційних ускладнень, тому проведення антимікробної профілактики при цьому втручанні є обов’язковим. Однак зростання антибіотикорезистентності, а також нещодавні рекомендації щодо обмеження призначень фторхінолонів значно звужують спектр можливих варіантів такої профілактики. Міжнародною мультидисциплінарною групою експертів на основі літературних джерел та клінічного досвіду було розроблено ряд настанов стосовно запобігання інфекційним ускладненням при біопсії простати та обґрунтовано доцільність і переваги призначення з цією метою фосфоміцину ...
Кількість людей, які страждають і помирають від вірусного гепатиту В (ВГВ), можна порівняти з кількістю хворих на коронавірусну хворобу 2019 року (COVID‑19), яка наразі викликає велике занепокоєння в усьому світі. Тому вкрай важливим залишається питання передачі вірусу, у тому числі через статеві клітини. Попередніми дослідженнями встановлено, що гени ВГВ, інтегровані в людські сперматозоїди, здатні до реплікації та експресії після передачі ембріонам. Однак досі це явище не було підтверджено клінічними дослідженнями у пацієнтів. Автори вивчали особливості інтеграції ВГВ у геном сперматозоїдів пацієнтів та аналізували можливі клінічні наслідки для потомства ...