Пам’ятка для пацієнта з ревматоїдним артритом

Що таке ревматоїдний артрит?

Ревматоїдний артрит (РA) – аутоімунне захворювання, яке характеризується  запаленням внутрішньої (синовіальної) оболонки суглобів і ушкодженням хряща, кісток, сухожилків і зв’язок, що утворюють суглоб; також можливе ураження внутрішніх органів. Перебіг РА тривалий – патологічні зміни формуються протягом багатьох років із поступовим залученням у процес різних груп суглобів. Причина РA досі невідома. Захворювання може розвинутися в будь-якому віці, зокрема у дитячому та похилому.
Прояви РA у різних пацієнтів можуть відрізнятися. Захворювання може проявлятися запаленням суглоба у вигляді місцевого підвищення температури в зоні ураження, набряку, іноді – почервоніння, болючості суглоба та утруднення руху в ньому. РА, особливо в періоди загострення, може супроводжуватися втратою апетиту, зниженням маси тіла, лихоманкою, загальною слабкістю. Характерним симптомом РА є скутість у суглобах, особливо вранці. Приблизно у 20% людей з РA спостерігаються ревматоїдні вузлики – досить щільні утворення під шкірою, зазвичай навколо суглобів або в ділянках, що зазнають тиску й тертя (наприклад, у ділянці ліктя).

Як діагностувати РA?

Для встановлення діагнозу РA лікар повинен розпитати пацієнта про історію розвитку захворювання, уточнити послідовність появи різних симптомів і провести обстеження. Слід виконати аналізи крові та рентгенологічне дослідження, за необхідності – ультразвукове дослідження суглобів чи магнітно-резонансну томографію.

Яка мета лікування?

На сьогодні неможливо повністю вилікувати РA, оскільки причина хвороби невідома. Мета терапії – зменшити біль, запалення, зупинити або сповільнити швидкість ушкодження суглобів і покращити якість життя хворого. Сучасне лікування РA в переважній більшості випадків дає можливість досягти перерахованих цілей.

Що допоможе усунути біль і зменшити ранкову скутість?

Для зменшення болю у суглобах і ранкової скутості лікар може призначити нестероїдні протизапальні препарати – НПЗП (диклофенак, ібупрофен та ін.), що мають знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Однак НПЗП також здатні викликати побічні ефекти, насамперед подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та її виразкові зміни, які іноді ускладнюються кровотечею. Серед інших недоліків НПЗП – негативний вплив на функцію печінки, нирок, нервову систему; ймовірність загострення бронхіальної астми; ризик появи шкірного свербежу; висипань на шкірі. Тому, призначаючи НПЗП, лікар може рекомендувати одночасно застосовувати лікарські засоби для профілактики ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (зокрема, інгібітори протонної помпи) чи профілактики серцево-судинних порушень (наприклад, низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Під час прийому НПЗП необхідно дотримуватись дієти з обмеженням гострої, смаженої їжі; приймати препарат слід лише через 15-20 хв після їди. Слід виключити тютюнопаління, мінімізувати вживання алкоголю, особливо одночасно з прийомом ліків. Необхідно чітко дотримуватись рекомендацій лікаря, не можна перевищувати дозу НПЗП, призначену на один прийом, застосовувати одночасно кілька НПЗП.

Що треба знати про лікування глюкокортикоїдами?

Глюкокортикоїди (ГК) призначаються в разі високої активності запального процесу, а також на період очікування початку дії базисної терапії. Підбір дози препарату та режиму застосування здійснюється тільки лікарем-ревматологом. Небезпечно раптово припиняти або значно зменшувати дозу ГК, оскільки це може призвести до вираженого загострення хвороби. За наявності вираженого запалення в суглобі, що супроводжується накопиченням запальної синовіальної рідини, ГК за призначенням лікаря вводяться в один або кілька суглобів (не частіше ніж 1 раз на 3 міс!).

Що таке базисна терапія?

Базисні протиревматичні препарати – це лікарські засоби, які безпосередньо впливають на імунопатологічний процес, відповідальний за розвиток артриту (метотрексат, лефлуномід, ритуксимаб тощо). Завдяки застосуванню цієї групи лікарських засобів у більшості пацієнтів вдається досягти значного зниження активності захворювання або повного припинення його прогресування і значно покращити прогноз. Майже всі базисні препарати починають діяти поступово, через 2-3 міс від початку терапії, тому на цей період зазвичай призначають НПЗП або ГК. У подальшому залежно від ефекту базисної терапії може виникнути потреба в періодичному чи постійному прийомі низьких доз ГК чи НПЗП.
Метотрексат застосовується 1 раз на тиждень в таблетках або вводиться у вигляді ін’єкцій. Під час лікування метотрексатом слід періодично виконувати аналізи крові з метою своєчасного виявлення можливих розладів функції кісткового мозку й печінки. Пацієнти, які отримують метотрексат, не повинні вживати алкоголь (особливо в дні прийому метотрексату). Для зменшення ймовірності появи побічних ефектів призначається фолієва кислота у дні, коли не приймається метотрексат, у дозі, яку визначає лікар. Про всі небажані реакції в період лікування метотрексатом слід негайно повідомити Вашого лікаря!
Лефлуномід демонструє досить швидкий терапевтичний ефект, що розвивається через 4 тиж після початку лікування та посилюється протягом 4-6 місяців. Під час лікування лефлуномідом можуть відзначатися побічні дії у вигляді дисфункції кишечнику, нудоти, блювання, підвищення концентрації печінкових трансаміназ, шкірного висипу, зниження рівня лейкоцитів, тромбоцитів у крові. Препарат призначається лікарем-ревматологом із обов’язковим регулярним контролем показників крові.
Сульфасалазин частіше застосовують для лікування більш легких форм захворювання. Побічні ефекти можуть включати шкірний висип, розлади шлунка та зниження рівня лейкоцитів і тромбоцитів в крові. Препарат призначається лікарем-ревматологом з обов’язковим регулярним контролем показників крові.
У разі агресивного перебігу захворювання або у випадку недостатнього ефекту лікування одним препаратом базисної терапії лікар може призначити комбінацію 2-3 базисних препаратів.

Терапія біологічними агентами
Біологічні агенти – це група сучасних препаратів, отриманих шляхом генної інженерії. Призначення й лікування біологічними агентами здійснюються під суворим контролем лікаря. У більшості випадків біологічні агенти призначають у комбінації з метотрексатом чи іншим базисним препаратом.

Фізична активність
Лікувальна фізкультура, призначена лікарем-ревматологом або реабілітологом, допоможе зберегти або покращити фізичну активність, рухомість суглобів, силу м’язів, поліпшити роботу серця й легенів. Співвідношення обсягу лікувальної фізкультури, тривалості діяльності та відпочинку визначаються особливостями перебігу захворювання.

Фізіотерапевтичне лікування
У разі високого ступеня активності РА проведення фізіотерапевтичного лікування протипоказане, помірного – обмежене. Найчастіше фізіотерапія призначається при мінімальному ступені активності або клінічній ремісії РА.

Як уникнути загострень РА?

Профілактика загострень РА полягає в обов’язковому регулярному контролі реакції організму на базисну терапію. Пацієнт з РА повинен оглядатися лікарем-ревматологом не рідше, ніж 1 раз на 3 міс, особливо в перші роки виявлення захворювання. Лікар призначає і за необхідності здійснює корекцію терапії, оцінює показання до санаторно-курортного й стаціонарного лікування.

Коли можна проводити санаторно-курортне лікування?

Санаторно-курортне лікування хворих на РА в період ремісії може проводитися щорічно. У разі доброякісного перебігу захворювання без виражених змін у суглобах показано приймання радонових ванн у м. Хмільнику (Вінницька обл.), м. Миронівці (Київська обл.); у випадку прогресуючого перебігу зі згасанням запального процесу в суглобах – лікування сірководневими ваннами у смт. Великий Любінь (Львівська обл.); при розвитку виражених деформацій суглобів, контрактур – лікування грязьовими аплікаціями у мм. Євпаторії, Саках, Одесі, Бердянську. Санаторно-курортне лікування протипоказане за наявності загострення РА та протягом 3-6 міс після його усунення.

Хірургічне лікування
У випадку вираженого больового синдрому, порушень функції суглоба при його серйозному ураженні можлива заміна суглоба чи інше коригуюче хірургічне втручання. Для запобігання прогресуванню деформацій суглобів стоп або кистей лікар може рекомендувати консультацію ортопеда-травматолога з метою підбору необхідних допоміжних засобів чи пристроїв.

Чи впливає дієта на перебіг РА?

Без проведення адекватної медикаментозної терапії дієта не здатна суттєво вплинути на перебіг РА. Однак у процесі лікування важливо дотримуватися дієти, яка включає споживання необхідної кількості білків, вітамінів (краще – у складі овочів та фруктів) та кальцію. Необхідно обмежити вживання гострої, смаженої, жирної, кислої їжі. Харчування має бути 3-4-разовим, невеликими порціями.

Додаток 1 до уніфікованого Клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації «Ревматоїдний артрит»