Міждисциплінарний досвід застосування сучасних антигістамінних препаратів: чому саме біластин?

30.05.2020

При таких поширених алергічних захворюваннях, як алергічний риніт (АР) і кропив’янка, рутинною практикою є призначення антигістамінних препаратів (АГП). Ця група лікарських засобів має тривалу історію розроблення та впровадження в клінічну практику: першими в 40-х роках ХХ століття з’явилися АГП 1-го покоління, котрі попри виражений антигістамінний ефект згодом почали викликати в лікарів певні побоювання через притаманні їм седативні ефекти, як-от сонливість удень, порушення здатності до навчання, сповільнення реагування під час керування автотранспортом, а також зниження уважності та працездатності (Church M. et al., 2010; Sussman G. et al., 2015; Staevska M. et al., 2014). Крім того, вони мали досить низьку специфічність щодо Н1-рецепторів гістаміну, через що часто спричиняли зумовлені впливом на М‑холінорецептори холінергічні ефекти, такі як сухість у роті, затримка сечі, тахікардія тощо (Yanai K. et al., 2011, 2017; Kawauchi H. et al., 2019). З метою усунення зазначених недоліків у 80-х роках ХХ століття були синтезовані та впроваджені в практику перші представники АГП 2-го покоління, ключовими відмінностями яких від попередників стали ліпофобність і мінімальна здатність долати гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і чинити седативний ефект.

Окрім кардинально покращеного профілю безпеки та переносимості, вкрай важливими клінічними перевагами АГП 2-го покоління, безперечно, стали більша тривалість дії (а отже, й можливість прийому 1 р/добу), наявність умов для проведення тривалих курсів безперервного лікування, вплив на пізню фазу алергічної відповіді та додаткові протизапальні властивості. Саме тому АГП 2-го покоління наразі рекомендовані для застосування як препарати першої лінії в лікуванні АР і кропив’янки в сучасних настановах провідних експертних організацій, зокрема в рекомендаціях міжнародної робочої групи Ініціативи ВООЗ ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma) з лікування АР (Brozek J. et al., 2017) і в консенсусних рекомендаціях із лікування кропив’янки, виданих Європейською академією алергології та клінічної імуно­логії (EAACI), Глобальною європейською мережею з алергії та астми (GA2LEN), Європейським дерматологічним форумом (EDF) і Всесвітньою організацією з вивчення алергії (WAO) (Zuberbier Т. et al., 2018). Застосування неседативних АГП 2-го покоління в цих документах має статус сильної рекомендації, що обґрунтована доказовими даними високої якості.

Проте при ретельному розгляді група АГП 2-го покоління не є однорідною. Ці препарати мають відмінності не тільки в хімічній структурі й даті появи на фармацевтичному ринку, але й у певних фармакологічних характеристиках: швидкості та тривалості дії, метаболізмі, спорідненості та специфічності щодо Н1-рецепторів гістаміну, профілі небажаних явищ тощо. Наприклад, цетиризин може спричиняти сонливість в окремих осіб, фексофенадин має відносно коротку тривалість дії та може потребувати прийому 2 р/добу, а лоратадин, дезлоратадин і рупатадин екстенсивно метаболізуються в печінці за допомогою групи ферментів системи цитохрому Р450 (Church M., Church D., 2013; Kuna P. et al., 2009; Lynde C. et al., 2020). З‑поміж сучасних АГП 2-го покоління особливе місце посідає біластин – ​принципово новий препарат, який за своєю хімічною структурою не є ані метаболітом, ані похідним уже відомих засобів цієї групи. Біластин характеризується досить швидким початком дії після перорального прийому (протягом 1 год) і стійким терапевтичним ефектом, який зберігається впродовж 24 год (Farre М. et al., 2014; Garcia-Gea C. et al., 2008; Sadaba B. et al., 2013; Church M., Labeaga L., 2017; Kawauchi H. et al., 2019). Біластин практично не метаболізується в людському організмі (виводиться із сечею та калом у незміненому вигляді) та не взаємодіє з цитохромом Р450 (Garcia-Gea C. et al., 2008; Sadaba B. et al., 2013), тому пацієнтам із порушеннями ­функції печінки не потрібна корекція його дози. У дослідженнях in vitro було встановлено, що біластин характеризується високою селективністю щодо H1-рецепторів і відсутністю взаємодії з іншими рецепторами (зокрема, із серотоніновими рецепторами, мускариновими M3-рецеп­торами, адрено­рецепторами та H2- й H3-рецепторами) (Corcostegui R. et al., 2005). Для лікування алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки в підлітків віком >12 років і в дорослих біластин рекомендується призначати в дозі 20 мг (1 таблетка) пер­орально 1 р/добу; оскільки він не проникає крізь ГЕБ, то при застосуванні в дозі 20 мг/добу не впливає на функціонування та здатність керувати автотранспортом, не потенціює ефекти алкоголю й лоразепаму (Farre M. et al., 2014; Garcia-Gea C. et al., 2008; Valk P. et al., 2016). У клінічних дослідженнях, під час яких біластин застосовували в дозі, що була вдвічі більшою за рекомендовану терапевтичну добову (40 мг), він не впливав на психомоторні функції та здатність керувати автомобілем при проведенні спеціальних тестів (Garcia-Gea C. et al., 2008; Conen S. et al., 2008).

У медичних базах даних (EMBASE, MEDLINE, CINAHL, PubMed, The Cochrane Library, RCP Guidelines Database, DARE) наразі накопичено достатньо інформації щодо фармакологічних досліджень і клінічної доказової бази, котра обґрунтовує застосування біластину при алергічних захворюваннях. Його ефективність при сезонному та цілорічному АР була переконливо підтверджена в клінічних дослідженнях, під час яких цей препарат порівнювали з плацебо або іншими АГП (Kuna P. et al., 2009; Bachert C. et al., 2009; Okubo K. et al., 2017). Так, у подвійному сліпому рандомізованому дослідженні Р. Kuna та співавт. (2009), проведеному за участю пацієнтів із сезонним АР, порівнювали ефективність і безпеку біластину в дозі 20 мг/добу, цетиризину – ​10 мг/добу та плацебо. При зіставній ефективності зменшення вираженості симптоматики біластин продемонстрував достовірно меншу частоту сонливості та стомлюваності порівняно з цетиризином. Додаткове багатоцентрове дослідження оцінювало біластин (20 мг), дезлоратадин (5 мг) і плацебо в 721 пацієнта із сезонним АР (Bachert C. et al., 2009). Через 14 днів лікування спостерігалося достовірне зменшення назальних та інших симптомів на тлі лікування біластином порівняно з плацебо.

Реальна клінічна практика


У 2020 році канадські вчені (Lynde C. et al., 2020) на сторінках Journal of Drugs in Dermatology оприлюднили перші результати проєкту з вивчення ролі та місця ­біластину в реальній клінічній практиці (Multidisciplinary Real-World Experience With Bilastine, a Second Generation Antihistamine), що наразі триває та присвячений оцінці ефективності цього препарату в пацієнтів із сезонним і цілорічним АР, хронічною й індукованою кропив’янкою, а також при уртикарному васкуліті та свербежі, зумовленому атопічним дерматитом. У рамках цього проєкту доказові дані, наведені в науковій літературі, поєднуються з аналізом цілої низки реальних клінічних випадків, які демонструють переваги призначення ­біластину в конкретних (часто складних) клінічних ситуаціях, з якими стикаються алергологи та дерматологи. Деякі з них наведені в таблиці.


Біластин оцінювали під час багатьох клінічних досліджень за участю пацієнтів із хронічною кропив’янкою (Krause K. et al., 2013; Serra E. et al., 2019; Weller K. et al., 2018; Yagami A. et al., 2018; Zuberbier T. et al., 2010). У подвійному сліпому контрольованому клінічному дослідженні було встановлено, що біластин зменшував загальну вираженість симптомів уже на другу добу лікування, а також характеризувався профілем безпеки, зіставним із таким у плацебо (Zuberbier T. et al., 2010). Під час відкритого одноцентрового дослідження довготривале лікування біластином продемонструвало стійкість терапевтичного ефекту (достовірне зменшення висипу та свербежу) протягом 52 тиж застосування препарату, що засвідчило відсутність розвитку тахіфілаксії. Препарат добре переносився, а частота повідомлень про виникнення сонливості була аналогічною їх частоті в разі прийому плацебо (Yagami A. et al., 2018). Також нещодавно були продемонстровані принципова можливість і безпека підвищення дози біластину в 2-3 рази (до 40-80 мг/добу) в пацієнтів із рефрактерною до стандартного лікування хронічною спонтанною кропив’янкою (ХСК) і холодовою контактною кропив’янкою (Church M., Labeaga L., 2017).

Висновки

Хоча сьогодні в розпорядженні лікарів є одразу декілька АГП 2-го покоління, повсякденна клінічна практика щоразу ставить питання про те, який саме з них слід обрати для ефективного та безпечного лікування алергічного захворювання в конкретного пацієнта. При лікуванні АР і кропив’янки в пацієнтів віком >12 років оптимальним вибором може бути призначення біластину (в Україні цей препарат доступний під торговою назвою ­Ніксар), який ефективно усуває симптоми цих захворювань і добре переноситься за умови тривалого застосування. Біластин об’єктивно відповідає більшості характеристик ідеального АГП, висвітлених у рекомендаціях ARIA: потужна й селективна активність на рівні H1-рецепторів, швидкий початок дії та значна її тривалість, а також доведена ефективність при цілорічному й сезонному АР. До сприятливих властивостей біластину, безумовно, належать відсутність взаємодії із систе­мою цитохрому Р450, антихолінергічної активності, здатності спричиняти седацію, когнітивні чи психо­моторні порушення, а також небажані явища з боку серцево-­судинної системи та тахіфілаксію. Висока клінічна ефективність біластину, що продемонстрована не тільки в клінічних дослідженнях, а й в умовах реальної клінічної практики, є основою для його широкого застосування як препарату для стартового лікування й альтернативного потужного засобу в разі недостатньої ефективності чи розвитку небажаних явищ попередньо призначених інших АГП.

Підготувала Інга Боброва

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (477), квітень 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

21.06.2020 Алергія та імунологія Інтраназальні кортикостероїди у фармакотерапії алергічного риніту: що нового в рекомендаціях ARIA (2020)?

На початку цього року на сторінках спеціалізованого видання The Journal of Allergy and Clinical Immunology з’явилася оновлена версія рекомендацій Робочої групи ARIA (Allergic Rhinitis and Its Impact on Asthma) щодо лікування алергічного риніту (АР), сформульованих із застосуванням системи розробки, оцінки й експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE) і з огляду на сучасну доказову базу, отриману в умовах реальної клінічної практики (Bousquet J. et al., 2020). У документі наголошується, що вибір фармакотерапії для пацієнтів з АР націлений на досягнення контролю захворювання та залежить від багатьох факторів: віку й особистих уподобань пацієнта, клінічної симптоматики та ступеня її вираженості, наявності супутніх захворювань, ефективності й безпеки лікарських засобів, швидкості реалізації їхнього ефекту, впливу на сон і працездатність тощо....

31.05.2020 Алергія та імунологія Подолання бар’єрів на шляху до застосування інтраназальних кортикостероїдів у пацієнтів із неконтрольованим алергічним ринітом

Алергічний риніт (АР) спричиняє виникнення різноманітних клінічних симптомів, серед яких – ​закладеність носа, чхання, ринорея, синдром постназального стікання слизу задньою стінкою глотки, свербіння носа й очей і сльозотеча [1]. Класифікація АР ґрунтується на аналізі патерну захворювання (сезонний, цілорічний або епізодичний АР), частоті виникнення симптомів (інтермітувальний або персистентний) та їх тяжкості (легкий, середньотяжкий, тяжкий перебіг) [1, 2]. Серед пацієнтів, які самостійно повідомляли про наявність назальних симптомів [3], річний показник поширеності АР оцінювався на рівні 30%, що відповідає приблизно 90 млн осіб у США. При цьому привертає увагу той факт, що лише 22% учасників цього дослідження повідомили про встановлений лікарем діагноз АР. Це свідчить про те, що досить часто хворі практикують самолікування без відповідного нагляду з боку медичних працівників....

07.05.2020 Алергія та імунологія Біластин: постійний супутник лікування алергії

Такі алергічні захворювання (АЗ), як алергічний ринокон’юнктивіт (АРК) і кропив’янка, поширені в усьому світі, і їх частота зростає, особливо в дитячій популяції. Указана патологія негативно позначається на фізичному, психологічному, соціальному стані пацієнтів, їх навчанні та праці через зниження якості життя (ЯЖ), а також втрату працездатності, що, своєю чергою, обертається чималими фінансовими витратами як для самого хворого, так і для національної системи охорони здоров’я. ...

07.05.2020 Алергія та імунологія Місце антагоністів лейкотрієнів в лікуванні алергічних захворювань

За даними Європейської академії з алергології та клінічної імунологіїї (European Academy of Allergy and Clinical Immunology, EAACI), з-поміж хронічних захворювань ­найпоширенішими в Європі є алергічні. До 20% пацієнтів з алергією щодня намагаються подолати страх можливого нападу бронхіальної астми (БА), розвитку анафілактичного шоку або навіть смерті від алергічної реакції (EAACI, 2016). Всесвітня організація з алергії (World Allergy Organisation; WAO) оцінює поширеність алергічної патології у ­світовій популяції в межах від 10 до 40% (Pawankar R. et al., 2013). Більш як 150 млн європейців страждають на хронічні алергічні захворювання (АЗ), і сьогодні експерти прогнозують, що до 2025 р. майже половина всього населення ЄС страждатиме на алергію (EAACI, 2016). ...