Как помочь пациенту бросить курить: методические рекомендации

02.10.2020

Как известно, курение является модифицируемым фактором риска развития сахарного диабета 2 типа, сердечно-сосудистых заболеваний, злокачественных новообразований и нарушений репродуктивного здоровья. Главную роль в борьбе с курением играет врач общей практики, который обязан информировать пациента о последствиях воздействия табачного дыма на организм и оказывать помощь в прекращении курения.

В настоящее время взаимоотношения врача и курящего пациента регламентируются приказом Министерства здравоохранения Украины от 03.08.2012 № 801 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при припиненні вживання тютюнових виробів» и утвержденными методическими рекомендациями. Данные нормативные акты основаны на принципах лечения табачной зависимости и прекращения употребления табака, которые были ­утверждены на IV конференции сторон Рамочной конвенции Всемирной организации здравоохранения по борьбе с потреблением табака.

Согласно этим принципам тактика поведения врача должна состоять из пяти шагов (5 А).

 1. Ask – спросить

Врачу необходимо систематически опрашивать пациентов относительно статуса курения и регистрировать результат в специальной медицинской документации. Пациенты подразделяются на несколько групп: никогда не куривших, куривших в прошлом, курящих ежедневно, курящих эпизодически. Курящим в настоящее время и лицам в возрасте моложе 25 лет вопрос о статусе курения необходимо задавать 1 раз в год. Особенно внимательно следует опрашивать пациентов, которые бросили курить, так как у этих людей велика вероятность рецидива, преимущественно в течение первого года после отказа от данной привычки. Необходимо обращать внимание пациентов на то, что курение кальяна, сигар и трубки также оказывает отрицательное влияние на организм.

В медицинской документации помимо статуса курения необходимо указывать стаж курения, количество выкуриваемых сигарет в течение суток, наличие в прошлом попыток отказа от курения, причины возврата к потреблению табачных изделий, степень никотиновой зависимости и готовность пациента к отказу от курения.

2. Assess – установить диагноз

Для постановки диагноза необходимо определить характер табачной зависимости у пациента (психологическая или физиологическая). Оценку степени никотиновой зависимости проводят с помощью теста Фагерстрема.

Показатель 0-2 балла свидетельствует об очень слабой никотиновой зависимости, 3-4 – слабой зависимости, 5 – средней, 6-7 баллов – высокой зависимости, 8-10 – очень высокой. Результаты этого теста необходимо учитывать при отказе пациента от курения, так как у человека с высокой и очень высокой зависимостью могут возникнуть синдром отмены и потребность в фармакотерапии. В большинстве случаев синдром отмены проявляется сильным желанием закурить, тревогой, депрессией, уменьшением концентрации внимания, ухудшением настроения, раздражительностью, повышенной возбудимостью, сонливостью, головной болью, головокружением, тремором, потливостью, болью в мышцах, усилением кашля, затруднением отхождения мокроты, чувством голода. Подобные симптомы могут сохраняться до 3 мес.

3. Advise – советовать

Врач, в особенности врач общей практики, должен найти подход к больному и в строгой, но доброжелательной форме посоветовать ему отказаться от курения. Особенно это важно для пациентов с уже диагностированной патологией (хроническим обструктивным заболеванием легких, сердечно-сосудистыми заболеваниями), так как отказ от курения в данном случае имеет прогностическое значение.

4. Assist – содействовать

Если пациент высказал желание отказаться от курения, необходимо во всем ему содействовать. Совместно следует составить план действий, назначить дату прекращения курения, обсудить вероятность возникновения синдрома отмены, объяснить, как избежать срыва (не злоупотреблять алкоголем, не переедать). Независимо от назначения фармакотерапии пациент должен увеличить потребление минеральной воды, соков, щелочных отваров, заменить сахар медом, увеличить потребление продуктов, богатых витаминами А, В1, В12, С, Е, РР, осуществлять прогулки на свежем воздухе, проводить дыхательную гимнастику, при усилении кашля – принимать отхаркивающие средства. Немаловажной в этой ситуации является поддержка родных и друзей, которые могут создать благоприятные условия для отказа от курения.

5. Arrange follow up – организовать наблюдение

Поскольку отказ от курения – процесс достаточно длительный, врач должен постоянно контактировать с пациентом для профилактики возврата к курению, опасность которого особенно велика в течение первых 6 мес. Встречи с пациентом, который бросает курить, должны проходить не реже 1 раза в 2 нед в течение 1-го и 1 раза в 3 нед – 2-го и 3-го месяцев. В последующие 3 мес частота визитов зависит от желания пациента и мнения врача об их необходимости. При встрече с пациентом необходимо постоянно интересоваться его самочувствием, возникшими трудностями в процессе отказа от курения. Если пациент снова начал курить, необходимо выяснить причину возобновления этой вредной привычки, обсудить возможность предотвращения неудачи в дальнейшем и возобновить попытки отказа от курения.

Подготовила Анастасия Лазаренко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 15 (484), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

21.11.2020 Ендокринологія Ефективність комплексної терапії з використанням піримідинових нуклеотидів у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною полінейропатією

Прогресування тяжкості полінейропатії у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу супроводжується вторинною демієлінізацією, що є наслідком прогресування аксонопатії та імунних порушень. Перспективний метод терапії – ​комплексний вплив препаратів, що містять піримідинові нуклеотиди. Представляємо до вашої уваги огляд статті L. Skrypko et al., опублікованої в The Pharma Innovation Journal (2016; 5 (9): 68‑71). Автори виконали аналіз даних дослід­жен­ня імунного статусу та ролі імунного фактора у прогресуванні полінейропатії при ЦД 2-го типу, електрофізіологічних маркерів функціонального стану мієліну й ефективності застосування лікарського засобу, що містить піримідинові нуклеотиди, для прискорення мієлінізації та регенерації периферичних нервових волокон. ...

17.11.2020 Ендокринологія Акромегалія: стан проблеми та шляхи вирішення в Україні

Навіть в умовах пандемії освітній процес не зупиняється – ​19-22 вересня 2020 року відбулося, як і раніше – ​у форматі онлайн, чергове засідання в рамках науково-освітнього проекту «Школа ендокринолога». Протягом чотирьох днів було заслухано 35 доповідей, присвячених актуальним темам і проблемам ендокринології. Відомі вчені поділилися своїми знаннями щодо діагностики, сучасного лікування згідно з останніми рекомендаціями та профілактики ендокринних захворювань. Оскільки ендокринологія – ​це проблема, з якою стикаються майже всі спеціалісти, у семінарі крім ендокринологів узяли участь фахівці інших спеціальностей: офтальмологи, хірурги, гастроентерологи, терапевти, гінекологи, кардіологи й неврологи....

16.11.2020 Ендокринологія Чи настав час для зміни парадигми в лікуванні ЦД 2 типу?

Останніми роками були отримані переконливі докази кардіопротекторного ефекту двох груп препаратів для лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу – інгібіторів натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2) та агоністів глюкагоноподібного пептиду-1 (аГПП-1). Ще 5 років тому в рекомендаціях авторитетних наукових товариств ці лікарські засоби посідали таке ж місце, як й інші препарати другої лінії терапії ЦД 2 типу. Проте сьогодні їх позиція значно посилилася. Та чи зможуть вони посунути метформін із місця препарату № 1 для лікування ЦД 2 типу? Що краще – іНЗКТГ-2 чи аГПП‑1? Ці та інші цікаві питання обговорювали провідні світові експерти в галузі діабетології, кардіології та нефрології на щорічному конгресі Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (EASD)....

15.11.2020 Ендокринологія Конгрес EASD‑2020: що нового в діабетології?

Наприкінці вересня відбувся 56-й конгрес Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD). Цьогоріч форум, як і майже всі інші міжнародні наукові заходи, проходив виключно в онлайн-режимі, що аж ніяк не зашкодило його інформаційному наповненню. Насправді EASD виявилася краще підготовленою до віртуальної конференції порівняно з багатьма іншими медичними товариствами й не лише тому, що мала більше часу для підготовки з початку пандемії. Із 2013 року все, що відбувалося на конгресах EASD, для зареєстрованих учасників було також доступно й у прямому ефірі. Торік кількість віртуальних учасників уже дорівнювала кількості тих, хто брав участь особисто, та становила 15 тис. Тому повністю віртуальна зустріч EASD‑2020 із погляду організації минула якнайкраще й була плідною для всіх учасників. Із цікавими новинами конгресу пропонуємо ознайомитися й нашим читачам....