Новини 28-го Європейського конгресу з ожиріння 2021 року

14.06.2021

Ожиріння – надзвичайно серйозна медична та соціальна проблема, успіхи в боротьбі з якою наразі не вражають. Якими ж є новини щодо цього актуального питання? Пропонуємо до уваги наших читачів огляд найцікавіших повідомлень із 28-го Європейського конгресу з ожиріння (28th European Congress on Obesity), що відбувся онлайн 10-13 травня.

Вищий індекс маси тіла підвищує ризик інфекції SARS-CoV‑2

Майже від самого початку пандемії стало відомо, що ожиріння – ​незалежний предиктор тяжкого перебігу COVID‑19. Однак виявляється, що й ризик інфікування ­SARS-CoV‑2 в осіб із надмірною масою тіла є підвищеним. Про це свідчать результати дослідження ізраїльських учених (Milloh-Raz H. et al.), які вивчали взаємозв’язок між індексом маси тіла (ІМТ) і позитивним результатом лабораторного тесту на SARS-CoV‑2.

Команда дослідників проаналізувала медичні картки пацієнтів, які проходили тестування на SARS-CoV‑2 протягом 9 міс (із 16 березня по 31 грудня 2020 року). У клініці, на базі якої проводили дослідження, на ­SARS-CoV‑2 тестували всіх без винятку госпіталізованих хворих незалежно від наявності симптомів або причини надходження до лікарні. Всього протягом періоду випробування було протестовано 26 030 пацієнтів і зафіксовано 1178 позитивних тестів на SARS-CoV‑2.

При проведенні аналізу автори враховували ІМТ, вік, стать і наявність супутніх захворювань, включаючи хронічну серцеву недостатність, цукровий діабет, артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, інсульт і хронічну хворобу нирок. Під час дослідження не розглядали смертність або інші наслідки COVID‑19, а лише позитивний результат лабораторного тестування.

Встановлено, що ймовірність позитивного тесту на SARS-CoV‑2 була значно вищою в пацієнтів із надмірною масою тіла або ожирінням порівняно з хворими з нормальним ІМТ: при ІМТ 25,0-29,9 кг/м2 – ​на 22%; за ІМТ ­30,0-34,9 кг/м2 – ​на 27%; при ІМТ 35,0-39,9 кг/м2 – ​на 38%; за ІМТ ≥40,0 кг/м2 – ​на 86%. Взаємозв’язок між ІМТ та ймовірністю позитивного тестування пацієнта на SARS-CoV‑2 залишався достовірним після поправки на вік, стать і супутні захворювання. Автори розрахували, що кожне підвищення ІМТ на 1 кг/м2 асоціювалося зі збільшенням ризику позитивного тесту на SARS-CoV‑2 приблизно на 2%.

Чи є пояснення для такої знахідки? Так. Учені наголошують, що ожиріння негативно впливає на вроджений та адаптивний імунітет, підвищуючи ризик розвитку інфекційних захворювань.

Окружність талії є важливішою за ІМТ при прогнозуванні тяжкості COVID‑19

A. E. Malavazos і співавт. установили, що абдомінальне ожиріння є значно гіршим прогностичним фактором при COVID‑19, аніж загальне ожиріння, визначене за допомогою ІМТ.

У цьому ретроспективному когортному дослідженні було проаналізовано зв’язок окружності талії та ІМТ з показником тяжкості ураження легень за даними рентгенографії у 215 госпіталізованих пацієнтів із COVID‑19. Хворі з абдомінальним ожирінням мали значно гірші показники ураження легень (медіана – ​9 балів) порівняно з пацієнтами без абдомінального ожиріння (медіана – ​6 балів). Високий показник ураження легень (>8 балів) мали 59% осіб з абдомінальним ожирінням і 35% хворих без нього. Різниця між групами була достовірною, тоді як при розподілі хворих на підгрупи (залежно від ІМТ) статистично значимої різниці виявлено не було.

Як підкреслюють дослідники, для оцінки прогнозу в пацієнтів із COVID‑19 важливішим є вимірювання окружності талії, а не зважування й розрахунок ІМТ.

У фокусі – ​дитяче ожиріння

Значну увагу на конгресі було присвячено проблемі дитячого ожиріння. Зокрема, свій звіт за 2015-2017 роки представила Європейська ініціатива Всесвітньої ­організації ­охорони здоров’я (ВООЗ) із нагляду за дитячим ожирінням (WHO European Childhood Obesity Surveillance Initiative).

Дослідження охопило 36 країн Європейського регіону ВООЗ і 250 тис. дітей віком 6-9 років. Загалом поширеність надмірної маси тіла (включаючи ожиріння) становила 29% серед хлопчиків і 27% серед дівчат (безпосередньо ожиріння – ​13 і 9% відповідно). Найвищі показники розпо­всюдженості надмірної маси тіла й ожиріння серед дітей спостерігалися в середземноморських країнах, як-от Кіпр, Греція, Італія й Іспанія, де >40% дітей мають надмірну масу тіла. На щастя, останнім часом ці країни запроваджують активну політику щодо контролю дитячого ожиріння (введення додаткових податків на підсолоджені напої, обмеження збуту певних продуктів харчування, заохочування до занять фізичною культурою), тому порівняно з минулими роками ситуація стабілізувалася або навіть покращилася. Найнижча частота надмірної маси тіла й ожиріння серед дітей спостерігалася в країнах Центральної Азії, як-от Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан.

Що стосується дієтичних звичок, то в середньому майже 80% дітей щодня снідають, близько 45% щодня вживають фрукти та 25% – ​овочі. Часте вживання солодких закусок (27% дітей) було поширенішим, аніж споживання солоних (14%). Зазначені показники дуже відрізнялися в різних країнах.

Що стосується фізичної активності, то в середньому кожна друга дитина ходила пішки чи користувалася активним транспортом (велосипед), прямуючи до школи та додому. Більшість дітей проводили щонайменше 1 год/день за грою на вулиці (від 62 до 98% у різних країнах). Діти освіченіших батьків частіше займаються спортом або танцями, а в менш освічених сім’ях частіше йдуть пішки до школи та додому.

Зауважимо, що надані дані охоплюють період 2015-2017 років. На жаль, пандемія COVID‑19 може суттєво погіршити ситуацію, тому, як наголошує регіональний директор ВООЗ у Європі H. H.P. Kluge, стратегії запобігання ожирінню серед дітей мають залишатися пріоритетом під час пандемії.

Ожиріння збільшує ризик розвитку 10 найпоширеніших видів раку незалежно від критеріїв його визначення

C. Celis-Morales і співавт. проаналізували зв’язок між ожирінням, що визначали за допомогою різних критеріїв, і ризиком розвитку 10 найпоширеніших видів раку.

Дослідники використовували дані проспективного когортного дослідження Великої Британії Biobank. До аналізу було залучено 437 393 дорослих (54% жінок; середній вік – ​56 років), які на момент внесення до бази даних не хворіли на рак. Наявність ожиріння визначали за 6 маркерами: ІМТ, відсоток жиру в тілі, окружність талії та стегон, співвідношення окружності талії та стегон, а також окружності талії та зросту. Після спостереження в середньому протягом 9 років було зареєстровано 47 882 випадки раку й 11 265 смертей від раку. Результати були скориговані за віком, статтю, етнічною приналежністю, освітою, курінням, уживанням алкоголю, споживанням фруктів та овочів, червоного й пере­робленого м’яса, жирної риби, фізичної активності.

Автори визначили, що всі 6 маркерів ожиріння приблизно однаково асоціюються з вищим ризиком розвитку 10 найпоширеніших видів раку. Наприклад, кожне збільшення ІМТ на 4,2 кг/м2 у чоловіків і 5,1 кг/м2 у жінок було пов’язане з підвищенням ризику раку шлунка на 35%, жовчного міхура – ​на 33%, печінки – ​на 27%, нирок – ​на 26%, підшлункової залози – ​на 12%, сечового міхура – ​на 9%, товстого кишечнику – ​на 10%, ендометрію – ​на 73%, шийки матки – ​на 68%, молочної залози в постменопаузі – ​на 8%. Майже для всіх видів раку (за винятком раку молочної залози в постменопаузі) спостерігалася лінійна асоціація: що серйозніше ожиріння, то вищий ризик розвитку цих видів раку та смерті від них.

Якщо припустити, що встановлений зв’язок має причинно-наслідковий характер, то надмірна маса тіла чи ожиріння відповідальні приблизно за 40% випадків раку ендометрію й шийки матки та 29% раку жовчного міхура. Проте це було спостережне дослідження, котре не може встановити причинно-наслідкового зв’язку, адже не можна виключити можливість того, що інші невраховані фактори не вплинули на результати.

Результати проведеного дослідження свідчать про те, що ожиріння однозначно асоціюється зі збільшенням ризику раку, при цьому немає значення, в який спосіб оцінювати його наявність.

Вищий ІМТ у дитинстві може допомогти захистити жінок від раку молочної залози в подальшому житті як до, так і після менопаузи

Такі неочікувані дані отримано в датському дослідженні, до якого було залучено >173 тис. жінок, народжених між 1930 і 1996 роками.

Виявилося, що жінки з вищим ІМТ у дитинстві менш схильні до розвитку раку молочної залози в подальшому житті порівняно з однолітками з нижчим ІМТ. Однак це стосується лише ІМТ у дитинстві. Жінки, які набирають масу тіла після менопаузи, мають підвищений ризик раку молочної залози в постменопаузі.

Автори наголошують, що для розкриття механізмів, що лежать в основі виявленої асоціації, необхідні подальші дослідження. Сьогодні не можна робити висновків про причинно-наслідковий зв’язок. Зокрема, в цьому випробуванні використовували ІМТ як маркер ожиріння, але діти з однаковим ІМТ можуть мати різні вміст і розподіл жиру. В жодному разі не слід розглядати збільшення маси тіла як спосіб профілактики раку молочної залози, адже існує багато ризиків для здоров’я, пов’язаних із надмірною масою тіла чи ожирінням. Як вважає провідний автор дослідження D. Pedersen, оптимальним рішенням для жінок є підтримка здорової маси тіла протягом усього життя.

Семаглутид пригнічує апетит і споживання калорій

Наразі переважна кількість досліджень присвячена вивченню впливу ожиріння на ті чи інші показники здоров’я. Значно менше проводять випробувань щодо медикаментозної корекції маси тіла, але вони існують (їхні результати обнадійливі). Переважно йдеться про агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 (арГПП‑1), які сьогодні є визнаним флагманом у лікуванні ожиріння.

Програма досліджень STEP раніше продемонструвала ефективність і безпеку одного з арГПП‑1 (семаглутиду) в лікуванні ожиріння. Зазвичай у випробуваннях щодо вивчення ефективності медикаментозних методів корекції маси тіла пацієнтам рекомендується дієта й надається відповідна організаційна та психологічна підтримка. Нове дослідження, представлене на цьогорічному конгресі, мало на меті оцінити ефективність семаглутиду без дієтичних обмежень.

Дорослі віком 18-65 років з ІМТ 30-45 кг/м2 без цукрового діабету 2 типу (n=72) були рандомізовані в групи лікування семаглутидом 2,4 мг або плацебо 1 р/тиж. Дозу препарату збільшували поступово для поліпшення шлунково-­кишкової переносимості семаглутиду.

Виявилося, що на 20-му тижні спостереження в осіб з ожирінням семаглутид 2,4 мг істотно пригнічував апетит, знижував потяг до їжі та зменшував кількість спожитих калорій (на 35%) порівняно з плацебо; цікаво, що він не сповільнював спорожнення шлунка.

Як наголошують автори дослідження, контроль апетиту та зниження потягу до їжі є надзвичайно важливими для керування масою тіла в людей, які страждають на ожиріння. Такі ефекти особливо корисні пацієнтам, які мають труднощі з дотриманням дієти.

Підготувала Наталя Александрук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (502), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

16.01.2022 Терапія та сімейна медицина Цефподоксим проксетил у дорослих пацієнтів: особливості, переваги, позиції в клінічних протоколах

Цефподоксим проксетил – напівсинтетичний цефалоспорин широкого спектра дії, розроблений японською компанією Sankyo Co. Ltd. Це один із перших цефалоспоринів ІІІ покоління в пероральній формі, що став зручною та ефективною альтернативою ін’єкційному цефтріаксону, загалом добре переноситься і демонструє високий терапевтичний потенціал у пацієнтів з різними поширеними інфекціями. Цефподоксим найбільше використовується для лікування інфекцій дихальних і сечовивідних шляхів, проте його корисність також була продемонстрована при лікуванні інфекцій шкіри, гострого середнього отиту, фарингіту, тонзиліту та захворювань, що передаються статевим шляхом [1]. ...

16.01.2022 Терапія та сімейна медицина Триметоприм/сульфаметоксазол (Бісептол®) у сучасній практиці лікування інфекцій на первинній ланці

Триметоприм/сульфаметоксазол (ТМП/СМК, ко-тримоксазол) добре відомий в Україні під торговою назвою Бісептол®. Це комбінований антибактеріальний засіб, який містить СМК і ТМП у співвідношенні 5:1. Синергічна антибактеріальна дія компонентів базується на послідовній блокаді біосинтезу фолієвої кислоти, необхідної для життєдіяльності багатьох збудників інфекцій. Широкий спектр антимікробної активності поєднується із протизапальними й імуномодуляторними властивостями, а також сприятливим профілем безпеки та переносимості. Крім того, ТМП/СМК повсюдно доступний і недорогий, що робить його ідеальним для використання на первинній ланці медичної допомоги [1]. ...

09.01.2022 Терапія та сімейна медицина Антимікробна терапія респіраторних інфекцій при тяжкому гострому респіраторному синдромі, асоційованому із SARS-CoV‑2: можливості раціонального вибору

Емпірична і навіть таргетна антибактеріальна терапія (АБТ) госпіталізованих пацієнтів із тяжким гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС) на тлі SARS-CoV‑2-інфекції сьогодні викликає безліч питань. Клінічні настанови з ведення цієї групи хворих постійно змінюються, а чіткі рекомендації відсутні, особливо щодо антимікробної терапії. Лікарі змушені щодня приймати непрості рішення в умовах стресу, спостерігаючи за погіршенням стану пацієнтів. Наразі розглядається застосування різних експериментальних схем, до яких входять препарати не лише з антибактеріальною, а й протизапальною дією, здатні впливати на різні ланки патогенезу COVID‑19. ...

09.01.2022 Терапія та сімейна медицина Використання С1-інгібітора естерази для лікування спадкового ангіоневротичного набряку в дітей

Спадковий ангіоневротичний набряк (САН) – ​це рідкісний небезпечний для життя аутосомно-домінантний стан, який супроводжується епізодами набряку підшкірних і підслизових тканин різних ділянок тіла, у тому числі стоп, обличчя й дихальних шляхів. Захворювання також може спричиняти біль у животі, нудоту і блювання внаслідок набряку стінки кишечнику, що клінічно імітує симптоми «гострого» живота [1]. Є 3 типи САН, які діагностують за допомогою дослідження ­сироватки крові і генетичного тестування. Два фенотипи захворювання – ​САН типу I і II – ​клінічно не відрізняються і разом становлять перший різновид САН, що виникає внаслідок дефіциту і/або дисфункції ферменту інгібітора естерази C1 (C1-INH) і пов’язаний, зокрема, із низькою концентрацією С4 у сироватці крові....