Особливості антигіпертензивної терапії у пацієнтів із гіпертонією та ішемічною хворобою серця: місце комбінації телмісартану з амлодипіном

25.09.2021

Стаття у форматі PDF

Поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) та ішемічної хвороби серця (ІХС) є доволі частою коморбідністю. Приблизно 60% осіб з ІХС мають підвищений артеріальний тиск (АТ), що за відсутності його ефективного контролю значно погіршує перебіг ІХС та серцево-судинний (СС) прогноз хворого. Сучасні настанови з діагностики та лікування АГ виокремлюють групу пацієнтів з АГ й ІХС, зважаючи на особливі підходи до ініціювання та вибору антигіпертензивної терапії.

У рекомендаціях Європейського товарис­тва кардіологів / Європейського товариства з гіпертензії (ESC/ESH, 2018) вказано, що у пацієнтів з ІХС варто розглянути призначення медикаментозного лікування вже на етапі перед­гіпертензії (Williams, 2018). Тактика анти­гіпертензивної терапії докорінно не відрізняється від застосовуваної у загалу хворих на АГ. Проте в осіб із АГ та ІХС є особливості щодо вибору антигіпертензивних засобів, які водночас можуть бути й анти­ангінальними (рис. 1).

Пріоритетною є комбінація, яка містить блокатор ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) – ​інгібітори ангіотензин­перетворювального ферменту (іАПФ) або блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) з додаванням β-блокатора або блокатора кальцієвих каналів (БКК) залежно від клінічного варіанта ІХС. Вибір на користь β-блокаторів буде однозначним у пацієнтів із перенесеним інфарктом міокарда (ІМ) принаймні протягом першого року, за наявності серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) та у разі стенокардії для зменшення потреби міокарда в кисні за рахунок зниження частоти серцевих скорочень. БКК чинять анти­ангінальну дію іншим способом – ​шляхом вазо­дилатації коронарних артерій, і також використовуються при стенокардії.

Рис. 1. Стратегія фармакотерапії при коморбідних АГ та ІХС
Примітки: іАПФ – ​інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту, БРА – ​блокатор рецепторів ангіотензину ІІ, 
БКК – ​блокатор кальцієвих каналів.

Блокада РААС має ключове значення не ли­ше в лікуванні АГ. Вона є одним з ефективних засобів зниження ризику СС-катас­троф та подовження тривалості життя пацієнтів з ІХС. Наразі два препарати групи іАПФ – ​раміприл і периндоприл – ​доведено покращують СС-прогноз осіб з ІХС. 

Периндоприл у дослід­жен­ні EUROPA сприяв зниженню відносного ризику розвитку первинної кінцевої точки (як-то СС-смерть, ІМ, зупинка серця) на 20% у пацієнтів з ІХС, більшість яких мали в анамнезі ІМ та реваскуляризацію коронарних артерій (Fox, 2003). Раміприл довів свою здатність покращувати прогноз у хворих високого СС-­ризику, зокрема з ІХС, у дослі­д­жен­ні НОРЕ. Зменшення ймовірності розвитку первинної кінцевої точки (як-от СС-смерть, ІМ, інсульт) становило 22%; окремо ризик інсульту знизився на 32%, ІМ – ​на 20%, СС-смерті – ​на 26% і летальних випадків від усіх причин – ​на 16% (Sleght, 2000).

Щодо впливу БРА на прогноз пацієнтів з ІХС, телмісартан – ​єдиний представник цієї групи, прогностичну ефективність якого було вивчено порівняно з іАПФ раміприлом у проспективному прямому порівняльному дослід­жен­ні ОNТАRGЕТ у пацієнтів високого ризику. За його результатами встановлено рівнозначний вплив телмісартану та раміприлу на ризик розвитку СС-патологій і смерті від них – ​16,7 і 16,5% відповідно для БРА та іАПФ.

У пацієнтів з АГ та ІХС, як і загалом при АГ, пріоритетними єфіксовані комбінації (ФК). Проте широке використання ФК в осіб з ІХС обмежене їх доступністю. Натепер у терапевтичному арсеналі є поодинокі фіксовані комбінації β-блокаторів з іАПФ, БКК та діу­ретиком. Однак із кожним роком збільшується кількість ФК блокаторів РААС із БКК. Однією з новацій у нашій країні є ФК БРА телмісартану із БКК амлодипіном.

Як зазначалося вище, телмісартан має доведені прогностичні переваги у пацієнтів з ІХС. Окрім того, за даними інших досліджень, телмісартан покращував пізні результати стентування коронарних артерій (покриті та непокриті стенти) в осіб із гострим ІМ, АГ та АГ у поєднанні з цукровим діабетом (Hasegawa et al., 2011; Yamaguchi et al., 2014; Terashima et al., 2012). 

На стадії асимптомного гіпертензивного ураження серця телмісартан ефективніший щодо регресу гіпертрофії ЛШ (ГЛШ), аніж карведилол та гідрохлоротіазид (ГХТЗ). За даними дослід­жен­ня TRANSCEND, ризик виникнення нових випадків ГЛШ виявився нижчим на 37% (р<0,001) у групі телмісартану порівняно із плацебо (Подзолков, Тарзиманова, 2017). 

Слід зауважити, що на тлі регресу ГЛШ під впливом телмісартану також відбувалося:

  • зменшення порожнин серця – ​ЛШ та передсердь;
  • поліпшення систолічної та діастолічної функції ЛШ;
  • зменшення ознак порушення діастолічного розслаблення ЛШ у хворих на ранню діа­бетичну кардіоміопатію.

Зменшення ремоделювання серця, зокрема передсердь, може бути однією з передумов зниження ризику виникнення порушень серцевого ритму, зокрема фібриляції/тріпотіння перед­сердь. У низці досліджень було встановлено здатність телмісартану запобігати виникненню рецидивів фібриляції передсердь (Mizuguchi 2009; Pan, 2014; Fogary, 2012).

Що стосується другого компонента комбінації амлодипіну, механізм його дії пов’язаний із вазо­дилатацією за рахунок модуляції кальціє­вих каналів L-типу. Вазодилатувальний вплив амлодипіну реалізується не лише на рівні периферичних, але й коронарних і ниркових артерій – ​його ефекти охоплюють практично всі судинні басейни. Головним аргументом на користь вибору ББК, зокрема амлодипіну як другого компонента для стартової терапії в пацієнтів з АГ і ІХС, є доведені органопротекторні властивості, доказова база щодо поліпшення прогнозу в осіб з АГ та його анти­ангінальна дія (Jamerson, 2008).

Амлодипін – ​антиангінальний препарат, який застосовують для лікування стенокардії, зокрема вазоспастичної. За даними дослід­жен­ня САРЕ, у пацієнтів з епізодами ішемії міокарда приймання амлодипіну сприяло:

  • зменшенню кількості нападів стенокардії та вживання нітрогліцерину;
  • зниженню частоти епізодів ішемії міо­карда й загального часу ішемії за даними 48-годинного моніторування ЕКГ.

На сьогодні в Україні представлено лише одну фіксовану комбінацію телмісартану/амлоди­піну – ​препарат Телдіпін. Досвід її застосування у різних категорій пацієнтів з АГ підтверджує високу антигіпертензивну ефективність препарату і тривалий ефект упродовж доби завдяки фармакокінетичним властивостям компонентів. Телмісартан та амлодипін характеризуються чи не найдовшим серед антигіпертензивних засобів періодом напіввиведення – ​24 і 35‑52 год відповідно. За даними F.H. Leenen, навіть через два дні від застосування амлодипіну АТ утримується на досягнутому рівні.

Високу антигіпертензивну ефективність та сприятливий профіль переносимості генеричної ФК телмісартан/амлодипін (Телдіпін) було продемонстровано в дослід­жен­ні Telmistar у різних категорій хворих на АГ: з ІХС, ожирінням, цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок. Лікування цією ФК протягом шести місяців сприяло зниженню САТ і ДАТ на 23 і 13,2 мм рт. ст. відповідно і досягненню ефективного контролю АТ у 70 та 90% для САТ і ДАТ відповідно (рис. 2).

Рис. 2. Результати лікування ФК телмісартан/амлодипін протягом шести місяців

Важливо зазначити, що на тлі терапії рівень сечової кислоти, сечовини, креатиніну та основних електролітів (калію, натрію, хлору) не зазнав змін, а в осіб із вихідною гіперурикемією навіть спостерігалося зниження сироваткового вмісту сечової кислоти на 39,4 мкмоль/л. Окрім того, Телдіпін сприяв поліпшенню вуглеводного та ліпідного метаболізму. Про це свідчить зниження рівнів загального холестерину (ХС) на 5,7% за рахунок ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на 9,2% та глюкози на 11,5%, що, ймовірно, є наслідком стимуляції РРАR-γ рецепторів (Сaprnda et al. 2020).

Далі наведено клінічний випадок як ілюс­трацію індивідуальної антигіпертензивної ефективності ФК телмісартан/амлодипін (Телдіпін) й обміну досвідом її призначення у пацієнта з АГ та ІХС.


Клінічний випадок


Пацієнт К., 63 роки.

Скарги. Звернувся зі скаргами на погіршення самопочуття після перенесеного в листопаді COVID‑19: періодичний головний біль, дискомфорт у ділянці серця при підвищенні АТ >160/100 мм рт. ст., фізичних навантажень уникає, відзначає слабкість і поганий сон.


Анамнез. Має АГ впродовж 14 років. Діагноз ІХС: стенокардію напруги функціонального класу ІІ встановлено 2 роки тому. Сімейний анам­нез не обтяжений, курить близько 15 цигарок на добу, веде малорухомий спосіб життя.

Терапія на момент огляду. Бісопролол у дозі 5 мг вранці, ФК лізиноприл/ГХТЗ по 10/12,5 мг вранці, клопідогрель по 75 мг/добу. Приймання симвастатину припинив у період хвороби на COVID‑19. Додатково отримує 750 мг/добу мельдонію та 500 мг/добу фенібуту.

Обстеження. Офісний АТ – ​168/95 мм рт. ст., пульс ритмічний – ​62 уд./хв., індекс маси тіла – ​31,2 кг/м2, окружність талії – ​112 см. Із боку внутрішніх органів і систем – ​без клінічно значущих змін. Набряків немає.

За даними амбулаторного добового моніторування АТ має місце підвищений рівень середньоденного (141/90 мм рт. ст.) і середньонічного АТ (129/82 мм рт. ст.); порушення добового ритму АТ у вигляді недостатнього зниження АТ у нічні години (добовий індекс САТ/ДАТ – ​8,5/8,9%); висока варіабельність САТ у денний і нічний період – ​17,5/15,4 мм рт. ст. відповідно.

ЕКГ: ритм синусовий, регулярний, частота серцевих скорочень – ​60‑62/хв, переважання біопотенціалів ЛШ. За даними оцінки стану органів-мішеней, наявні ГЛШ (індекс маси міокарда ЛШ – ​119 г/м2) та атеросклеротичне ураження сонних артерій (а саме бляшки у правій та лівій внутрішній сонній артерії: стенози за NASCET – від 35 до 45%), функція нирок збережена (швидкість клубочкової фільтрації – ​­101­ мл/­хв/1,73 м2).

Із боку лабораторних показників привертає увагу комбінована дисліпідемія зі значно підвищеним рівнем загального ХС 7,1 ммоль/л за рахунок ХС ЛПНЩ 4,2 ммоль/л і гіпертригліцеридемія до 2,4 ммоль/л.

Лікування. Підсумовуючи результати огляду та обстеження пацієнта з АГ та ІХС, варто закцентувати увагу на необхідності поновлення статинотерапії та інтенсифікації антигіпертензивного лікування з метою досягнення цільових значень ХС ЛПНЩ і АТ. Хворому рекомендовано високоінтенсивну статинотерапію розувастатином у дозі 40 мг/добу, враховуючи високий вихідний рівень ХС ЛПНЩ.

Для покращання контролю АТ ФК лізиноприл/ГХТЗ було замінено на ФК телмісартан/ амлодипін (Телдіпін) по 80/10 мг/добу. Вибір на користь даної подвійної комбінації був зумовлений кількома факторами. Попередня подвійна комбінація містила іАПФ і ГХТЗ у мінімальних дозах, тому доцільним було призначення подвійної комбінації в максимальній дозі.


У пацієнтів з АГ та ІХС із точки зору органо­протекторних та антиангінальних властивостей раціональним є вибір амлодипіну, а не ГХТЗ. Принциповим аргументом на користь обраної комбінації є також доказова база телмісартану й амлодипіну щодо поліпшення прогнозу в осіб з АГ та ІХС. 

Окрім того, поєднання двох препаратів із тривалим періодом напіввиведення має забезпечити стабільний та ефективний контроль АТ протягом доби, знижуючи також високий ранковий приріст АТ. Вкрай важливим також є доведена відмінна переносимість терапії комбінацією телмісартану й амлодипіну, а також позитивний вплив на вуглеводний і ліпідний метаболізм.

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 4 (77) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

13.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Контроль глікемії у невідкладній кардіології

У червні минулоріч відбулася науково-практична конференція «Актуальні питання невідкладної кардіології», присвячена сучасним аспектам діагностики та лікування гострої серцево-судинної патології. Чималу увагу було приділено питанням контролю ключових показників гомеостазу, які значною мірою впливають на подальший прогноз і виживаність таких пацієнтів. Лікар спеціалізованого відділення інтенсивної терапії (ВІТ) і реанімації кардіологічного профілю ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» (м. Київ) Анастасія Валеріївна Немирська присвятила свою доповідь проблемі порушень метаболізму глюкози, їхній корекції за невідкладних станів....

13.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Ускладнення артеріальної гіпертензії у вигляді порушення серцевого ритму. Що трапляється найчастіше?

28-29 листопада минулоріч в онлайн-режимі відбулася науково‑практична конференція «Артеріальна гіпертензія (АГ) у практиці сімейного лікаря». Чималу увагу було приділено питанням ускладнень АГ, із‑поміж яких до найчастіших і найзагрозливіших для життя належать порушення серцевого ритму. Про місце та роль своєчасної превенції фібриляції передсердь (ФП) на тлі АГ та оптимізацію фармакологічної підтримки таких пацієнтів розповіла старший науковий співробітник відділу аритмій серця ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» (м. Київ), кандидат медичних наук Олена Миколаївна Романова. ...

12.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Багаторічний досвід використання гіполіпідемічної терапії: ефективність та безпека

Серцево-судинні захворювання (ССЗ), ключовою патогенетичною ланкою яких є атеросклероз, залишаються основною причиною смерті та інвалідності в усьому світі. Відомо, що основний фактор ризику атеросклерозу – ​це дисліпідемія, зокрема порушення показників холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ); препаратами вибору, що ефективно нормалізують ХС ЛПНЩ, є статини. Їхня дія уповільнює прогресування атеросклерозу та зменшує ймовірність серцево-судинних (СС) подій і летальних випадків....

12.03.2024 Гастроентерологія Кардіологія Неврологія Терапія та сімейна медицина Вплив стресу на організм людини

Стрес – ​пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – ​від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...