Респеро Миртол: нова ідеологія лікування респіраторних захворювань

Стаття у форматі PDF

Інфекції дихальної системи є надзвичайно поширеними, тому їхні діагностика та лікування мають велику клінічну важливість. Ці інфекції спричиняють не лише безпосередні витрати на лікування, а й соціоекономічні втрати внаслідок тимчасової непрацездатності хворих [1, 2]. У більшості випадків причина респіраторних інфекцій – ​віруси, однак згодом може приєднатися бактерійна суперінфекція, яка ускладнює медикаментозне лікування [2, 3]. Для лікування інфекцій дихальної системи можуть застосовуватися різні групи етіотропних, патогенетичних та симптоматичних засобів, у т. ч. рослинного походження.

Миртол, відомий також під назвою ELOM‑080, являє собою дистилят суміші чотирьох ректифікованих ефірних олій: олії евкаліпта, олії солодкого апельсина, олії мирта та олії лимона. Основними хімічними складниками цієї суміші є монотерпени 1,8-цинеол, (+)-лимонен та (+)­-α-пінен, однак увесь спектр фармакологічно активних інгредієнтів миртолу не обмежується вищезазначеними речовинами [7, 8].

Єдиний препарат миртолу в Україні – це Респеро Миртол, який не має аналогів на вітчизняному фармацевтичному ринку. Респеро Миртол показаний для лікування синуситів, а також гострого та хронічного бронхіту. Препарат застосовується по 2 капсули ­4-5 р­/день при гострому процесі та 3 р/день при хронічному. Респеро Миртол чинить секретомоторну та секретолітичну дію, забезпечуючи розрідження мокротиння, активацію мукоциліарного епітелію та полегшення відходження мокротиння.

Миртол добре вивчений як засіб для лікування гострих та хронічних запальних захворювань дихальної системи, в т. ч. бронхітів і синуситів; йому притаманна секретолітична, муколітична, секретомоторна, протизапальна, антиоксидантна, антимікробна, бронхоспазмолітична дія [7, 9, 10-14]. Клінічна ефективність та безпека миртолу були підтверджені за допомогою проспективних масштабних багатоцентрових подвійних сліпих рандомізованих контрольованих досліджень, спланованих, проведених та опублікованих відповідно до рекомендацій Хорошої клінічної практики (GCP). Миртол внесено до німецьких та міжнародних рекомендацій з лікування респіраторних інфекцій, у тому числі до європейських консенсусів із лікування риносинуситу та назальних поліпів EPOS 2012 та 2020  [15-21, 56, 57]. Окрім того, цей препарат отримав позитивний відгук Кокранівської колаборації [22-24].

R. Fürst і співавт. (2019) провели аналіз, до якого було включено низку досліджень, присвячених застосуванню миртолу при різних хворобах дихальної системи. Вибрані дослідження наведено нижче.

Захворювання верхніх дихальних шляхів

У дослідженні за участю 62 дітей віком 6-14 років із хронічним синуситом включення до стандартного лікування миртолу в дозі 120 мг 3 р/добу також забезпечувало більшу ефективність щодо клінічних симптомів хвороби (погіршення носового дихання, надмірне виділення назального слизу, гіпосмія, гіперемія та набряк слизової оболонки носа): 90,6 проти 66,7% у групі контролю [27]. В іншому дослідженні за участю 85 дітей віком 6-12 років із хронічним синуситом, підтвердженим за ­допомогою комп’ютерної томографії, додавання миртолу (120 мг 3 р/добу) до базисного лікування (азитроміцин, назальний спрей флутиказону, назальний спрей оксиметазоліну) через 4 тиж забезпечувало вищу ефективність лікування (95,3%), ніж у групі контролю (78,6%) [28]. Ще два дослідження, які передбачали додавання миртолу до терапії азитроміцином при хронічному синуситі в дітей, також довели достовірні переваги комплексної терапії [29, 30]. Якщо ж базовим лікуванням синуситу були антигістамінний препарат (хлорфенамін) і назальні краплі ефедрину, миртол підвищував загальну ефективність лікування приблизно удвічі: 78,1 проти 39,3%. Невдача лікування спостерігалася в 2,4% випадків групи миртолу та в 17,9% випадків групи хлорфенаміну [31].

Продемонстровано також ефективність миртолу при асоційованому із синуситом синдромі постназального стікання. Базисним лікуванням були антибактерійні засоби, різноманітні топічні препарати та промивання приносових пазух. Ефективність базисного лікування склала 68,4%, базисного лікування, підсиленого миртолом, – 90,0% [32].

Захворювання нижніх дихальних шляхів

Більшість досліджень миртолу при хворобах нижніх дихальних шляхів стосувалися його застосування в разі гострого та хронічного бронхіту, а також за хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). В одному з метааналізів з’ясувалося, що застосування миртолу при хронічному бронхіті та ХОЗЛ забезпечує вищу частку видужання або покращення стану порівняно з відсутністю лікування чи стандартним лікуванням [51].

У дослідженні S. Li та співавт. (2004) 63 дітей віком 4-12 років із гострим або астматичним бронхітом було рандомізовано до груп миртолу (4-6 років – ​120 мг 2 р/добу, 7-12 років – ​120 мг 3 р/добу) та карбоцистеїну (30 мг/кг маси тіла 3 р/добу). Через 5-7 днів лікування зменшення кашлю, відхаркування та хрипів спостерігалося в 97% групи миртолу та у 80% групи активного контролю. Крім того, в групі миртолу швидше зникала гарячка та нормалізувався рівень лейкоцитів [34].

В іншому дослідженні 66 дітей віком 4-10 років із рецидивуючим бронхітом підлягали лікуванню миртолом або бромгексином протягом 1 міс. У групі миртолу швидше зникала гарячка (через 2,29±0,84 дня порівняно із 3,84±1,08 дня в групі бромгексину), а загальна ефективність лікування через 1 рік спостереження була в 1,67 раза вищою (73,5 проти 43,8%) [35].

Порівняння миртолу та бромгексину проводилося також у дослідженні за участю дорослих пацієнтів із загостреннями хронічного бронхіту. Базисне лікування учасників передбачало застосування антибіотиків, бронхоспазмолітиків і кисневу терапію. Крім того, половина учасників отримувала миртол, а інша половина – ​бромгексин. У групі миртолу кількість мокротиння суттєво зменшилася через 3,0±1,3 дня, а в групі бромгексину – ​через 5,7±0,7 дня. Автори також оцінили результат лікування за кумулятивним показником, який містив кашель, відхаркування, кількість, властивості мокротиння. Після курсу лікування цей показник покращився в 95,1% пацієнтів групи миртолу та в 78,6% хворих контрольної групи. Крім того, на тлі застосування миртолу (на відміну від бромгексину) покращилися параметри газового складу крові (парціальний тиск O₂ та CO₂): парціальний тиск O₂ зріс із 50,50±3,23 до 60,4±2,35 мм рт. ст., а парціальний тиск CO₂ знизився із 55,21±2,14 до 48,12±1,12 мм рт. ст. [36].

Покращення перебігу загострень хронічного бронхіту на тлі застосування миртолу спостерігалося і в хворих похилого віку (65-70 років). Включення миртолу до рутинного лікування забезпечило вищу загальну ефективність терапії (93,3 проти 76,7% у групі стандартного лікування). Форсована життєва ємність легень у групі миртолу зросла із 2,04±0,72 л на початку лікування до 2,34±0,73 л під час його завершення. В групі контролю ці зміни були менш вираженими (2,13±0,66 л, 2,32±0,74 л). Співвідношення об’єму форсованого видиху за 1 с і форсованої життєвої ємності легень у групі миртолу зросло із 38,58±15,96% до 44,36±15,37%, а в групі контролю залишилося практично незмінним (34,36±13,8%, 36,72±12,7%) [37].

Два метааналізи довели, що миртол ефективно зменшує симптоматику ХОЗЛ, сприяє відновленню функції легень, отже, нормалізує газовий склад крові [52, 54]. В одному із включених до метааналізів досліджень миртол продемонстрував перевагу над амброксолу гідрохлоридом в аспекті зменшення кашлю та виділення мокротиння при загостреннях ХОЗЛ, а також впливу на газовий склад крові. Через 2 тиж застосування симптоми ХОЗЛ було усунуто в 97,4% пацієнтів групи миртолу та в 73,7% хворих групи амброксолу. На тлі прийому миртолу парціальний тиск O₂ в учасників зріс із 68,0±11,8 до 82,5±12,0 мм рт. ст., а в групі амброксолу залишився на попередньому рівні (69,6±12,2; 70,0±12,8 мм рт. ст.). Водночас парціальний тиск СО2 знизився в групі миртолу із 48,5±9,8 до 41,0±9,06 мм рт. ст. і не змінився в групі амброксолу (47,8±9,5; 46,2±10,0 мм рт. ст.) [38]. Схожі результати було отримано і в іншому двотижневому дослідженні [39].

В дітей з бронхіальною астмою, які у фоновому режимі інгалювали сальбутамол і беклометазон, включення миртолу до комплексної терапії не впливало на кількість загострень, але скорочувало період часу до зникнення задишки із 5,8 до 4,1 дня та до зникнення свистячих хрипів із 7,3 до 4,5 дня [40].

Безпека застосування

Загалом за тривалості застосування від 2 тиж до 3 міс миртол у формі капсул добре переноситься. Більшість наявних наразі досліджень свідчать про відсутність несприятливих побічних реакцій на тлі застосування миртолу чи про наявність незначної частки легких побічних ефектів переважно шлунково-кишкового профілю (нудота, біль / дискомфорт у животі, блювання, зміни смаку, погіршення апетиту).

Механізм дії миртолу

Миртол покращує мукоциліарний кліренс, що було продемонстровано in vitro та in vivo [7, 9, 25, 55-57].

Здатність миртолу збільшувати частоту рухів ворсинок клітин назального епітелію була доведена на клітинах, отриманих у здорових осіб, пацієнтів із ХОЗЛ і з бронхоектатичною хворобою [57]. Цікаво, що миртол демонструє цей ефект лише при нанесенні на базолатеральні, а не на апікальні ділянки клітин, що в клінічних умовах є дуже важливим, оскільки відображає гематогенне поширення миртолу [25, 55].
Ефективність миртолу в експериментах була найбільшою при створенні температури та вологості, котрі відповідають параметрам середовища дихальних шляхів [59, 60].

Окрім підвищення частоти рухів ворсинок епітелію, миртол є потужним стимулятором секреції епітеліальної рідини дихальної системи [25]; внаслідок цього ефекту він сприяє зволоженню слизу та полегшенню його відходження. Продемонстровано, що миртол збільшує продукцію слизу келихоподібними клітинами та сприяє диференціації ворсинчастих клітин назального епітелію [56].

Термін «мукоциліарний кліренс» є інтегративним, що включає частоту рухів ворсинок респіраторного епітелію та секрецію рідини. Доведено, що миртол має стійкий сприятливий вплив на мукоциліарний кліренс [7]. У дослідженні R. Fürst і співавт. (2019) після 10 днів застосування миртолу пацієнтами з ринітом швидкість мукоциліарного транспорту зросла, що було підтверджено результатами сахаринового тесту, час якого скоротився із 12,8±4,5 до 9,3±3,8 хв [55]. Схожі результати отримали й автори іншого клінічного дослідження [58], а також дослідники, які обробили миртолом культуру клітин і виявили пришвидшення мукоциліарного кліренсу на 46±16% порівняно із необробленим зразком [25].

Отже, миртол має значний терапевтичний потенціал у лікуванні різноманітних хвороб дихальної системи; його додавання навіть до таких потужних медикаментів, як антибіотики чи кортикостероїди дозволяє досягти додаткового покращення результатів лікування через сприятливий вплив миртолу на мукоциліарний кліренс. Висока безпечність робить застосування цього препарату відмінною фітотерапевтичною стратегією лікування респіраторних захворювань.

Нещодавно завершилося багатоцентрове плацебо-­контрольоване дослідження COVARI, проведене за участю госпіталізованих пацієнтів із коронавірусною хворобою (COVID‑19), у якому миртол вивчався як додатковий компонент терапії COVID‑19. Метою дослідження була перевірка гіпотези, що миртол, підтримуючи чи відновлюючи мукоциліарний кліренс, здатен покращити транспортування повітря до глибоких відділів дихальних шляхів, зменшуючи вираженість симптоматики. Результати дослідження наразі на стадії статистичної оцінки та фінальної обробки і невдовзі будуть опубліковані.

Підготувала Лариса Стрільчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (518), 2022 р.