«Вусопад» в Україні: традиції, реалії, майбутнє

Кожного листопада з метою привернення уваги до проблеми чоловічого здоров’я відбувається акція «Вусопад», або «Мовембер» (Movember). Протягом місяця чоловіки не голять вуса та бороди, а жінки в соціальних мережах викладають фото із штучними вусами. Основна мета акції – заохотити чоловіків проходити всі необхідні обстеження з метою раннього виявлення онкоурологічної патології. Про впровадження традиції «Вусопад» в Україні редакції розповів старший науковий співробітник відділення пластичної та реконструктивної онкоурології Національного інституту раку (м. Київ), кандидат медичних наук Олександр Едуардович Стаховський.

? Олександре Едуардовичу, Вас вважають ініціатором запровадження традиції «Вусопаду» в нашій країні. Розкажіть, будь ласка, про ідею започаткування руху «Мовембер» в Україні.

– Справді, іноді мене називають ініціатором традиції «Вусопад» в Україні. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що раніше ніхто з колег не впровадив, а можливо, й не знав про таку акцію. Я довідався про цю традицію під час стажування з онкоурології в Канаді, де «Вусопад» вже існував декілька років і активно підтримувався лікарями всіх спеціальностей. У Канаді ця акція, окрім інформування про проблему онкоурологічної патології, також пов’язана з фінансовим питанням. Так, нерідко під час акції збирають кошти для проведення майбутніх досліджень, присвячених чоловічому здоров’ю.

В Україні проведення акції «Вусопад» започатковано у 2013 році. У перший рік «Вусопад» мав небагато послідовників – мене та двох моїх колег. Але завдяки своїй нестандартності акція викликала чималий інтерес серед медичної спільноти. Наразі «Вусопад» став доброю традицією серед колег із відділення пластичної і реконструктивної онкоурології Національного інституту раку, і вже 8-й рік поспіль ми у листопаді відрощуємо вуса.

З 2020 р. Спілка онкоурологів України запровадила щорічне проведення науково-практичної конференції з онкоурології «Мовембер», присвяченої міжнародному проєкту боротьби з раком передміхурової залози «Мовембер». За можливості ми з колегами провадимо просвітницьку роботу щодо проблеми онкоурологічної патології: готуємо публікації, виступи на телебаченні, метою яких є підвищення обізнаності населення про цю патологію.

? Рак передміхурової залози посідає друге місце серед найпоширеніших «чоловічих» захворювань в Україні після раку легені, трахеї та бронха. Яка причина такої поширеності та основні чинники ризику? 

– Так, рак передміхурової залози (РПЗ) є одним із трьох найпоширеніших онкологічних захворювань у чоловіків. Така висока частота пов’язана з тим, що цей тип раку характеризується повільно прогресуючим перебігом, а отже – значна кількість чоловіків хворіють упродовж певного часу. У середньому хворі на РПЗ можуть спостерігатися протягом 10 років. Тобто за рахунок млявого перебігу та ефективного лікування дуже багато пацієнтів можуть одномоментно перебувати на обліку, що і створює картину надзвичайно високої поширеності РПЗ у популяції.

Ключовим етіологічним чинником розвитку РПЗ є, звичайно, вік хворого. Чим старший чоловік, тим вищий ризик розвитку РПЗ він має. Що стосується генетичних факторів, то вони також асоціюються з РПЗ, проте цей зв’язок не такий виражений. Наразі відомі деякі генетичні мутації, які мають підтверджену асоціацію з РПЗ, але їх частота незначна. Однак важливо не забувати, що обтяжений сімейний анамнез (наприклад, батько або брат хворіють на РПЗ або близька родичка жіночої статі – на рак грудної залози) є фактором підвищеного ризику розвитку цього захворювання.

? Чи наявна сьогодні позитивна динаміка щодо поширення онкоурологічної патології, в тому числі і РПЗ, в нашій країні?

– Сучасні статистичні дані свідчать, що наразі в Україні позитивна динаміка наявна по онкологічних захворюваннях усіх локалізацій. Такі дані, на жаль, пов’язані не з ефективністю скринінгових програм і призначенням ранньої терапії, а з тим фактом, що з 2014 р. Україна втратила частину території і відповідно відсутні звіти з тимчасово окупованих областей. За рахунок цього зменшується звітна кількість онкохворих. Крім того, у 2022 р. почалася повномасштабна війна, яка також значно впливає на систему охорони здоров’я. Зокрема, велика кількість онкохворих, у тому числі з РПЗ, не звертаються за медичною допомогою. Це пов’язано з окупацією ворогом території, а також з внутрішньою міграцією населення. Звичайно, вплив війни є тимчасовим явищем, проте він матиме наслідки у віддалений час. Так, враховуючи повільно прогресуючий перебіг РПЗ, у наступні роки очікується зростання частоти раку на запущених стадіях.

? Чи є сьогодні скринінгові програми для виявлення урогенітального раку? Яке значення має дослідження рівня простатичного специфічного антигену?

– Сьогодні питання скринінгу РПЗ є дискусійним. Серед медичної спільноти наразі дуже багато суперечок щодо доцільності системних скринінгових досліджень на виявлення РПЗ, оскільки відсутні достовірні дані про їх ефективність. В Україні поки немає скринінгових програм, спрямованих на виявлення онкоурологічної патології.

Щодо визначення рівня простатичного специфічного антигену (ПСА), то цей метод діагностики зарекомендував себе як ефективний інструмент персоналізованого підходу до виявлення РПЗ. Але якщо говорити про системний, загальнонаціональний рівень, – на жаль, ПСА-скринінг є малоефективним.

? Ключова мета акції «Вусопад» полягає в інформуванні громадськості про проблему онкоурологічної патології. Як Ви вважаєте, чи впливає ПСА-тестування на ранню діагностику РПЗ?

– Важливо зазначити, що ключовою ідеєю будь-якої інформаційної кампанії є привернення уваги населення до власного здоров’я, в тому числі питання вчасного звернення пацієнтів за медичною допомогою, навіть за відсутності проявів хвороби. Так, акція «Вусопад» також порушує питання профілактики та ранньої діагностики РПЗ. Звичайно, своєчасне звернення хворого за медичною допомогою асоціюється з виявленням РПЗ на ранніх стадіях. Це критично важливо як для самого пацієнта, оскільки така терапія є менш травматичною, так і для держави в цілому.

Впровадження ПСА-тестування як програми скринінгу РПЗ могло б підвищити частоту ранньої діагностики захворювання. І сьогодні ПСА-тестування вже активно використовується урологами як у світі, так і в нашій країні. Але ключова позиція такого скринінгу полягає в тому, що ПСА-тестування має призначати саме лікар, а не пацієнт самостійно. Саме лікар має бути тим, хто визначить наявність показань до проведення ПСА-тестування, з подальшим трактуванням отриманих результатів і визначенням стратегії ведення за необхідності.

? Які недоліки ПСА-тестування? Чи наявна сьогодні проблема гіпердіагностики та гіперлікування серед онкоурологів?

– Основною проблемою ПСА-скринінгу є «неідеальність» самого тестування. Тобто сучасні дані підтверджують, що вміст ПСА може підвищуватися як при онкоурологічній патології, так і при доброякісних пухлинах передміхурової залози. І якщо говорити про недоліки онкологічного скринінгу, зокрема про гіпердіагностику, то сьогодні це стосується в основному економічно розвинених країн світу. Але ми живемо в Україні, і наші реалії та проблеми відрізняються. В нашій країні поняття «гіпердіагностика» є дещо утопічним, особливо в сьогоднішніх умовах повномасштабної війни. В Україні критичною є недостатня діагностика РПЗ, зокрема, значна частина пацієнтів звертається за медичною допомогою вже на пізніх стадіях захворювання. Відповідно до вітчизняних статистичних даних, частка хворих з IV стадією РПЗ складає 30%. Тобто кожен третій пацієнт звертається на запущеній стадії захворювання, тоді як в економічно розвинених країнах частка локалізованих стадій на етапі діагностики сягає 70-80%. Звичайно, у своїй рутинній клінічній практиці я іноді зустрічаю хворих, які мають певні наслідки гіпердіагностики, але це вкрай рідкісні випадки – 1-4 на рік, тоді як частота діагностики на пізніх стадіях є критично високою. 

? Які групи пацієнтів за сучасними рекомендаціями потребують обов’язкової діагностики онкоурологічної патології?

– Обов’язковому обстеженню на предмет виявлення онкоурологічної патології підлягають пацієнти, які мають відповідні симптоми. Якщо говорити про РПЗ, симптомами, які визначають необхідність проведення детальної діагностики, є наявність крові у спермі/сечі, больовий синдром, обтяжений сімейний анамнез. Також до групи ризику розвитку РПЗ належать чоловіки, у яких батько/брат має РПЗ або або близька родичка жіночої статі – рак грудної залози. 

? Розвиток сучасної медицини дає змогу успішно лікувати РПЗ. Спираючись на Ваш досвід, які найефективніші методи лікування сьогодні є в арсеналі онкоурологів?

– Відповідно до сучасних стандартів лікування РПЗ, найефективнішим методом було і залишається хірургічне втручання. Також до ключових методів лікування належить променева терапія, яка наразі, з урахуванням сучасних надбань та нового обладнання, забезпечує результати лікування не гірші, ніж оперативне втручання. При місцево-поширених формах РПЗ, коли пухлина проростає у регіонарні лімфатичні вузли, капсулу простати або сім’яні пухирці, найкращою стратегією визнане комбіноване лікування, яке включає застосування декількох методів для досягнення максимального результату. Враховуючи, що третину пацієнтів з РПЗ становлять хворі з IV стадією, яка погано піддається локалізованій терапії, лікування цієї групи пацієнтів представлене системною терапією, зокрема поєднанням гормональної терапії та нових хіміотерапевтичних і таргетних препаратів. 

Підсумовуючи, можна сказати, що розвиток медицини сьогодні дозволяє успішно лікувати РПЗ. Результати останніх досліджень свідчать, що сучасні стратегії лікування РПЗ дозволяють досягти хороших показників виживаності хворих цієї групи.

Підготувала Анна Хиць

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 5 (78) 2022 р.