Анкилозирующий спондилит является редкой и труднодиагностируемой патологией. Его первые клинические проявления, среди которых наиболее часто встречаются рецидивирующие радикулярные боли, заставляют пациентов обращаться к невропатологам, которые в подавляющем большинстве случаев выставляют диагноз пояснично-крестцового радикулита. Это приводит к назначению неадекватной терапии и затягиванию диагностики. В результате диагноз анкилозирующего спондилита ставится в среднем через 7-10 лет от начала первых проявлений заболевания. Об особенностях диагностики и терапевтической тактике при анкилозирующем спондилите мы попросили рассказать главного внештатного специалиста Министерства здравоохранения Украины по специальности «Ревматология»

Актуальность проблемы венозного тромбоэмболизма (ВТЭ) в настоящее время ни у кого не вызывает сомнений ввиду высокой распространенности и смертности от этой патологии. Риск тромбоэмболии легочной артерии у лиц с ТГВ при отсутствии адекватных профилактических мероприятий, по данным некоторых исследователей, достигает 50%. Сегодня хирурги вопросам тромбопрофилактики уделяют должное внимание и проявляют настороженность в отношении ТГВ. На фармацевтическом рынке есть много антикоагулянтов, применяемых для профилактики и лечения ВТЭ, но к ним выдвигаются повышенные требования в первую очередь в отношении безопасности

В медикаментозном лечении геморроя важное значение имеют флеботропные препараты, действие которых направлено на улучшение венозного оттока, купирование симптомов венозной недостаточности и предотвращение осложнений. Флебопротекторы также целесообразно назначать в ходе предоперационной подготовки, послеоперационной реабилитации и для профилактики осложнений у пациентов. Среди флеботропных препаратов широкое клиническое применение получили биофлавоноиды диосмин и гесперидин, для которых получено наибольшее количество доказательств эффективности и безопасности.

Гострі кишкові кровотечі є серйозною проблемою в невідкладній хірургії органів черевної порожнини. Актуальність проблеми гострокровоточивих злоякісних пухлин колоректальної зони полягає у відсутності чітко визначених алгоритмів хірургічної тактики, що визначається високим рівнем післяопераційної летальності у межах від 20 до 50%, а кількість ускладнень злоякісних пухлин гострою кровотечею не має тенденції до зниження і в останні роки прогресивно зростає. Предметом дискусій при обговоренні хірургічних аспектів лікування гострих кишкових кровотеч є визначення показань, термінів проведення та вибір методів оперативних втручань.

Эффективная профилактика кровопотери при плановых вмешательствах является одним из ведущих факторов, которые наряду с усовершенствованием хирургической техники определяют успех операции. Актуальность ее в последнее время возрастает в связи с общим снижением доступности компонентов крови, которая вызвана сокращением донорства. Из числа препаратов, обеспечивающих наиболее эффективный гемостаз, выделяются ингибиторы фибринолиза, среди которых первое место принадлежит транексамовой кислоте.

На данный момент существует три основных группы методов лечения этого патологического состояния: медикаментозные, миниинвазивные и хирургические методы. В зависимости от стадии применяется один из широкого спектра способов: консервативная терапия (диета с высоким содержанием клетчатки, ванны, местные анестетики, системные аналгетики, венотоники и т.д.), фитотерапия, инфракрасная фотокоагуляция, лазерная коагуляция, лигирование латексными кольцами, склерозирование, дезартеризация, открытая и закрытая геморроидэктомия и т.д. Однако традиционные хирургические методы часто сопровождаются осложнениями, а именно: послеоперационными кровотечениями, выраженным болевым синдромом, местным отеком, возникновением воспалительных процессов.

В поточній хірургічній практиці актуальною залишається проблема накладання біліодигестивних анастомозів з метою відновлення магістрального жовчовідтоку. Серед методів відновлення магістрального жовчовідтоку на сьогодні гепатикоєюностомія на Ру петлі займає домінуюче місце і є стандартною операцією. Проте рівень ускладнень після накладання гепатикоєюноанастомозів (ГЄА) залишається досить високим. Також значні труднощі виникають за наявності виражених запальних явищ в зоні операції, а розвиток гнійного холангіту чи жовчного перитоніту часто є протипоказом до виконання реконструктивних втручань через високу загрозу неспроможності шовних анастомозів. Тому пошук нових методів формування біліодигестивних анастомозів, як в умовах незапалених, так і в умовах запалених тканин все ще триває.

Лечение больных с применением света известно с древних времен. В дальнейшем было доказано стимулирующее действие света на процессы регенерации, активацию иммунной системы, крово- и лимфообращение. Изменения метаболизма затрагивают не только зону воздействия, но и отдаленные зоны, то есть происходит генерализация местного эффекта с включением многих функциональных систем. Перечисленные свойства позволяют использовать фототерапию в лечении гнойно-воспалительных процессов.

Инфузионная терапия в настоящее время является одним из важнейших лечебных мероприятий, призванных решать широкий круг медицинских задач. Ни одна из современных методик интенсивной терапии и реанимации не обходится без применения инфузии. 6-7 октября в г. Киеве состоялось одно из наиболее масштабных и ожидаемых в медицинском сообществе Украины событие – III Международный конгресс по инфузионной терапии.

Анемия часто встречается в хирургической практике и часто недооценивается врачами. Увидев пациента с анемией перед плановым оперативным вмешательством, врач должен ответить на несколько вопросов: какой целевой уровень гемоглобина должен быть достигнут у данного пациента, учитывая возможный риск интраоперационной кровопотери; какими методами и как быстро анемию необходимо скорригировать; чем обусловлено развитие анемии. Традиционно для коррекции периоперационной анемии используют инфузию эритроцитарной массы, однако этот метод связан с высокой частотой серьезных нежелательных явлений, повышением госпитальной заболеваемости и смертности больных

21-23 сентября в г. Днепре состоялся VII Национальный конгресс анестезиологов при поддержке Ассоциации анестезиологов Украины. В работе научного форума приняли участие более 900 участников. Спикерами выступили как ведущие украинские специалисты в области интенсивной терапии, так и докладчики из Франции, Великобритании, России, Израиля, Молдовы. В рамках конференции были прочитаны интересные доклады и проведено немало симпозиумов, посвященных проблемным вопросам инфузионной терапии, послеоперационному обезболиванию, терапии сепсиса, трансплантологии и др.

Проблема лікування хірургічної інфекції у вагітних усе ще залишається актуальною в сучасній медицині. Відомо, що застосування деяких антибактеріальних препаратів під час вагітності підвищує ризик вроджених аномалій та асоціюється з підвищенням ризику виникнення алергічних захворювань у новонароджених. Саме тому у вагітних повинні застосовуватись лише ті препарати, які мають достатню кількість даних про безпечність та ефективність застосування під час вагітності. Крім того, вибір препарату залежить і від терміну вагітності, на якому перебуває жінка. Особливо небезпечним є застосування антибіотиків на ранньому терміні вагітності. В цей період відбувається закладка і формування тканин та органів плода. При цьому материнська плацента ще не готова захистити дитину від проникнення лікарських препаратів та їх шкідливого впливу. Про підходи до антибіотикотерапії під час вагітності та грудного вигодовування буде детально розглянуто у цій статті.

Невпинний процес формування резистентності мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів призводить до поступової втрати їх активності і до відповідного зниження ефективності терапії. На сьогодні дуже високий рівень антибіотикорезистентності внутрішньогоспітальних інфекцій вимагає або створення принципово нових антибіотиків, або застосування тих препаратів або їх комбінацій, до яких чутливість ще збережена. На жаль, перший варіант вирішення питання малоймовірний, оскільки розробка нових антибіотиків є тривалим та дуже високовартісним процесом. Тому залишається другий варіант – застосування ефективних схем терапії.

Госпітальні, або нозокоміальні, інфекції залишаються глобальною проблемою у всьому світі. Незважаючи на значний прогрес у медицині, рівень інфекційної летальності у відділеннях інтенсивної терапії продовжує залишатися досить високим. Знизити показники летальності можна за рахунок проведення профілактичних заходів, а також адекватної антибіотикотерапії з обов’язковим врахуванням таких її складових, як стартове призначення антибіотика (або комбінації антибіотиків), тривалість, можливості поєднання препаратів тих чи інших класів та ін.

Абдомінальний сепсис вважається основною причиною післяопераційної летальності у хворих з гострими захворюваннями органів черевної порожнини. Незважаючи на безсумнівний прогрес хірургії абдомінального сепсису, результати лікування все ще є незадовільними. Однією з проблем є недосконалість критеріїв діагностики і, відповідно, класифікації сепсису. Спроби перегляду концепції сепсису R.C. Bone розпочались уже з 2001 року і в 2015 р. призвели до появи міжнародного консенсусу «Сепсис-3», який докорінно змінив підхід до його діагностики.

Применение нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) – одно из наиболее важных направлений в лечении боли. На сегодняшний день существует огромное количество различных НПВП, сходных по своей аналгетической эффективности, что затрудняет выбор препарата. Однако необходимо учитывать, что скорость наступления, длительность аналгетического и противовоспалительного эффектов у них могут существенно отличаться. Кроме того, некоторые НПВП обладают дополнительными не связанными с ингибированием циклооксигеназы эффектами.

Послеоперационный период считается наиболее ответственным отрезком времени, часто предопределяющим исход оперативного вмешательства. Наиболее частой проблемой, с которой приходится сталкиваться врачам на данном этапе, является нивелирование последствий хирургического стресса, основной компонент которого – острая послеоперационная боль. Несмотря на развитие современных техник обезболивания и появление новых препаратов, адекватный контроль послеоперационной боли достигается менее чем у половины пациентов. И дело не только в обусловленных болью негативных ощущениях и переживаниях пациента.

Американское общество боли (APS) представило новое руководство по терапии болевого синдрома после хирургических вмешательств у детей и взрослых. Это первый документ APS, посвященный данному вопросу. Кроме APS над созданием руководства работали специалисты Американского общества анестезиологов (ASA) и Американского общества региональной анестезии и лечения боли (ASRAPM). В общей сложности в подготовке документа приняли участие 23 эксперта, специализирующихся в области анестезии, лечения боли, хирургии, сестринского дела и других медицинских направлений

За будь-якої можливості анестезіолог повинен використовувати багатокомпонентний (мультимодальний) підхід в лікуванні болю. Проте широкому впровадженню мультимодального знеболення заважає низка бар’єрів, серед яких сумніви в клінічній користі ММА, недостатньо ефективна комунікація з пацієнтом, негативне упередження щодо користі неопіоїдних препаратів в лікуванні гострого болю, складності з оцінкою болю тощо.

Радиочастотная (РЧ) нейроабляция является селективным, безопасным и эффективным методом лечения, который обеспечивает длительное облегчение боли путем прерывания передачи ноцицептивных сигналов в центральную нервную систему от пораженного органа. Процедура успешно применяется в качестве средства лечения боли при различных заболеваниях, включая фасеточный синдром, радикулопатию, дисфункцию крестцово-подвздошного сустава, боли в коленном и тазобедренном суставах, подиатрии.