Декаметоксин при проведенні герніопластики: українські спеціалісти представили на міжнародній арені результати унікального експерименту

03.03.2020

Стаття у форматі PDF

11-14 вересня у м. Гамбургу (Німеччина) відбувся 41-й щорічний міжнародний конгрес Європейського герніологічного товариства (European Hernia Society, EHS), де провідні спеціалісти з усього світу мали можливість обговорити актуальні проблеми у сфері герніології. Це був обмін унікальним досвідом, зокрема щодо висвітлення сучасних стратегій менеджменту гриж, профілактики післяопераційних ускладнень та рецидивів. Поряд із найвідомішими фахівцями вперше на міжнародній арені результати власних наукових досліджень презентувала й українська медична спільнота.

У рамках форуму доцент кафедри загальної хірургії № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомоль­­ця, кандидат медичних наук Тетяна Василівна Тарасюк представила увазі аудиторії усну доповідь на тему «Експериментальне дослідження впливу декаметоксину як антибактеріального засобу при проведенні інтраперитонеальної герніопластики». Про цікавий досвід, отриманий під час участі в найбільш масштабному міжнародному конгресі з герніології, а також про значення українських наукових здобутків для світової медичної спільноти Тетяна Василівна разом зі своїм колегою, завідувачем кафедри загальної хірургії № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктором медичних наук, професором Олександром Юлійовичем Іоффе, розповіли в інтерв’ю.

? Які у вас враження від участі в міжнародному конгресі EHS?

Т.Т.: – ​Враження неймовірні! Участь у конгресі такого масштабу дозволяє ознайомитися з унікальним досвідом колег з інших країн Європи, із США, Канади та Автралії. Це найкраща можливість дізнатися про найсучасніші методики та новітні відкриття у сфері герніології, про актуальні проблеми та терапевтичні стратегії, які застосовуються у провідних країнах Європи та світу. І що найважливіше: ми вперше мали змогу не лише почути про досвід іноземних колег, а й представити результати власного наукового дослідження. До цього часу українська медична спільнота неодноразово брала участь у міжнародних конгресах, проте переважно лише у форматі стендових доповідей. Цього року нам нарешті вдалося виступити на одній сцені поряд із найкращими фахівцями у світі, і це, безперечно, має величезне значення для підвищення рейтингу та довіри до українського наукового досвіду, якості проведених досліджень та цінності медичних відкриттів.

? Яким чином українських фахівців було запрошено до участі в такому масштабному міжнародному конгресі?

О.І.: – ​Є така практика: щороку організатори медичних конгресів надсилають інформаційні повідомлення із запрошенням взяти участь у їхніх заходах. Фахівці, які бажають взяти участь у конгресі, надсилають їм результати своєї наукової діяльності у вигляді тез. У подальшому експертна рада конгресу аналізує надіслані їм матеріали й ухвалює рішення про те, хто з кандидатів буде висвітлювати результати своєї наукової роботи перед аудиторією у вигляді усної доповіді, а хто може ​взяти участь у конгресі в іншому форматі: представити стендову доповідь, відвідати захід у якості слухачів тощо. І якщо раніше наші спеціалісти здебільшого мали змогу ділитися власним досвідом на конгресах лише у формі стендових доповідей, то цього року, на 41-му щорічному міжнародному конгресі Європейського герніологічного товариства, українська медична спільнота вперше була запрошена саме для представлення усної доповіді.

Ми отримали можливість презентувати результати власного експерименту, який полягав у вивченні впливу антисептичного засобу – ​0,02% розчину декаметоксину – ​на процеси загоєння післяопераційної рани та приживлення алотрансплантату в експерименті із кролями. Доповідь була представлена у секції «Update mesh technology» («Оновлення техніки встановлення сіток»), присвяченій інноваційним дослідженням у менеджменті грижової патології, висвітленню результатів експериментальних досліджень на тваринах або ж методик, які ще вивчаються й лише плануються до впровадження у клінічну практику.

? Якою була суть проведеного експерименту?

Т.Т.: – ​Ми дослідили застосування 0,02% розчину декаметоксину та його вплив на процеси загоєння післяопераційної рани та приживлення алотранс­плантату при моделюванні інтраперитонеальної герніопластики в експерименті із 12 кролями. У якості експериментальних тварин було обрано саме кролів, оскільки це давало нам можливість змоделювати інтраперитонеальне розміщення композитної сітки, що у гризунів провести технічно дуже складно. Метою експерименту було вивчення впливу 0,02% розчину декаметоксину на загоєння післяопераційної рани та імплантацію композитної сітки в передню черевну стінку.

Отже, суть експерименту була наступною: кролів було рандомізовано на дві групи – ​дослідну та конт­рольну, по 6 тварин у кожній. Усім тваринам було проведено інтраабдомінальне встановлення композитної сітки розміром 4×4 см. У дослідній групі перед ушиванням операційної рани тваринам проводилося промивання черевної порожнини та операційної рани розчином 0,02% декаметоксину протягом 1-3 хвилин. У контрольній групі операційне втручання було проведено без застосування антисептичних засобів для санації черевної порожнини та операційної рани. Додатково всім тваринам у цілях аналгезії підшкірно вводили кетопрофен, а також проводили антибіотикопрофілактику шляхом внутрішньом’язового введення цефазоліну за 30  хвилин до оперативного втручання й повторно – ​через 12 годин. Через 90 днів усіх тварин виводили з екс­перименту шляхом внутрішньовенного введення 1,0 г тіопенталу натрію. Після цього проводилася порівняльна оцінка макро- та мікроскопічних змін імплантату й тканини, до якої кріпилася композитна сітка: вираженості спайкового процесу, наявності зміщень та відривів імплантату, гістологічна оцінка вираженості імплантації сітки у тканину передньої черевної стінки кролів.

? Розкажіть, будь ласка, про результати проведеного експерименту із застосуванням розчину декаметоксину…

Т.Т.: – ​У ході проведеного експерименту ми отримали наступні дані: результати макроскопічної оцінки вираженості спайкового процесу в дослідній та контрольній групах були зіставними. Варто зазначити, що в однієї із тварин дослідної групи від­значалося утворення щільних спайок між сіткою та пасмом великого чепця, що відповідало ІІІ ступеню вираженості спайкового процесу згідно з кла­сифікацією Zühlke – ​тобто добре васкуляризовані, щільні ниткоподібні спайки, які піддаються руйнуванню лише при застосуванні гострих інструментів. Проте ми вважаємо, що розвиток спайкового процесу у цього кроля був пов’язаний із частковим відривом сітки від парієтальної очеревини, який мав місце в даному випадку. Це призвело до тривалої травматизації вісцеральної очеревини вільним краєм імплантату. Утворення спайок відзначалося саме в ділянці вільного краю композитної сітки, проте їх не було в місці її щільного зрощення з парієтальною очеревиною. Таким чином, у даному випадку застосування 0,02% розчину декаметоксину не мало впливу на формування спайкового процесу в даної тварини, проте ми відобразили ці результати в нашій роботі.

На особливу увагу заслуговують результати, отримані при мікроскопічному вивченні матеріалів кролів та композитної сітки в ході експерименту. Так, при гістологічній оцінці тканин у дослідній групі кролів, де застосовувався 0,02% розчин декаметоксину, відзначалося утворення мезотеліальної вистилки на переважній більшості поверхні імплантату та його щільна інвазія у товщу передньої черевної стінки. Водночас у контрольній групі відзначалася фіксація імплантатів до передньої черевної стінки за допомогою сполучної тканини, тоді як мезотеліальна вистилка лише частково покривала поверхню сітки. Також у контрольній групі спостерігалися ознаки запалення, яких не було виявлено у дослідній групі, де застосовувався 0,02% розчин декаметоксину, що має ключове значення при порівнянні результатів дослідної та контрольної груп.

? Якого висновку вдалося дійти в результаті проведеного експерименту?

Т.Т.: – ​Аналізуючи результати експерименту, ми зробили висновок, що при проведенні інтраабдомінальної герніопластики застосування антисептичного засобу, а саме 0,02% розчину декаметоксину, для зрошення черевної порожнини та промивання хірургічної рани перед її ушиванням дозволяє мінімізувати місцеву запальну реакцію й не чинить негативного впливу на процеси імплантації композитної сітки в передню черевну стінку. Звичайно, необхідно проводити подальші дослідження та вивчення особливостей застосування 0,02% розчину декаметоксину при виконанні оперативних втручань із приводу гриж у людей, проте отримані результати експерименту є дуже перспективними й обнадійливими.

Якою була реакція слухачів на доповідь, чи ставили вам уточнюючі питання?

Т.Т.: – ​Доповідь дуже зацікавила слухачів, тож уточнюючих питань було досить багато: і від аудиторії залу, і від представників президії. Зокрема, слухачів цікавило, чому ми вважаємо за доцільне застосовувати антисептик при проведенні «чистих» операцій, адже планове оперативне втручання проводиться за стерильних умов, що мінімізує ризик інфекційних ускладнень. Тут ми повинні розуміти, що «чисті» операції завжди є відносно чистими. Наприклад, якщо ми проводимо планову холецистектомію у хворого з калькульозним холециститом, то все одно маємо справу з вогнищем хронічного запалення, а отже, мінімальний ризик розвитку інфекційних ускладнень все-таки присутній.

Ще одним аспектом є те, що для нас – ​співробітників кафедри хірургії № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця – ​було важливо дослідити застосування антисептичного засобу при проведенні оперативних втручань із метою мінімізації інфекційних ускладнень, оскільки ми займаємося специфічною категорією хворих – ​баріатричними пацієнтами. Пацієнти цієї групи зазвичай мають ожиріння ІІІ ступеня, а також інші супутні захворювання, зокрема цукровий діабет, що підвищує ризик розвитку інфекційних ускладнень під час виконання будь-яких операцій, навіть «чистих». Саме тому перспективним є пошук ефективного, безпечного та доступного антисептичного засобу, який би було можливо застосовувати під час інтраабдомінальної герніопластики із встановленням сітки й при цьому уникнути негативної взаємодії препарату з імплантатом.

Між іншим, іноземні колеги також застосовують різноманітні методики запобігання місцевим бактеріальним ускладненням при проведенні операційних втручань такого роду, зокрема інтраопераційне змочування сітчастого імплантату розчином антибіотика безпосередньо перед його встановленням. Проте ми повинні розуміти, що на сьогодні, коли ми стикнулися з дуже небезпечною проблемою – ​формуванням антибіотикорезистентності, ­застосування антибіотиків має бути обмежене чіткими до цього показаннями. Застосування антибіотиків «про всяк випадок» є неприпустимим. Водночас застосування антисептиків дозволяє зменшити ризик інфекційних ускладнень і при цьому не сприяє формуванню антибіотикорезистентності.

? Якими є переваги розчину декаметоксину порівняно з іншими антисептиками?

Т.Т.: – ​По-перше, це його доступність. Так, на сьогодні є величезний вибір різноматніних антисеп­тичних препаратів, які відрізняються за складом, ефективністю, безпечністю та, звичайно ж, ціною. На жаль, не секрет, що медичні послуги в Україні мають обмежене фінансування. Звичайно, якщо йдеться про обробку рани невеликого об’єму, ми можемо дозволити собі застосувати високовартісний антисептичний засіб. Проте якщо говорити про планові оперативні втручання, які проводяться щодня і вимагають застосування великих об’ємів антисептичних розчинів, їх вартість може мати ключове значення.

Розчин декаметоксину – ​ефективний і безпечний засіб по доступній ціні, який можуть дозволити собі придбати як заклади охорони здоров’я, так і громадяни власним коштом практично в кожній аптеці. На сьогодні 0,02% розчин декаметоксину широко застосовується для промивання гнійних ран, лікування гнійно-запальних уражень м’яких тканин, із метою санації черевної порожнини при проведенні оперативних втручань, обробки операційної рани. Ми широко застосовуємося 0,02% розчин декаметоксину у власній клінічній практиці й бачимо чудові результати. Саме тому нас зацікавило, чи можливо застосовувати цей антисептичний препарат при проведенні операцій, які передбачають встановлення в черевну порожнину чужорідного імплантату, адже важливо враховувати потенційну взаємодію алотрансплантату з розчином антисептика. Звичайно, перш ніж впроваджувати застосування 0,02% розчину декаметоксину у клінічну практику, необхідно було вивчити аспекти його ­використання, ефективність і безпечність в експериментальних ­умовах. І ­результати, які ми отримали при проведенні експерименту, є дуже перспективними.

? Чи застосовують антисептики в інших країнах при проведенні інтраабдомінальної герніопластики?

Т.Т.: – ​Перш ніж представити результати нашого екс­перименту на міжнародному конгресі, ми детально вивчили іноземний досвід застосування антисептичних засобів при проведенні інтраабдомінальної герніопластики. Протягом останніх років був проведений ряд наукових досліджень, присвячених вивченню ефективності та безпечності застосування розчинів антисептиків при проведенні оперативних втручань, зокрема розчину хлоргексидину глюконату. Проте, згідно з результатами досліджень, застосування навіть низьких концентрацій розчину хлоргексидину може чинити цито­токсичну дію на тканини, що обмежує його широке використання. Також нещодавно були опубліковані результати застосування карбоксиметилцелюлозного гелю, збагаченого хлоргексидином, проте цей препарат на сьогодні не є доступним в Україні, а позитивні результати, отримані в експерименті, потребують проведення подальших клінічних досліліджень.

Загалом кількість досліджень, спрямованих на вивчення застосування антисептичних засобів при проведенні інтраабдомінальної герніопластики, а також їх взаємодії із встановленим імплантатом та вплив на подальший прогноз у післяопераційному періоді, є досить обмеженою. І це ще одна з причин того, чому наш досвід щодо вивчення застосування 0,02% розчину декаметоксину в експерименті на кролях та його вплив на процеси імплантації сітки у тканини має унікальне наукове значення й зацікавив світову медичну спільноту.

? Чи були у секції експериментальних досліджень представлені подібні доповіді?

Т.Т.: – ​Ні, подібних доповідей, які б вивчали аспекти застосування антисептичних препаратів при проведенні інтраабдомінальної герніопластики, не було. Інші доповіді були присвячені порівнянню властивостей різних алотрансплантатів, методикам покращення кріплення сітки до тканин тощо. Разом із тим варто підкреслити, що інші доповідачі, які висвітлювали результати своїх експериментів, при проведенні досліджень застосовували ті ж самі оціночні методи, які застосовували ми – ​наприклад, для оцінки міцності та розтягнення тканин. Таким чином, методи, які ми застосовували у ході проведення експерименту, є загальноприйнятими й дозволяють із високою точністю оцінити отримані дані.

? Чи варто українським спеціалістам відвідувати міжнародні конгреси?

Т.Т.: – ​Безперечно варто! Відвідування міжнародних конгресів дозволяє лікарю завжди бути обізнаним щодо найсучасніших підходів до лікування, розуміти новітні тенденції в медицині, а також обмінюватися досвідом із іноземними колегами. Медицина не стоїть на місці, щодня з’являються нова інформація, нові відкриття та наукові здобутки, тож відвідування заходів такого рівня має дуже велику інформаційну цінність.

Для нас було великою честю представити український досвід на міжнародному конгресі такого масштабу, а нашим іноземним колегам, у свою чергу, було дуже цікаво нас почути. Усні доповіді українських спікерів на міжнародній арені дозволяють підвищити цінність вітчизняного наукового досвіду, збільшити довіру до наших медичних відкриттів та наукових здобутків. Дуже приємно, що протягом останніх років кількість представників України на світових конгресах суттєво збільшилася. Безперечно, ми й надалі будемо працювати над удосконаленням наукових досліджень та розвитком науки в Україні, адже ми маємо для цього дуже потужні кадри й перспективи.

Підготувала Анастасія Козловська

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 4 (38), грудень 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

19.06.2021 Пульмонологія та оториноларингологія Хірургія, ортопедія та анестезіологія Використання техніки репозиції хрящів горбинки носа для реконструкції внутрішнього хрящового скелета кінчика носа

У статті описано клінічний випадок корекції порушення носового дихання на фоні відсутності хрящового каркаса лівої ніздрі з використанням техніки репозиції хрящів горбинки носа. Втручання передбачало реконструкцію внутрішнього хрящового скелета кінчика носа з досягненням естетичного результату. ...

19.06.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Школа лабораторної діагностики критичних станів

15-19 березня на базі міжнародної медичної освітньої платформи Medvoice відбувся вебінар «Школа лабораторної діагностики критичних станів», у ході якого прозвучали доповіді вітчизняних і зарубіжних фахівців, присвячені актуальним питанням діагностики та лікування сепсису, особливостям надання респіраторної підтримки, оцінки системи гемостазу та кислотно-лужного балансу пацієнтів у критичних станах. Крім того, учасники вебінару детально розглянули сучасні протоколи ведення хворих на COVID‑19. ...

19.06.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Діагностика коми та інших розладів свідомості*

Лікування пацієнтів із набутим пошкод­жен­ням мозку та гострими або тривалими розладами свідомості (РС) на сьогодні є складною задачею, а доказова база діагностичних рішень щодо коми та інших РС – ​обмеженою. У статті представлено огляд рекомендацій, створених групою експертів із питань коми та хронічних РС Європейської академії неврології (EAN), щодо найсучасніших методів діагностики РС. Зокрема, було узагальнено дані, отримані за методами обстеження хворого біля ліжка, функціональної нейровізуалізації та електроенцефалографії. ...

19.06.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Використання регенеративних технологій у лікуванні асептичного некрозу

Асептичний некроз кістки – ​це тяжке й несприятливе за своїм перебігом дегенеративно-дистрофічне захворювання суглоба, що полягає у змертвінні ділянки субхондральної кісткової тканини із вторинним ураженням суглобового хряща та поступовою дегенерацією всіх елементів суглоба. Інконгруентна деформована головка кістки, локальний остеопороз та реактивний синовіїт зумовлюють швидкий розвиток дистрофічно-дегенеративних змін усіх елементів суглоба за типом вторинного деформуючого артрозу. Патологічний процес завершується лізисом головки та повним руйнуванням нормальної структури суглоба. У своїй доповіді «Використання регенеративних технологій у лікуванні асептичного некрозу» кандидат медичних наук Ігор Володимирович Гайович (ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ) на онлайн-вебінарі, що відбувся 8 квітня, висвітлив останні досягнення та підходи в галузі лікування пацієнтів із даною патологією. ...