Актуальні питання профілактики поліомієліту в світі

14.08.2015

Поліомієліт – гостра вірусна інфекція, відома ще з другої половини ХІХ століття. Збудником поліомієліту є вірус з роду ентеровірусів, що має три серотипи. Джерелом поліомієлітної інфекції є хвора людина або вірусоносій, у якого немає симптомів захворювання на поліомієліт. Зараження відбувається повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом, при потраплянні активного вірусу поліомієліту до рота через забруднені руки, слину, їжу або воду.

Початок поліомієліту характеризується підвищенням температури тіла, міальгією, головним болем, розладами шлунково-кишкового тракту, загальною слабкістю, катаральними явищами. Є паралітична і непаралітична форми поліомієліту. Найбільш загрозливою є паралітична форма поліомієліту, коли виникає периферичний параліч з втратою сухожильних рефлексів та поступовою атрофією м’язів. У разі перенесення паралітичного поліомієліту розвивається стійка інвалідність. Загальна кількість дітей і дорослих з паралічами поліомієлітного походження у світі становить 10-20 млн [2, 3].

Єдиним надійним захистом від цієї небезпечної інфекції є вакцинація. Натепер у світі для імунізації дитячого населення використовують два типи вакцин – живу оральну поліомієлітну (ОПВ) та інактивовану поліомієлітну (ІПВ) вакцину.

Оральна поліомієлітна вакцина, яку розробив Альберт Себін у 1955 р., застосовується в імунопрофілактиці понад 50 років. Багаторічний досвід використання цієї вакцини підтвердив її високу ефективність у подоланні епідемії поліомієліту, а надалі й припинення циркуляції дикого поліовірусу на більшій території земної кулі. Водночас при використанні ОПВ є, хоч і вкрай низький, ризик виникнення паралітичного вакциноасоційованого поліомієліту (ВАПП) у дітей з порушеннями в імунному статусі (як у щеплених, так і у осіб, що контактували з ними). Частота ВАПП становить 0,1-0,3 випадку на 100 тис. щеплених [1]. Крім того, при тривалій циркуляції вакцинного вірусу в популяції з недостатнім рівнем специфічного імунітету відбувається формування поліовірусу вакцинного походження з реверсією нейровірулентних властивостей.

На теперішній час багато країн продовжують використовувати ОПВ [8, 9] у рутинній вакцинопрофілактиці (табл. 1).

Таблиця 1. Схеми імунізації оральною поліомієлітною вакциною в деяких країнах світу

Країна

Схема імунізації (вік, у якому проводять щеплення)

Американський регіон

Антигуа і Барбуда

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Аргентина

2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Барбадос

2, 4, 6, 18 місяців; 4,5, ≥ 11 років

Беліз

2, 4, 6 місяців; 4 роки

Болівія

2, 4, 6 місяців

Бразилія

2, 4, 6, 15 місяців

Венесуела

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Гаїті

< 15 днів, 6, 10, 14 тижнів

Гренада

6-8, 16-20, 24-28 тижнів; 18 місяців; 4.5, >14 років

Гондурас

2, 4, 6, 18 місяців

Домініканська Республіка

2, 4, 6, 18 місяців; 3,5 року

Еквадор

2, 4, 6, 18 місяців

Колумбія

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Куба

< 1, 1, 2, 9 років

Нікарагуа

2, 4, 6 місяців

Панама

2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-5 років

Парагвай

2, 4, 6, 18 місяців; 4 роки

Перу

2, 4, 6 місяців

Уругвай

2, 4, 6, 12 місяців

Чилі

2, 4, 6, 18 місяців

Африканський регіон

Алжир

Після народження; 3, 4, 5, 18 місяців; 6, 12, 16 років

Ангола

Після народження; 2, 4, 6 місяців

Гвінея Бісау

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Демократична Республіка Конго

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Екваторіальна Гвінея

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 15 місяців

Ефіопія

6, 10, 14 тижнів

Замбія

6, 10, 14 тижнів

Камерун

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Кенія

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Конго

Після народження; 8, 12, 16 тижнів

Мозамбік

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Нігер

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Нігерія

6, 10, 14 тижнів

Сенегал

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Центральна Африканська Республіка

6, 10, 14 тижнів

Чад

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Європейський регіон

Албанія

2, 4, 6 місяців; 2, 6 років

Азербайджан

4-7 днів; 2, 3, 4, 18 місяців

Вірменія

1,5, 2,5, 3,5, 18,0 місяців; 6 років

Грузія

2, 3, 4, 18 місяців; 5 років

Казахстан

2, 3, 4, 12 місяців

Киргизія

Після народження; 2,0 3,5, 5,0 місяців

Республіка Молдова

2, 4, 6, 22 місяці; 7 років

Таджикистан

Після народження; 2, 3, 4, 12 місяців

Туркменистан

2-3 дні; 2, 3, 4, 18 місяців

Узбекистан

3 дні; 2, 3, 4, 16 місяців; 7 років

Південно-Східний Азіатський регіон

Бангладеш

6, 10, 14, 38 тижнів

Демократична Республіка Корея

Після народження, 6, 10, 14 тижнів, 9 місяців

Індія

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 16-24 місяці

Непал

6, 10, 14 тижнів

Пакистан

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Таїланд

2, 4, 6 місяців

Східно-Середземноморський регіон

Афганістан

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 9 місяців

Єгипет

2, 4, 6, 18 місяців

Ємен

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Катар

2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років

Марокко

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 18 місяців; 5 років

Об’єднані Арабські Емірати

2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Туніс

2, 3, 6, 18 місяців; 6, 12, 18 років

Західно-Тихоокеанський регіон

В’єтнам

2, 3, 4 місяці

Ірак

Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років

Іран

Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Камбоджа

6, 10, 14 тижнів

Китай

2, 3, 4 місяці; 4 роки

Малайзія

2, 3, 5, 18 місяців; 7 років

Монголія

Після народження; 2, 3, 4 місяці

Сінгапур

3, 4, 5, 18 місяців; 6-7, 10-11 років

Філіппіни

6, 10, 14 тижнів

Інактивована поліомієлітна вакцина була розроблена доктором Джонасом Солком у 1950 р. на основі інактивації формаліном поліовірусу, який отримували методом культивування в культурі клітин. Вакцина була впроваджена в практику в багатьох країнах світу з 1955 р. Із самого початку вона вважалася безпечнішою, ніж ОПВ, але її ефективність не відповідала встановленим вимогам. У 1978 р. був створений новий удосконалений варіант вакцини Солка, що не поступався за профілактичною ефективністю ОПВ [4-6]. Більшість розвинутих країн світу використовують тільки ІПВ (Фінляндія, Франція, Нідерланди, Швеція, Люксембург, Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Ірландія, Англія тощо).

На сьогодні при проведенні профілактичних щеплень ІПВ застосовується і як моновакцина, і у складі комбінованих вакцин, що призначені для профілактики чотирьох, п’яти або шести інфекційних хвороб.

Схеми імунізації можуть відрізнятися як за кількістю щеплень, так і за віком, коли їх необхідно отримати [8, 9] (табл. 2).

Таблиця 2. Країни, де застосовують імунізацію ІПВ, ІПВ + ОПВ, та схеми застосування вакцин

Країна

Схема імунізації

Примітка

Американський регіон

Аргентина

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 6 років)

Групи ризику для ОПВ

Багами

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років)

Барбадос

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців)

Спеціальні групи

Беліз

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-5 років)

ВІЛ+

Бразилія

ІПВ (2, 4, 6, 15 місяців): частина країни

Спеціальні групи

Гайана

ІПВ (2, 4, 6, 18, 45 місяців)

Спеціальні групи

Гондурас

ІПВ (2, 4, 6, 18, місяців)

Імунокомпромісні діти

Канада

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років)

Колумбія

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років)

Імунокомпромісні діти

Коста-Рика

ІПВ

Введено з січня 2011 р.

Мексика

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (> 6 місяців; < 5 років)

Панама

ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років)

ВІЛ+

Парагвай

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Групи ризику

Перу

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Діти від ВІЛ+ матерів

Сальвадор

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Групи ризику

США

ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років)

Ямайка

ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років)

Імунокомпромісні діти

Тринідад і Тобаго

ІПВ (2, 4, 5, 18 місяців: 4-5 років)

ВІЛ+, імунокомпромісні діти

Африканський регіон

Південна Африка

ОПВ (при народженні, 6 тижнів) + ІПВ (10, 14 тижнів, 18 місяців)

Західно-Середньоземноморський регіон

Бахрейн

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років)

Для представників груп високого ризику та тих, хто з ними контактує

Ірак

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців)

Імунокомпромісні діти

Катар

Імунокомпромісні діти

Оман

ІПВ (9 тижнів) + ОПВ (4, 6, 18 місяців; 6, 17 років)

Саудівська Аравія

ІПВ (2 місяці) + ОПВ (4, 6, 12, 18 місяців; 4-6 років)

Сірійська Арабська Республіка

ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 7, 12, 18 місяців, 6 років)

Європейський регіон

Австрія

ІПВ [(0-1 рік) × 3, 1-2 роки]

Бельгія

ІПВ (8, 12, 16 тижнів, 15 місяців, 5-7 років)

Білорусь

ІПВ (3, 4, 5 місяців) + ОПВ (18, 24 місяці, 7 років)

Болгарія

ІПВ (2, 3, 4, 16 місяців, 6 років)

Велика Британія

ІПВ (2, 3, 4 місяці, 3-5 років)

Греція

ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років)

Данія

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5 років)

Естонія

ІПВ (3,0 4,5, 6,0 місяців; 2, 6-7 років)

Ізраїль

ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців, 7 років)

Ісландія

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 14 років)

Іспанія

ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців)

Ірландія

ІПВ (2, 4, 6 місяців, 4-5 років)

Італія

ІПВ (3, 5, 11-12 місяців; 5-6 років)

Кіпр

ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-6 років)

Латвія

ІПВ (3,0 4,5, 6,0 18,0 місяців; 7, 14 років)

Литва

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18 місяців; 6 років)

Люксембург

ІПВ (2, 3, 4, 13 місяців; 5-6, 15-16 років)

+ Як бустер кожні 10 років, якщо є необхідність

Мальта

ІПВ (2, 3, 4 місяці) + ОПВ (3, 6 років)

Монако

ІПВ (≥ 2 місяці)

Нідерланди

ІПВ (2, 3, 4, 11 місяців; 4, 9 років)

Німеччина

ІПВ (2, 3, 4, 11-14 місяців; 9-17 років)

Норвегія

ІПВ (3, 5, 12 місяців; 7, 15 років)

Польща

ІПВ (3-4, 5-6, 16-18 місяців)

Португалія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 5-6 років)

+ Мандрівники

Російська Федерація

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0 місяців) + ОПВ (18, 20 місяців; 14 років)

Румунія

ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців; 9 років)

Сербія

ІПВ (> 12 місяців)

Імунокомпромісні діти

Словаччина

ІПВ (2, 4, 10 місяців; 5 років)

Словенія

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18,0 місяців)

Туреччина

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (6, 18 місяців, 6 років)

Угорщина

ІПВ (2, 3, 4, 18 місяців, 6 років)

Україна

ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 18 місяців, 6, 14 років)

Фінляндія

ІПВ (3, 5, 12 місяців; 4-6 років)

+ Для тих, хто подорожує до ендемічного регіону

Франція

ІПВ (2, 3, 4, 16-18 місяців; 6, 11-13 років)

Хорватія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 1, 6, 14 років)

Чеська Республіка

ІПВ (13, 17, 21 тиждень; 18 місяців; 10 років)

Швейцарія

ІПВ (2, 4, 6, 15-24 місяці; 4-7 років)

Швеція

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5-6 років)

Південно-Східний Азіатський регіон

Індонезія

ІПВ (2, 3, 4, 9 місяців): частина країни

Західно-Тихоокеанський регіон

Австралія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4 роки)

Малайзія

ІПВ (2, 3, 5, 18 місяців): частина країни

Нова Зеландія

ІПВ (6 тижнів; 3, 5 місяців; 4 роки)

Палау

ІПВ (6 тижнів; 4, 6 місяців; 4-6 років)

Республіка Корея

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років)

Примітки: ІПВ – інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ – оральна поліомієлітна вакцина; ВІЛ+ – позитивні за вірусом імунодефіциту людини.

У більшості країн світу перше щеплення проводиться у віці 2 або 3 місяців, зокрема і при застосуванні комбінованих вакцин. Інтервали між дозами первинного комплексу в різних країнах становлять від 4 до 8 тижнів, а загальна кількість щеплень – від 4 (наприклад, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Португалія, Словенія) до 6 (Люксембург, Хорватія). Ревакцинація ІПВ, згідно зі схемами для різних країн, може проводитися на 2-му році життя, у 5-7, 9-17 років. У деяких країнах реалізуються комбіновані схеми, коли для декількох перших щеплень застосовують ІПВ, а надалі – ОПВ (Україна, Російська Федерація, Туреччина тощо). Схеми імунізації можуть переглядатися, в них вносяться зміни з метою підвищення ефективності.

Відповідно до чинного календаря профілактичних щеплень України для профілактики поліомієліту, ІПВ застосовується для перших двох щеплень та при протипоказаннях до введення ОПВ – для всіх наступних щеплень. Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (відповідно в 4, 18 місяців, 6 та 14 років).

У 1988 р. на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було прийнято резолюцію про ерадикацію поліомієліту у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту, яку очолювали ВООЗ, національні уряди, об’єднання Ротарі Інтернешнл, Центр з контролю і профілактики хвороб США, Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ. Завдяки їхній плідній роботі перемога над хворобою стала можливою.

Результатом спільних зусиль було зменшення випадків захворювання в світі більш ніж на 99% – з 350 000 у 1988 р. до 406 випадків у 2013 р. [9]. Кількість ендемічних країн зменшилася зі 125 у 1988 р. до 3 – у 2013 р. (Пакистан, Афганістан та Нігерія). Із 3 відомих типів поліовірусу дикий поліовірус типу 2 припинив циркуляцію в 1999 р., що дає змогу говорити про ерадикацію пов’язаних із ним захворювань. Останній випадок поліомієліту, викликаного диким поліовірусом типу 3 був зареєстрований у квітні 2012 р. у Пакистані. 4 регіони ВООЗ були сертифіковані як вільні від поліомієліту наприкінці минулого – початку теперішнього століття (Американський регіон – у 1994 р., Західно-Тихоокеанський – у 2000 р., Європейський  – у 2002 р.). Останнім досягненням є визнання такого статусу для Південно-Східного Азіатського регіону, яке відбулося 27 березня 2014 р. [12].

Однак, незважаючи на досягненні успіхи, щорічно реєструються випадки завозу дикого поліовірусу на території, що тривалий час вважалися вільними від поліомієліту. За наявності сприйнятливих умов, а саме низького рівня охоплення щепленнями, інтенсивних міграційних процесів, військових дій, вірус має змогу поширюватися серед населення.

У 2010 р. широкомасштабна епідемія поліомієліту, викликана індійським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалася в Таджикистані (457 випадків, зокрема 29 летальних). Цей вірус також став причиною 14 випадків захворювання у Росії, 3 – у Туркменистані, 1 – у Казахстані. Того ж року значний спалах поліомієліту було зареєстровано в Демократичній Республіці Конго (184 випадки, зокрема 89 летальних). У 2011 р. 4 випадки паралітичного поліомієліту, пов’язані із завізним пакистанським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалися в Китаї.

У 2013 р. по всій території Ізраїлю розпочалася інтенсивна циркуляція дикого поліовірусу типу 1, який виявили у 24 регіонах країни як при дослідженні стічних вод (67 позитивних проб), так і при обстеженні здорових людей (вірус виділено від 27 дітей віком до 9 років та 1 дорослого) [13]. Така ситуація виникла на фоні високого рівня охоплення дитячого населення щепленнями ІПВ. З метою припинення циркуляції вірусу були проведені загальнонаціональні заходи щодо масової імунізації ОПВ дітей віком до 9 років.

Протягом періоду 2013 р. – 20 березня 2014 p. у Сирії зареєстровано 37 випадків інфікування диким поліовірусом типу 1 [14]. До такої ситуації призвело те, що показники охоплення щепленнями знизилися з 91% у 2010 р. до 68% у 2012 р. У 2014 р. (21 березня) з’явилися повідомлення про поширення цього вірусу на території Іраку, де випадки поліомієліту не реєструвалися з 2000 р. У відповідь на спалах поліомієліту в Сирії були проведені імунізаційні заходи у 7 країнах із залученням 22 млн дітей.

Значну небезпеку для країн із недостатнім рівнем охоплення щепленнями поряд із диким поліовірусом мають поліовіруси вакцинного походження (VDPVs). Для поліовірусу типів 1 та 3 це віруси, які мають 1,0% та більше відмінностей від вакцинного штаму за нуклеотидними послідовностями в регіоні геному, що кодує зовнішній протеїн VР1; для типу 2 – 0,6% та більше таких відмінностей. Ці зміни пов’язані з реверсією нейровірулентних властивостей вакцинного вірусу в процесі його тривалої циркуляції в популяції з низьким рівнем охоплення щепленнями [6]. Такі збудники у сприйнятливих осіб викликають захворювання з тими ж наслідками, як і дикі поліовіруси (паралітичний поліомієліт та інвалідність). Кількість виявлених та пов’язаних з ними паралітичних випадків у світі достатньо висока, з тенденцією до зростання ролі VDPV типу 2. В окремі роки, починаючи з 2006 р., кількість випадків виявлення циркулюючого VDPV2 у світі становила від 180 до 60 [6].

В останні 5 років проблема поліомієліту знову набула надзвичайної актуальності не тільки для України, де нині існує небезпека поширення дикого поліовірусу в разі його завозу, але й загалом для Европейського регіону ВООЗ, оскільки це ставить під загрозу статус останнього як вільного від поліомієліту. У матеріалах 7-го засідання Незалежної ради з моніторингу зазначено, що Україна має статус країни високого ризику разом із країнами Африканського Рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом [7].

Така ситуація зумовлена зниженням рівня охоплення вакцинацією дитячого населення країни, зокрема трьома першими дозами поліомієлітної вакцини (2 дози ІПВ + 1 доза ОПВ). Цей показник знизився з > 98% у 2007 р. до 71% у 2011 р. Згідно з керівництвами Незалежної ради з моніторингу, 25-ї та 26-ї нарад Європейської сертифікаційної комісії (Копенгаген, 2011 та 2012 рр.), було рекомендовано в найкоротший термін виправити ситуацію щодо рівня охоплення трьома щепленнями проти поліомієліту та провести «підчищувальну» імунізацію тих дітей, які не отримали за віком належний термін вакцинального комплексу. Однак рівень охоплення вакцинацією в наступні роки залишався низьким (у 2012 р. та 2013 р. становив 76,7 та 81,8% відповідно).

За результатами досліджень, проведених 32 вірусологічними лабораторіями Державної санітарно-епідеміологічної служби України в 2013 р., проаналізовано стан популяційного імунітету населення до поліовірусу трьох типів. Загальна кількість обстежених становила 3610 осіб. Специфічні антитіла визначали в реакції нейтралізації вірусу із застосуванням перещеплювальної клітинної культури НЕр-2 та вакцинних штамів поліовірусу.

Частка обстежених із відсутністю антитіл до поліо­вірусу типів 1, 2 та 3 становила 3,4, 3,5 та 8,0% відповідно. Діти перших трьох років життя становлять групу високого ризику щодо типів поліовірусу 1 та 2 відповідно: у віці до одного року незахищених виявилося 10,4 та14,2%; у віці 1 рік – 9,8 та 12,1%; у віці 2 роки – по 6,0%; у віці 3 роки – 8,4 та 6,0%.

Починаючи з 4 років цей показник для поліовірусу типу 1 коливався від 0 до 4,7%, для типу 2 – від 0,5 до 3,8%. Ураховуючи той факт, що циркуляцію дикого поліовірусу типу 2 у світі припинено, діти, що не мають до нього антитіл, є групою ризику щодо ВАПП, пов’язаного з вакцинним вірусом цього типу, та сприятливим фоном для формування VDPV2.

Надзвичайно низьким є рівень захищеності від поліо­вірусу типу 3. Частота сприйнятливих осіб становила: у віці до одного року – 24,5%; 1 рік – 16,7%; 2 роки – 12,6%; 3 роки – 11,7%; 4 роки – 9,4%; 5 років – 9,6%; 6-14 років – від 3,3 до 6,8%; ≥ 15 років – 7,5%.

Україна є і буде залишатися зоною підвищеного ризику щодо поліомієліту для Європейського регіону, поки не буде відновлено належний рівень рутинної імунізації (> 95%) та не будуть прищеплені всі діти, що не отримали вчасно щеплення за віком, починаючи з 2008 р. Важливою складовою оцінки статусу країни як території, вільної від поліомієліту, є епіднагляд за випадками гострого в’ялого паралічу серед дітей віком до 15 років, який передбачає вірусологічне обстеження таких пацієнтів з метою своєчасного виявлення дикого поліовірусу та оперативного реагування.

Висновки

1. Діти перших років життя мають високу сприйнятливість до поліомієліту, що підтверджується результатами аналізу стану специфічного імунітету.

2. Станом на сьогодні в Україні є серйозна проблема низької прихильності до імунопрофілактики.

3. Попри наявність високоефективних поліомієлітних вакцин, в Україні останніми роками імунопрофілактика цієї інфекції здійснюється неналежним чином, що призвело до різкого зниження охоплення дитячого населення трьома щепленнями при необхідному рівні > 95%.

4. До нагальних проблем, пов’язаних з ризиком виникнення та зростання захворюваності на поліомієліт належать:

  • забезпечення планового охоплення > 95% дитячого населення вакцинацією;
  • імунізація всіх дітей, які не мають повноцінного захисту внаслідок неотримання щеплень за віком протягом попередніх років (тобто тих, що народилися в 2008 р. і пізніше);
  • здійснення епідеміологічного нагляду за гострими в’ялими паралічами в повному обсязі (із дотриманням на належному рівні всіх його індикаторних показників якості).

Література

1. Медуницын Н.В. Вакцинология. – М.: Триада–Х, 2004. – 181 с.

2. Чумаков М.П. Полиомиелитная пероральная живая вакцина. Некоторые итоги работ по массовой иммунизации населения Советского Союза против полиомиелита живой вакциной из штаммов А. Себина. – Москва. – 1961. – С. 12-27.

3. Еpee-Bounya A., Gitterman B.A., Moon R.Y. Parental opinions regarding poliomyelitis immunizations. // Clin Pediatrs (Рhila). – 2001. – № 40 (8). – P. 434-440.

4. Fifteen years of experience with Vero-produced enhanced potency inactivated poliovirus vaccine // Pediatrs Infect Dis. J. – 1997. – № 3. – P. 312-322.

5. Macadam A.O., Minor P.A., Stone D.I., Almond J.I. Attenuated polioviruses vaccine containing them and vaccination methods using them // British Technology Group Limited. – 1997. US Patent 5639462. US class – P. 236-435.

6. Vaccine-derived polioviruses detected worldwide, July 2012 – December 2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – V. 89, № 12. – Р. 117-132.

7. Global Polio Eradication Initiative: 7th meeting of the Independent Monitoring Board // Weekly epidemiological record. – V. 87, № 51/52. – Р. 509-526.

8. Поліомієліт: імунопрофілактика та її вплив на еволюцію епідемічного процесу / за ред. В.І. Задорожної. – К.: ДІА, 2012. – 272 с.

9. WHO: Vaccine preventable diseases monitoring system // Last update: 15 December 2010. – http://apps.who.int/immunization_monitoring/en/globalsummary/ countryprofileselect.cfm

10. Surveillance systems to track progress towards global polio eradication, 2012-2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – № 7, V. 89, P. 165-173.

1. Poliomyelitis // WHO Media centre: Fact sheet. – 2014. – № 114. – Updated March [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs114/ru/

12. Meeting of the Strategic Advisory Group of Experts on immunization, April 2014 – conclusions and recommendations // Weekly epidemiological record. – 2014. – № V. 89, № 21. – Р. 221-236.

13. Poliovirus detected from environmental samples in Israel and West Bank and Gaza Strip // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 20 september 2013 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2013_09_20_polio/en/

14. Polio outbreak in the Middle East – update: Ongoing transmission in the Syrian Arab Republic with international spread // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 21 March 2014 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2014_3_21polio/en/

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

20.07.2021 Терапія та сімейна медицина Клінічні ситуації хворих із хронічними захворюваннями вен нижніх кінцівок у практиці сімейного лікаря

У березні – квітні відбулися онлайн-зустрічі лікарів у рамках науково-практичної фахової школи-семінару «Клінічні рекомендації у загальній практиці сімейного лікаря та терапевта». Захід охоплював найважливіші аспекти роботи лікарів загальної практики та сімейної медицини з акцентом на сучасні умови медичної практики – пандемію коронавірусної хвороби (COVID‑19) та пов’язані з нею обмеження функціонування медичних закладів....

20.07.2021 Терапія та сімейна медицина Проблеми неадекватного знеболення та шляхи їх вирішення

8 червня відбувся телемарафон «Лікарня без болю», організований Асоціацією анестезіологів України, Українською асоціацією швидкого відновлення після операції та Українською асоціацією регіонарної аналгезії та терапії болю. У заході взяли участь провідні вітчизняні лікарі. Обговорювалися проблеми організації знеболювання в Україні та світі, ведення пацієнтів із больовим синдромом у різних клінічних ситуаціях....

10.07.2021 Гастроентерологія Педіатрія Терапія та сімейна медицина Інновації в дитячій гастроентерології та нутриціології в практиці педіатра і сімейного лікаря

18-19 травня 2021 р. відбулася науково-практична конференція «Інновації в дитячій гастроентерології та нутриціології в практиці педіатра і сімейного лікаря. Читання ім. професора Ю.В. Бєлоусова», присвячена світлій пам’яті видатного українського вченого та лікаря, заслуженого діяча науки і техніки України, завідувача кафедри педіатричної гастроентерології та нутриціології Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО), доктора медичних наук, професора Юрія Володимировича Бєлоусова....

04.07.2021 Гастроентерологія Терапія та сімейна медицина Сучасні рекомендації з діагностики та лікування функціональної диспепсії

У квітні відбувся науковий симпозіум із міжнародною участю – ​ХХІІІ Національна Школа гастроентерологів, гепатологів України «Коморбідні стани в гастроентерології, мультидисциплінарний підхід. Академія здорового харчування», в якому взяла участь професор кафедри внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), керівник Гастроцентру клініки «Оберіг», доктор медичних наук Галина Анатоліївна Соловйова з доповіддю «Функціональна диспепсія. Діагностика та лікування сьогодні»....