Скрининг низкого уровня тестостерона необходим для раннего выявления и лечения мужчин с высоким риском смертности от COVID-19
Определение уровня тестостерона у мужчин с COVID-19 позволяет спрогнозировать риски тяжелого течения заболевания. Низкий уровень тестостерона сигнализирует о необходимости госпитализации и тщательного наблюдения за состоянием пациента.
Ключевые слова: COVID-19, тестостерон, скрининг, отделение интенсивной терапии.
Неоднократные сообщения о том, что тяжесть заболевания и уровень смертности от COVID-19 значительно выше у мужчин, чем у женщин (Zhou F. et al., 2020), заставили исследователей задуматься о роли половых гормонов в прогрессировании заболевания.
Уровень тестостерона и течение COVID-19: результаты клинических наблюдений
Недавние наблюдения серии случаев из Китая (Ma L. et al., 2020), Германии (Schroeder M. et al., 2020) и Италии (Rastrelli G. et al., 2020) показали сильную связь между уровнями тестостерона в сыворотке крови, воспалительными цитокинами, прогрессированием заболевания и клиническими исходами у пациентов с COVID-19 независимо от их возраста и сопутствующих патологий. Так, сообщается о значимом поступательном снижении уровней общего и свободного тестостерона в когорте мужчин с COVID-19 (n=31), находящихся на стационарном лечении в госпиталях Италии, которое тесным образом коррелировало с необходимостью эскалации лечения и перевода пациентов из общего отделения в специализированное респираторное отделение и отделение интенсивной терапии (Rastrelli G. et al., 2020). Отмечена значительная отрицательная корреляция между показателями общего/свободного тестостерона и маркерами воспаления, такими как количество нейтрофилов, уровни прокальцитонина, лактатдегидрогеназы, C-реактивного белка и ферритина. Также была выявлена положительная корреляция уровней свободного и общего тестостерона с количеством лимфоцитов. Вероятность перевода в отделение интенсивной терапии при уровне тестостерона <5 нмоль/л составила 14,18% (8,89-17,03) по сравнению с 0,60% (0,12-3,32) (р<0,0001) при уровне >5 нмоль/л; летального исхода – 12,40% (6,77-16,43) по сравнению с 0,39% (0,07-2,26) (р<0,0001) соответственно.
Подобные наблюдения были получены в группе 45 пациентов из Германии, среди которых приблизительно у 70% был установлен низкий уровень тестостерона при поступлении в отделение интенсивной терапии, а в семи из девяти последующих смертельных случаев было зафиксировано значительное снижение уровня тестостерона (Schroeder M. et al., 2020).
Насколько важно определять уровень тестостерона у мужчин с COVID-19: мнение экспертов
В литературе уже неоднократно были представлены данные о снижении уровня тестостерона у мужчин, госпитализированных с острым течением COVID-19, и его связи с более высоким риском поступления в отделения интенсивной терапии и тяжелым течением заболевания. Вероятность неблагоприятного исхода была рассчитана на основе риска развития острого респираторного дистресс-синдрома, продолжительности пребывания в отделении интенсивной терапии и показателя смертности (Iglesias P. et al., 2014).
Эксперты выдвинули гипотезу о специфических для болезни процессах, чтобы объяснить, почему низкий уровень тестостерона может вызывать неблагоприятное клиническое течение COVID-19. Одна из теорий заключается в том, что низкий уровень тестостерона может быть опасен, поскольку этот гормон индуцирует экспрессию ангиотензинпревращающего фермента 2, который играет важную роль в защите легких.
Необходимы дальнейшие исследования, чтобы определить причинно-следственную связь между уровнем тестостерона и тяжестью течения COVID-19. Однако уже сейчас низкий уровень тестостерона можно считать прогностическим маркером риска тяжелого течения COVID-19, который на данный момент специалисты часто упускают из виду.
Таким образом, следует проводить более широкий скрининг уровня тестостерона у мужчин, поступающих в больницу с клиническими признаками COVID-19. Эта стратегия позволит выявить пациентов, подверженных более высокому риску тяжелого течения заболевания, приводящего к их госпитализации или смерти.
Подготовила Анастасия Романова
По материалам: S.P. Rowland, E. O’Brien Bergin. Screening for low testosterone is needed for early identification and treatment of men at high risk of mortality from COVID-19. Rowland and O’Brien Bergin Critical Care (2020) 24:367
https://doi.org/10.1186/s13054-020-03086-z
Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» №2 (19), 2020 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія
За визначенням робочої групи Міжнародного товариства з проблем утримання сечі (ICS), у чоловіків термін «урологічний синдром хронічного тазового болю (СХТБ)» включає хронічний простатит (ХП) або СХТБ (ХП/СХТБ). Серед пацієнтів, які перебувають під амбулаторним спостереженням із приводу простатиту, понад 90% осіб мають діагноз ХП/СХТБ, що свідчить про високу поширеність цього урологічного захворювання в загальній структурі (Yang C.C. et al., 2018). Саме з наявністю ХП пов’язують підвищений ризик розвитку нетримання сечі, доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), запальних процесів сечостатевої системи, утворення каменів, кіст у ПЗ та виникнення раку ПЗ (РПЗ). Адже відомо, що в генезі останнього відіграють роль різні фактори, зокрема ампліфікація та мутація генів, що кодують гени-супресори пухлини, онкогени, а також фактори росту та цитокіни [1, 2]. Учені довели, що інгібування запалення, у тому числі за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), може зменшувати прогресування ХП та опосередковано впливати на зменшення ризику виникнення РПЗ. Водночас потужні анальгетичні властивості НПЗП дозволяють ефективно усувати хронічний тазовий біль та асоційовані з ним симптоми...
Хвороба Пейроні (ХП) — це захворювання сполучної тканини, що вражає білкову оболонку статевого члена, може спричиняти біль і пенільну деформацію; при цьому відомо, що поширеність патології зростає з віком. Хоча хірургічне втручання є золотим стандартом лікування хронічної фази ХП, існує низка методів консервативної терапії, однак оптимальний менеджмент пацієнтів із гострою фазою захворювання залишається предметом дискусії. У статті узагальнено дані останніх досліджень, що стосуються тенденцій нехірургічного лікування ХП ...
Симптоми з боку нижніх сечових шляхів (СНСШ), викликані доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), суттєво впливають на якість життя чоловіків. Динамічне спостереження та медикаментозне лікування з використанням широкого спектра препаратів можуть давати терапевтичний ефект. Проте хірургічне втручання залишається одним із найбільш ефективних рішень у пацієнтів із тяжкими формами цього захворювання. Трансуретральна резекція простати (ТУРП) є золотим стандартом хірургічного лікування. Утім з’являються й альтернативні методи, зокрема лазерна абляція простати за допомогою гольмієвого й тулієвого лазера (HoLEP і ThuLEP), а також роботизована водоструминна терапія (акваабляція), спрямовані на зниження післяопераційної захворюваності. Мінімально інвазивні хірургічні процедури (МІХП), що проводяться амбулаторно під місцевою анестезією або седацією, мають усе ширше застосування, особливо у хворих із високим хірургічним ризиком через супутню патологію. ...
Аванафіл є інгібітором фосфодіестерази 5‑го типу (ФДЕ‑5) другого покоління зі швидким початком дії (15 хвилин), що дозволяє уникнути незручностей, пов’язаних із необхідністю очікування перед спробою статевого акту. Даних щодо його практичного застосування, включаючи ефективність лікування, все ще бракує. Представлене дослідження мало на меті проаналізувати результати лікування аванафілом пацієнтів з еректильною дисфункцією (ЕД) та визначити фактори, які впливають на його клінічну ефективність. Результати дослідження показали, що аванафіл є ефективним засобом для лікування ЕД і рівень задоволеності пацієнтів ним є високим. Виявлено додаткові фактори, врахування яких може покращити результати лікування. Таким чином, це перше дослідження, яке надає докази ефективності аванафілу щодо лікування ЕД в умовах реальної клінічної практики. ...