Можливості застосування бета-глюканів в імунореабілітації пацієнтів із запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів

24.03.2021

Лікування хворих на рекурентний тонзиліт залишається на сьогодні досить актуальною проблемою в повсякденній практиці лікарів загальної практики – сімейної медицини, педіатрів, отоларингологів. 

Стрімке забруднення довкілля, нераціональне харчування, шкідливі звички зумовлюють щорічне 
збільшення захворюваності на запальні процеси ЛОР-органів і органів дихання.

Із 300-400 м2 слизових оболонок в організмі людини від 30 до 40% припадає на дихальні шляхи. Слизові оболонки верхніх дихальних шляхів є найбільш мікробно-контамінованим і потенційно вразливим бар’єром. За даними О. Ф. Мельникова [1], вони контактують із 79% усього антигенного матеріалу, що надходить в організм як через ніс, так і через порожнину рота.

Серед факторів, які збільшують уразливість верхніх дихальних шляхів, – порушення функції загального та місцевого імунітету. Один із найважливіших аспектів бар’єрної функції слизових оболонок забезпечується факторами місцевого імунітету. Серед неспецифічних гуморальних факторів «першого бар’єра» чільне місце належить факторам місцевого імунітету, зокрема секреторному IgA [2], природним антитілам, білкам із протимікробною активністю. Зрозуміло, що під впливом численних несприятливих факторів, до котрих належать як професійно-побутові, так і екологічні чинники, повторні курси антибіотикотерапії тощо, синтез і функціонування вищезазначених факторів порушуватимуться, що, своєю чергою, спричинятиме послаблення мукозального імунітету, збільшуватиме їхню схильність до уражень патогенними й умовно-­патогенними збудниками [3].

Певний негативний вплив можуть мати екологічні чинники, забрудненість повітря, різкі контрасти температур у приміщенні та на вулиці в холодну пору року, тривале перегрівання й пересушування слизівок протягом опалювального періоду. Перелічені фактори потенціюють подразнювальний та ушкоджувальний вплив професійних чинників. Особливо актуальною є ця проблема в підлітків і молодих людей. Суттєве навантаження на організм і на імунну систему зокрема пов’язане з гормональною перебудовою; відсоток курців, який постійно збільшується серед цього вікового прошарку, регулярне вживання солодких газованих напоїв, часті переохолодження й перенесення респіраторних інфекцій «на ногах» (без належного лікування) поглиблюють уразливість ЛОР-органів.

Провідне місце серед патології ЛОР-органів стійко займають тонзиліти. Коли частота епізодів гострого тонзиліту перевищує 5-6 р/рік, а інтервал між епізодами не перевищує 6-8 тиж, ідеться про рекурентний перебіг тонзиліту. Для таких хворих характерна наявність стійких розладів імунної відповіді – імунодефіцитів із переважним ураженням місцевого, рідше – системного імунітету. Використання антибактерійних засобів у таких хворих забезпечує лише тимчасовий ефект, впливаючи на ризик розвитку ускладнень, тривалість загострень, але не на частоту їх розвитку. Водночас часте використання антибіотиків зумовлює формування кандидозів і дисбіозів, істотно порушує синтез факторів місцевого імунітету.

За допомогою багатьох досліджень підтверджено ефективність і безпечність імуностимуляторів мікробного походження в пацієнтів із рекурентним перебігом інфекційних процесів, у т. ч. ЛОР-органів і верхніх дихальних шляхів. Протягом декількох десятиліть домінувальними препаратами цієї групи були бактерійні лізати, очищені мембранні фракції, бактерійні рибосоми тощо. На сьогодні маємо в лікувальному арсеналі декілька сотень препаратів цієї групи, що широко використовуються сімейними та ЛОР-лікарями, урологами, гінекологами, дерматологами, клінічними імунологами та навіть онкологами.

Однак упродовж останніх 10-15 років дедалі більшу увагу дослідників і практичних лікарів привертають бета-глюкани – імуностимулятори на основі полісахаридів, які складаються з мономерів D-глюкози. Початково бета-глюкани отримували з бактерій і дріжджових грибків. Нині джерелом їх отримання є також водорості та харчові гриби [2].


Основний механізм терапевтичної дії бета-глюканів 1,3 та 1,6 – безпосередня взаємодія з клітинами фагоцитарного ряду, котрі, з одного боку, є одним зі «стовпів» неспецифічного імунітету, з іншого – ключовим пусковим фактором роботи специфічної імунної відповіді [3]. За рахунок цього бета-­глюкани мають виражений лікувальний вплив у хворих із частими повторними інфекціями ЛОР-органів і дихальних шляхів, ураженнями шкіри та навіть онкопатологією [4].


Бета-глюкани Імунсилу D3 містять структури, що називаються пато­генно-асоційованими молекулярними патернами (PAMP), а за походженням є структурними елементами мембрани дріжджових грибів Saccharomyces cerevisiae. Численні дослідження довели, що ці бета-­глюкани (1,3 та 1,6) – потужні природні імуномодулятори, основним механізмом дії котрих є безпосередня взаємодія з рецепторами макрофагів, що активує неспецифічні захисні механізми та розвиток специфічної імунної відповіді: відбуваються активація цитотоксичних макрофагів, посилення продукції інтерлейкіну‑1 макрофагами, стимулювання Т-лімфо­цитів, збільшення продукції інших цитокінів, активація клітин-­кілерів (NK-клітин), підвищення рівня білка гострої фази в сироватці крові. Бета-глюкани мають протизапальні властивості (інгібують синтез прозапальних цитокінів – інтерлейкінів 6 і 12) і посилюють ­синтез ­інтерферону. Отже, бета-глюкани активують як місцевий імунітет, забезпечуючи першу лінію захисту організму людини від мікроорганізмів, так і системний імунітет, що зумовлює знищення патогенів у разі їх потрап­ляння в організм. Посилення імунітету бета-глюканами (1,3 та 1,6) відбувається без його надмірної стимуляції, що запобігає появі автоімунних порушень. Бета-глюкани також позитивно впливають на ліпідний обмін, знижуючи рівень холестерину та глюкози в крові, мають антиоксидантні властивості та сприяють нормалізації кишкового мікробіому [5].


Інноваційний склад засобу Імунсил D3 забезпечує комплекс­ний вплив на імунітет, оскільки до його складу, крім бета-­глюканів, входять іще вітамін D3 та цинк. Численними дослідженнями підтверджено вплив на організм як вітаміну D3 (насамперед на механізми вродженого імунітету й ефективність у профілактиці сезонних ГРВІ), так і цинку (продукція цитокінів і механізми протиінфекційного імунітету) [6, 7].


Саме тому мета нашого дослідження – вивчення можливостей використання Імунсилу D3 у комплексному лікуванні пацієнтів молодого віку з рекурентним тонзилітом.

Матеріали та методи

Усього було обстежено 36 студентів із рекурентним тонзилітом. Під наглядом були лише пацієнти з частотою загострення хронічного процесу ≥6 р/рік. Вік обстежуваних – від 18 до 26 років. Усіх пацієнтів було розподілено на дві рівні зіставні групи (методом рандомізації).

Група 1 (18 пацієнтів) отримувала загальноприйняту терапію (за стандартними показаннями – антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби, місцеві антисептики тощо) під час загострень рекурентного тонзиліту. У проміжках між загостреннями інших медикаментозних або немедикаментозних методів лікування вони не отримували. Ще 18 пацієнтів (група 2) додатково вживали Імунсил D3 по 1 капсулі 2 р/день протягом 3 міс. Початок уживання Імунсилу D3 в усіх пацієнтів збігався з черговим епізодом гострого тонзиліту.

Усі хворі були обстежені лабораторно (загальний аналіз крові, імунограма), бактеріологічно, за показаннями – рентгенологічно (приносові пазухи), проконсультовані та сановані стоматологом. Частота та характер скарг у пацієнтів обох груп до лікування суттєво не відрізнялися. Через 3 та 12 міс після початку лікування пацієнти були повторно оглянуті й обстежені.

Більшість хворих було спрямовано на консультацію до клінічного імунолога з діагнозом «Імунодефіцит неуточнений – D84.9» за МКХ‑10 у зв’язку з частими (6-10 разів протягом останнього року) запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Під час імунологічного обстеження в усіх пацієнтів верифіковано діагноз набутого імунодефіциту з переважним або селективним ураженням місцевого імунітету.

Усім хворим рекомендували щоденний режим харчування (уникання вживання алкоголю, надмірно гарячої чи холодної, гострої та грубої їжі, газованих напоїв), виключити куріння та голосові перевантаження.

Уже після першого курсу лікування виявлено суттєву різницю щодо тривалості скарг у пацієнтів, яких лікували засобами стандартної терапії, та тих, хто додатково отримував Імунсил D3 (табл. 1). У пацієнтів 2-ї групи достовірно швидше минули болі в горлі в спокої та при ковтанні, відчуття стороннього тіла в горлі (p<0,05). Більшість неприємних відчуттів у глотці та зіві після вживання Імунсилу D3 зникли повністю через 4-5 днів. У разі використання лише базисної терапії суб’єктивні проблеми залишилися майже в половини хворих на 5-й день лікування.

Об’єктивні зміни з боку мигдаликів і глотки теж достовірно швидше минали в тих хворих, які вживали Імунсил D3 (табл. 2); в них також коротший час утримувався субфебрилітет (p<0,05), але слабше впливали на збільшення та болючість підщелепних шийних лімфовузлів при пальпації (p>0,05).

Ще вираженіші зміни відзначалися за тривалого вживання ­Імунсилу D– протягом 3 міс (табл. 3). У таких пацієнтів у понад 3 рази ­зменшилася частота загострень рекурентного тонзиліту протягом року, майже в 4 рази – кількість курсів антибіотикотерапії (p<0,05), виявлено тенденцію до скорочення тривалості загострень (p>0,05).

У таблиці 4 показана частота виявлення умовно-патогенних бактерій і грибів на слизовій мигдаликів до лікування.

Додаткове вживання Імунсилу D3 протягом 3 міс супроводжувалося суттєвим покращенням мікробіоценозу, причому це стосувалося не так бактерій, як грибів роду Candida. Останнє, на нашу думку, пов’язано передусім зі значно меншою частотою використання антибіотиків у хворих, які вживали Імунсил D3 (табл. 5).

У жодного з 18 пацієнтів, які вживали Імунсил D3 протягом 3 міс, не відзначено алергічних реакцій або інших побічних ефектів.

Висновки

  1. Використання стандартної базисної терапії у хворих на рекурентний тонзиліт не сприяло зменшенню частоти загострень процесу, не зменшувало потребу в повторних курсах анти­біотикотерапії, не мало суттєвого впливу на мікробний пейзаж слизових оболонок.
  2. Додаткове призначення Імунсилу D3 протягом періоду загост­рення дало змогу суттєво скоротити тривалість і вираженість суб’єктивної симптоматики епізоду гострого тонзиліту й об’єктивних змін із боку слизових оболонок.
  3. Використання імунореабілітації – застосування ­Імунсилу D3 протягом 3 міс – сприяло зменшенню частоти загострень і потреби в повторних курсах антибіотикотерапії, супроводжувалося зменшенням частоти колонізації слизових оболонок грибами роду Candida.
  4. Комплексний терапевтичний ефект Імунсилу D3 за відсутності побічних впливів дає змогу рекомендувати його як ефективний і безпечний засіб базисної терапії у хворих на рекурентний тонзиліт.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (497), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Пульмонологія та оториноларингологія

25.04.2021 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Неконтрольована артеріальна гіпертензія: додаткові можливості покращення контролю артеріального тиску та якості життя пацієнтів

Головним завданням терапії артеріальної гіпертензії (АГ) є досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ) та його утримання в межах цільового діапазону. Результати масштабного спостережного дослідження, до якого було залучено 13 947 пацієнтів (середній період спостереження становив 19,1 року), довели, що хворі з нелікованою чи лікованою, але неконтрольованою АГ (порівняно з нормотензивними особами) мають вищий ризик серцево-судинної смерті та смерті від усіх причин....

25.04.2021 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Сучасні можливості медикаментозної корекції пароксизмальних тахіаритмій: місце та роль аміодарону

Початок весни завжди пов’язують із відродженням та оновленням природи, появою нових сил і надій. Символічною весняною подією стало проведення IX Науково-практичної конференції «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб», адже кардіологи, аритмологи, сімейні лікарі, терапевти мали змогу ознайомитися з доповідями провідних спеціалістів, які розкривали сучасні аспекти діагностики та терапії різноманітної кардіологічної патології....

25.04.2021 Терапія та сімейна медицина Поточна доказова база та зростання ролі ельтромбопагу в лікуванні тяжкої апластичної анемії

Протягом багатьох десятиліть лікування тяжкої апластичної анемії (АА) базувалося переважно на імунному патогенезі захворювання й передбачало інтенсивну імуносупресивну терапію (ІСТ) та/або трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин. Багато зусиль було докладено для вдосконалення ІСТ, але, на жаль, без суттєвого збільшення частоти клінічної відповіді. Тоді було висловлено припущення, що причиною невдачі стандартного лікування може бути недостатня кількість гемопоетичних стовбурових клітин у кістковому мозку, котрий не зміг відновитися після автоімунного ушкодження....

24.04.2021 Терапія та сімейна медицина Електронні сигарети для припинення куріння: новий Кокранівський огляд

Електронні сигарети (ЕС) – портативні електронні вейп-пристрої, що виробляють аерозоль, утворений нагріванням рідини. Курці використовують ЕС для припинення чи зменшення куріння, проте деякі організації, групи захисту інтересів і політики виступають проти цього, посилаючись на відсутність доказів ефективності та безпеки. Курці, медичні працівники й регуляторні органи хочуть знати, чи здатні ЕС допомогти кинути курити та чи безпечно їх використовувати з цією метою....