Новини з віртуального конгресу Європейської академії неврології 2021

Найновіші досягнення в неврології обговорювалися на щорічному науковому конгресі Європейської академії неврології (ЕАN), який відбувся 19-22 червня в онлайн-форматі. Попонуємо нашим читачам огляд найцікавіших досліджень, представлених у рамках заходу.

 Когнітивні порушення після COVID‑19 можуть зберігатися протягом багатьох місяців

Попередні дослідження свідчать, що близько 30% осіб, які перенесли COVID‑19, мають когнітивну дисфункцію, 30-40% – психологічні розлади, зокрема тривогу та депресію. Elisa Canu та співавт. оцінили частоту таких порушень не тільки в ранньому постковідному періоді, а й через 10 міс після виписки зі стаціонару в 49 пацієнтів із підтвердженою COVID‑19. Середній вік учасників дослідження становив 61 рік (віковий діапазон – 40-75 років), 73% були чоловіки. У більшості пацієнтів був принаймні 1 фактор серцево-судинного ризику, такий як артеріальна гіпертензія (55% осіб), куріння (22%) та дисліпідемія (18%). На момент госпіталізації 71% учасників мали відхилення при неврологічному огляді, з них 59% – гіпогевзію (зниження почуття смаку), 45% – гіпосмію (погіршення нюху), 39% – головний біль, 20% – сплутаність свідомості або сонливість. Під час перебування в стаціонарі 27% включених у дослідження потребували неінвазивної вентиляції легень.

Через 2 місяці після виписки з лікарні в 53% пацієнтів спостерігався дефіцит принаймні 1 когнітивної функції, у 23% учасників порушеними були кілька функцій. Найпоширенішим когнітивним дефіцитом була виконавча дисфункція. Тяжчі респіраторні симптоми на момент госпіталізації до лікарні були пов’язані з когнітивним дефіцитом під час підгострої фази. Понад третина пацієнтів мала психологічні проблеми, в тому числі симптоми депресії (16%) та/або посттравматичного стресового розладу (18%). Через 10 міс когнітивна дисфункція зберігалась у 36% учасників дослідження, депресія – в 15%, симптоми посттравматичного стресового розладу – у 18%.

Дослідники підкреслюють, що дотепер невідомо, чи є когнітивний дефіцит після COVID‑19 оборотним або ж це прояв незворотного нейродегенеративного процесу. Автори планують стежити за цими пацієнтами й далі. Загалом результати дослідження унаочнюють необхідність тривалого нейропсихологічного та неврологічного моніторингу в пацієнтів, які перенесли COVID‑19.

 В арсеналі неврологів невдовзі може з’явитися дешевший і зручніший варіант лікування розсіяного склерозу

Результати 2 нових досліджень ІІІ фази показують, що ублітуксимаб (глікоінженерне моноклональне антитіло проти CD20) значно знизив річну частоту рецидивів та покращив МРТ-картину в порівнянні з терифлуномідом у пацієнтів із рецидивуючими формами розсіяного склерозу (РС). Наразі затверджені 2 анти-CD20 препарати, але обидва потребують щоденних 4-годинних інфузій. Багато пацієнтів із РС не хочуть або не можуть пропускати пів робочого дня. Ублітуксимаб можна вводити швидше, наголошує головний автор дослідження Lawrence Steinman.

Дослідження ULTIMATE І та ULTIMATE II включили загалом 1089 пацієнтів віком від 18 до 55 років (середній вік – 36 років) із РС, переважно з рецидивно-ремітуючою формою захворювання. Для включення у випробування учасники повинні були мати принаймні 2 рецидиви протягом попередніх 2 років чи 1 рецидив минулого року ­та/або МРТ-ознаки активного патологічного процесу за рік до скринінгу. Цікаво, що досліджувана популяція була переважно з України та Росії. Пацієнтів із ЄС та США було досить складно набрати, оскільки багато з них уже отримують схвалені анти-CD20 препарати, зазначають дослідники.

Група ублітуксимабу отримувала початкову інфузію 150 мг протягом 4 год, а потім годинну інфузію 450 мг кожні 6 міс протягом 96-тижневого дослідження. Група порівняння приймала терифлуномід 14 мг перорально 1 р/день.

Річна частота рецидивів у групі ублітуксимабу знизилася приблизно удвічі: ВР 0,406 в ULTIMATE I (р<0,0001) та 0,509 в ULTIMATE II (р=0,0022). Одним із способів ­інтерпретації отриманих даних є те, що пацієнти за умови лікування ублітуксимабом, ймовірно, матимуть лише 1 рецидив за 10 років. Це дуже хороші новини, вважає Lawrence Steinman. Активність захворювання за даними МРТ також суттєво знизилась у групі ублітуксимабу, а кількість пацієнтів без ознак активності захворювання зросла удвічі порівняно з групою контролю. Отже, в пацієнтів є шанс не тільки на уповільнення прогресування хвороби, а й на клінічне покращення.

Досліджуваний препарат здебільшого добре переносився, частота небажаних явищ була зіставна з такою в групі контролю. Група ублітуксимабу мала більшу частоту інфекцій (4,0% vs 2,6%), що, на думку дослідників, не дивно, оскільки препарат є потужним імуносупресантом. Загалом за профілем безпеки препарат суттєво не відрізняється від інших засобів класу анти-CD20.

За заявами виробника, ублітуксимаб після схвалення може стати найдешевшим варіантом анти-CD20 терапії. Для людей, яким рецидиви РС заважають вести повноцінне життя (відвідувати школу, працювати, займатися спортом), цей новий препарат справді може все змінити на краще, підсумовують дослідники.

 Вчені мають пояснення, чому при прослухуванні музики Моцарта зменшується частота нападів епілепсії

Попередні дані вказують на те, що прослуховування музики Моцарта зменшує епілептичну активність мозку та частоту нападів у пацієнтів з епілепсією. Думки з приводу механізму цього ефекту в учених різні, чимало клініцистів взагалі ставляться до цього скептично.

Нове дослідження, презентоване на EAN 2021, включало 18 резистентних до лікування пацієнтів з епілепсією, вік яких варіював від 19 до 55 років, анамнез захворювання – від 8 до 40 років. Пацієнти спершу з перервами слухали сонату для двох фортепіано ре мажор K448 Моцарта, яка застосувалася майже в усіх попередніх роботах, а наступного разу – симфонію № 94 «Сюрприз» Гайдна. Дослідники реєстрували показники внутрішньомозкової електроенцефалографії до, під час та після прослуховування музики.

Результати показали, що прослуховування музики Моцарта було пов’язане зі зниженням епілептичної активності, натомість музика Гайдна, навпаки, асоціювалася зі збільшенням. Дослідники очікували подібного впливу від твору Моцарта, проте були дещо здивовані протилежним ефектом від прослуховування музики Гайдна. Намагаючись з’ясувати, чому ці класичні твори чинять такі різні ефекти, вони вивчили їхні акустичні властивості (ритм, темп, тембр, динаміку тощо). Виявилося, що соната K448 має більш гармонійний спектр із меншим темпом.

Цікаво, що вплив музики на епілептичну активність різнився залежно від статі. На відміну від чоловіків у жінок спостерігався більший позитивний вплив музики Моцарта і не фіксувалося негативного ефекту від твору Гайдна. Коли вивчили вплив окремих характеристик музики, з’ясувалося, що чоловіки чутливіші до дисонансу, темпу й частоти, тоді як жінки – до динаміки (зміни гучності).

Раніше висувалася гіпотеза, що ефект творів Моцарта при епілепсії пов’язаний з емоційним впливом музики, адже під час її прослуховування виділяється нейромедіатор дофамін. Однак нове дослідження спростовує цю теорію. Більшість учасників не були прихильниками класичної музики. Автори вважають, що вплив був пов’язаний переважно зі специфічними акустичними сигналами. Це підтверджується даними електроенцефалографії, оскільки зміни були помітнішими в ділянці, яка бере участь у сприйнятті акустичних сигналів, а не в ділянці, котра відіграє важливу роль в емоційній реакції на музику. Одна експертка, коментуючи результати дослідження, згадала випадок, коли музика з дитячої телепрограми зумовлювала напади епілепсії в її пацієнта. Це також свідчить на користь нової гіпотези.

Соната Моцарта K448 стала золотим стандартом подібних досліджень, але автори припускають, що й інші класичні композиції із зіставними акустичними властивостями матимуть такий само ефект при епілепсії. Дослідники планують зробити добірку таких музичних творів або навіть створити нову музику з відповідними акустичними характеристиками для хворих на епілепсію.

 Інтернет-залежність пов’язана з проблемами зі сном у підлітків

Інтернет-залежність, котра є відносно новим психологічним явищем, найбільше поширена в соціально вразливих групах, таких як підлітки. Вже встановлено, що вона супроводжується широким спектром психопатологічних станів, включно з депресією, тривогою та синдромом гіперактивності з дефіцитом уваги. За літературними даними, рівень поширеності інтернет-залежності серед підлітків на Філіппінах становить 21,1%, у Гонконгу – 16,4%, Малайзії – 14,1%, Китаї – 11%, Південній Кореї – 9,7%, Японії – 6,2%; у Європі цей показник у середньому дорівнює 4,4%.

S. Tereshchenko та співав. опитали понад 4 тис. підлітків віком 12-18 років і з’ясували, що чим більшою є інтернет-залежність, тим вираженіші порушення сну та денна сонливість. Найбільше страждають хлопчики віком 12-14 років, залежні від комп’ютерних ігор, тоді як соціальні мережі, в яких більше часу проводять дівчата, асоціюються з меншим ризиком цих порушень. У середньому хлопчики та дівчатка 15-18 років з інтернет-залежністю спали менше рекомендованих 8 год на ніч: хлопчики – 6,4 год, дівчатка – приблизно 6,6 год.

Пов’язані з інтернет-залежністю проблеми зі сном у підлітків вимагають обов’язкової уваги та корекції, підкреслюють дослідники, адже це впливає на фізичний на психічний розвиток цього контингенту. На думку експертів, насамперед слід застосовувати поведінкову терапію.

 Вагітні з мігренню належать до групи високого ризику

До такого висновку дійшли Nirit Lev із колегами, які оцінили ризик акушерських і післяпологових ускладнень у жінок із мігренню.

У дитинстві різниці за поширеністю мігрені між хлопчиками та дівчатками немає, але після статевого дозрівання в жінок мігрень зустрічається приблизно втричі частіше, ніж у чоловіків. Пояснює ці відмінності, ймовірно, коливання рівнів естрогену та прогестерону. Поширеність мігрені серед жінок досягає піку в репродуктивний період. І хоча більшість пацієнток, які страждають на мігрень, відзначають покращення стану чи навіть повну ремісію в період гестації, нерідкі випадки, коли вагітність погіршує перебіг мігрені чи взагалі стає фоном для її дебюту. Лікування мігрені під час вагітності є складним через обмежений вибір препаратів. Першою лінією лікування слугує парацетамол.

У своєму дослідженні Nirit Lev і співавт. провели ретроспективний аналіз записів про вагітність і пологи з бази даних Clalit Medical Services в Ізраїлі. До аналізу було включено майже 150 тис. жінок, які народжували в період із 2014-го по 2020-й рік, з них 10 646 мали до вагітності мігрень без аури, 1576 – мігрень з аурою.

З’ясувалося, що у вагітних із мігренню значно підвищений ризик гестаційного діабету, гіперліпідемії, психічних розладів, прееклампсії, тромбозів (р<0,0001). Ці жінки частіше зверталися до лікарів і по невідкладну допомогу, вживали більше ліків як упродовж вагітності, так і після пологів. Під час пологів вони частіше потребували епідуральної анестезії та допоміжних інструментальних методів, а потім частіше страждали на післяпологову депресію.

Причини підвищення ризику акушерських та післяпологових ускладнень у жінок із мігренню до кінця не зрозумілі. Можливо, певну роль відіграють інші, відмінні від парацетамолу, препарати, зокрема триптани, безпека яких під час вагітності вивчена недостатньо. Але найімовірнішим поясненням цього феномена експерти називають негативний системний вплив хронічного больового синдрому.

Отже, мігрень – це не просто головний біль, особливо під час вагітності, наголошують експерти. Такі жінки під час вагітності потребують особливого спостереження.

Підготувала Наталя Александрук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11-12 (504-505), 2021 р.