Гелевий чи рідинний антибактеріальний препарат для місцевого лікування хірургічної інфекції: який обрати?

26.07.2021

Стаття у форматі PDF

Правильне ведення хірургічних ран важливе для досягнення їх загоєння, уникнення ускладнень. У статті представлено сучасні особливості лікування ран, зокрема тих, що складно загоюються, а також розглянуто доцільність вибору гелевого або рідинного антисептика.

Ключові слова: хірургічна рана, антисептик, гелевий антисептик, полігексанід, Пронтосан.

Обов’язковою умовою ефективного лікування ран, особливо таких, що складно загоюються, є повноцінна хірургічна санація. Метою санації є видалення гною та нежиттєздатних тканин, що зумовлює зменшення мікробної контамінації рани. Завершенням санації є обробка рани антисептиками. Застосовувати антисептики необхідно при веденні будь-якої рани. На сьогодні вибір препарату, технологія обробки, частота її проведення після операції недостатньо стандартизовані, тому у кожному спостереженні рішення приймає хірург особисто. Критеріями вибору є оцінка очікуваної тривалості загоєння рани та впливу чинників, що можуть його ускладнити.

Разове зменшення концентрації мікро­організмів за допомогою рідинних антисептичних препаратів має найбільше значення за відсутності значних місцевих і системних порушень метаболізму тканин та прогнозованої тривалості лікування від 1 до 6 тижнів. За вказаних умов разове очищення рани, виконане під час первинної обробки та подальших перев’язок механічно, а також за допомогою рідинних антисептиків, достатнє для її очищення і загоєння. Але якщо за прогнозом регенеративні процеси триватимуть довше 6 тижнів, то застосування рідинних препаратів не є практичним.

При довгому загоєнні рани необхідне не разове зменшення концентрації мікроорганізмів, а тривале пригнічення їх росту. Досягнення цієї мети найбільш ефективне за допомогою гелевих антисептичних засобів. Гелеві препарати діють тривало і довго знаходяться в рані. Це перешкоджає вторинному інфікуванню, появі у рані антибіотикорезистентної флори, дозволяє знизити частоту перев’язок і таким чином зменшити навантаження на медичний персонал. Застосування гелевих антисептиків особливо важливе у хворих із поширеними ранами та значними порушеннями метаболізму.

За результатами проведеного нами дослідження для суттєвого зменшення мікробної контамінації рани слід промивати рідинним антисептиком 5-7 разів залежно від характеристик тканин та збудника запалення (таблиця).

Однак, навіть при достатній частоті промивання рани та раціональному виборі антисептика антибактеріальна терапія може бути неефективною. Однією з причин поганого загоєння рани є наявність метаболічно зумовленого набряку тканин навколо вогнища гнійної інфекції, наприклад, при серцевій недостатності (рис. 1) або інсулінорезистентності (рис. 2). На тлі набряку тканин загоєння рани не відбувається, навіть якщо її санація виконана повноцінно.

Рис. 1. Гнійна рана стопи у пацієнта із серцевою недостатністю (до некректомії/через 30 днів)

Рис. 2. Гнійна рана стопи у пацієнтки з інсулінорезистентністю (до некректомії/через 29 днів)

Оптимальне ведення такої рани включає:

  • хірургічну санацію некротично-гнійного вогнища, його первинне промивання розчином полігексаніду (Пронтосан) або іншими рідинними антисептиками;
  • місцеве застосування NPWT (негативного тиску) для підтримки на низькому рівні бактеріального навантаження та стимуляції кровотоку в рані;
  • системну медикаментозну та/або хірургічну корекцію основного захворювання (серцевої недостатності, інсулінорезистентності).

Ще однією перешкодою до загоєння рани є наявність ниркової недостатності (рис. 3). Через особливості метаболізму процеси регенерації значно уповільнені, ризик повторного інфікування рани анаеробною мікрофлорою високий. За цих обставин самостійно або під впливом традиційного лікування рана не загоюється, навпаки, відбувається поширення некротичних змін на до того не уражені тканини.

Рис. 3. Гнійна рана стопи у пацієнта з нирковою недостатністю 
(до санації гнійно-некротичного вогнища і некректомії/через 30 днів)

Лікування рани включає:

  • розкриття гнояка, первинне промивання розчином полігексаніду (Пронтосан Розчин для іригації ран) або іншим рідинним антисептиком, відкрите ведення рани;
  • місцево – полігексанід у вигляді гелю (Пронтосан Гель для ран/ Гель для ран Ікс один раз на добу);
  • системно – коломіцин впродовж 21 доби, після чого стимуляція епітелізації.

Ідентифікація збудника інфекції та призначення системної антибактеріальної терапії так само важливі, як і місцева антисептична обробка рани. Це питання потребує окремого розгляду.

Таким чином, для профілактики розвитку інфекції або разового очищення гнійного вогнища доцільне використання рідинних антисептичних засобів, зокрема полігексанід (Розчин для іригації ран Пронтосан). Оптимальним при первинному очищенні рани є здійснення 5-7 обробок. Гелеві антибактеріальні засоби, що містять полігексанід, Пронтосан Гель для ран/ Гель для ран Ікс, завдяки тривалому впливу зумовлюють пригнічення активності мікрофлори у рані впродовж 24 год і створюють передумови для розвитку грануляцій, очищення рани та її подальшого загоєння.

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 3 (46), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Лікування розладів ковтання у пацієнтів відділення інтенсивної терапії

Дисфагія є поширеним явищем у пацієнтів відділення інтенсивної терапії (ВІТ), але вона часто залишається недостатньо розпізнаною та неконтрольованою, незважаючи на те що пов’язана з небезпечними для життя ускладненнями, тривалим перебуванням у ВІТ та госпіталізацією. Запропонований у статті експертний висновок щодо діагностики й лікування дисфагії розроблений на основі доказових клінічних рекомендацій та думок лікарів-практиків. Автори рекомендують прийняти ці клінічні алгоритми для надання стандартизованої та високоякісної допомоги, яка передбачає своєчасний систематичний скринінг, оцінку та лікування дисфагії в екстубованих пацієнтів і пацієнтів із трахеостомою у ВІТ. ...

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології

Больовий синдром при хронічних ранах є рутинним явищем хірургічної практики. Рана вважається такою, що тривало не загоюється, якщо, незважаючи на відповідну терапію та достатній термін лікування (4-6 міс), відсутні або практично відсутні ознаки загоєння. Неопіоїдні та опіоїдні анальгетики є основними препаратами, що застосовуються для лікування больового синдрому при ранах. На науково-практичній конференції «Міждисциплінарний підхід у лікуванні коморбідних хірургічних пацієнтів», що відбулася наприкінці 2023 року, тему менеджменту хронічної ранової хвороби представив у доповіді «Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології» завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Сергій Іванович Саволюк. Ключові слова: ранова хвороба, трофічна виразка, ВАК-терапія, больовий синдром, нестероїдні протизапальні препарати, Дексалгін®....

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Підтримка статусу вітаміну D та кальцію у пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю: первинна і вторинна профілактика переломів та оптимізація відновних процесів

Актуальність проблеми переломів на сьогодні не залишає сумнівів, зокрема в контексті старіння населення та поширеності остеопорозу. Кальцій та вітамін D, виконуючи ключову роль у формуванні та підтриманні щільності кісткової тканини, є необхідними елементами для успішної профілактики переломів, особливо у вразливих груп населення. Також важливим є достатній рівень кальцію та вітаміну D в організмі для оптимального зрощення переломів і посттравматичної зміни кісток. У цьому контексті велике значення має вибір конкретного комплексу Са + D із позицій ефективності, безпеки та високого комплаєнсу. Ключові слова: остеопороз, крихкість кісток, кальцій, вітамін D, профілактика переломів. ...

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Центральні венозні катетери: використання та профілактика ускладнень

З установленням центральних венозних катетерів (ЦВК) пов’язані різноманітні ускладнення, включаючи ті, що зумовлені безпосередньо введенням і/або доступом, через який уводиться катетер, а також віддалені (>1 тижня) ускладнення, такі як дисфункція катетера, стеноз або тромбоз центральної вени та розвиток інфекції. Кількість і тяжкість ускладнень зростають зі збільшенням розміру катетера, кількості використовуваних катетерів та часу їх перебування в організмі. У статті наведено огляд сучасних даних щодо ускладнень, пов’язаних із ЦВК, а також стратегії їх профілактики та лікування. Ключові слова: центральний венозний катетер, ускладнення, пункція артерії, пневмоторакс, тромбоз центральної вени, інфекції кровотоку, дисфункція катетера. ...