Роль вітамінів групи В у лікуванні больових синдромів у неврології

18.09.2021

Стаття у форматі PDF

Неспецифічний біль у спині залишається однією з актуальних медичних і соціальних проблем. Передусім це зумовлено його широкою розповсюдженістю серед осіб молодого та середнього віку й економічними витратами, пов’язаними з тимчасовою непрацездатністю. Причини болю в спині різноманітні, й лікування підбирається залежно від патогенетичних механізмів його виникнення. Проте при багатьох патологічних станах, які супроводжуються розвитком болю в спині (остеохондроз хребта, вертеброгенні радикулопатії, спондильоз, м’язовий спазм та ін.), у клінічній практиці застосовуються нейротропні вітаміни групи В – тіамін (В1), піридоксин (В6), ціанокобаламін (В12). Розгляньмо докладніше роль вітамінів групи В у лікуванні болю в спині та сучасні рекомендації, що передбачають їх відповідне застосування.

Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями лікування болю в спині слід починати з парацетамолу чи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Цей клас лікарських засобів залишається одним із найефективніших і найширше застосовуваних у терапії болю. Проте ці препарати не завжди є достатньо ефективними, крім того, їх тривале застосування асоціюється з ризиком серйозних побічних ефектів (пе­редусім гастроінтестинальних і кардіо­васкулярних). Необхідність покращення безпеки лікування зумовила розроблення низки рекомендацій щодо строків застосування й дозування НПЗП. Зокрема, в багатьох настановах із лікування захворювань, які супроводжуються больо­вим синдромом і потребують призначення НПЗП, препарати цього класу рекомендовано призначати максимально короткими курсами та, якщо змога, в невисоких дозах. Підвищити ефективність і безпеку терапії НПЗП у пацієнтів із болем у спині дають можливість ад’ювантні (допоміжні) лікарські засоби, до яких найперше слід віднести вітаміни групи В.

Вітаміни групи В розглядають як допоміжну терапію неспецифічного болю в спині в багатьох зарубіжних рекомендаціях. Цей перелік щороку розширюється й останнім часом поповнився нижченаведеними настановами.

Методичні рекомендації, затверджені Міністерством охорони здоров’я 
Словаччини (2019)

Лікування вертеброгенного болю:

  •  неопіоїдні/опіоїдні аналгетики, ад’ювантні аналгетики (центральні міорелаксанти, проти­епілептичні препарати, антидепресанти, глюкокортикоїди, місцеві анестетики, вітаміни групи В).

Високі дози вітамінів групи В (В1, В6, В12):

  •  допомагають скоротити тривалість застосування інших знеболювальних препаратів завдяки посиленню знеболювального ефекту;
  •  можуть сприяти зменшенню частоти серцево-судинних і шлунково-кишкових побічних ефектів аналгетиків;
  •  ад’ювантна терапія вітамінами може бути використана з метою профілактики розвитку хронічних больових вертеброгенних синдромів.

Болгарська Асоціація неврології (2018)

Лікування мононевритів і мононейропатій (різних нервів, у тому числі спинномозкових):

  •  препарати другої лінії терапії: на пізній стадії – холінергічні засоби (галантамін), вітаміни групи В (В1 – 30 мг, В6 – 100 мг, В12 – 1000 мкг на добу), фізіотерапія.

Лікування плечового чи попереково-крижового плекситу:

  •  галантамін внутрішньом’язово, вітаміни групи В (В1 – 30 мг, В6 – 100 мг, В12 – 1000 мкг внут­рішньо­м’язово щодня), фізіотерапія.

RASP

М’язово-скелетний (неспецифічний) біль у нижній частині спини
Гострий біль у нижній частині спини:

  •  високі дози вітамінів групи В (піридоксин + тіамін (бенфотіамін) + ціанокобаламін ± лідокаїн) можна використовувати на додаток до НПЗП (рівень доказів В);
  •  наявні докази посилення знеболювального ефекту при поєднанні комплексу вітамінів групи В із НПЗП.

RASP

Дискогенна попереково-крижова радикуло­патія

Гостра дискогенна попереково-крижова радикуло­патія:

  •  високі дози вітамінів групи В (піридоксин + тіамін (бенфотіамін) + ціанокобаламін ± лідокаїн) можна використовувати в комбінації з НПЗП (рівень доказів С);
  •  додавання вітамінів групи В до НПЗП може мати додатковий знеболювальний ефект.

Докладніше схеми лікування подано в таблиці.

На українському фармацевтичному ринку комплекс вітамінів групи В представлено комбінованим препаратом ­Мільгама® в ампулах, що містить у своєму складі вітаміни В1, В6, В12, які беруть участь у синтезі мієлінової оболонки й аденозинтрифосфату, забезпечують аксональний транспорт і мають аналгетичні властивості. Аналгетичну дію препарату ­Мільгама® ампули пов’язують із власним антиноцицептивним ефектом, потенціюванням дії НПЗП та стимуляцією процесів ремієлінізації нервових волокон.

В одному з клінічних досліджень ­Мільгама® в ампулах виявився ефективнішим за диклофенак натрію при лікуванні пацієнтів із гострим болем у спині. Значне зменшення вираженості болю в спині серед пацієнтів, які отримували препарат ­Мільгама®, спостерігалося в 60% випадків, тоді як серед пацієнтів із групи диклофенаку натрію цей показник становив близько 45% (Данилов А. Б., 2000).

П. М. Камчатнов і співавт. (2013) вважають, що пацієнтам із гострим болем у нижній частині спини в гострій стадії доцільно призначати препарат ­Мільгама® в ампулах до купірування больового синдрому. Надалі рекомендується перейти на таблетовану форму протягом декількох тижнів для стабілізації метаболізму в пошко­дженому нервовому корінці. Показаннями для пролонгованого курсу лікування є хронічний характер больового синдрому, клінічні ознаки стиснення спінального корінця. Курс лікування може бути продовжений доти, доки цього потребує стан хворого.

При лікуванні гострого болю доцільно призначити щоденні внутрішньом’язові ін’єкції препарату ­Мільгама® в ампулах (2 мл) протягом 10 днів. Для продовження лікування слід застосовувати по 1 таблетці ­Мільгами 1 раз на добу. Такий підхід відповідає сучасним рекомендаціям щодо ведення пацієнтів із неспецифічним болем у спині, згідно з якими рекомендовано зберігати фізичну активність під час лікування.

Раннє настання позитивного ефекту при використанні препаратів ­Мільгама® ампули та ­Мільгама® таблетки в лікуванні болю в спині слід розглядати як можливість своєчасного початку проведення реабілітаційних заходів, розширення рухового режиму, залучення пацієнта в активне заняття лікувальною фізкультурою, широкого застосування інших методів немедикаментозного лікування.

Підготував В’ячеслав Килимчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (509), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

12.10.2021 Неврологія Діагностика та лікування психогенних рухових розладів

Нещодавно відбулася міжнародна неврологічна онлайн-конференція «ХІІІ Нейросимпозіум», під час якої свою доповідь «Психогенні рухові розлади та когніції» представив завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, доктор медичних наук, професор Михайло Михайлович Орос....

07.10.2021 Неврологія Педіатрія Вікові особливості неврологічного постковідного синдрому

Коронавірусна хвороба (COVID-19) упродовж майже двох років залишається однією з найсерйозніших проблем людства. Зростає кількість осіб, які після перенесеного гострого процесу і виснажливого лікування відчувають наслідки хвороби, що змушують звертатися по допомогу до різних фахівців, зокрема невролога. Почастішали скарги на підвищену втомлюваність, мінливість настрою, порушення сну, зниження концентрації уваги, обмеження фізичного та розумового навантаження, головний біль тощо. З явищем постковідного синдрому зіткнулися навіть ті, у кого перебіг хвороби був у легкій формі. ...

01.10.2021 Неврологія Вийшли нові Європейські рекомендації із фармакологічної підтримки ранньої моторної функції після гострого ішемічного інсульту

Інсульт сьогодні залишається однією із провідних причин смерті та втрати працездатності в усьому світі. Тяжкий неврологічний дефіцит, спричинений цим загрозливим станом, зумовлює потребу у постійній сторонній допомозі (приблизно у чверті тих, хто вижив після інсульту). ...

18.09.2021 Неврологія Нейропатичний компонент хронічного болю як прояв нейроCOVID: від усвідомлення проблеми до раціональної терапії

Пандемія COVID‑19 ускладнила умови роботи лікарів і маршрути пацієнтів в усіх напрямах медицини; не є винятком і хронічні больові синдроми. За даними досліджень доковідного періоду, практично кожен п’ятий житель європейських країн мав проблеми зі здоров’ям, що супроводжувалися хронічним болем [1]....