Оцінка ефективності та безпеки агомелатину, сертраліну й есциталопраму при старечій післяінсультній депресії

Стаття у форматі PDF

Інсульт є провідною причиною інвалідизації та смерті в усьому світі, а рівень захворюваності на цереброваскулярні патології в популяції літніх хворих продовжує зростати. Моторні, когнітивні й емоційні порушення, які можуть розвинутися внаслідок інсульту, негативно впливають на процес відновлення пацієнтів. Постінсультна депресія (ПІД) також може ускладнювати нейрореабілітацію хворих і підвищувати ризик смертності від інсульту, особливо в осіб старших вікових груп. X.-W. Yao et al. провели дослідження з метою вивчити ефективність та безпеку агомелатину, сертраліну й есциталопраму в пацієнтів зі старечою ПІД. На тлі лікування даними препаратами автори виявили суттєве поліпшення стану хворих. Отримані результати, огляд яких ми пропонуємо до вашої уваги, розміщені у виданні Clinical Neurology and Neurosurgery (2021; 205 (106651): 1‑6).  

ІД є найпоширенішим неврологічним ускладненням у популяції літніх хворих, які перенесли інсульт, при цьому стареча (або сенільна) ПІД зустрічається у 20‑79% випадків (Kang et al., 2016). Пацієнти з ПІД мають різні симптоми, включно із розладами сну, втомлюваністю та втратою апетиту (Terroni et al., 2011). Зокрема, ці симптоми можуть ще більше погіршити когнітивне функціонування хворого після інсульту (Hadidi et al., 2017).

Саме тому особам із ПІД важливо призначати своєчасну та адекватну антидепресивну терапію (Bartoli et al., 2013). На сьогодні для лікування депресії переважно застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) у поєднанні з психологічною допомогою (Zhou et al., 2020). Проте дотепер було проведено лише кілька досліджень із залученням пацієнтів старшої вікової категорії. Тож X.-W. Yao et al. (2021) провели рандомізоване подвійне сліпе контрольоване проспективне дослідження з метою оцінки ефективності й безпеки застосування СІЗЗС агомелатину, сертраліну та есциталопраму для лікування старечої депресії після перенесеного інсульту.

Матеріали й методи дослідження

Популяція хворих та критерії включення/виключення

Для участі в дослідженні було відібрано 165 пацієнтів віком від 65 років, що мали підтверджену ПІД, зі стаціонарних та амбулаторних відділень лікарні м. Фошань (Китай) за період із 2013 по 2017 рр. Учасників випадковим чином розподілили на чотири групи для отримання агомелатину (n=48), сертраліну (n=47), есциталопраму (n=50) та контрольну групу (n=20). Під час спостереження хворі приймали препарати по одній таблетці один раз на день ввечері, незалежно від лікування та призначеної добової дози.

Були визначені такі критерії включення:

• пацієнти із діагнозом ПІД;
• хворі, які були у свідомості, здатні співпрацювати із медичними працівниками та мали показник >20 балів за короткою шкалою оцінки психічного статусу (MMSE);
• особи, що мали показник >17 балів за шкалою Гамільтона для оцінки депресії (HAM-D) та 70 балів за індексом Бартел;
• пацієнти із початком проявів депресії приблизно через 15 днів після інсульту.

Критерії виключення: хворі віком до 65 років; пацієнти з особистим або сімейним анам­незом психічних захворювань; пацієнти з очевидною затримкою психічного розвитку і деменцією (<20 балів за MMSE) чи особис­тим/сімейним анамнезом деменції; хворі з афазією і дизартрією, особи із порушенням свідомості; пацієнти з інфарктом міокарда, нирковою або печінковою недостатністю.

Обстеження

Кожного пацієнта до та після лікування оцінювали принаймні один психолог і один лікар-реабілітолог через 1, 2, 4 та 6 тижнів (Liang et al., 2019). Також у хворих здійснювали контроль показників крові та функції печінки (Lin et al., 2020). Зокрема, дослідники оцінювали такі параметри:

1. Ефективність лікування із застосуванням індексу Бартел щодо здатності пацієнтів справлятися з аспектами повсякденного життя і шкали HAM-D (за зниженням балів під час терапії) для оцінки депресії (Zhang, 1993).
2. Безпеку терапії з використанням шкали інсульту Національного інституту здоров’я США (NIHSS) для виявлення неврологічного дефіциту (Brott et al., 1989).

Окрім того, хворим проводили лабораторні аналізи периферичної крові, сечі та калу, оцінювали дані електрокардіо- (ЕКГ) й електроенцефалограми до та після лікування.

Статистичний аналіз

Безперервні змінні за нормального розподілу були виражені як середнє ± стандартне відхилення (СВ) та оцінені за допомогою дисперсійного аналізу ANOVA на основі критеріїв Даннета. Безперервні змінні за ненормального розподілу були виражені як медіана (міжквартильний діапазон) та порівнювалися із застосуванням непараметричних тестів. Для оцінки категорійних змінних, виражених як частота (%), використовували критерій хі-квадрат, а якості регресійної моделі – ​критерій Фішера (F-значення). Значення р<0,05 вважалося статистично значущим.

Результати дослідження

Порівняння оцінок до та після лікування

Бали згідно зі шкалою HAM-D у пацієнтів чотирьох груп порівнювали до та після лікування СІЗЗС. Через тиждень від початку терапії показники за HAM-D в усіх групах знизилися, але статистично достовірної різниці не спостерігалося (р>0,05). За цей період динаміка зменшення балів була найшвидшою. Показники продовжували знижуватися через 4 та 6 тижнів застосування антидепресантів, до того ж було зафіксовано статистично значущі відмінності між групами лікування та контролю (р<0,05) (табл. 1).

При порівнянні до лікування СІЗЗС різниця в показниках відповідно до шкали NIHSS у чотирьох групах хворих не була статистично значущою (р=0,811). Після 1, 2, 4 і 6 тижнів використання антидепресантів бали за NIHSS знизилися в усіх групах, при цьому в групах терапії спостерігалися значущі відмінності порівняно з контрольною (р<0,05) (табл. 2).

Що ж до індексу Бартел, то різниця у значеннях в усіх групах до лікування не була статистично значущою (р=1,0). Через 1, 2, 4 і 6 тижнів застосування антидепресантів показники підвищилися у чотирьох групах. Але у пацієнтів, які отримували лікування, мали місце значущі відмінності у результатах порівняно з контролем (р<0,05; табл. 3).

Дані обстежень

За результатами обстежень хворих, суттєвих клінічних відхилень не було. Після двох тижнів лікування у деяких випадках спостерігалося підвищення активності аланінаміно­трансферази (у 4 пацієнтів групи агомелатину, 3 – ​сертраліну та 3 – ​есциталопраму). Дані ЕКГ на тлі використання агомелатину були в нормі. У 2 пацієнтів на терапії сертраліном та у 3 – ​есциталопрамом було зареєстровано синусову тахікардію.

Найвищу частоту старечої ПІД було виявлено у пацієнтів з ураженням правої півкулі мозку, особливо правої лобової частки (Karaiskos et al., 2012).

Обговорення

Це перше дослідження, в якому порівнювали ефективність антидепресантів із різними механізмами дії при лікуванні сенільної ПІД. Результати продемонстрували, що у пацієнтів, які отримували агомелатин, есциталопрам та сертралін, мало місце зниження балів за HAM-D, NIHSS і підвищення показників за індексом Бартел порівняно з контрольною групою, без суттєвої різниці між групами лікування. При оцінюванні безпеки було виявлено, що всі три препарати не впливали на нормальне функціонування інших органів. Лабораторні обстеження показали, що несприятливі ефекти були легкими в усіх трьох групах, і пацієнти загалом добре переносили лікування. Таким чином, всі три препарати виявилися ефективними й безпечними для терапії старечої ПІД.

Агомелатин, сертралін та есциталопрам – ​препарати, які мають антидепресивну дію за рахунок блокування зворотного захоп­лення 5-НТ пресинаптичною мембраною та підвищення його вмісту в синаптичній щілині (Davidson, Zhang, 2008). Агомелатин – ​мультимодальний антидепресант, що чинить непрямий дофамінергічний ефект завдяки мелатонергічним і частковим антисеротонінергічним властивостям (San, Arranz, 2008; Thome, Fole, 2015). Він діє як потужний агоніст MT₁/MT₂-рецепторів і анта­гоніст 5-HT_2C-­­рецепторів, завдяки чому може позитивно впливати на цикл сну/неспання та відновлювати порушені біоритми (Kasper, Hamon, 2009; Harmer, 2008). Препарат добре переноситься в дозі 25‑50 мг/добу (Goodwin et al., 2009).

Висновки

Стареча ПІД є одним із ключових факторів, що пов’язані з високим рівнем інвалідизації та смертності серед осіб, що перенесли інсульт (Kristine Stage Pedersen et al., 2020; Flachs, 2015). Тож важливо виявляти та лікувати сенільну ПІД на ранній стадії (McKevitt et al., 2011).

Результати дослідження X.-W. Yao et al. (2021) показали значне поліпшення (за показниками всіх застосованих шкал) стану хворих на ПІД, які отримували антидепресивну терапію агомелатином, сертраліном або есциталопрамом. На тлі швидкого настання позитивного ефекту продемонстровано знач­ний потенціал препаратів щодо зменшення проявів старечої депресії після інсульту й неврологічного дефіциту, а також відновлення якості життя та соціального функціонування пацієнтів (Rabi-Zikic et al., 2020). Крім того, було відзначено переваги цих лікарських засобів для терапії старечої ПІД завдяки сприятливим характеристикам безпеки (Lee et al., 2020).

Таким чином, проведене дослідження заповнює прогалини у знаннях щодо ефективності й безпеки агомелатину, есциталопраму та сертраліну в лікуванні сенільної депресії після інсульту. Завдяки різним механізмам дії препаратів клініцисти можуть обирати оптимальну стратегію терапії залежно від індивідуальних характеристик хворих, що особливо важливо для пацієнтів старших вікових категорій.

Підготувала Олена Коробка

Тематичний номер «Інсульт»  № 1  2022 р.