Плазменные биомаркеры повреждения головного мозга у новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией

03.07.2018

 

Недавно американские неонатологи завершили клиническое исследование по оценке плазменных уровней специфических для головного мозга белков и цитокинов как маркеров повреждения головного мозга у новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией (ГИЭ), а также эффекта, оказываемого терапией эритропоэтином, на взаимосвязь между данными биомаркерами и исходами.

«Кандидатов» на роль биомаркеров повреждения головного мозга изучали в контексте многоцентрового рандомизированного исследования II фазы, оценивавшего возможности применения эритропоэтина с целью нейропротекции при ГИЭ. Забор образцов плазмы крови выполняли в начале (<24 ч) и на 5-е сутки. Наличие и степень повреждения головного мозга оценивали с помощью магнитно-резонансной томографии (МРТ) и по результатам оценки психоневрологического развития ребенка в возрасте 1 года. Были изучены взаимосвязи между повреждением головного мозга и применением эритропоэтина, содержанием в крови ряда специфических для головного мозга белков (S100B, убиквитин-карбокси-терминальная гидролаза L1 – ​UCH-L1, белок Тау, нейронспецифическая энолаза), а также уровнем цитокинов (интерлейкин – ​ИЛ‑1β, -6, -8, -10, -12P70, -13, интерферон-гамма – ​ИФН-γ, фактор некроза опухоли – ​ФНО, мозговой нейротрофический фактор, моноцитарный хемоаттрактантный белок‑1).

Анализ полученных результатов продемонстрировал, что у 50 новорожденных с ГИЭ повышенные исходные уровни S100B, белка Тау, UCH-L1, ИЛ‑1β, -6, -8, -10, -13, ФНО и ИФН-γ в крови в первые 24 ч жизни были ассоциированы с увеличением степени тяжести повреждения головного мозга, выявленного с помощью МРТ. Более высокий уровень белка Тау и более низкое содержание в крови мозгового нейротрофического фактора на 5-е сутки после рождения были ассоциированы с худшим неврологическим исходом в возрасте 1 года.

Доказательства значимого влияния терапии эритропоэтином на изменение уровней данных биомаркеров не выявлены, что, очевидно, обусловлено незначительными размерами данной когорты. Эффекты такой терапии нуждаются в дальнейшем изучении.

A.N. Massaro et al. J Pediatr. 2018 Mar; 194: 67-75

Подготовила Елена Терещенко

Тематичний номер «Педіатрія» №1 (44), березень 2018 р.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

Немає зв’язку між використанням парацетамолу під час вагітності та когнітивними ризиками для дитини, ідеться у великому дослідженні 10.04.2024 Акушерство/гінекологія Педіатрія Немає зв’язку між використанням парацетамолу під час вагітності та когнітивними ризиками для дитини, ідеться у великому дослідженні

Парацетамол (ацетамінофен) – єдиний жарознижувальний і болезаспокійливий препарат, який дозволений до застосування вагітними та жінками, які годують. Однак вживання парацетамолу при вагітності не рекомендовано у третьому триместрі та протягом перших трьох місяців лактації. У найбільшому на сьогодні дослідженні не знайшли жодних доказів на підтримку причинно-наслідкового зв’язку між використанням ацетамінофену під час вагітності та підвищеним ризиком аутизму, РДУГ та інтелектуальної недостатності в дітей....

27.03.2024 Педіатрія Хірургія, ортопедія та анестезіологія Аналіз крові прогнозує сепсис і органну недостатність у дітей

Дослідники Університету Квінсленда в Австралії розробили метод прогнозування розвитку сепсису та органної недостатності у дітей. Сепсис – це нерегульована реакція організму на інфекцію, що призводить до небезпечної для життя дисфункції органів. Біомаркери, що характеризують дисрегульовану реакцію пацієнта при сепсисі, відсутні. Учені мали на меті розробити сигнатури експресії генів, аби передбачити дисфункцію органів у дітей із бактеріальною або вірусною інфекцією. Дослідження опубліковано в журналі The Lancet Child & Adolescent Health....

26.03.2024 Педіатрія Психіатрія Останні рекомендації щодо діагностики, лікування та моніторингу РДУГ

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) – це нейроповедінковий стан, що характеризується хронічними моделями неуважності, гіперактивності чи імпульсивності або їх поєднанням, які впливають на повсякденне функціонування людини. Хоча РДУГ можна лікувати за допомогою препаратів та інших терапевтичних підходів, це хронічний стан, за яким необхідно спостерігати протягом усього життя людини. Результати, опубліковані у двох нових статтях у журналі Pediatrics, дають відповідь на важливі питання про те, що працює для ефективної діагностики та лікування РДУГ, і вказують на поточні прогалини в дослідженнях, наприклад, як найкраще контролювати прогресування захворювання із часом. Клініцисти, відібрані Американською академією педіатрії (AAP), використовуватимуть ці дослідження для створення оновлених клінічних рекомендацій....