Я занадто зайнята, щоб померти

25.04.2018

 

Хедда Болгар — відомий американський психоаналітик, яка все своє життя присвятила улюбленій справі. Прожила вона 103 роки і до останнього дня консультувала пацієнтів, вражаючи оточуючих власною життєрадісністю та невгамовною енергією. Її вчителі — психоаналітики «Віденського гуртка», найближчі послідовники Зиґмунда Фрейда. А стаж роботи в галузі психологічного здоров’ям налічує понад 75 років. Відомий психоаналітик допомагала пацієнтам позбутися страху смерті, самотності та страждань. Секретом власної молодості вважала саме вміння «жити тут і зараз», бачити радість у буденних моментах і насолоджуватись кожним днем свого життя.

Народилася Хедда Болгар 19 серпня 1909 року в Швейцарії. Елек Болгар, батько дівчинки, був військовим, дипломатом та істориком, а мати Ельза Штерн — перша жінка-­журналіст у Швейцарії. Вона під час Першої світової війни працювала військовим кореспондентом у Будапеш­ті, куди родина вирушила 1918 року. Саме в цей час у серці Європи назрівали бурхливі події, що увійшли в історію як «революція осінньої троянди».

Це було саме напередодні дня народ­ження дів­чинки, яка дуже образилася на дорослих, адже їй хотілося гостей і подарунків, ­натомість усі переймалися іншими проблемами. Батько сказав: «­Треба було заздалегідь сказати, що це так засмутить тебе. Ми б скасували революцію заради твого дня народження».

Так, ще задовго до початку відвідувань лекцій Фрейда Хедда отримала один із найголовніших уроків психічного здоров’я — завжди говорити про свої почуття, особливо з близькими людьми. ­Пізніше вона не раз буде на цьому наголошувати саме під час власних лекцій і консультацій.

В історії психології Болгар значиться як один із авторів тесту для розпізнавання мотивації ­людини, вибору і творчої поведінки «Little World Test», який 1930 року вона розробила разом із близьким другом Ліселотом Фішером.

Мешкаючи у Відні, Хедда писала статті, де засуд­жувала нацизм і брала активну участь у політичному житті країни. Під час навчання у Віден­ському університеті проходила стажування в австро-­американського психолога Шарлотти Бюлером, знала австрійського психолога Анну Фрейд, відвідувала лекції її батька, Зиґмунда Фрейда, а 1934 року отримала ступінь доктора. Болгар покинула Австрію 11 березня 1938 року, саме того дня, коли гітлерівські війська увійшли до Відня. Оселилася вона в Чикаго та отримала запрошення викладати в інституті психоаналізу. Того часу Хедда була єдиною жінкою-викладачем на психологічному факультеті.

Клієнтами доктора Болгар були переважно ­самотні люди похилого віку, які боялись смерті. Їм важко було знайти психотерапевта, старшого за себе, а молодим фахівцям вони не наважувались довірити власні проблеми, бо боялися наразитись на непорозуміння.

Доктор Хедда так розписала плюси «зрілого» віку, що одна журналістка назвала це інтерв’ю з психотерапевтом: «Коли я виросту, я хочу бути Хедден Болгар». Психоаналітик порівнювала себе з комівояжером, який уміє красиво піднести не зовсім популярний товар — старість як невід’ємний елемент розвитку особистості. Вона завжди намагалася допомогти своїм пацієнтам не просто змиритися з власним віком, а ще й полюбити його. Ось кілька її рекомендацій, які вона в різний час давала своїм клієнтам:

  • працюйте стільки, скільки дозволяє здоров’я, не поспішайте йти на пенсію;
  • не фіксуйте увагу на минулому, бо це заважатиме жити тут і зараз;
  • не хвилюйтесь про майбутнє, воно може принести приємні сюрпризи;
  • не замикайтеся в собі;
  • не говоріть постійно про хвороби і ліки;
  • виходьте на прогулянки, відвідуйте концерти, гуляйте в парку, зустрічайтеся з друзями;
  • не вимагайте уваги і допомоги від інших;
  • виказуйте інтерес і співчуття до людей;
  • не засуджуйте молодь, а намагайтеся з нею потоваришувати;
  • займайтеся спортом;
  • не переїдайте, вдосталь висипайтеся;
  • намагайтеся знайти радість у найпростіших буденних речах;
  • дякуйте за кожен прожитий день.

Хедда насолоджувалася своєю роботою і спілкуванням із людьми, завжди намагалася вислухати їх і зрозуміти їхні проблеми, любила спостерігати, як змінюються люди, як поліпшується їхнє життя, як вони починають відчувати себе вільними. Незалежно від віку, всім своїм пацієнтам радила перестати турбуватися і вчитися ставитися до життя з довірою і надією. Зрештою, ніхто достеменно не знає — що трапиться з ним у майбутньому. Адже не можливо вгадати: кого з друзів чи рідних ви втратите; на які неприємності доведеться наштовхнутися. Психоаналітик намагалась пояснити своїм пацієнтам, що страхи не обов’язково перетворюються на реальність. Тому немає жодного сенсу переживати заздалегідь. Власне, вона заохочувала насолоджуватися життям і не думати про погане. І після досягнення 50-літнього віку варто навчитися не надто прив’язуватися до речей, не будувати великих очікувань, хоча це і неймовірно складно, проте значно полегшує життя. Оскільки з віком життя приносить масу задоволення.

Серед правил щастя від Хедден Болгар можна виокремити такі:

1. Пам’ятайте, що більша частина ваших кошмарів знаходиться виключно у вашій уяві.

2. Отримуйте задоволення від спілкування з людьми, які вам симпатичні.

3. Після п’ятдесяти ми знаходимо дивовижну незалежність від чужих думок. Користуйтеся нею частіше і якомога менше турбуйтеся про чужі думки.

На запитання «Чи хотіли б Ви знову стати молодою?», — вона категорично відповіла: «НІ!». Бо вважала, що життя молодої людини набагато складніше. В молодому віці ми занадто переймаємось тим, що про тебе подумають сторонні: турбуємось, чи достатньо ти розумний, красивий, талановитий. До того ж намагаємось зрозуміти, яким би тебе хотіли бачити оточуючі. Хедда визнавала, що після досягнення 50-літнього рубежу — все стає набагато простіше. Більше ніхто не вчить тебе жити, ти чітко розумієш, що насправді важливо не те, як люди ставляться до тебе, а те, як ти ставишся до них. Крім того, ви можете відповідати відмовою на прохання, не відчуваючи себе винуватим або егоїстичним; не звертати уваги на поради близьких і слідувати власним переконанням; відкрито і щиро висловлювати свої почуття і думки.

Вона не боялася смерті, оскільки вважала, що її життя обов’язково буде мати продовження — весь накопичений досвід стане в нагоді іншим. Єдиним мінусом старечого віку вона вважала втрату тих, кого любиш. Хедда пережила смерть родичів і друзів, які загинули в окупованому нацистами Відні. Хоча справжній відчай відчула, коли помер її чоловік, з яким вони прожили 33 щас­ливі роки. Через рік після його смерті вона заснувала в Лос-­Анджелесі Інститут Райта — некомерційну організацію, яка займається навчанням фахівців у галузі психічного здоров’я, а також відкрила власну тера­певтичну клініку.

На думку психоаналітика, прожиті літа не слід асоціювати тільки з втратами, адже мають бути і переваги: отри­муємо досвід, незалежність, вчимося розуміти себе, перестаємо сердитись, тривожитись, припиняємо відчувати почуття провини й отримує можливість подумати про своє буття. Останні 30 років життя Болгар займалася вивченням активності людей літнього віку. Своє покликання бачила в тому, щоб допомогти пацієнтам «примиритися з віком, не змиритися з ним, а саме полюбити його». Вона вважала себе щасливою — раділа змінам, любила людей, була вдячна долі за все, що довелось пережити, і не уявляла собі іншого життя. Подолавши столітній рубіж, продовжувала чотири дні на тиждень давати психологічні консультації, а п’ятий — присвячувала викладанню. Хедда приймала пацієнтів у затишному офісі, що потопав у квітах. Струнка, яскрава, завжди стильно вбрана, в прикрасах, вона була втіленням елегантності та жіночої чарівності. Ні хвилини не сиділа без діла. Попри свій поважний вік, активно користувалася Інтернетом, комп’ютером та іншими технічними нововведеннями, які у свої юні роки й уявити не могла. До останніх днів психо­аналітик консультувала пацієнтів, брала участь у конференціях і численних зустрічах. А на 101-му році життя вона освоїла ще техніку йоги і практикувала її з величезною насолодою.

Як згадують її колеги, Болгар була дуже цікавим співрозмовником, могла підтримати бесіду практично на будь-яку тему: чи то Бах, чи то Фрейд, вегетаріанство чи політика. Уникала вечірок через їхню порожню балаканину, а також цуралася людей, які не люблять тварин. До речі, останні сорок років у будинку Хедди мешкали кішки з кошенятами, яких вона підбирала просто на вулиці. В неї було неймовірно багато друзів по всьому світу, і їхня кількість постійно зростала. Так, на вечорі, в честь 103-ї річниці від свого народження, в її будинку зібралося понад сто осіб. Найщасливішим періодом відомий психо­терапевт вважала останні 10 років свого життя.

Померла Хедда Болгар 13 травня 2013 року у власному будинку в Лос-Анджелесі, де до останнього дня вона приймала пацієнтів і вела активне життя.

Підготувала Тетяна Ільницька

Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» спецвипуск №1 ‘ 2018 «Хвороби похилого і старечого віку»

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

13.03.2024 Неврологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Помірний м’язово-скелетний біль: топічний або пероральний НПЗП? Вибір із позиції доказової медицини

М’язово-скелетний біль (МСБ) посідає одне із провідних місць серед причин звернень по медичну допомогу. Саме МСБ супроводжує травматичні ураження та захворювання опорно-рухового апарату, значно обмежуючи рухову активність, працездатність, суттєво знижуючи якість життя [6]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ≈1,7 млрд осіб у світі страждають на МСБ [7]. Водночас майже 50% хворих із хронічним болем змінюють лікаря щонайменше двічі протягом півроку, що яскраво свідчить про незадоволеність якістю лікування. Актуальність проблеми болю є такою високою, що останніми роками спостерігається чітка тенденція виділення менеджменту болю в самостійний розділ клінічної практики, створення практичних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із МСБ....

12.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Нейродегенеративні зміни при цукровому діабеті: новітній погляд і шляхи терапії

Серед населення, яке стрімко старішає, зростає поширеність хронічних захворювань, як-от цукровий діабет (ЦД), що є серйозною проблемою для системи охорони здоров’я. Очікується, що до 2030 року поширеність ЦД зросте до 643 млн людей, отже, вдвічі зросте кількість хворих на ЦД із 2011 року. Така швидка та тривожна ескалація здебільшого пов’язана із ЦД 2 типу, який є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань у західному суспільстві й вважається епідемією ХХІ ст., що уражає 1 з 11 людей в ​​Європі. Крім того, за оцінками, 318 млн дорослих мають переддіабет або порушення толерантності до глюкози, що становить популяцію з високим ризиком подальшого розвитку ЦД. На медичну допомогу за ЦД припадає ≈8-12% загальних витрат національної системи охорони здоров’я. Це пов’язано з ускладненнями ЦД, які зумовлюють інвалідність, як-от зміни периферичної (ПНС) і центральної нервової системи (ЦНС): периферична полінейропатія, діабетична ретинопатія (ДР), зниження когнітивних функцій....

12.03.2024 Гастроентерологія Кардіологія Неврологія Терапія та сімейна медицина Вплив стресу на організм людини

Стрес – ​пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – ​від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...

29.02.2024 Неврологія Комбінована терапія розувастатином та езетимібом у пацієнтів із дисліпідемією та ризиком серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...