0 %

Я занадто зайнята, щоб померти

25.04.2018

 

Хедда Болгар — відомий американський психоаналітик, яка все своє життя присвятила улюбленій справі. Прожила вона 103 роки і до останнього дня консультувала пацієнтів, вражаючи оточуючих власною життєрадісністю та невгамовною енергією. Її вчителі — психоаналітики «Віденського гуртка», найближчі послідовники Зиґмунда Фрейда. А стаж роботи в галузі психологічного здоров’ям налічує понад 75 років. Відомий психоаналітик допомагала пацієнтам позбутися страху смерті, самотності та страждань. Секретом власної молодості вважала саме вміння «жити тут і зараз», бачити радість у буденних моментах і насолоджуватись кожним днем свого життя.

Народилася Хедда Болгар 19 серпня 1909 року в Швейцарії. Елек Болгар, батько дівчинки, був військовим, дипломатом та істориком, а мати Ельза Штерн — перша жінка-­журналіст у Швейцарії. Вона під час Першої світової війни працювала військовим кореспондентом у Будапеш­ті, куди родина вирушила 1918 року. Саме в цей час у серці Європи назрівали бурхливі події, що увійшли в історію як «революція осінньої троянди».

Це було саме напередодні дня народ­ження дів­чинки, яка дуже образилася на дорослих, адже їй хотілося гостей і подарунків, ­натомість усі переймалися іншими проблемами. Батько сказав: «­Треба було заздалегідь сказати, що це так засмутить тебе. Ми б скасували революцію заради твого дня народження».

Так, ще задовго до початку відвідувань лекцій Фрейда Хедда отримала один із найголовніших уроків психічного здоров’я — завжди говорити про свої почуття, особливо з близькими людьми. ­Пізніше вона не раз буде на цьому наголошувати саме під час власних лекцій і консультацій.

В історії психології Болгар значиться як один із авторів тесту для розпізнавання мотивації ­людини, вибору і творчої поведінки «Little World Test», який 1930 року вона розробила разом із близьким другом Ліселотом Фішером.

Мешкаючи у Відні, Хедда писала статті, де засуд­жувала нацизм і брала активну участь у політичному житті країни. Під час навчання у Віден­ському університеті проходила стажування в австро-­американського психолога Шарлотти Бюлером, знала австрійського психолога Анну Фрейд, відвідувала лекції її батька, Зиґмунда Фрейда, а 1934 року отримала ступінь доктора. Болгар покинула Австрію 11 березня 1938 року, саме того дня, коли гітлерівські війська увійшли до Відня. Оселилася вона в Чикаго та отримала запрошення викладати в інституті психоаналізу. Того часу Хедда була єдиною жінкою-викладачем на психологічному факультеті.

Клієнтами доктора Болгар були переважно ­самотні люди похилого віку, які боялись смерті. Їм важко було знайти психотерапевта, старшого за себе, а молодим фахівцям вони не наважувались довірити власні проблеми, бо боялися наразитись на непорозуміння.

Доктор Хедда так розписала плюси «зрілого» віку, що одна журналістка назвала це інтерв’ю з психотерапевтом: «Коли я виросту, я хочу бути Хедден Болгар». Психоаналітик порівнювала себе з комівояжером, який уміє красиво піднести не зовсім популярний товар — старість як невід’ємний елемент розвитку особистості. Вона завжди намагалася допомогти своїм пацієнтам не просто змиритися з власним віком, а ще й полюбити його. Ось кілька її рекомендацій, які вона в різний час давала своїм клієнтам:

  • працюйте стільки, скільки дозволяє здоров’я, не поспішайте йти на пенсію;
  • не фіксуйте увагу на минулому, бо це заважатиме жити тут і зараз;
  • не хвилюйтесь про майбутнє, воно може принести приємні сюрпризи;
  • не замикайтеся в собі;
  • не говоріть постійно про хвороби і ліки;
  • виходьте на прогулянки, відвідуйте концерти, гуляйте в парку, зустрічайтеся з друзями;
  • не вимагайте уваги і допомоги від інших;
  • виказуйте інтерес і співчуття до людей;
  • не засуджуйте молодь, а намагайтеся з нею потоваришувати;
  • займайтеся спортом;
  • не переїдайте, вдосталь висипайтеся;
  • намагайтеся знайти радість у найпростіших буденних речах;
  • дякуйте за кожен прожитий день.

Хедда насолоджувалася своєю роботою і спілкуванням із людьми, завжди намагалася вислухати їх і зрозуміти їхні проблеми, любила спостерігати, як змінюються люди, як поліпшується їхнє життя, як вони починають відчувати себе вільними. Незалежно від віку, всім своїм пацієнтам радила перестати турбуватися і вчитися ставитися до життя з довірою і надією. Зрештою, ніхто достеменно не знає — що трапиться з ним у майбутньому. Адже не можливо вгадати: кого з друзів чи рідних ви втратите; на які неприємності доведеться наштовхнутися. Психоаналітик намагалась пояснити своїм пацієнтам, що страхи не обов’язково перетворюються на реальність. Тому немає жодного сенсу переживати заздалегідь. Власне, вона заохочувала насолоджуватися життям і не думати про погане. І після досягнення 50-літнього віку варто навчитися не надто прив’язуватися до речей, не будувати великих очікувань, хоча це і неймовірно складно, проте значно полегшує життя. Оскільки з віком життя приносить масу задоволення.

Серед правил щастя від Хедден Болгар можна виокремити такі:

1. Пам’ятайте, що більша частина ваших кошмарів знаходиться виключно у вашій уяві.

2. Отримуйте задоволення від спілкування з людьми, які вам симпатичні.

3. Після п’ятдесяти ми знаходимо дивовижну незалежність від чужих думок. Користуйтеся нею частіше і якомога менше турбуйтеся про чужі думки.

На запитання «Чи хотіли б Ви знову стати молодою?», — вона категорично відповіла: «НІ!». Бо вважала, що життя молодої людини набагато складніше. В молодому віці ми занадто переймаємось тим, що про тебе подумають сторонні: турбуємось, чи достатньо ти розумний, красивий, талановитий. До того ж намагаємось зрозуміти, яким би тебе хотіли бачити оточуючі. Хедда визнавала, що після досягнення 50-літнього рубежу — все стає набагато простіше. Більше ніхто не вчить тебе жити, ти чітко розумієш, що насправді важливо не те, як люди ставляться до тебе, а те, як ти ставишся до них. Крім того, ви можете відповідати відмовою на прохання, не відчуваючи себе винуватим або егоїстичним; не звертати уваги на поради близьких і слідувати власним переконанням; відкрито і щиро висловлювати свої почуття і думки.

Вона не боялася смерті, оскільки вважала, що її життя обов’язково буде мати продовження — весь накопичений досвід стане в нагоді іншим. Єдиним мінусом старечого віку вона вважала втрату тих, кого любиш. Хедда пережила смерть родичів і друзів, які загинули в окупованому нацистами Відні. Хоча справжній відчай відчула, коли помер її чоловік, з яким вони прожили 33 щас­ливі роки. Через рік після його смерті вона заснувала в Лос-­Анджелесі Інститут Райта — некомерційну організацію, яка займається навчанням фахівців у галузі психічного здоров’я, а також відкрила власну тера­певтичну клініку.

На думку психоаналітика, прожиті літа не слід асоціювати тільки з втратами, адже мають бути і переваги: отри­муємо досвід, незалежність, вчимося розуміти себе, перестаємо сердитись, тривожитись, припиняємо відчувати почуття провини й отримує можливість подумати про своє буття. Останні 30 років життя Болгар займалася вивченням активності людей літнього віку. Своє покликання бачила в тому, щоб допомогти пацієнтам «примиритися з віком, не змиритися з ним, а саме полюбити його». Вона вважала себе щасливою — раділа змінам, любила людей, була вдячна долі за все, що довелось пережити, і не уявляла собі іншого життя. Подолавши столітній рубіж, продовжувала чотири дні на тиждень давати психологічні консультації, а п’ятий — присвячувала викладанню. Хедда приймала пацієнтів у затишному офісі, що потопав у квітах. Струнка, яскрава, завжди стильно вбрана, в прикрасах, вона була втіленням елегантності та жіночої чарівності. Ні хвилини не сиділа без діла. Попри свій поважний вік, активно користувалася Інтернетом, комп’ютером та іншими технічними нововведеннями, які у свої юні роки й уявити не могла. До останніх днів психо­аналітик консультувала пацієнтів, брала участь у конференціях і численних зустрічах. А на 101-му році життя вона освоїла ще техніку йоги і практикувала її з величезною насолодою.

Як згадують її колеги, Болгар була дуже цікавим співрозмовником, могла підтримати бесіду практично на будь-яку тему: чи то Бах, чи то Фрейд, вегетаріанство чи політика. Уникала вечірок через їхню порожню балаканину, а також цуралася людей, які не люблять тварин. До речі, останні сорок років у будинку Хедди мешкали кішки з кошенятами, яких вона підбирала просто на вулиці. В неї було неймовірно багато друзів по всьому світу, і їхня кількість постійно зростала. Так, на вечорі, в честь 103-ї річниці від свого народження, в її будинку зібралося понад сто осіб. Найщасливішим періодом відомий психо­терапевт вважала останні 10 років свого життя.

Померла Хедда Болгар 13 травня 2013 року у власному будинку в Лос-Анджелесі, де до останнього дня вона приймала пацієнтів і вела активне життя.

Підготувала Тетяна Ільницька

Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» спецвипуск №1 ‘ 2018 «Хвороби похилого і старечого віку»

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

12.11.2019 Неврологія Карпатські читання: актуальні питання неврології

У межах школи клінічних нейронаук «Карпатські читання», що відбулася 13‑15 червня 2019 р. на базі Ужгородського національного університету, були розглянуті нюанси терапії різних типів інсультів, детально обговорені питання їхньої вторинної профілактики, генетичного підґрунтя ішемічного інсульту, а також тактика при нейроваскулярних компресійних синдромах, об’ємних утвореннях мозку, цервікогенному головному болю та потиличній невралгії. ...

12.11.2019 Неврологія Фибромиалгия: обзор результатов современных исследований

Фибромиалгия (ФМ) – ​заболевание, характеризующееся хронической болью, утомлением и функциональными симптомами, этиопатогенез которого все еще является предметом дискуссий. Для лечения патологии в настоящее время применяют как фармакологические, так и нефармакологические методы терапии....

11.11.2019 Неврологія Нейропротекція у віддаленому періоді легкої закритої черепно-мозкової травми – ​реальні можливості

Загальна статистика свідчить, що частота черепно-мозкової травми (ЧМТ) становить близько 200 випадків на 100 тис. населення, а смертність через ЧМТ – 20 випадків на 100 тис. населення. ЧМТ є однією із провідних причин летальності та втрати працездатності у всьому світі, а її поширеність значно збільшується в індустріально-розвинених країнах та під час локальних військових конфліктів....

11.11.2019 Неврологія Сучасні терапевтичні можливості в лікуванні болю

Однією з найчастіших причин, яка змушує пацієнта звернутися до лікаря, є больовий синдром різного ґенезу та локалізації. Що стосується неврологічної практики, то в ній актуальним є, зокрема, дорсальний біль вертеброгенного походження. Своєчасний та оптимальний вибір лікувальної стратегії забезпечує високу якість життя хворого, запобігаючи хронізації болю та виникненню частих рецидивів. У контексті зазначеної проблеми провідні неврологи виступили на конференції з доповідями....