Ефективна та безпечна протизапальна терапія політравми у сучасних умовах

16.11.2022

Стаття у форматі PDF

За матеріалами конференції

Серед клінічних проявів ураження кістково-м’язової системи основним є больовий синдром. Високий рівень поширеності травм кісток, м’яких тканин і суглобів за сучасних умов викликає занепокоєння серед лікарів і спонукає до пошуку ефективних засобів, що мають високий рівень безпеки і полегшують перебіг захворювання. Цій актуальній темі була присвячена науково-практична конференція «Політравма у воєнний час», яка відбулася в онлайн-режимі 30 серпня. Науково обґрунтовані підходи до зменшення больового синдрому та пришвидшення відновлення уражених тканин були представлені у доповіді «Періопераційний супровід хірургічного лікування політравми. Біорегуляційний підхід».

Ключові слова: травматичне ураження, політравма, запалення, нестероїдні протизапальні препарати, Траумель С, Цель Т.

При травматичному ураженні у процесі відновлення тканин неабияка роль належить запальному процесу, як місцевому у ділянці рани, так і системному при коморбідних станах. У медичній практиці у рамках протокольної терапії застосовують дві основні групи препаратів: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та стероїдні. Зменшення запального процесу й, як наслідок, набряку та покращення крово­обігу в уражених тканинах є основою позитивної динаміки та швидкого одужання. Застосування НПЗП супроводжується розвитком ефектів із боку шлунково-­кишкового тракту, серцево-­судинної системи та нирок. Глюкокортикостероїди ж чинять негативний вплив у вигляді зниження імунітету, розвитку остеопорозу, гіперглікемії, ураження слизової оболонки шлунково-­кишкового тракту.

У період з 1998 по 2003 рік 42% випадків розвитку гострої печінкової недостатності у США були спричинені саме застосуванням парацетамолу, причому у 7% таких випадків гостра печінкова недостатність виникала при прийомі менше 4 г парацетамолу на день. Токсичність препарату проявляється в дозах, незначно вищих від рекомендованих, а в дітей – ​і в субтерапев­тичних (Larson A.M. et al., 2005). Серед усіх НПЗП найбільшу токсичну дію на печінку чинить ­німесулід, у зв’язку із чим він був відкликаний у США й багатьох інших країнах. ­Ібупрофен у рекомендованих дозах асоційований зі збільшенням ризику ураження печінки на 92% (Donati M. et al., 2016). Крім того, як показують результати досліджень, ібупрофен і напроксен підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових ускладнень у 4 рази (Bhala N. et al., 2013).

Кардіотоксичність НПЗП асоційована зі збільшенням ризику інфаркту міокарда на 24-58%. Також спостерігається кореляція між підвищенням дози протизапального препарату і ризиком інфаркту міокарда, зупинки серця (Bally M. et al., 2017).

Окремо НПЗП збільшують ризик гост­рої ниркової недостатності у 1,5-2 рази (Ungprasent P. et al., 2015).

Додаткова складність застосування НПЗП полягає у тому, що при станах, які супроводжуються енергодефіцитом (первинним або вторинним), що, власне, і спостерігається при запальних процесах та травмах, до схем призначень входять медикаменти, які ускладнюють перебіг даного процесу, оскільки чинять токсичний вплив на мітохондрії клітин тіла. Міто­хондріальна токсичність проявляється у пошкодженні мітохондрій або скороченні їх кількості. До пошкодження даних органел призводять наступні процеси:

  • блокування окисного фосфорилювання;
  • роз’єднання електронно-транспортного ланцюга;
  • збільшення оксидативного стресу;
  • інгібування циклу трикарбонових кислот;
  • інгібування β-окислення жирних кислот,
  • інгібування піруватдегідрогеназного комплексу;
  • порушення реплікації матричної ДНК або синтезу протеїнів.

До основних груп препаратів, які чинять мітохондріально-токсичний вплив, належать:

  • НПЗП – ​диклофен, ібупрофен, ­німесулід, мефенамінова кислота, пірок­сикам і т. д.;
  • антибіотики – ​пеніциліни, цефало­спорини, макроліди, аміноглікозиди, фтор­хінолони, тетрацикліни;
  • глюкокортикоїди – ​гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон;
  • місцеві анестетики – ​лідокаїн, бупівакаїн, артикаїн.

Важлива роль у процесі репарації травмованих клітин, особливо за умов тривалого впливу мітохондріально-токсичних препаратів, належить безпечним та ефективним регуляційним препаратам.

Траумель С компанії Heel є препаратом № 1 у періопераційному біорегуляційному супроводі, який сприяє розрішенню запального процесу. Траумель С впливає на всі фази та п’ять ознак запалення, нормалізує проникність судинної стінки, зменшує локальний набряк, чинить імуно­коригуючий та регенеруючий вплив, оптимізує стандартну протизапальну терапію й дозволяє уникнути нераціонального застосування НПЗП.

В одній із основних наукових праць R. van Haselen «Інтегративний огляд доказів ефективності антигомотоксичного препарату Траумель» (2017) представлено 6 клінічних, 7 обсерваційних та 7 фундаментальних клінічних досліджень, які доводять ефективність Траумелю С. ­Результати цих робіт свідчать про те, що Траумель С справляє багатоцільову імуномодулюючу дію. Результати in vivo та in vitro доводять ефективність препарату у процесі контролю запалення без активації шляху синтезу простагландинів, тому Траумель С є безпечною альтернативою НПЗП. Дослідження in vitro, проведене B. Selheimer et al. (2009) на культурі хондроцитів, показало, що Траумель С інгібує активність метало­протеїназ, які беруть участь у процесі руйнування суглобів. Heine H. et al. (2002) отримали дані, що дозволяють припустити участь Траумелю С у відновленні нормальної імунологічної толерантності організму у пацієнтів із ревматоїдним арт­ритом.

Інноваційне дослідження in vitro St. Laurent G. et al. (2013), проведене на моделі дослідження репараційного процесу, показало, що Траумель С впливає на експресію генів факторів росту й білків, які беруть участь у тканинній регенерації в запальному каскаді.

Так, при порівнянні ефективності Траумелю С із типовим представником НПЗП диклофенаком у пацієнтів із тендинопатіями перший показав кращу переносимість і не менш виражений ефект за відсутності побічної дії, характерної для нестероїдних препаратів (Schneider et al., 2011). При епікондиліті відзначалась статистично значуща перевага Траумелю С над НПЗП за показниками інтенсивності болю у стані спокою, розгинальної та обертальної рухливості суглобів. Отже, Траумель С може призначатися для лікування епікондилітів як альтернатива НПЗП. Також препарат ефективний при тупих травмах, ушкодженні м’язів і суглобів різної етіології.

Провідні фахівці виділяють три основні групи показань для призначення препарату:

  • гострі ураження кістково-м’язової системи;
  • ревматичні захворювання м’яких тканин;
  • хронічні дегенеративні ревматичні захворювання.

Доповідач зауважив, що сучасна парадигма механізму запалення дозволяє комплексно підходити до терапії даного синдрому й пришвидшувати відновлення тканин. Нова концепція лікування запалення від компанії Heel, що має назву Genomics Traumeel S, базується на десятках досліджень. Даний підхід переносить акцент із терапії, що інгібує запалення, на терапію розрішення, що сприяє відновленню гомеостазу тканин. Це запобігає хронізації запалення.

Дія препаратів від компанії Heel забезпечує безпосередній вплив на основні пророзрішуючі медіатори: ліпоксини, резольвіни, протектини та марезини, які були відкриті професором Ch. Serhan у 2015 році. Дані медіатори пригнічують у тканинах збільшення концентрації прозапальних цитокінів, стимулюють фагоцитоз нейтрофілів та видалення запального детриту й мікробів. Спікер зазначив, що на відміну від НПЗП, які блокують синтез пророзрішуючого ­простагландину Е2, препарати компанії Heel – Траумель С та Цель Т посилюють синтез пророзрішуючих медіаторів і забезпечують ефективну репарацію клітин.

Масштабне порівняльне дослідження транскриптону після введення ­Траумелю С і диклофенаку на моделі загоєння шкірних ран у мишей із подальшою оцінкою спеціалізованих пророзрішуючих шляхів показало, що Траумель С не пригнічує синтез простагландину Е2, стимулює біо­синтез спеціалізованих пророзрішуючих ліпідних медіаторів, прискорює зменшення концентрації нейтрофілів в уражених тканинах і забезпечує відновлення останніх, тобто сприяє зниженню інтенсивності запалення (Laurent G.S. et al., 2018).

Багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване клінічне дослідження MOZArT (2014), яке вивчало ефективність застосування препаратів Траумель С та Цель Т у лікуванні остеоартрозу колінного суглоба, показало, що ефективність комбінованої терапії порівняно із плацебо досягала 60% у різні періоди спостереження (загалом 99 днів) після трикратного проведення внутрішньосуглобових ін’єкцій: на 1-й, 8-й і 15-й день.

Авторами дослідження було сформовано основні мультимодальні режими дії препаратів компанії Heel:

Модульована запальна відповідь і послаблення болю: препарати Траумель С та Цель Т коригують синтез прозапальних медіаторів; Траумель С послаблює гостре запалення шляхом зниження синтезу ранніх прозапальних медіаторів (фактора некрозу пухлини α та інтерлейкінів 1, 8); Цель Т впливає на метаболічні шляхи цикло­оксигенази 2-го типу й знижує утворення лейкотрієну В4 як фактора запалення та простагландинів, що зменшує больовий синдром та запобігає ангіогенезу хрящової тканини.

Захист і відновлення хрящової тканини: Траумель С і Цель Т уповільнюють процеси руйнування хряща й покращують життєздатність хондроцитів; Траумель С додатково стимулює синтез глікозамінгліканів для покращення міцності хряща, а також прискорює процес загоєння і зменшення набряку.

Отже, численні клінічні дослідження продемонстрували, що одночасне застосування препаратів Траумель С і Цель Т є інноваційною, ефективною та безпечною методикою лікування остеоартрозу та інших уражень кістково-м’язової системи, що супроводжуються сильним або помірним больовим синдромом. Одночасне призначення енерготропних препаратів компанії Heel (Коензим композитум та Убіхінон композитум) дозволяє оптимізувати протизапальну терапію: досягнути клінічно значущого зниження болю та поліпшення функції суглобів із мінімальним ризиком розвитку ускладнень, характерних для застосування НПЗП.

Підготувала Катерина Пашинська

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 4 (51), 2022 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Лікування розладів ковтання у пацієнтів відділення інтенсивної терапії

Дисфагія є поширеним явищем у пацієнтів відділення інтенсивної терапії (ВІТ), але вона часто залишається недостатньо розпізнаною та неконтрольованою, незважаючи на те що пов’язана з небезпечними для життя ускладненнями, тривалим перебуванням у ВІТ та госпіталізацією. Запропонований у статті експертний висновок щодо діагностики й лікування дисфагії розроблений на основі доказових клінічних рекомендацій та думок лікарів-практиків. Автори рекомендують прийняти ці клінічні алгоритми для надання стандартизованої та високоякісної допомоги, яка передбачає своєчасний систематичний скринінг, оцінку та лікування дисфагії в екстубованих пацієнтів і пацієнтів із трахеостомою у ВІТ. ...

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології

Больовий синдром при хронічних ранах є рутинним явищем хірургічної практики. Рана вважається такою, що тривало не загоюється, якщо, незважаючи на відповідну терапію та достатній термін лікування (4-6 міс), відсутні або практично відсутні ознаки загоєння. Неопіоїдні та опіоїдні анальгетики є основними препаратами, що застосовуються для лікування больового синдрому при ранах. На науково-практичній конференції «Міждисциплінарний підхід у лікуванні коморбідних хірургічних пацієнтів», що відбулася наприкінці 2023 року, тему менеджменту хронічної ранової хвороби представив у доповіді «Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології» завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Сергій Іванович Саволюк. Ключові слова: ранова хвороба, трофічна виразка, ВАК-терапія, больовий синдром, нестероїдні протизапальні препарати, Дексалгін®....

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Підтримка статусу вітаміну D та кальцію у пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю: первинна і вторинна профілактика переломів та оптимізація відновних процесів

Актуальність проблеми переломів на сьогодні не залишає сумнівів, зокрема в контексті старіння населення та поширеності остеопорозу. Кальцій та вітамін D, виконуючи ключову роль у формуванні та підтриманні щільності кісткової тканини, є необхідними елементами для успішної профілактики переломів, особливо у вразливих груп населення. Також важливим є достатній рівень кальцію та вітаміну D в організмі для оптимального зрощення переломів і посттравматичної зміни кісток. У цьому контексті велике значення має вибір конкретного комплексу Са + D із позицій ефективності, безпеки та високого комплаєнсу. Ключові слова: остеопороз, крихкість кісток, кальцій, вітамін D, профілактика переломів. ...

16.03.2024 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Центральні венозні катетери: використання та профілактика ускладнень

З установленням центральних венозних катетерів (ЦВК) пов’язані різноманітні ускладнення, включаючи ті, що зумовлені безпосередньо введенням і/або доступом, через який уводиться катетер, а також віддалені (>1 тижня) ускладнення, такі як дисфункція катетера, стеноз або тромбоз центральної вени та розвиток інфекції. Кількість і тяжкість ускладнень зростають зі збільшенням розміру катетера, кількості використовуваних катетерів та часу їх перебування в організмі. У статті наведено огляд сучасних даних щодо ускладнень, пов’язаних із ЦВК, а також стратегії їх профілактики та лікування. Ключові слова: центральний венозний катетер, ускладнення, пункція артерії, пневмоторакс, тромбоз центральної вени, інфекції кровотоку, дисфункція катетера. ...