Селен при захворюваннях щитоподібної залози: знання, необхідні для ендокринологів
У 1990-х роках селен був ідентифікований як компонент ферменту, що активує тиреоїдні гормони. З моменту цього відкриття значення селену для щитоподібної залози (ЩЗ) активно вивчалось. Селен, відомий передусім своїми антиоксидантними властивостями селеноферментів, отримують в основному з м’яса, морепродуктів і злаків. Рівень споживання селену у світі неоднорідний – через відмінності його вмісту в грунті і фактори, що впливають на його біодоступність для рослин. Несприятливі наслідки для здоров’я спостерігалися як при вкрай високому, так і при вкрай низькому рівні споживання селену, з вузьким терапевтичним діапазоном.
Епідеміологічні дослідження пов’язують підвищений ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), хвороби Грейвса і зоба з низьким умістом селену. Клінічні дослідження додаткового призначення селену пацієнтам із хронічним АІТ зазвичай приводили до зниження титру тиреоїдних аутоантитіл без очевидного поліпшення клінічного перебігу захворювання. При хворобі Грейвса додавання селену може сприяти більш швидкій ремісії гіпертиреозу, поліпшенню якості життя та зменшити залучення очей в пацієнтів із легкою формою офтальмопатії. Незважаючи на рекомендації, які поширюються тільки на пацієнтів з офтальмопатією Грейвса, клініцисти широко використовують селен для лікування інших захворювань ЩЗ. Поточні та майбутні клінічні дослідження мають допомогти виявити осіб, які можуть отримати користь від призначення селену, ґрунтуючись, наприклад, на індивідуальному статусі селену або генетичному профілі.
Kristian Hillert Winther, Margaret Philomena Rayman, Steen Joop Bonnema, Laszlo Hegedиs Nature Reviews. Endocrinology 2020 January 30.
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія
11.04.2024
Акушерство/гінекологія
Ендокринологія
Нове дослідження дає впевненість щодо безпечності застосування гормональної терапії після 65 років
Ініціатива жіночого здоров’я – це серія клінічних досліджень, ініційованих Національним інститутом здоров’я США вперше у 1991 році для вирішення основних проблем зі здоров’ям, що спричиняють захворюваність і смертність жінок у постменопаузі. Після їхніх рекомендацій у 2002 році багато жінок відмовилися від прийому гормональної терапії (ГТ), особливо після 65 років, через побоювання підвищеного ризику розвитку різних видів раку та серцево-судинних захворювань. Нове дослідження показує, що ці страхи можуть бути безпідставними, залежно від типу, шляху введення та дози ГТ. Оновлені результати опубліковані в журналі The Menopause Society....
Препарати, відомі як аналоги GLP-1, стають усе більш популярними для лікування діабету та ожиріння, але існують побоювання, що вони можуть підвищити ризик раку щитоподібної залози. Масштабне скандинавське дослідження під керівництвом науковців із Каролінського інституту у Швеції не виявило доказів такого зв’язку. ...
Лікування синдрому обструктивного апное сну (СОАС) за допомогою нервової стимуляції, яке спочатку було схвалено лише для людей з індексом маси тіла (ІМТ) у здоровому діапазоні, нещодавно було поширено на пацієнтів з ІМТ до 40, діапазоном, який зазвичай описується як важке ожиріння. Здоровими вважаються особи із показником ІМТ від 18,5 до 24,9. Розширені критерії прийнятності для лікування надають більшій кількості пацієнтів з апное уві сні доступ до дедалі популярнішої терапії, відомої як стимуляція під’язикового нерва. Однак нове дослідження Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі вказує на те, що ймовірність успішного лікування нервовою стимуляцією значно падає, коли вага пацієнта перевищує нормальний діапазон....