Зниження інтелекту після перенесеної коронавірусної хвороби

23.10.2021

Занепокоєння із приводу можливих когнітивних наслідків COVID‑19 стає все більш обґрунтованим. Адже наразі вже відомо, що симптоми тривалого COVID зберігаються у хронічній фазі, до того ж доступні дані досліджень щодо неврологічних проблем у пацієнтів із тяжким перебігом. Пропонуємо до вашої уваги огляд результатів дослід­жен­ня A. Hampshire et al., метою якого було підтвердити або спростувати гіпотезу про негативний вплив збудника COVID‑19 на інтелект (The Lancet, 2021; 39: 1‑10).

Зростає кількість доказів того, що в осіб із тяжкою формою COVID‑19 симптоми можуть зберігатися і після початкової фази хвороби, зокрема на етапі підгострого процесу та в ранній фазі хронізації. У деяких публікаціях цю форму захворювання ще називають «довготривалий COVID» (Baig, 2020; Callard, Perego, 2021). Багато реконвалесцентів скаржаться на «туман у голові» та психологічні симптоми, для яких характерні: астенічний стан і депресія, проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги, дезорієнтація, труднощі в пошуку потрібних слів (Rogers et al., 2020).

Раніше в низці статей були представлені докази, що у пацієнтів із COVID‑19 можуть розвинутися неврологічні ускладнення (Ellul et al., 2020; Varatharaj et al., 2020). Також в осіб із неврологічними симптомами було виявлено підвищений рівень антинейрональних автоантитіл у спинномозковій рідині, зміни білої речовини мозку, психологічні та психіатричні наслідки на момент виписки (Kremer et al., 2020; Zanin et al., 2020). SARS-CoV‑2 вже виявляли в окремих ділянках головного мозку померлих від COVID‑19, однак не було валідних підтверджень впливу збудника на інтелект (Pezzini et al., 2020).

Матеріали й методи

Дизайн дослід­жен­ня та критерії включення

Британські вчені за допомогою каналу «BBC2» провели анкетоване онлайн-дослід­жен­ня за участю 81 337 осіб щодо їхніх розумових здібностей у період із січня по грудень 2020 р. Тести були оптимізовані для літніх людей і респондентів із легкими когнітивними й руховими порушеннями. Дослід­жен­ня включало дев’ять когнітивних інструментів серії Great British Intelligence Test, що використовують відмінний від тестів на IQ і точніший метод, а також докладну анкету з пунктами, які відображають широкий спектр соціально-демографічних, економічних, професійних та життєвих змінних.

У травні через пандемію COVID‑19 опитувальник було доповнено пунктами, що стосуються прямого й непрямого впливу вірусу, запитаннями про поширені коморбідні стани та 12 пунктами самооцінки настрою, які представляють такі аспекти, як депресія, тривога, безсоння та втома. Особам, які вказали, що підозрювали у себе наявність COVID‑19, було запропоновано додаткові запитання, зокрема про те, чи відчували вони труднощі з диханням, якими були наслідки цього і чи було отримано позитивне підтверд­жен­ня за допомогою біологічного тесту. Особи, молодші за 16 років, не виключалися – ​їм було запропоновано скорочений перелік запитань, що не стосувалися COVID‑19. Таке рішення було прийняте для прискореного схвалення дослід­жен­ня радою з етики.

Також вчені відсіяли вплив на інтелект супутніх анамнестичних факторів (на кшталт статі, віку, професії, країни проживання) за допомогою узагальненої моделі, яка ґрунтувалася на незалежному наборі даних бази GBIT, зібраних у 269 264 осіб.

Дизайн тестів

Тести для оцінювання когнітивної функції (рис. 1), використані у дослід­жен­ні, надані у відкритому доступі за посиланням gbit.cognitron.co.uk. Основне дослід­жен­ня включало дев’ять тестів, котрі є надійними для різних пристроїв і чутливі до параметрів, які цікавили вчених (вік, стать, рівень освіти), а також підходять для літніх осіб і пацієнтів із помірними когнітивними або руховими порушеннями. Важливою особливістю цих інструментів є те, що вони не настільки сильно cкорельовані, щоб можна було оцінювати тільки одну ключову здатність.

Рис. 1. Когнітивні тести, включені до великого британського інструменту для оцінювання інтелекту
Примітки: 1) Перегрупування блоків – ​тест для оцінки здатності розв’язувати просторові задачі. 2) «Лондонський Тауер» – ​перевірка показників просторового планування. 3) Цифровий діапазон – ​тест для оцінювання робочої пам’яті. 4) Тест для оцінювання просторової короткострокової пам’яті. 5) Оцінка просторової зорової уваги. 6) Уявне обертання – ​тест для оцінки здатності просторово маніпулювати об’єктами в уяві. 7) Оцінювання семантичних міркувань. 8) Оцінка здатності окремих осіб давати правильні визначення рідкісних слів. 9) Оцінювання здатності ідентифікувати та розрізняти емоції.
Адаптовано за A. Hampshire et al., 2021

Результати

Результати тестувань осіб, які перенесли COVID‑19, науковці зіставили з показниками здорових людей з урахуванням статі, віку, раси, рівня доходу, освіти тощо. Вибірки у 81 337 осіб було більш ніж достатньо, щоб нівелювати будь-які індивідуальні відмінності за допомогою статистичних методів.

Як результат, дослід­жен­ня виявило значні ознаки погіршення інтелекту через перенесений COVID‑19. Найсерйозніших збитків коронавірус завдав людям, які перехворіли на тяжку форму із залученням штучної вентиляції легень (ШВЛ). Загальний комплексний показник інтелекту знизився на 0,47 стандартного відхилення (СВ), що приблизно відповідає 7 балам при оцінці IQ (рис. 2).

Рис 2. Когнітивні порушення в осіб із підозрою на COVID‑19 і підтвердженим захворюванням
Примітки: A) Ті, хто повідомили про одужання від COVID‑19, показали гірші результати за загальним балом. Масштаб когнітивного дефіциту збільшувався залежно від рівня лікування, отриманого через утруднення дихання. Б) В осіб, які отримували медичну допомогу, масштаб когнітивного дефіциту був вищим за біологічно підтверджених випадків COVID‑19 порівняно з підозрюваними. Планки похибок вказують стандартні похибки середніх значень.
Адаптовано за A. Hampshire et al., 2021

В осіб, які потребували госпіталізації без ШВЛ, рівень інтелекту знизився на 0,26 СВ. Респонденти, що перехворіли у себе вдома на легку форму COVID‑19, втратили в середньому 0,23 СВ. Для порівняння: інсульт призводить до погіршення інтелекту в середньому на 0,24 СВ.

Найбільших втрат коронавірус завдає здатностям до абстрактних логічних міркувань, планування і концентрації уваги. На додачу, відчутно погіршується вміння працювати із плоскими і тривимірними об’єктами.

Дослідники також вивчали можливий зв’язок між когнітивними порушеннями і часом, який минув із моменту захворювання. Вони проаналізували підгрупу осіб, які проходили тестування в різний час після виявлення перших симптомів COVID‑19 – ​від декількох тижнів до дев’яти місяців. Жодної закономірності виявлено не було. ​Це свідчить про те, що інтелект, який постраждав від коронавірусу, найімовірніше, не відновлюється з часом.

Висновки

Автори дослід­жен­ня наполягають на ретельнішому вив­ченні зниження інтелекту на тлі перенесеного COVID‑19. На їхню думку, за допомогою МРТ та інших методів необхідно надійно перевіряти дані щодо структурних змін у головному мозку, енцефалопатії, дрібних мозкових крововиливів, серйозних психологічних і психіатричних симптомів після одужання від COVID‑19.

Підготував Денис Соколовський

Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 3 (58) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

28.11.2021 Неврологія Мистецтво використання антикоагулянтів після гострого інсульту

Проблема гострого мозкового інсульту (ГМІ) в Україні є одним з основних тягарів у системі охорони здоров’я, яка щороку завдає значних збитків у соціальній та економічній сферах. Ризик розвитку ГМІ в людини протягом життя в Україні – ​один з найвищих і становить 32%, тоді як середній показник у світі складає 25%. Згідно з оцінками Глобального тягаря хвороб (Global Burden of Disease, 2019), в Україні зареєстровано 127,5 тис. інсультів, з яких 88 тис. – ​ішемічні, 94 тис. летальних випадків унаслідок захворювання (≈13% від загального показника смертності в Україні), 1,85 млн втрачених років життя через смерть або інвалідність. ...

28.11.2021 Неврологія Біологічні ритми, афективні розлади та COVID-19: можливості патогенетичної фармакотерапії

Питання фізіології та патофізіології біологічних ритмів, аналізу їхньої ролі в патогенезі різноманітних захворювань (як і значення хронобіології та хрономедицини загалом) є сьогодні одними з найактуальніших у клінічній практиці для лікарів усіх спеціальностей – ​від неврологів і ендокринологів до сімейних лікарів. Це пояснюється тим, що дослідження механізмів циклічності процесів життєдіяльності організму від молекулярного до системного рівнів дозволили наблизитися до розуміння можливостей їхньої спрямованої фармакологічної регуляції при різних формах патології, пов’язаних насамперед із порушеннями функцій центральної нервової системи (ЦНС)....

28.11.2021 Неврологія Нобелівська премія за відкриття рецепторів TRPV та медичні перспективи похідних гострого перцю

4 жовтня стало відомо, хто отримає Нобелівську премію з фізіології та медицини – ​2021. Нобелівський комітет ухвалив рішення про нагородження фізіолога Девіда Джуліуса з Каліфорнійського університету (США) та невролога Ардема Патапутяна з Центру дослідження Скриппса в Ла Джоллі, Каліфорнія, за відкриття рецепторів температури та дотику. Дослідження в цьому напрямі велися ще в 1990-х роках, і ось для науковців настала мить заслуженої слави [1, 2]....

28.11.2021 Неврологія Алгоритм знеболення при гострому та хронічному болю

Біль – це проблема, з якою стикається багато людей, тому завжди актуальним є питання наявності доказових засобів, які зможуть забезпечити знеболення при гострому болю та больовому синдромі....