Реальные возможности современных сахароснижающих препаратов в достижении целей лечения сахарного диабета 2 типа
Основу лечения пациентов с сахарным диабетом (СД) 2 типа составляют пероральные сахароснижающие средства. Каким из них и в каких ситуациях следует отдавать предпочтение? Какими преимуществами и недостатками обладают наиболее широко назначаемые в настоящее время препараты и представители новых классов сахароснижающих средств? С этими вопросами мы обратились к ведущему диабетологу Украины, члену-корреспонденту НАМН Украины, заведующему кафедрой диабетологии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика, доктору медицинских наук, профессору Борису Никитичу Маньковскому.
Какие цели лечения СД 2 типа считаются сегодня приоритетными?
– Основной целью лечения СД, особенно 2 типа, является не столько устранение симптомов заболевания (которых, к слову, при данной патологии может и не быть), сколько эффективное снижение гликемии и предупреждение осложнений СД.
Давно установлено, что в случае декомпенсации диабета развиваются хронические осложнения – микрососудистые (ретинопатия, нефропатия, нейропатия) и макрососудистые (атеросклеротическое поражение коронарных, церебральных и периферических артерий). При наличии у пациента перечисленных диабетических осложнений основной целью лечения становится предупреждение их дальнейшего прогрессирования./p>
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Основою лікування осіб з явним гіпотиреозом і деяких пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом є довічна замісна гормональна терапія (ЗГТ) левотироксином (LT4) в адекватних дозах [1, 2]. Звичайна добова доза LT4 залежно від індивідуальних обставин варіює від 12,5 до 150 мг. Більшості пацієнтів літнього віку, із супутніми захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) та інших органів і систем (особливо серцево-судинної), а також особам із низькою масою тіла необхідно стартувати з низьких доз LT4, наприклад 25-50 мг. В огляді проаналізовано практичні аспекти терапії LT4 залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у пацієнтів із гіпотиреозом, особливо в разі необхідності застосування нижчих доз. Акцент зроблено на важливості точного і ретельного підбору початкової дози, подальшого титрування та врахування різних перешкод на шляху до побудови відповідної схеми лікування. ...
21-22 березня 2024 року на базі ДУ «Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» в режимі онлайн відбулася конференція «Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології» (ХХІІІ Данилевські читання). Слухачі мали можливість ознайомитися із сучасними досягненнями в ендокринології і новими тенденціями в лікуванні найпоширеніших ендокринних захворювань. Професор кафедри сімейної медицини з курсом дерматовенерології Сумського державного університету МОН України, кандидат медичних наук Оксана Костянтинівна Меліховець розповіла про нові можливості в стратегії зниження ризику прогресування атеросклерозу (АС) у хворих на цукровий діабет (ЦД). ...
Тиреоїдит Хашимото (ТХ), який ще називають хронічним аутоімунним, або лімфоцитарним, тиреоїдитом, є найчастішою причиною гіпотиреозу в регіонах із достатнім умістом йоду [1]. На цю патологію страждають приблизно 160 млн людей в усьому світі, причому жінки у 4-10 разів уразливіші за чоловіків [1, 2]. ТХ характеризується хронічним запаленням щитоподібної залози (ЩЗ), підвищенням рівнів антитіл до антигенів ЩЗ і типовою ультразвуковою картиною [1]. З моменту виникнення гіпотиреозу та пожиттєво пацієнтам рекомендована замісна терапія гормонами (ЗТГЩЗ) [3]. Метою цього дослідження було проведення оновленого систематичного огляду та метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень ефективності добавок селену при ТХ, з акцентом на функції ЩЗ, рівнях антитіл проти ЩЗ, імунних маркерів та безпеці застосування. ...
Цукровий діабет (ЦД) – це група розладів метаболізму вуглеводів, коли глюкоза недостатньо використовується як джерело енергії та утворюється у надлишковому рівні через невідповідний глюконеогенез і глікогеноліз, що призводить до виникнення гіперглікемії [1]. Діагноз ЦД встановлюють у разі підвищення рівня глюкози в плазмі венозної крові або рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c). Діабет умовно поділяють на декілька клінічних груп, наприклад ЦД 1 чи 2 типу, гестаційний ЦД (ГЦД) та інші специфічні типи, які виникають від інших причин (наприклад, при генетичних розладах, розладах екзокринної функції підшлункової залози чи внаслідок впливу медикаментів) [2]. ...