Практичні аспекти раціональної антибактеріальної терапії в урології

Стаття у форматі PDF

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) у всьому світі посідають провідне місце серед інфекційних захворювань дорослого населення. Поряд із тим серед фахівців зростає занепокоєння щодо триваючого зростання стійкості бактерій до більшості антибіотиків. Експерти провідних міжнародних товариств наголошують на необхідності розсудливого і виваженого призначення антимікробних препаратів. Про основні принципи раціональної антибіотикотерапії в урології, зокрема при проведенні діагностичних і хірургічних втручань, ми попросили розповісти завідувача відділу відновної урології та новітніх технологій ДУ «Інститут урології ім. акад. О.Ф. Возіанова НАМН України», доктора медичних наук, професора В’ячеслава Миколайовича Григоренка.

Раціональна (від латинського «ratio», що перекладається як «розумна», тобто «правильна») антибіотикотерапія основними завданнями в урології ставить ліквідацію або зменшення запального процесу в тканині нир­ки та сечових шляхах. При виборі конкретного лікарського засобу слід керуватися насамперед інформацією про збудник інфекційного процесу та спектр дії призначуваного антимікробного препарату.

Основою успішного лікування є дотримання загальних принципів антибіотикотерапії:

• виділення та ідентифікація збудників;
• вибір для лікування найбільш активного й найменш токсичного препарату;
• визначення оптимальних шляхів та доз уведення антибіотика;
• своєчасний початок й оптимальна тривалість курсу лікування;
• розуміння характеру та частоти можливих побічних реакцій, пов’язаних із призначуваними препаратами;
• комбінування антибактеріальних лікарських засобів із метою посилення їх ефекту, покращення фармакокінетики та зниження частоти побічних реакцій.

Відповідно до сучасних рекомендацій, одним із препаратів першої лінії терапії неускладнених інфекцій нижніх сечових шляхів є фосфоміцину трометамол (Європейська асоціація урології – EAU, 2023). Фосфоміцин належить до групи фосфонатів (похідні фосфонової кислоти) і відзначається бактерицидним характером дії, в основі якого лежить порушення синтезу клітинної мембрани бактерій. Фосфоміцин має широкий спектр антибактеріальної активності й ефективний щодо найбільш поширених збудників ІСШ. Препарат активний відносно Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa та Enterococcus faecalis, навіть якщо вони стійкі до інших антибактеріальних препаратів.

Фосфоміцину трометамол застосовується ентерально, що дозволяє досягти високих концентрацій антибіотика в нирках, сечовому міхурі та передміхуровій залозі (ПЗ). Харак­терною особливістю препарату є наявність анти­адгезивних властивостей, що перешкоджає фіксації бактерій на клітинах уроепітелію і, таким чином, запобігає створенню умов для хронізації процесу. Препарат виводиться в незміненому вигляді із сечею. Безумовною перевагою фосфоміцину є те, що його можна призначати вагітним.

Фосфоміцину трометамол показаний для лікування гострих неускладнених інфекцій нижніх сечовивідних шляхів, спричинених чутливими до фосфоміцину мікроорганізмами, у чоловіків, дівчат віком від 12 років і жінок. Препарат застосовують профілактично під час діагностичних процедур і хірургічних втручань у дорослих пацієнтів. До найчастіших побічних реакцій при одноразовому прийомі фосфоміцину трометамолу належать порушення роботи шлунково-кишкового тракту (ШКТ), в основному діарея. Ці явища зазвичай нетривалі й минають самостійно. Одночасний прийом із метоклопрамідом та іншими препаратами, які підвищують мото­рику ШКТ, знижує всмоктування фосфоміцину, що призводить до зменшення його концентрації у плазмі та сечі.

З метою профілактики інфікування сечо­вивідних шляхів при хірургічному втручанні, трансуретральних діагностичних дослідженнях фосфоміцину трометамол (на прикладі препарату Урофосцин^® виробництва АТ «Київмедпрепарат», фармацевтична корпорація «Артеріум», лідер^* роздрібного ринку антибактеріальних препаратів) призначають за наступною схемою:

• перша доза 3 г – за 3 год до втручання;
• друга доза 3 г – через 24 год після втручання.

Одним із таких досліджень є біопсія ПЗ, яку проводять за підозри на рак ПЗ. Найбільш часто застосовуваний доступ для проведення біо­псії ПЗ – трансректальний – характеризується більш високим ризиком розвитку постбіопсійних інфекційних ускладнень порівняно з транс­перинеальним, тому наразі рекомендовано віддавати перевагу останньому. Важливим аспектом профілактики ІСШ також є дезінфекція промежини при трансперинеальному доступі або зрошення прямої кишки повідон-­йодом – при транс­ректальному.

За умови дотримання стратегії обмеження призначень фторхінолонів вибір препарату для антибіотикопрофілактики при біопсії ПЗ проводиться за одним із наступних варіантів:

• цільова профілактика (на основі результатів дослідження ректального мазка або посіву кала);
• посилена профілактика (два або більше антибіотиків різних класів);
• призначення альтернативного антибіотика (фосфоміцину трометамол, або цефало­спорин, або аміноглікозид).

Важливою перевагою застосування фосфоміцину для запобігання постбіопсійним інфекційним ускладненням є те, що він проявляє активність по відношенню як до флори кишечника, так і до сечовивідної системи. Таким чином, одночасно досягається необхідний ефект як щодо ерадикації збудників, так і щодо профілактики можливих ускладнень та розвитку інфекційно-­запальних процесів як наслідку проведеної процедури.

*База даних Pharmxplorer, ТОВ «Проксіма Рісерч», 2009-2024.

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 1 (32), 2024 р.