Ефективна корекція мукоциліарного кліренсу

Стаття у форматі PDF

Мукоциліарний кліренс – це природний процес очищення дихальних шляхів. У клінічній практиці важливо розуміти механізми порушення мукорегуляції, унаслідок яких страждає захист слизової оболонки органів дихання від зовнішніх впливів, включаючи інфекції. У таких ситуаціях визначальними для корекції мукоциліарного кліренсу є фармакологічна дія та ретельний вибір секретолітичних засобів. У жовтні відбулася науково-практична конференція оториноларингологів України «Сучасні технології діагностики та лікування в оториноларингології», присвячена 30-річчю з дня заснування Національної академії медичних наук України. Захід проводився з метою оприлюднення й апробації результатів наукової діяльності, висвітлення практичних та теоретичних питань сучасної оториноларингології. Завідувач кафедри оториноларингології з офтальмологією Полтавського державного медичного університету, кандидат медичних наук Михайло Іванович Безега мав слово з доповіддю «Мукоциліарний кліренс: зупинити легко, запустити важко. Рішення складається з двох слів».

Мукоциліарний транспорт – ​основна складова системи місцевого захисту, що забезпечує необхідний потенціал для бар’єрної та імунної функцій дихальної системи. За його допомогою здійснюється санація респіраторних відділів. Слизова оболонка дихальних шляхів укрита двома шарами секрету (внутрішнього – ​рідкого золю і поверхневого – ​густого гелю). Війки дихальних шляхів рухаються із частотою 10-20 Гц для виведення слизу з респіраторних відділів, при цьому вони б’ють як координовані метахрональні хвилі, а частота цих ударів визначається певними фізіологічними регуляторами.

Мукоциліарний кліренс забезпечує транспортування слизу з чужорідними чинниками (інфекції, алергени, токсини, пил) з верхніх ділянок дихальних шляхів у нижчерозташовані.

Для ефективного мукоциліарного кліренсу необхідна належна циліарна функція. Її погіршення спричиняє неможливість забезпечити необхідний дренаж дихальних шляхів. Клінічними проявами порушення мукоциліарного кліренсу при інфекціях, алергії та інших патологічних станах є постійне відчуття затікання слизу в задніх відділах носа, кашель, наявність в’язкого слизового мокротиння, бронхіальна обструкція, задишка.

Ефективний засіб для відновлення мукоциліарного кліренсу, усунення симптомів респіраторних захворювань – ​препарат ELOM‑080 (Респеро Миртол / Респеро Миртол форте). Це стандартизований продукт рослинного походження, активною речовиною якого є дистильований бленд 4 ректифікованих ефірних олій: евкаліптової, лимонної, апельсинової, миртової. Терапевтична дія препарату обумовлена монотерпенами (d-лімонен, 1,8-цинеол, альфа-пінен).

Завдяки секретолітичним і секретомоторним властивостям препарату Респеро Міртол при його використанні поліпшується прохідність дихальних шляхів, покращується мукоциліарний транспорт, зменшується вираженість клінічних ознак риносинуситу.

Респеро Миртол – ​повноцінний лікарський засіб (на відміну від більшості фітопрепаратів); широко застосовується в багатьох країнах, оскільки пройшов усі фази клінічних ­випробувань, має доведену ефективність і високий рівень безпеки.

У 2016 році проведено дослідження впливу препарату миртол на мукоциліарний кліренс. Мета – ​використання in vitro моделі клітин назального епітелію для вивчення ефекту препарату миртол, стандартизованого на диференціацію війкових та келихоподібних клітин . Маркери епітеліальних клітин ­(МUС5АС, β-тубулін типу IV, Forkhead box protein J1 (Foxj1) та СР110) виявляли за допомогою екстракції РНК методом імунофлуоресценції та кількісної ПЛР у реальному часі. Також оцінювали виділення слизу у верхівкових змивах і виконували відеоаналіз частоти биття війок. Епітеліальні клітини збирали 42 дні з культури назальних епітеліальних стовбурових / прогеніторних клітин людини (hNESPC), отриманої з біопсії слизової оболонки нижньої носової раковини. ­Миртол 0,1% наносили на культуральну систему ALI у 2 різні моменти часу (день 0 і 35) на клітини-попередники та диференційовані клітини. Частоту биття війок (CBF), супернатантну рідину, маркери миготливих та келихоподібних клітин оцінювали після короткострокового (7 днів) і тривалого (42 дні) лікування.

Результати: за тривалого лікування миртолом спостерігалося збільшення площі війок (β-тубулін IV типу (+) у 1,53 раза; p=0,031) та маркерів, пов’язаних із циліогенезом (Foxj1 та CP110), без змін у CBF порівняно з контролем. Окрім того, в групі короткочасного лікування миртолом спостерігалася вища секреція муцину порівняно з контролем. Отже, за допомогою клітинних і молекулярних механізмів це дослідження демонструє, що стандартизований миртол посилює вироблення слизу келихоподібними клітинами в короткостроковій перспективі, а також сприяє диференціації миготливих клітин у довгостроковій перспективі. Було показано, що стандартизований миртол є ефективним у боротьбі з назальними симптомами риносинуситу шляхом стимулювання мукоциліарного кліренсу (Li Y.Y, Liu J., Li C. W. et al., 2016).

Інше дослідження було присвячено оцінці фармакологічних ефектів дистиляту ректифікованих ефірних олій евкаліпта, солодкого апельсина, мирта, лимона, стандартизованих на первинних культурах епітелію верхніх дихальних шляхів людини, зокрема, щодо транспорту ­електролітів, частоти скорочень вій (CBF), гідратації поверхневої рідини дихальних шляхів (ASL) та швидкості транспорту слизу. Для цього добре диференційовані первинні епітеліальні культури носових пазух людини, вирощені на межі розділу повітря – ​рідина, обробляли на апікальній або базолатеральній поверхні різними концентраціями дистиляту ректифікованих ефірних олій. Зміни CBF визначали з використанням системи відеоаналізу Sissons-Ammons, а зміни потоку хлоридів – ​із застосуванням флуоресцентного барвника 6-метокси-N-(3-сульфопропіл) хінолінію. Гідратацію ASL кількісно визначали з використанням техаського червоного декстрану, а швидкість мукоциліарного транспорту вимірювали із застосуванням флуоресцентних мікросфер та уповільненої фотографії. При нанесенні на базолатеральну поверхню дистилят ректифікованих ефірних олій дозозалежно стандартизував відтік активованих хлоридів і биття вій, збільшуючи висоту ASL, прискорюючи швидкість мукоциліарного транспорту. Допоміжне апікальне застосування дистиляту стандартизованих ректифікованих ефірних олій чинило мінімальний вплив на CBF. Усі значення для препарату в концентрації 0,5%, внесеного базолатерально, були значно вищими порівняно із плацебо. Для препарату в концентрації 0,1%, внесеного базолатерально, тільки значення для часових точок від 15 до 120 хв були значно вищими порівняно із плацебо (рис. 1).

Рис. 1. Базолатеральне застосування препарату Респеро Миртол (порівняно з апікальним) до добре диференційованих синоназальних культур клітин людини на межі повітря та рідини (n=4 культури ALI від різних пацієнтів відповідно до концентрації)

Отже, базолатеральне застосування дистиляту стандартизованих ректифікованих ефірних олій стимулює як відтік хлоридів, так і частоту биття війок, що зумовлює синергетичний ефект, а це різко збільшує швидкість мукоциліарного транспорту. Ці дані in vitro підтверджують клінічну ефективність цього фітопрепарату при запальних захворюваннях дихальних шляхів (Lai Y., M.D., Dilidaer D. et al., 2014).

Також проведено ще одне випробування впливу миртолу на мукоциліарний кліренс, до якого залучили 4 здорових добровольців та 1 добровольця із синусотомією в минулому. Сцинтиграфію проводили до призначення миртолу (капсули по 300 мг 3 р/день) та через 4 дні лікування. Період напіввиведення радіоактивного матеріалу з гайморової пазухи був первинним оцінювальним параметром. Радіомаркована сірка вводилася в синус методом пункції максималярного синуса під нижньою носовою раковиною. Дослідження з використанням сцинтиграфії показало чітке збільшення швидкості мукоциліарного транспорту в гайморових пазухах після застосування миртолу через збільшення радіоактивності на тампоні.

У порівняльному дослідженні за участю 33 пацієнтів із гострим синуситом віком від 12 до 76 років оцінювалася ефективність миртолу, амброксолу та плацебо. Порівнювали результат рентгенографії, гнійні виділення, суб’єктивний стан здоров’я пацієнта та секретолітичну дію лікарських засобів. Пацієнти в кожній групі протягом 10 днів отримували лікування ­протинабряковими назальними краплями в таких щоденних дозах: миртол – ​4 р/добу по 1 капсулі по 300 мг щодня, амброксол – ​3 р/добу по 1 таб­летці по 30 мг щодня та плацебо – ​4 р/добу по 1 капсулі щодня. Одночасно застосовували протинабрякові назальні краплі. Після ­проведеного лікування спостерігалося чітке зменшення болю в ділянці трійчастого нерва в більшої частини пацієнтів, які отримували миртол, при цьому в більшості хворих цієї групи виявили поліпшення результатів рентгенологічного обстеження порівняно із плацебо (рис. 2).

Рис. 2. Оцінка ефективності миртолу та плацебо

Висновки

Препарат Респеро Миртол чинить вплив на частоту биття війок миготливого епітелію (CBF), підвищену секрецію слизу (що посилює мукоциліарний кліренс), мікроорганізми дихальних шляхів, активні форми кисню тканин дихальних шляхів (антиоксидантна дія), запалення дихальних шляхів. Клінічні дослідження демонструють високу ефективність і безпеку застосування цього препарату.

Підготував Олександр Соловйов

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 22 (559), 2023 р