0 %

Менеджмент алергічного риніту: сучасні принципи

22.06.2018

Стаття у форматі PDF

Доказова медицина стала невід’ємною частиною сучасної системи охорони здоров’я. На щастя, Україна не є винятком. Сьогодні можна говорити про адаптацію європейських та створення власних клінічних настанов та рекомендацій, заснованих на доказах. Оториноларингологія є напрямом, де процес створення, публікації та презентації нових документів відбувається доволі швидко. Так, зовсім нещодавно світ побачила нова клінічна настанова «Алергічний риніт», рекомендована для впровадження в Україні розширеною нарадою державних експертів від 30.11.2017 р., затверджена на розширеній нараді державних експертів відповідно до наказу МОЗ України від 29.12.2016 р. № 1422 та наказу МОЗ України від 21.03.2017 р. № 302. Спробуємо розібратися в основних позиціях документа.

Загальні відомості

Алергічний риніт (АР) є одним з найбільш поширених в усьому світі захворювань, що зазвичай залишається протягом усього життя.

Поширеність АР, заявленого самими пацієнтами, оцінюється приблизно від 2 до 25% у дітей та від 1 до понад 40% у дорослих. Поширеність підтвердженого АР у дорослих в Європі коливалася від 17 до 28,5% (Pawankar  R.  et al., 2011; Mims J., 2014). Нещодавно проведені дослідження свідчать про те, що поширеність АР зросла, зокрема в країнах із низьким початковим рівнем розповсюдження цього захворювання. Наразі кожний п’ятий житель України страждає від проявів алергії. Класичними симптомами АР є свербіж у носі, чихання, нежить і закладеність носа. Часто також на АР вказують очні симптоми; алергічний ринокон’юнктивіт спричиняє свербіж і почервоніння очей і сльозотечу. Іншими симптомами є свербіж піднебіння, постназальне затікання і кашель.

АР також часто пов’язується з астмою, від якої страждають від 15 до 38% пацієнтів, хворих на АР, а назальні симптоми спостерігаються у 6-85% пацієнтів, хворих на астму. Крім того, АР є чинником ризику розвитку астми, а неконтрольований перебіг АР негативно впливає на її лікування.

Класифікація АР відповідно до МКХ-10 (International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problem, 2011)

J30. Вазомоторний та  алергічний риніт.
J30.0 Вазомоторний риніт.
J30.1 АР, спричинений пилком:

  • Алергія неуточнена, спричинена пилком.
  • Сінна лихоманка.
  • Поліноз.

J30.2. Інші сезонні АР.
J30.8 Інший АР.

  • Цілорічний АР.

J30.9 Алергічний риніт неуточнений.


 

AР та якість життя

  • АР суттєво знижує когнітивні функції (пам’ять, увагу, процеси мислення).
  • 70% пацієнтів зазначають негативний вплив хвороби на професійну та навчальну діяльність.
  • АР порушує сон та знижує повсякденну й фізичну активність.
  • АР асоційований із розвитком низки захворювань, на перший погляд не пов’язаних з алергією (Wallase et al., 2008). Особливого значення це набуває у разі несвоєчасної діагностики та/або неадекватного лікування АР.

Діагноз АР

Клінічний діагноз ґрунтується на клінічних даних, анамнезі, а також на позитивній реакції при проведенні внутрішньошкірної проби (прик-тест) або виявленні антитіл sIgE до алергенів у сироватці крові (Myn Y., 2010; Scheich J., Kaliner M., 2016 ). Назальні прояви АР: порушення носового дихання, набряк та блідість слизових оболонок носової порожнини, наявність переважно слизових виділень, можлива гіпертрофія носових раковин та/або поліпозне розростання. Прояви АР з боку вуха: ретракція та порушення гнучкості барабанної перетинки. У ротоглотці спостерігається гіперплазія лімфоїдної тканини на задній стінці (гіперплазія бокових валиків), гіпертрофія мигдаликів, порушення прикусу та високе, готичне, піднебіння (у дітей). Очні симптоми АР: ін’єкція та набряк кон’юнктиви, надмірна сльозотеча, складки Денні  – Моргана та темні кола під очима. 

Лікування АР

  • Уникнення алергену. Тригерами для АР можуть бути алергени п’яти основних категорій: пилку, цвілі, кліщів домашнього пилу, тварин та комах. Також сьогодні рекомендується максимально уникати контакту з тютюновим димом, який може бути тригером симптомів АР.
  • Рекомендовано впроваджувати ступеневу терапію АР. 
  • Важливу роль у лікуванні АР будь-якої тяжкості відіграють антигістамінні препарати (АГП) (Н1-блокатори)

Вибір АГП для усунення симптомів АР

Безумовно, йдеться в першу чергу про АГП другого покоління, які мають адекватний потребам сучасної людини перелік побічних реакцій, що виключає снодійну та седативну дію. Сучасні рекомендації (EAACI, GA2LEN, EDF, WAO та ARIA) пропонують в якості лікарських засобів першої лінії для лікування симптомів алергії саме АГП, точніше – ​неседативні АГП другого покоління. Але й обираючи засіб останнього покоління, варто зважити всі «за» та «проти», адже не всі АГП другого покоління однаково ефективні й безпечні.

! Властивостями ідеального АГП є здатність пригнічувати ефекти гістаміну, широкий спектр протиалергійної активності та наявність протизапального дії.

Еріус® (оригінальний дезлоратадин) демонструє всі ці властивості. Оскільки дезлоратадин є первинним активним метаболітом лоратадину, деякі автори навіть відносять дезлоратадин до третього покоління АГП – ​активних метаболітів раніше існуючих препаратів.

Еріус® селективно блокує Н1-гістамінові рецептори, при цьому не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, відповідно, не викликає седації і не впливає на когнітивні та психомоторні функції. Протиалергічні властивості Еріусу опосередковані блокуванням вивільнення медіаторів запалення опасистими клітинами, а протизапальна дія – ​пригніченням продукції прозапальних хемокінів і цитокінів, зменшенням експресії молекул адгезії, а також перешкоджанням хемотаксису і накопиченню еозинофілів у вогнищі запалення.

При пероральному прийомі дезлоратадин швидко абсорбується, на його біодоступність не впливає вживання їжі. Період напіввиведення Еріусу становить 27 год, що робить режим прийому препарату максимально необтяжливим для пацієнта – ​1  р/добу. Тривале застосування препарату Еріус® не викликає тахіфілаксії й загалом добре переноситься. 

Еріус® – швидкодіючий антигістамінний препарат, що найчастіше призначається українськими лікарями. Його популярність зумовлена тим, що він має найбільш виражену дію на симптоми алергії. У низці досліджень доведено здатність Еріусу впливати на симптоми алергічних захворювань уже після прийому першої дози. Як оригінальний препарат дезлоратадину, Еріус® має найбільшу доказову базу та найвищу ефективність серед антигістамінних препаратів, яка доведена відповідно до вимог доказової медицини.

Підготувала Олена Риженко

Тематичний номер «Пульмонологія, Алергологія, Риноларингологія» № 2 (43), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

22.04.2019 Алергія та імунологія Локальний алергічний риніт як окремий фенотип захворювання: клініка, діагностика, лікування

Останніми роками істотно змінилися сформовані раніше уявлення про значущість проблеми риніту серед різних груп пацієнтів, а також підходи до його класифікації, діагностики, лікування, профілактики та прогнозу [1, 6, 10, 11]....

22.04.2019 Алергія та імунологія Алергічний риніт у практиці сімейного лікаря: тактика фармакотерапії

Згідно із сучасним визначенням, алергічний риніт (АР) є атопічним захворюванням, що характеризується такими симптомами, як закладеність носа, прозорі виділення з носа, чхання та назальне свербіння. Окрім назальних симптомів, пацієнти з нелікованим АР можуть також мати алергічний кон’юнктивіт, синдром постназального затікання слизу, непродуктивний кашель, дисфункцію євстахієвих труб і супутній хронічний риносинусит (ХРС)....

22.04.2019 Алергія та імунологія Американський досвід: що нового для України?

Майже рік тому з поїздки до Америки за програмою, що спонсорується Фондом імені Фулбрайта в Україні, повернулася завідувач лабораторії вивчення алергенних факторів довкілля Вінницького національного медичного університету, професор кафедри фармації, доктор біологічних наук Вікторія Родінкова. Вона знана серед алергологів України дослідженнями в аеробіології, які допомагають контролювати спектр сезонних алергенів у повітрі....

22.04.2019 Алергія та імунологія Комплексная терапия аллергического ринита

Аллергический ринит (АР) относится к широко распространенным заболеваниям [1, 3]. За последние десятилетия во всех экономически развитых государствах отмечено увеличение числа больных АР. По данным эпидемиологических исследований, распространенность АР составляет от 1 до 40%. В большинстве европейских стран 10-25% населения страдают АР [7, 10, 11]....