У хворих на рак шийки матки парекоксиб ефективно зменшує післяопераційні біль та імуносупресію
Рак шийки матки – друге за поширеністю злоякісне новоутворення жіночих статевих шляхів, захворюваність на яке зростає з віком. Пацієнтам з онкологічними захворюваннями властиві слабкі можливості імунологічного нагляду та різні імунологічні відхилення, зокрема порушення клітинно-опосередкованого імунітету (CD4+, Т-хелпери – Тh), диcрегуляція цитокінів у периферичній крові та відсутність дендритних клітин на тканинному рівні. Порушення стану імунної системи додатково посилюється внаслідок хірургічного стресу, анестезії та післяопераційного болю. Імунна дисфункція у післяопераційний період є важливою проблемою у пацієнтів зі злоякісними пухлинами, оскільки це впливає на частоту інфекційних ускладнень, ріст дисемінованих пухлинних клітин і клінічні наслідки. Тому критично важливо скоригувати індуковану хірургічним втручанням імуносупресію та відновити імунну функцію після операції у хворих з онкологічною патологією.
Існують вагомі докази того, що ефективна аналгезія здатна зменшити імуносупресію, зумовлену оперативним втручанням, підвищити стійкість до метастазування та поліпшити клінічні результати. Нестероїдні протизапальні препарати застосовують для усунення болю; вони діють шляхом інгібування ферменту циклооксигенази (ЦОГ), що відповідає за вивільнення медіаторів запалення. Парекоксиб – перший селективний інгібітор ЦОГ-2, доступний в ін’єкційній формі. Препарат здатний ефективно та швидко проходити гематоенцефалічний бар’єр і забезпечувати вироблення периферичних та центральних антигіпералгетиків, а також має імунорегуляторні властивості.
Метою цього дослідження було оцінити рівень експресії мРНК і білків Th1, Th2, Th17 та Treg-цитокінів у периферичній крові хворих на рак шийки матки після лапароскопічного оперативного втручання, вивчити вплив парекоксибу на імунний статус у післяопераційному періоді.
У подвійному сліпому рандомізованому контрольованому дослідженні взяли участь 80 хворих (вік 18-65 років) на рак шийки матки стадії ІВ та ІІА із соматичним статусом I-III за класифікацією Американського товариства анестезіологів (ASA), яким проводили лапароскопічну радикальну гістеректомію.
Пацієнток було рандомізовано на 2 групи. Пацієнтки 1-ї групи отримували парекоксиб (n=40, 40 мг; Династат) за 30 хв до операції з подальшим уведенням через кожні 12 год протягом 60 год після операції. Хворі контрольної групи отримували ізотонічний розчин натрію хлориду 2 мл внутрішньовенно як плацебо з такою самою періодичністю. За необхідності для купірування післяопераційного болю призначали трамадол внутрішньовенно (100 мг).
У цьому дослідженні виявлено дисбаланс рівня mRNA, білків Th1, Th2, Th17 і Treg-цитокінів у периферичній крові хворих на рак шийки матки після лапароскопічної операції зі зменшенням продукції інтерлейкіну (IL)-2, IL‑17, інтерферону-γ (IFN-γ) та підвищенням рівня експресії IL‑4, IL‑10 і трансформувального фактора росту-β (TGF-β). Періопераційне застосування парекоксибу помітно підвищувало експресію IL‑2, IL‑17 та IFN-γ і пригнічувало утворення IL‑4, IL‑10 і TGF-β, що сприяє відновленню балансу Th1-, Th2-, Th17- та Treg-цитокінів і зменшенню імуносупресії у післяопераційний період (рис.). За результатами цього дослідження періопераційне введення парекоксибу забезпечувало виражений аналгетичний ефект і сприяло зниженню інтенсивності болю за візуально-аналоговою шкалою та зниженню частоти його виникнення. Таким чином, у пацієнток з раком шийки матки парекоксиб, крім післяопераційного знеболювання, може впливати на індуковану хірургічним втручанням імуносупресію шляхом збалансування експресії Th1-, Th2-, Th17- та Treg-цитокінів після лапароскопії.
Біль у ранній післяопераційний період – найпоширеніша скарга у хворих після гінекологічної лапароскопії. Ця багатофакторна і складна проблема включає компоненти вісцерального, парієтального та плечового болю з різними механізмами розвитку. За даними систематичних оглядів, інгібітори ЦОГ‑2 є ефективними у лікуванні гострого післяопераційного болю. У цьому дослідженні пацієнтки відзначали слабкий або помірний біль протягом 72 год післяопераційного спостереження, а частота виникнення вісцерального, парієтального та плечового болю становила 58,3, 65,3 і 25,0% відповідно. Застосування парекоксибу по 40 мг через кожні 12 год зменшує вираженість і частоту виникнення післяопераційного болю, а також потребу у введенні аналгетиків. Дані цих спостережень відповідають результатам інших досліджень, у яких було встановлено, що використання 40 мг парекоксибу 2 рази на день зменшує вираженість болю після лапароскопічного втручання, частоту вісцерального та плечового болю, а також зменшує потребу в аналгетиках після лапароскопічної операції в пацієнток гінекологічного профілю.
На відміну від традиційно застосовуваних опіоїдних препаратів, парекоксиб чинить аналгетичний ефект без опіоїдіндукованої гіпералгезії. Він діє через гальмування ізоферменту ЦОГ‑2 – важливого фактора синтезу простагландину E2, а також запобігає феномену «роздування» центральної нервової системи. Крім того, парекоксиб добре переноситься, оскільки тромбоцити не містять ЦОГ‑2, а синтез тромбоксану А2 у тромбоцитах опосередковується ЦОГ‑1.
У цьому дослідженні було встановлено, що введення парекоксибу сприяло зменшенню частоти виникнення післяопераційних нудоти/блювання та інфекційних ускладнень, а частота розвитку шлунково-кишкових кровотеч і серцево-судинних побічних ефектів не підвищувалась. Отже, багаторазове застосування парекоксибу для контролю післяопераційного болю у хворих на рак шийки матки є ефективним і безпечним.
У низці досліджень було підтверджено гіпотезу про те, що парекоксиб має здатність посилювати імунітет людини шляхом збільшення активності натуральних кілерів і рівня IFN-γ плазми крові. Ці дані вказують на те, що у післяопераційний період парекоксиб чинить захисний вплив на імунну систему за рахунок регулювання балансу Th1-, Th2-, Th17- та Treg-цитокінів.
Інше дослідження показало, що імунний статус пацієнта може істотно вплинути на прогресування захворювання та клінічні результати при раку. У цьому дослідженні зменшення післяопераційної імуносупресії шляхом введення парекоксибу сприяло поліпшенню перебігу післяопераційного періоду за рахунок його імуномодулювальних властивостей (збалансування рівнів експресії мРНК і білків Th1, Th2, Th17 та Treg‑цитокінів периферичної крові), а також зменшенню частоти післяопераційних нудоти/блювання та інфекційних ускладнень.
Таким чином, періопераційне застосування парекоксибу, крім аналгетичного ефекту, дозволяє пом’якшити післяопераційну імуносупресію та поліпшити клінічний перебіг післяопераційного періоду шляхом збалансування експресії Th1-, Th2-, Th17- та Treg‑цитокінів у периферичній крові хворих на рак шийки матки після лапароскопічної гістеректомії. Ці висновки можуть сприяти впровадженню альтернативної терапевтичної опції з метою купірування післяопераційного болю та нормалізації імунної відповіді у хворих на рак.
За матеріалами: Wenguang Ma, Kun Wang, Jongqiang Du, Junqi Luan, Ge Lou. Multi-dose parecoxib provides an immunoprotective effect by balancing T-helper 1 (Th1), Th2, Th17 and regulatory T-cytokines following laparoscopy in patients with cervical cancer. Мolecular medicine reports. 2015; 11: 2999-3008.
Підготувала Катерина Марушко
Надруковано за підтримки «Пфайзер Експорт Бі.Ві.», що діє через своє Представництво в Україні.
PP-DYN-UKR-0017
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 4 (55), жовтень 2018 р
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Онкологія та гематологія
Гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) є найпоширенішим онкогематологічним захворюванням у дітей і складає значну частку серед лейкемій у дорослих. Незважаючи на значні успіхи в лікуванні ГЛЛ у дітей, де рівень виліковності сягає 90%, результати терапії у дорослих залишаються незадовільними. У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Діагностика та лікування гематологічних захворювань: підведення підсумків 2023 року» (15-16 грудня 2023 року) проведено секцію, присвячену ГЛЛ....
Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) залишається актуальною проблемою сучасної онкогематології. Незважаючи на певні досягнення в терапії, ХЛЛ є невиліковним захворюванням. Стандартна хіміотерапія не забезпечує стійкої відповіді, а трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин можлива лише для окремої когорти пацієнтів. Тому пошук нових підходів до терапії ХЛЛ, зокрема таргетної, є нагальним завданням. ...
Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) – злоякісне новоутворення в печінці, що розвивається з гепатоцитів. Рання діагностика і початок лікування пацієнтів із ГЦК запобігає виникненню тяжких ускладнень і покращує якість життя пацієнтів. Медична допомога пацієнтам із ГЦК потребує міждисциплінарної співпраці та інтегрованого ведення хворих мультидисциплінарною командою фахівців, яка займається або спеціалізується на злоякісних новоутвореннях печінки. Саме цьому сприятимуть положення Стандарту медичної допомоги «Гепатоцелюлярна карцинома»....
Традиційно січень є місяцем обізнаності про рак шийки матки (РШМ) – однієї з найпоширеніших патологій у структурі онкогінекологічних захворювань. Протягом цього місяця світ забарвлюється в палітру бірюзового та білого з метою привернення уваги громадськості до проблеми РШМ. ...