Коензим Q10 і калій – ​важливі компоненти для підтримки здоров’я серця й судин

Стаття у форматі PDF

Життя в сучасному світі, сповненому проблем, неможливе без стресів, які мають згубний вплив на здоров’я. Тому особливої важливості набуває зміцнення опірності організму до різноманітних несприятливих чинників, якому сприяють здорове харчування, регулярна фізична активність, вживання різноманітних вітамінно-мінеральних добавок. Останні, як відомо, допомагають підтримувати належний рівень компонентів, необхідних для нормального функціонування серцево-судинної (СС) системи. Зокрема, до них належать калій і коензим Q10.

Коензим Q10 – ​властивості та застосування в фармакотерапії

Як відомо, коензим Q10 (CoQ10) є внут­рішньоклітинним антиоксидантом, який запобігає старінню та дисфункції, спричиненій окисним стресом. Це важливий кофактор у ланцюзі транспорту електронів і єдиний ендогенно синтезова­ний ліпофільний антиоксидант. Також CoQ10 надходить до орга­нізму людини з їжею, проте таке споживання має лише незначний вплив на його концентрацію в плазмі.

Добавки CoQ10 чинять сприятливий ефект для пацієнтів із раком молочної залози, серцевою недостатністю (СН) та мітохондріальною енцефаломіопатією. Рівень CoQ10 у плазмі знижується під час терапії статинами (­інгібіторами 3-гідрокси‑3-метил­глутарил коензим А редуктази – ​HMG-CoA-редуктази), а також у пацієнтів із СН.

Інгібування HMG-CoA-редуктази за тера­пії статинами спричиняє ­зниження рівня холестерину завдяки обмеженню його ендогенного біосинтезу. ­Водночас воно знижує ендогенний біосинтез CoQ10, пригнічуючи синтез його поперед­ника – ​мевалонової кислоти. Дефіцит CoQ10 призводить до розвитку міопатії, яка в ­10-20% випад­ків ­супроводжується міалгією (Derosa et al., 2015, 2019).

Користь коензиму Q10 для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями

Властивості CoQ10 визначають його потенційну користь у лікуванні паці­єнтів із СС захворюваннями (ССЗ). Він є коензимом для мітохондріальних комплексів, ­залучених до ­окиснювального фосфорилювання у виробництві адено­зин­трифосфату (АТФ), і знижує окиснювальний стрес, маркер смертності за СН (Tsutsui et al., 2002).

Як відомо, CoQ10 стабілізує кальцій-­залежні іонні ­канали в міокарді, додатково посилюючи у такий спосіб синтез АТФ (Rauchovб et al., 1995).

Отже, він відіграє важливу роль у клітинній біоенергетиці, і може застосовуватися для розв’язання проблем, пов’язаних із тканинами з високими метаболічними потребами, як-от серце та скелетні м’язи (Raizner and Quinones, 2021).

Зокрема, знижений вміст CoQ10 у ­крові та тканинах міо­карда було підтверджено у паці­єнтів із СН; у проведеному дослід­жен­ні вчені також продемонстрували, що тяжкість СН корелює зі ступенем дефіциту коензиму Q10 у тканині міокарда, а після ліку­вання екзогенним CoQ10 його рівень у міокарді значно підвищується (Folkers et al., 1985).

P.H. Langsjoen et al. (1985) у рандо­мізованому подвійному сліпому контро­льованому плацебо дослід­жен­ні, яке прово­дили в США, підтвердили, що застосування 100 мг/добу CoQ10 значуще сприяло поліпшенню фракції ­викиду ­лівого шлу­ночка (ФВ ЛШ) у ­пацієнтів із ­кардіоміопатією та СН III й IV функціо­нальних класів (ФК) за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA).

A.D. Fotino et al. (2013) у метааналізі даних 13 випробувань, які ­охоплювали загалом 395 учасників, підтвердили, що вживання добавок CoQ10 сприяло збільшенню ФВ ЛШ на 3,67% (95% довірчий інтервал [ДІ] 1,60‑5,74) і поліпшенню ФК за класифікацією NYHA (-0,30; 95% ДІ від -0,66 до 0,06) (рис. 1).

Рис. 1. Вплив добавок CoQ10 (порівняно з плацебо) на ФВ ЛШ (за даними метааналізу)
Адаптовано за A.D. Fotino et al. Effect of coenzyme Q10 supplementation on heart failure: a meta-analysis. Am J Clin Nutr. 2013. Vol. 97. P. 268‑275.

Отримані висновки також продемонстрували, що користь, можливо, отримуватимуть лише пацієнти з менш тяжкими стадіями СН (із ФВ ЛШ ≥30% або з ФК II / III за класи­фікацією NYHA).

М. Jafari et al. (2018) на підставі даних семи систематичних огля­дів, у яких повідомлялося про результати 71 РКД щодо ефектив­ності застосування CoQ10 у пацієнтів із ССЗ (загалом 4688 учасників), підтвердили доцільність використання цієї добавки як засобу допоміжної терапії при СН, особливо у тих пацієнтів, які не можуть переносити основні медикаментозні ­методи лікування.

Вибір оптимальної терапії для пацієнтів із СН є досить проблематичним. Стандартне лікування призначають радше для блокування, а не для посилення клітинних процесів, тож деякі важливі потреби міо­карда можуть залишатися незабезпече­ними (Hadj et al., 2007).

До розвитку СН призводить низка причин, але одним із найважливіших механізмів може бути біоенергетична дисфункція, внаслідок якої виникає енергетичне голодування кардіо­міоцитів (Scolletta and Biagioli, 2010).

Як зазначають дослідники, знижений вміст CoQ10 (потужного жиророзчинного антиоксиданту, ключового окисно-­відновного компонента ланцюга транспорту електронів і синтезу АТФ) у міокарді пацієнтів із СН корелює з ­тяжкістю симптомів і ступенем дисфункції ЛШ, а низький рівень CoQ10 у плазмі є незалежним предиктором смертності від СН (Mortensen et al., 2014).

Метааналізи даних РКД ефективності CoQ10 при СН здебільшого підтверджують його позитивний вплив на ФВ ЛШ із/без поліпшення ФК за класифікацією NYHA (Sander et al., 2006; Fotino et al., 2013). Зокрема, у систематичному огляді виявлено тенденцію до зниження смертності пацієнтів із СН у разі вживання доба­вок CoQ10 (Rosenfeldt et al., 2003).

Найпереконливіші докази на підтримку застосування CoQ10 у пацієнтів із СН було отримано у проспективному подвійному сліпому багатоцентровому РКД щодо ефективності CoQ10 як засобу додаткової терапії при хронічній СН, сфокусованому на змінах у симптомах, статусі біомаркерів і довгостроковому результаті (SYMptoms, BIomarker status, long-term Outcome – ​Q-SYMBIO) (Mortensen et al., 2014).

Упродовж двох років пацієнти із СН середнього та тяжкого ступенів тяжкості (загалом 420 учасників) на додаток до стандартної терапії рандомізовано отримували або CoQ10 (по 100 мг тричі на день), або плацебо. Короткостроковими кінцевими точками (через 16 тиж.) були зміна ФК за класифікацією NYHA, результат тесту 6-хвилинної ходьби та рівень N-кінцевого пропептиду натрійуретичного гормону (NT-proBNP), який є важливим лабораторним маркером СН. Значущих відмінностей між групами щодо короткострокових кінцевих точок не виявлено. Первинними віддаленими кінцевими точками (через два роки) були серйозні СС події, які зафіксовано в 15% пацієнтів групи застосування CoQ10 і в 26% учасників групи плацебо (­відношення ризиків 0,50; 95% ДІ 0,32-0,80; p=0,003). Частота вторинних кінцевих точок була значно нижчою в групі CoQ10 порівняно з плацебо: смертність від ССЗ (9 проти 16%; p=0,026), смертність від усіх причин (10 проти 18%; p=0,018), частота госпіталізацій через СН (17,8 проти 31,14%; р=0,033). Крім того, через два роки в групі застосування CoQ10 фіксували частіше поліпшення ФК порів­няно з плацебо за класифікацією NYHA (86,58 проти 68,45%; p=0,028).

Дані дослід­жен­ня Q-SYMBIO підтвер­дили, що тривале лікування CoQ10 в осіб із хронічною СН сприяє редукції симптомів і зменшенню частоти серйозних СС подій і є безпечним (Mortensen et al., 2014).

Вплив коензиму Q10 на артеріальний тиск і рівень ліпідів

Як відомо, CoQ10 належить до потужних антиоксидантів ліпідної фази, який на молекулярному рівні зменшує окиснення ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і окиснювальний стрес (Borghi et al., 2022). Також він є кофактором і коферментом у процесі мітохондріального окисного фосфорилювання, що сприяє модулюванню артеріального тиску (АТ), а його рівень часто лишається зниженим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) (Langsjoen and Langsjoen, 1999).

Зокрема, у контрольованих клінічних випробуваннях підтверджено позитивний вплив на АТ та ліпідознижувальні властивості добавок CoQ10 (Cicero et al., 2017, 2018).

Мета­аналіз даних 17 РКД (загалом 648 учасників) підтвердив, що CoQ10 значуще знижує систолічний АТ (САТ) (стандартизована середня різниця -0,3; 95% ДІ від -0,52 до -0,08), не позначаючись на діастолічному АТ (ДАТ) у пацієнтів із мета­болічним синдромом (Tabrizi et al., 2018).

У ­низці метааналізів ­продемонстровано багатонадійний вплив добавок CoQ10 на зниження рівня ліпідів у ­сироватці ­крові пацієнтів із метаболічними розладами та ішемічною хворобою серця (Sahebkar et al., 2016; Sharifi et al., 2018; Jorat et al., 2018).

Нині основною проблемою викорис­тання CoQ10 є його низька ­біодоступність в організмі людини, яку, на ­думку науковців, можна вирішити за допомогою засто­сування добавки у формі наноемульсії (Ankola et al., 2007).

Ефективність коензиму Q10 за статино-асоційованої міопатії

H. Qu et al. (2018) зазначають, що в попередніх дослід­жен­нях було підтверджено зниження рівня CoQ10 після ­лікування статинами, що може бути пов’язано зі спричиненою останніми міопатією, проте незрозуміло, чи зменшує застосування CoQ10 ознаки такої міопатії.

Вчені виконали пошук ­публікацій ­даних РКД, присвячених впливу CoQ10 на міо­патію, спричинену статинами, у базах даних PubMed, EMBASE та Кокранівській ­бібліотеці. Для оцінювання ­впливу ­добавки CoQ10 на м’язові симптоми, пов’язані зі статинами, і вміст креатин­кінази в плазмі (функція якої полягає в каталізації реакції утворення креатинфос­фату й АДФ із виділенням енергії, яка витрачається на скорочення м’язів) було розраховано показник об’єднаної зваженої середньої різниці (WMD) із використанням моделей фіксованого й випадкового ефектів.

За результатами метааналізу даних 12 РКД (загалом 575 учасників; 294 пацієнти отримували добавки CoQ10, 281 – ​плацебо), ­приймання добавок CoQ10 (порівняно з плацебо) допомагало зменшенню / послабленню м’язо­вих симптомів, пов’язаних із вживанням статинів (рис. 2).

Рис. 2. Вплив добавок CoQ10 (порівняно з плацебо) на м’язові симптоми (за даними метааналізу)
Адаптовано за H. Qu et al. Effects of coenzyme Q10 on statin-induced myopathy: an updated meta-analysis of randomized controlled trials. J Am Heart Assoc. 2018. Vol. 7, № 19: e009835.

На підставі отриманих даних, ­автори дійшли висновку, що приймання доба­вок CoQ10 сприяє редукції м’язових симптомів, пов’язаних зі статинами, а отже, може розглядатися як додатковий підхід до ліку­вання спричиненої статинами міо­патії, що важливо для пацієнтів із ССЗ, які не переносять лікування гіполіпідемічними препаратами через статино-­асоційовані м’язові симптоми.

Роль калію в нормалізації АТ, функції міокарда та профілактиці метаболічного синдрому

Калій відіграє ключову роль у клітин­ному гомеостазі, він залучений до багатьох фізіологічних процесів. Іони калію (К⁺) беруть участь у формуванні клітинних ­потенціалів дії, скороченні кардіоміоцитів, регуляції та підтримці функції сечовидільної системи тощо.

Надмірне споживання натрію, недостатнє споживання калію та низьке співвідношення ­натрій / калій є значущими чинниками ризику АГ (Binia et al., 2015; Xu et al., 2020). Так, за даними масштабного дослідження, збільшення добової екскреції Na із сечею пов’язане з підвищенням АТ (на ­кожні 100 ммоль/добу, тобто 2,3 г/добу, ­середнє підвищення САТ / ДАТ на 5-7 / 2-4 мм рт. ст.), а збалансована за вмістом натрію і калію дієта є важливою для здоров’я СС системи (INTERSALT, 1988).

Застосування замінників харчової солі, які містять KCl, є потенційною стратегією зменшення споживання натрію, збіль­шення споживання калію, а отже, зниження АТ. Часткова заміна NaCl замінниками солі, збагаченими калієм, сприяє зниженню САТ у середньому на 5,58 мм рт. ст. (95% ДІ від -7,08 до -4,09) і ДАТ на 2,88 мм рт. ст. (95% ДІ від -3,93 до -1,83), не призводячи до розвитку гіперкаліємії (Greer et al., 2020).

Метааналіз T. Filippini et al. (2017) засвідчив, що ­вживання добавок калію у пацієнтів з АГ сприяло зниженню АТ, особ­ливо у тих, хто споживав багато ­натрію, не приймав антигіпертензивних препаратів і отримував недостатньо калію з їжею.

Загалом приймання добавок калію ­знижувало САТ на 4,48 мм рт. ст. (95% ДІ 3,07-5,90) і ДАТ на 2,96 мм рт. ст. (95% ДІ 1,10-4,82). Автори дійшли ­висновку, що для конт­ролю АТ слід споживати близько 90 ммоль/добу калію з їжею, що допоможе забезпечити вживання добавок. Як зазначають дослідники, K⁺ є основ­ним іоном, що опосередковує серцеву реполяризацію, тому гіпокаліємічний стан є високоаритмогенним, спричиняє комплексний вплив на рефрактерні періо­ди міокарда та може викликати тригерні аритмії (Yang and Roden, 1996).

Калій також може мати вплив на накопичення вуглеводів і гомеостаз глюкози, відіграючи при цьому вирішальну роль у секреції інсуліну та метаболізмі вуглеводів, зокрема, його вміст є предиктором розвитку цукрового діабету (ЦД). Також ­відомо, що ожиріння пов’язане з функцією калієвих каналів.

Мета­аналіз даних восьми досліджень (загалом 51 702 учас­ники, 15 527 випадків ожиріння та 10 482 випадки ­метаболічного синдрому), у якому вивчали зв’язок між рівнем калію та ожирінням / мета­болічним синдромом, продемонстрував захисний ефект адекватного споживання калію щодо обох цих станів. Тож ­автори на­стійно рекомендують споживати достатню кількість фруктів і овочів, які є основними джерелами калію (Cai et al., 2016). За неможливості ­збагачення ­раціону такими продуктами прийнятною альтернативою може стати ­вживання відповідних добавок.

Висновки

Коензим Q10 і калій є важливими компонентами нормального ­функціонування СС системи. Підтримка їх належного ­вмісту в організмі людини сприяє норма­лізації рівня ліпідів, запобігає розвитку атеросклерозу; нормалізує енергетичну функцію міокарда; допомагає досягненню показників артеріального ­тиску, які відповідають віковій нормі. Зокрема, ­досягти потрібних рівнів коензиму Q10 і калію можливо завдяки застосуванню дієтичних добавок. На вітчизняному фармринку доступним джерелом цих важливих компонентів є ­Корамаг (виробник компанія «Асіно Україна»), який містить також магній, віта­міни Р та Е, екс­тракт ­софори японської. Приймання по 2 капсули ­Корамагу двічі-­тричі на добу сприятиме нормалізації АТ та підтримці здоров’я СС системи.

Підготувала Наталія Купко

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 2 (87) 2023 р.