Вивчення ефективності Ентеролу при гострих кишкових інфекціях

Результати наукових досліджень останнього десятиліття засвідчують, що захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ) має тенденцію до зростання, а спектр збудників, особливо віднесених до умовно-патогенних мікроорганізмів (УПМ), значно збільшився.
У багатьох випадках етіотропна терапія хворих на ГКІ не лише не ефективна, а й протипоказана, тому що збільшує тривалість гострого періоду, сповільнює нормалізацію функціональної діяльності травного каналу, подовжує термін санації організму від патогенів і час реконвалесценції.
Зважаючи на це, велике значення в терапії таких хворих має захист слизової оболонки кишечнику від колонізації УПМ та ефективне відновлення мікробіоценозу. Нині золотим стандартом у корекції дисбактеріозів є застосування пробіотиків.
З-поміж величезної кількості сучасних пробіотиків (моно-, полікомпонентних, комбінованих, метаболітних, рекомбінантних препаратів) нашу увагу привернув антагоніст патогенної та умовно-патогенної флори, що самостійно елімінується, – Ентерол-250.

Мета дослідження
Вивчення клінічної, санаційної ефективності та дії на мікробіоценоз кишечнику Ентеролу-250 (Біокодекс, Франція) у комплексній терапії середньотяжких форм шигельозу та ГКІ, спричинених УПМ.

Матеріали і методи
Під спостереженням перебував 21 хворий на гострий шигельоз Зонне (20,8%), 23 – Флекснера (22,8%), 30 (29,7%) – на гастроінтестинальну форму сальмонельозу (S. enteritidis) та 27 (26,7%) пацієнтів із ГКІ, спричиненими УПМ (протеєм, клебсієлою, ентеро- і цитробактером). Усі захворювання мали ентероколітну (67,3%) та колітну (32,7%) клінічні форми. Ступінь тяжкості було оцінено як середній. Вік хворих коливався від 21 до 56 років. Майже половину пацієнтів (47,5%) було госпіталізовано до кінця другої доби від початку захворювання. У всіх хвороба починалася гостро з підвищення температури тіла до 37,3-38,0°С (37,6%) або 38,1-39,0°С (45,5%) і вище. Більшість хворих (74,3%) скаржилися на біль у лівій здухвинній ділянці або нечіткої локалізації, явища метеоризму (68,3%), у всіх пацієнтів були часті рідкі випорожнення, нерідко з патологічними домішками (слизом, кров’ю).
Після госпіталізації усім хворим було призначено базисну терапію, яка включала дієту, оральну регідратацію, ферменти, ентеросорбент і симптоматичні засоби (жарознижувальні, спазмолітики). Як етіотропний препарат усі пацієнти отримували ніфуроксазид per os 7-денним курсом по 200 мг 4 рази на добу. Особи, які отримували лише зазначену традиційну терапію, сформували I (контрольну) групу хворих, а представникам II групи (основної) додатково призначали пробіотик Ентерол-250 по 2 капсули двічі на добу протягом 10 днів.
Групи пацієнтів підбирали за випадковим принципом, вони були зіставні за віком, етіологією і клінічною формою захворювання.
Усім хворим до і після закінчення курсу терапії (на 1-у і 8-10-у добу) здійснювали бактеріологічне дослідження випорожнень на дисбактеріоз кишечнику. Контролем слугували проби, взяті від 40 практично здорових осіб, що наближалися до прийнятого нормального вмісту мікрофлори кишечнику.
Діагноз ГКІ, спричинених УПМ, було підтверджено кількісним бактеріологічним методом (квота УПМ випорожнень у гострому періоді хвороби перевищувала 10⁵ колонієутворюючих одиниць (КУО)/г).

Результати і обговорення
Під час вивчення клінічної ефективності терапії шигельозу, сальмонельозу та інших ГКІ було встановлено, що пацієнти з групи Ентеролу досягали швидшого регресу всіх клінічних симптомів порівняно з хворими, які отримували традиційне лікування без використання пробіотиків. Так, уже на 5-у добу лікування в 93,5% пацієнтів II групи нормалізувався апетит, у 82,6% – температура тіла, у 76,1% випадків повністю зникли симптоми інтоксикації, тоді як у представників контрольної групи – лише у 81,8; 69,1 і 58,2% випадків відповідно (р<0,05).
Динаміка больового синдрому в обох групах хворих була приблизно однаковою, проте функціональні порушення з боку травного каналу (метеоризм, діарея та ін.) при лікуванні Ентеролом зникали достовірно швидше. Так, якщо в групі хворих, які отримували Ентерол, на 4-у добу лікування явища метеоризму зникли у 84,8%, а на 6-у добу – в усіх осіб, то в групі порівняння – лише в 54,5 і 85,4% пацієнтів відповідно (р<0,05-0,01). В основній групі також швидше нормалізувалися частота і консистенція випорожнень. Уже на 4-у добу терапії Ентеролом у 89,1% хворих, а на 5-у добу – практично в усіх пацієнтів випорожнення були сформованими, тоді як у групі порівняння в ці терміни частота дефекації і консистенція калу нормалізувалися лише у 56,4 і 70,9% хворих відповідно (р<0,01).
Під час статистичної обробки тривалості основних симптомів кишкових інфекцій у групах хворих (табл. 1) встановлено, що терапія шигельозу Ентеролом сприяла достовірному зменшенню середньої тривалості симптомів інтоксикації порівняно з лікуванням без використання цього пробіотика (6,1±0,2 проти 7,3±0,3 доби), при цьому швидше зникали явища метеоризму (4,3±0,2 проти 6,0±0,3 доби) і діарейний синдром (4,8±0,2 проти 7,2±0,4 доби). Відмінності за тривалістю больового синдрому виявилися недостовірними. Подібну картину спостережено і в групах хворих на сальмонельоз та інші ГКІ з тією різницею, що різні схеми лікування суттєво не впливали на тривалість гіпертермічного синдрому.
Отже, для отримання суттєвого клінічного ефекту при середньому ступені тяжкості шигельозу, сальмонельозу та ГКІ, спричинених УПМ, доцільно доповнювати традиційне лікування пробіотиком Ентеролом. Під час оцінки клінічної ефективності лікування встановлено, що навіть 5-денне доповнення загальноприйнятої терапії шигельозу Ентеролом є ефективним у 85,0% хворих, сальмонельозу – у 64,3%, інших ГКІ – у 83,3%, тоді як при 5-денному традиційному лікуванні без використання пробіотиків – лише у 66,7; 50,0, та 73,3% пацієнтів відповідно (р<0,05). У 9,1% реконвалесцентів, які не отримували Ентерол (1 – на шигельоз Флекснера та 4 – на сальмонельоз), повного клінічного одужання не наставало (зберігалися явища метеоризму, нестійкими були випорожнення та утримувалися патологічні домішки в калі), що, мабуть, було зумовлено значними змінами мікрофлори кишечнику.
Під час вивчення кількісного вмісту індигенної мікрофлори кишечнику встановлено, що в обох групах хворих уже в початковому періоді захворювання порушувався кількісний і якісний склад кишкової мікрофлори (табл. 2).
У контрольній групі, яка отримувала лише загальноприйняте лікування без пробіотиків, і надалі достовірно (р<0,05) знижувався такий показник умісту біфідо- і лактобактерій, як lg(КУО/г), а на 8-10-у добу кількісний уміст біфідо-, лактобактерій, ентерококів та ешерихій так і не досяг значень, властивих для здорових людей (р<0,05).
На тлі терапії ГКІ Ентеролом відзначено чітку тенденцію до нормалізації показника lg біфідобактерій, ентерококів (р<0,05) і меншою мірою лактобактерій. У той же час у реконвалесцентів контрольної групи концентрація зазначених представників індигенної флори так і не нормалізувалася. Отже, після закінчення 7-денного курсу етіотропної терапії ніфуроксазидом практично всі хворі потребують корекції концентрації біфідо-, лактобактерій, ентерококів та Е. coli. При доповненні лікування Ентеролом у період ранньої реконвалесценції шигельозу й сальмонельозу ще спостерігається деякий дефіцит вмісту біфідобактерій, але, попри рекомендоване в таких випадках застосування полікомпонентних або комбінованих пробіотиків, на нашу думку, це не може свідчити про абсолютну необхідність додаткової корекції цього показника (табл. 2).
На нашу думку, після досягнення клініко-мікробіологічного ефекту від 10-денного використання Ентеролу потреби у додатковому призначенні інших пробіотиків немає. До того ж, як показали наші попередні дослідження, у разі дотримання відповідної дієти після перенесених ГКІ та вчасної відміни антибактеріальних препаратів у абсолютної більшості пацієнтів уміст біфідобактерій відновлюється самостійно без серйозних супутніх захворювань травного каналу вже на 1-2-й місяці реконвалесценції.
Згідно з результатами нашого дослідження Ентерол характеризується добрими санаційними властивостями як відносно патогенних мікроорганізмів (шигел Зонне, Флекснера, сальмонел (S. еnteritidis), так і УПМ – збудників ГКІ (цитробактерів, протеїв, клебсієл, псевдомонад, грибів роду Candida). Так, після 7-денного курсу лікування ніфуроксазидом і патогенетичними препаратами без використання пробіотиків із випорожнень 2 хворих на шигельоз Зонне і 3 – на сальмонельоз повторно висівали патоген, що вимагало ще одного курсу етіотропного лікування. У той же час доповнення зазначеної терапії Ентеролом уже на 8-10-у добу забезпечувало звільнення всіх реконвалесцентів від шигел і сальмонел.
Таким чином, у представників I групи, хворих на інші ГКІ, на 8-10-й дні не вдалося досягти повної санації кишечнику від представників УПМ. Натомість Ентерол дав змогу отримати значно кращий ефект санації.
Відомо, що Ентерол, вироблений на основі дріжджових грибів родини Saccharomyces, може використовуватися паралельно з антибактеріальною терапією. Генетична відмінність дріжджів запобігає можливості переходу плазмід із фактором антибіотикорезистентності в збудники ГКІ. Крім того, вони мають значний антагоністичний вплив на патогенну та умовно-патогенну флору, зумовлений природними властивостями грибів.
Потрапивши до травного каналу, цукроміцети починають посилено розмножуватися, оскільки температура 37°С є оптимальною для їхнього росту. Кислота шлунка не діє на Saccharomyces boulardіі, вони не перетравлюються і при щоденному надходженні зберігають життєздатність у всіх відділах травної системи. При цьому дріжджові гриби не колонізують кишечник, він звільняється від них через кілька днів після припинення лікування.
Ентерол підвищує і місцевий імунний захист, стимулюючи продукцію ІgA та інших імуноглобулінів. Механізм антитоксичної дії S. boulardіі пов’язаний із виробленням протеаз, здатних розщеплювати ентеротоксини синтезом протеїнів, що діють на мембранні рецептори, адгезією до ентероцитів, зниженням утворення цАМФ із подальшим зменшенням секреції води. Препарат підвищує активність дисахаридаз тонкої кишки (лактази, мальтази), має трофічну дію на слизову оболонку кишечнику.
S. boulardіі, що вже протягом багатьох років широко використовуються в Західній Європі, очевидно, є відносно безпечними: протягом 10 років на тлі мільйонів призначених курсів лікування було відзначено лише 7 добре задокументованих клінічних випадків виникнення побічного ефекту.
Таким чином, використання Ентеролу в комбінації з ніфуроксазидом і традиційними при ГКІ патогенетичними препаратами позитивно позначається на динаміці клінічних симптомів цих захворювань і на нормалізації мікробіоценозу кишечнику. Крім цього, антагоністична дія препарату на патогенні та умовно-патогенні бактерії забезпечує колонізаційну перевагу нормофлори в біоценозі кишок, а також посилює антибактеріальний ефект етіотропного препарату.

Висновки
1. Доповнення традиційної терапії шигельозу Зонне і Флекснера, сальмонельозу, спричиненого S. еnteritidis, та інших ГКІ, спричинених УПМ, пробіотиком Ентерол-250 сприяє достовірно швидшому зникненню симптомів інтоксикації, явищ метеоризму і діарейного синдрому, а також суттєвому скороченню тривалості гострого періоду захворювання середнього ступеня тяжкості.
2. 8-10-денний курс лікування Ентерол-250 (по 2 капсули двічі на добу) на тлі етіотропної терапії ніфуроксазидом (по 200 мг 4 рази на добу протягом 7 днів) та загальноприйнятими патогенетичними засобами забезпечує швидке й майже повне відновлення порушеного у період розпалу ГКІ мікробіоценозу кишечнику, що не потребує додаткового призначення інших бактеріальних препаратів.
3. Ентерол-250 має суттєвий санаційний ефект відносно шигел, сальмонел та УПМ (цитробактерів, протеїв, клебсієл, псевдомонад, грибів роду Candida), що дає змогу рекомендувати його для високоефективного лікування хворих на ГКІ.

Список літератури знаходиться в редакції.