До 80-річчя академіка НАМН України Миколи Дмитровича Тронька

Двадцять восьмого лютого 2024 року виповнилося 80 років від дня народження директора ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (далі – ​Інститут), віцепрезидента НАМН України, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки та техніки, лауреата Державної премії України, доктора медичних наук, професора Миколи Дмитровича Тронька.

М.Д. Тронько виріс у сім’ї військового лікаря, успішно закінчив медичний інститут і 1967 року вступив до аспірантури видатного вченого, засновника вітчизняної ендокринології академіка В.П. Комісаренка. Учень В.Я. Данилевського і О.О. Богомольця, блискучий експериментатор, В.П. Комісаренко прищепив М.Д. Троньку любов до науки та прагнення застосовувати результати фундаментальних досліджень у практичній медицині. Велике значення в науковій творчості М.Д. Тронька має і зворотний зв’язок – ​запити практичної медицини, що багато в чому визначали напрями фундаментальних досліджень очолюваного ним Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. Цей науковий заклад, нині широко відомий дослідникам і лікарям у нашій країні та за кордоном, був створений у 1964 р. академіком В.П. Комісаренком, який окреслив найважливіші напрями досліджень та зібрав колектив, здатний плідно ці напрями розвивати. Цукровий діабет, патологія щитоподібної залози, надниркових залоз та гіпоталамо-­гіпофізарної системи стали центральними проблемами клінічних і фундаментальних розробок. У 1986 р. В.П. Комісаренко передав своє дітище М.Д. Троньку.

Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції поставила перед медиками та, особливо, ендокринологами нові завдання, виконання яких мало дуже велике значення. Це стало першим випробуванням для молодого директора. У колишньому СРСР Інститут був головною координаційною установою з проблем радіаційної ендокринології. Було налагоджено наукові контакти з університетами Хіросіми й Нагасакі (Японія), університетами та медичними центрами Європи і США. Потім були розроблені спільні наукові програми, які функціонують донині. Чорнобильська катастрофа супроводжувалася викидом в атмосферу величезної кількості радіо­активного йоду, що призвело до його значного накопичення в тканинах щитоподібної залози, особливо в дітей і підлітків, в яких ця залоза фукціонує особливо активно.

У керованому М.Д. Троньком науковому закладі було сформовано спеціалізовані виїзні бригади, які обстежували дітей у постраждалих областях України. Було виявлено, що випадки раку щитоподібної залози в дітей почастішали – ​їх кількість, проти дочорнобильського періоду, зросла в 3-5 разів. Метод ультразвукового обстеження був доповнений цитологічним аналізом тканини із застосуванням тонкоголкової пункції. 

Сьогодні ці підходи в Інституті настільки вдосконалені, що дають можливість уже на початкових етапах захворювання поставити точний діагноз. Наступне хірургічне лікування доповнюється лікуванням радіоактивним йодом, і це допомагає майже в 100% випадків досягти повної ремісії захворювання. Інститут пишається тим, що понад 500 жінок із діагностованим раком щитоподібної залози прооперовані та мають здорових дітей.

Дослідники Інституту під керівництвом М.Д. Тронька продовжують інтенсивно вивчати молекулярно-генетичні механізми виникнення та розвитку раку щитоподібної залози. Аналізуються маркери злоякісності та відмінності радіоіндукованих пухлин. Результати цих досліджень становлять значний інтерес для зарубіжних колег – ​роботи М.Д. Тронька широко цитуються закордонними дослідниками. Адже Микола Дмитрович Тронько вважається засновником молекулярної та радіаційної ендокринології в Україні.

Свідченням високого авторитету вченого є той факт, що М.Д. Тронько двічі був запрошений виступити з доповідями на конференціях у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, а також був доповідачем на конференціях у багатьох провідних країнах світу (Німеччині, Японії, Великій Британії, Франції, США). У 2012 р. в Японії відбулася церемонія нагородження М.Д. Тронька «Меморіальною премією миру імені доктора Нагаї», яку присуджують раз на два роки вченим, лікарям і громадським діячам різних країн за значущий внесок у розвиток радіаційної медицини. Після катастрофи на атомній електростанції в японському місті Фукусіма уряд та вчені Японії неодноразово залучали М.Д. Тронька як експерта для розв’язання складних питань.

Центром величезної уваги вченого-­медика вже багато років є проблема йодного дефіциту в Україні. Ґрунт багатьох областей України бідний на йод, відповідно, це зумовлює низький його вміст у воді та харчових продуктах. Дефіцит йоду спричинює затримку розвитку мозку у внутрішньоутробному періоді та негативно позначається на інтелектуальних показниках дітей і дорослих. В усьому світі цю проблему вирішують за допомогою йодування солі, але в Україні немає певної законодавчої бази для розв’язання цього питання. За участю співробітників Інституту підготовлено законопроєкт щодо боротьби з дефіцитом йоду в Україні. Нині цей документ перебуває на розгляді у Верховній Раді.

Найсуттєвіші проблеми практичної медицини завжди перебували в полі зору М.Д. Тронька. Свого часу – ​ще молодим дослідником – ​він брав участь у створенні препарату хлодитан для лікування пухлин кори надниркових залоз і хвороби Іценка–Кушинга. Під керівництвом ученого було розроблено та впроваджено у виробництво препарати тироксину, життєво необхідного хворим на рак щитоподібної залози після її повного видалення.

Особливої поваги заслуговує участь М.Д. Тронька та керованого ним колективу у створенні вітчизняного виробництва інсулінів. Після розпаду СРСР забезпечення хворих на діабет інсуліном зазнало величезних труднощів. Створення компанії «ІНДАР» та виробництво інсуліну потребувало чималих зусиль, які врешті-решт дали змогу країні розв’язати проблему такого дефіциту. 

Проте замісне введення інсуліну, що суттєво поліпшує стан хворих і знижує розвиток ускладнень захворювання, не ліквідує основної причини хвороби – ​недостатньої кількості гормону в організмі. Крім того, у здорової людини секреція інсуліну регулюється у точній відповідності до потреб. Найкращим способом лікування діабету було б відновлення необхідного рівня інсуліну в організмі, і М.Д. Тронько спільно з науковцями Інституту молекулярної біології та генетики НАН України шукає підходи до цього, по суті ідеального, лікування. Передбачають, що введення в організм гена, що кодує синтез інсуліну, допоможе відновити нормальний рівень гормону та його регуляцію. Звичайно, це поки що досліди на тваринах, але описаний підхід привертає увагу дослідників усього світу.

Розповідь про таку непересічну особистість, як Микола Дмитрович Тронько, була б неповною, якщо б ми не згадали про його любов до літератури та мистецтва. Як написав колись Альберт Ейнштейн, релігія, мистецтво і наука – ​це гілки того самого дерева. М.Д. Тронько з юності захоплюється живописом і зібрав солідну бібліотеку та велику кількість альбомів видатних митців. Під час закордонних поїздок він завжди знаходить можливість відвідати художні музеї та виставки, аби долучитися до прекрасного.

Колись Шарль де Голль порадив: завжди обирайте найважчий шлях – ​на ньому ви не зустрінете конкурентів. Академік М.Д. Тронько добре знає, куди спрямувати свої зусилля і в практичній медицині, і в розвитку фундаментальних аспектів ендокринології. І ми щиро бажаємо йому якнайбільше сил і здоров’я на цьому шляху.

Кажуть, що не так важливо, скільки днів у вашому житті, важливіше – скільки життя у ваших днях. За плечима М.Д. Тронька велике, надзвичайно насичене важливими подіями життя, і ми впевнені, що попереду в нього ще багато плідної роботи, нових досліджень та організаційних зусиль з розвитку української ендокринології і медицини. Щиро бажаємо йому якнайбільше сил і здоров’я на цьому шляху.

Член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор О.І. Ковзун

***
 Редакція Медичної газети «Здоров’я України» приєднується до привітань і бажає професійного натхнення та подальших наукових звершень.

Тематичний номер «Діабетологія. Тиреоїдологія. Метаболічні розлади» № 1 (65) 2024 р.