Життя після автономізації: на чому спотикається первинна ланка?

На сьогодні сформована необхідна законодавча база, яка дає змогу медичним закладам первинної ланки, конкуруючи за пацієнта, отримувати відповідне фінансування та забезпечувати гідну оплату праці медичного персоналу. Проте як це здійснити? Які конкретні кроки треба зробити, щоб отримати фінансування від Національної служби здоров’я України (НСЗУ)? Та чи дійсно сімейні лікарі можуть отримувати заробітну плату в розмірі 17 000 грн?

Відповіді на ці запитання журналісти нашого видання отримали на прес-брифінгу від учасників і консультантів проекту «Експертна підтримка автономізації медичних закладів первинного рівня в рамках медичної реформи», що відбувся 29 жовтня в Києві. Цей проект реалізує громадська організація «Агенція змін «Перспектива» разом з Харківською експертною групою підтримки медичної реформи за сприяння Міжнародного фонду «Відродження». У межах проекту протягом 2018 року (із січня по жовтень) експерти-консультанти супроводжували медичні заклади ві­дібраних за конкурсом міст (Рівного та Краматорська) на шляху реформування та автономізації.

За словами Олени Хитрової, юридичного консультанта проекту, автономізація є законодавчою вимогою, адже лікувальний заклад у статусі бюджетної установи не може укласти договір із НСЗУ. Укладання угоди з НСЗУ можливе лише для комунального некомерційного підприємства, яким повинні стати всі первинні ланки відповідно до реформи. Проте не завжди як керівники, так і працівники закладу розуміють, навіщо автономізація потрібна. До того ж навколо неї вже виросла купа міфів, які ми в рамках проекту намагаємося подолати. Наприклад, існує міф, що лікувальний заклад, який став комунальним некомерційним підприємством, не зможе отримувати фінансування до укладання договору з НСЗУ. Інший міф стосується автономізації та скорочення штату працівників. Проте ці речі не пов’язані, штат залишається збереженим. Зазначені нюанси потребують роз’яснення в колективах медичних закладів, щоб процедура автономізації не сприймалася як прихована загроза.

При цьому навіть після розвінчання міфів у керівників лікувальних закладів з приводу автономізації виникає ціла низка запитань: як організувати роботу? Як скласти фінансовий план? Як користуватися новими рахунками та як розподіляти гроші?

«Якщо раніше існувала тарифна сітка, яку надавало МОЗ, то сьогодні система оплати праці докорінно змінюється, – розповів Михайло Довгопол, співзасновник та секретар Харківської експертної групи підтримки медичної реформи, незалежний експерт з питань управління закладами охорони здоров’я.

Оплата праці – це одне з найбільш складних питань, що виникає в кожному центрі первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). І це зрозуміло, адже головні лікарі закладів, які звикли працювати в системі чітких вказівок і жорстких рамок фонду заробітної плати, почувають себе дещо розгубленими в цій ситуації. У зв’язку із зазначеним наше завдання полягало в тому, щоб напрацювати чіткі й зрозумілі рекомендації щодо системи оплати праці. Ми навіть надрукували посібник, в якому відповіли на найбільш часті запитання щодо фінансів.

Ще однією ціллю, яку ми намагалися досягти в межах проекту, було створення опікунських спостережних рад при медичних закладах, адже фактично опікунська рада є точкою взаємодії між лікувальним закладом і громадою. Такий пілотний проект було запущено в м. Рівне, де під нашим наглядом була створена опікунська рада при ЦПМСД. На сьогодні після двох продуктивних зустрічей перед радою стоять чіткі завдання, над якими вона працює. Наслідок цього досвіду – методичний посібник, який стане в нагоді керівникам інших закладів первинки.

Результатами проведеної в межах проекту роботи в м. Рівне поділилася заступник начальника управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради Вікторія Покоєвчук. Вона зазначила, що завдяки проекту були отримані необхідні знання, які допомогли безболісно провести реформу первинної ланки в місті. Мабуть, не лише в медиків Рівного гасло «Гроші йдуть за пацієнтом» викликало більше запитань, ніж відповідей. Які гроші? Куди конкретно вони йдуть та за який об’єм роботи? Як їх отримати й якими нормативними документами керуватися? Завдяки проекту відповіді на ці запитання були отримані. Сьогодні всі заклади ПМСД у м. Рівне пройшли автономізацію (тобто стали комунальними некомерційними підприємствами) та уклали угоду з НСЗУ. З 1-го жовтня заклади отримали гроші від НСЗУ, а лікарі – заробітну плату не за тарифною сіткою, а відповідно до нової системи нарахувань, яка відображена в колективній угоді. Пані Вікторія підкреслила, що не­має перешкод для того, щоб лікувальний заклад отри­мав більший об’єм фінансування від НСЗУ. Існують чітка капітаційна ставка та коефі­цієнти, кількість підписаних декларацій визначає об’єм коштів, який надійде до лікувального закладу. На сьогод­ні угоду на обслуговування з сімейними лікарями підписали 57,2% мешканців міста, до кінця року цей показник планують збільшити до 70-75%. Зазначене дозволить залучити більше коштів і підняти платню медикам.

Що ж робити лікарям, які не зібрали заповітні 1800 осіб для обслуговування? По-перше, не впадати в розпач. Якщо немає необхідної кількості пацієнтів, такий лікар все одно матиме гарантований посадовий оклад, що не змінюється. «Керівник закладу має змогу мотивувати такого лікаря, – наголосила пані Вікторія, – залучати його до роботи у відділенні невідкладної допомоги, дати можливість чергувати. Таким чином лікар матиме можливість збільшити кількість пацієнтів, з якими він спілкується, та залучити їх до постійного обслуговування».

«Звичайно, не всі лікарі мають 1800 осіб, які підписали декларацію, ділиться головний лікар ЦПМСД № 1 м. Краматорська, голова Асоціації сімейних лікарів Донецької області Олександр Власенко. – Проте в Краматорську ще не всі справи зроблено, адже угоду із сімейними лікарями уклали лише 64% містян, тому є над чим працювати. Що стосується заробітної плати, то лікарі нашого закладу отримують щомісяця від 6500 до 17 500 грн. Систему нарахування ми розробили таку: якщо лікар не зібрав 1000 підписантів, то він отримуватиме лише свій посадовий оклад, гарантований державою. За кожну особу >1000 лікар отримує грошове заохочення. За кожну особу >1600 виплачується грошове заохочення в подвійному розмірі. Так і формуються зарплати наших лікарів».

«Почувши обіцяну суму, усі вирішили, що лікарі тепер заживуть на однаково високі зарплати, – продовжує думку пана Олександра Михайло Довгопол. Така платня реально існує, як бачимо з досвіду Краматорська. Проте вона можлива лише в разі ефективної роботи лікаря (необхідний об’єм укладених декларацій), добре оптимізованого закладу охорони здоров’я та ефективної роботи керівника, який розподіляє фінанси. Стає зрозуміло, що немає нічого неможливого – усе в наших з вами руках».

Підготувала Марія Марчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 21 (442), листопад 2018 р.