Ефективність спрею та льодяників бензидаміну в пацієнтів із гострим болем у горлі

30.11.2023

Стаття у форматі PDF

Гострий біль у горлі (ГБГ) часто виникає на тлі звичайної гострої вірусної інфекції (ГРВІ). Неінфекційні фактори також можуть бути тригером болю. Гострий фарингіт і тонзиліт не є небезпечними для життя станами, але можуть чинити негативний вплив на якість життя, тому лікування ГБГ має бути спрямованим не лише на усунення збудників / етіологічного фактора, а й на підвищення якості життя пацієнтів.

Найчастіше ГБГ спричиняється запаленням глотки, мигдаликів або носоглотки. Наслідком місцевої відповіді на ушкодження клітин є вивільнення медіаторів запалення, в т.ч. брадикініну та простагландину, які впливають на сенсорні нерви в дихальних шляхах, унаслідок чого і виникають больові відчуття. Симптоми, на які скаржиться більшість пацієнтів із ГБГ: біль під час ковтання, свербіння в горлі, сухий кашель та грипоподібні симптоми.

Симптоматичне полегшення болюосновна мета лікування ГБГ. Зокрема, місцева терапія є корисною для симптоматичного лікування ГБГ, оскільки дозволяє безпосередньо діяти на хворобливу ділянку, забезпечуючи швидке й ефективне полегшення болю, зі зниженим ризиком токсичності порівняно із системним лікуванням. З метою місцевого лікування можуть використовуватися льодяники для розсмоктування, спреї або розчини для полоскання. Лікувальні льодяники для горла мають перевагу над спреями та засобами для полоскання, оскільки вони повільно вивільняються, забезпечуючи безперервну доставку активних інгредієнтів до всіх уражених ділянок горла протягом тривалого періоду часу. Водночас спреї для ротової порожнини є ефективнішими для максимального покриття ротоглотки, ніж полоскання розчином.

Відомий місцевий засіб для лікування ГБГбензидаміну гідрохлорид, нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що має деякі специфічні властивості, не притаманні іншим НПЗП, як-от місцева анестетична та знеболювальна дія, а також протигрибкові й антимікробні властивості. Бензидамінслабкий інгібітор синтезу простагландинів і сильний інгібітор прозапальних цитокінів, зокрема фактора некрозу пухлин, інтерлейкіну‑1β, білка‑1 хемоатрактанту моноцитів. Бензидамін може чинити додаткову протизапальну дію, зменшуючи судинні зміни, що виникають під час запалення, а також через інгібування дегрануляції нейтрофілів за допомогою мембраностабілізувальної активності. Місцеве застосування бензидаміну також демонструє помітні місцевоанестезувальні властивості зі швидким ефектом на біль, пов’язаним із взаємодією з катіонними каналами. Його місцеве застосування створює достатню концентрацію препарату в запаленій ділянці з низькою системною абсорбцією, обмежуючи в такий спосіб системний вплив. Крім того, бензидамін виявив здатність блокувати нейрональну збудливість, підтримуючи в такий спосіб синергічні та комплементарні ефекти в лікуванні місцевих запальних симптомів шляхом зменшення каскаду запалення й опосередкованої запаленням нейронної сигналізації.

Препарати бензидаміну для місцевого застосування виявилися безпечними та ефективними не лише в симптоматичному лікуванні запальних станів ротоглотки, а й за інших станів: від пост­тонзилектомічного фарингіту, променевого мукозиту до подразнення горла, зумовленого інтубацією.

Пацієнти із ГБГ часто скаржаться на одинофагію, набряк горла та дисфагію. На думку пацієнтів, швидке полегшення симптомівнайважливіший аспект лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів (ІВДШ).

У 2023 р. опубліковано дані дослідження IV фази, спрямованого на оцінку швидкості полегшення болю в пацієнтів із ГБГ після застосування бензидаміну у формі 0,3% спрею або льодяників для розсмоктування 3 мг. У дослідженні також оцінювалися безпека, ефективність протягом 7-денного періоду лікування та описано відмінності між двома композиціями щодо полегшення болю, тривалості знеболювального ефекту, впливу на інші симптоми, пов’язані з ГБГ [1].

Багатоцентрове рандомізоване конт­рольоване дослідження проводилося із серпня 2020 по червень 2021 року в 12 дослідницьких центрах Східної Європи.

У дослідження включали дорослих пацієнтів (віком 18-75 років) обох статей з нещодавнім початком ГБГ (≤3 днів), щонайменше одним симптомом ІВДШ за попередні 24 год, оцінкою інтенсивності болю ≥60 мм за шкалою інтенсивності болю в горлі (Sore Throat Pain Intensity Scale, STPIS), об’єктивним діагнозом тонзилофарингіту та ≥5 балами за шкалою оцінки тонзилофарингіту (Tonsillo-Pharyngitis Assessment, TPA). Під час випробування було заплановано три візити.

Головна мета дослідженняоцінити ефективність бензидаміну (спрей або льодяники) для полегшення болю в горлі через 2 хв після застосування разової дози. Другорядні цілі включали оцінку після призначення разової дози бензидаміну першого відчутного полегшення болю через 1 хв; значне полегшення болю, вплив на утруднене ковтання та відчуття набряку горла через різні проміжки часу (5, 10, 15, 30, 60, 120 хв), вплив на різні характеристики болю й дискомфорту через 60 і 120 хв; інтенсивність болю під час дослідження, стан запалення глотки, задоволеність пацієнта наприкінці лікування; оцінка безпеки.

Загалом 363 дорослі пацієнти із нещодавнім початком ГБГ (≤3 днів) і підтвердженим діагнозом тонзилофарингіту були рандомізовані для застосування бензидаміну у формі спрею 0,3% або льодяників для розсмоктування 3 мг.

Результати показали, що різниця між відсотком хворих, які повідомили про полегшення через 2 хв після застосування спрею або льодяників бензидаміну, не перевищувала порогового значення 10%. Отже, первинна кінцева точка ефективності дослідження була досягнута. Крім того, спостерігали високий рівень відповіді (>90%) в обох групах, що підтверджує ефективність бензидаміну в забезпеченні швидкого полегшення болю.

Перше полегшення болю спостерігалося вже через 1 хв після призначення спрею або льодяників бензидаміну: високі показники відповіді були зареєстровані в обох групах лікування (>77%), але з більшою відповіддю в групі льодяників порівняно із групою спрею (різниця 10%).

Швидке полегшення, яке забезпечується застосуванням бензидаміну, також підтвердилося високим відсотком пацієнтів, котрі відповіли на лікування та повідомили про значуще полегшення ГБГ. Відсоток пацієнтів, які відчули полегшення болю, виявився значним уже через 5 хв після застосування одноразової дози та збільшувався через 10 хв, із піком у 15-30 хв із тривалістю принаймні від 60 хв. Через 120 хв у половини учасників зберігалося значне полегшення болю в обох групах лікування. У групі льодяників відсоток хворих, котрі відчували полегшення ГБГ, був значно вищим через 5, 30 і 60 хв після одноразового введення порівняно із групою, що отримувала спрей (рис. 1).

Рис. 1. Відсоток пацієнтів із балом STRRS (рейтингова шкала полегшення болю в горлі) ≥3 у різні моменти часу після застосування разової дози спрею або льодяників бензидаміну

Рис. 1. Відсоток пацієнтів із балом STRRS (рейтингова шкала полегшення болю в горлі) ≥3 у різні моменти часу після застосування разової дози спрею або льодяників бензидаміну

Стійке та статистично значуще зниження інтенсивності болю спостерігалося щодня в обох групах, що отримували спрей і льодяники бензидаміну, тобто обидві форми виявилися ефективними при ГБГ протягом 1 тиж лікування (рис. 2).

Рис. 2. Зміни загального бала STPIS порівняно з базовим значенням у різні моменти часу дослідження після застосування спрею або льодяників бензидаміну

Рис. 2. Зміни загального бала STPIS порівняно з базовим значенням у різні моменти часу дослідження після застосування спрею або льодяників бензидаміну

Зміни показників STPIS у різні моменти часу були статистично значущими порівняно з базовим значенням (p<0,0001). Крім того, значна різниця між групами спрею та льодяників бензидаміну була виявлена на 3-й день лікування.

Оцінка за шкалою SwoTS (Swollen Throat Scale) виявила покращення відчуття набряку горла на 46,15±39,21 мм для спрею та на 52,27±38,93 мм для льодяників бензидаміну порівняно з базовими значеннями, а оцінка за шкалою DSS (Difficulty Swallowing Scale) показала покращення відчуттів під час ковтання на 49,92±41,41 та 50,18±41,69 мм відповідно. Ефективність двох форм можна вважати зіставною, оскільки не було виявлено статистично значущої різниці між двома групами лікування.

Загальний бал TPA продемонстрував, що всі ознаки запалення глотки мали статистичне (p<0,0001) та клінічне покращення в обох групах лікування порівняно з початковими оцінками, що підтверджує ефективність бензидаміну для зменшення болю й запалення при ГБГ.

Понад 90% пацієнтів висловили позитивну думку щодо досліджуваного лікування. Більшість погодилися з тим, що досліджуваний лікарський засіб забезпечив швидке покращення симптомів ГБГ, обидві форми були прості у використанні та придатні для щоденного застосування, що відповідає очікуванням хворих.

Безпеку оцінювали шляхом моніторингу частоти побічних ефектів і змін порівняно з початковим рівнем фізичного стану та життєво важливих ознак. Обидва препарати бензидаміну дуже добре переносилися та показали сприятливий профіль безпеки, жодних клінічно значущих побічних ефектів не спостерігали.

Отже, у дослідженні було продемонстровано, що місцева анестезувальна активність бензидаміну є корисною при лікуванні болю в горлі (здебільшого завдяки швидкому полегшенню болю). Підтверджено, що первинне швидке полегшення болю за ГБГ відзначається більшістю пацієнтів уже через 2 хв після застосування бензидаміну у вигляді льодяників або спрею, що відповідає пріоритету хворих стосовно швидкого полегшення симптомів. Оцінка вторинних кінцевих точок показала майже схожі результати для обох груп лікування.

Значна різниця на користь льодяників порівняно зі спреєм спостерігалася для пацієнтів, які відчули перше полегшення болю через 1 хв. Цей результат можна пояснити тим, що оцінювання ефективності льодяників для розсмоктування починалося лише після повного розчинення. Отже, на момент першої оцінки пацієнти вже відчули початкове полегшення. І навпаки, оцінка полегшення болю, проведена для спрею, проводилася одразу після його застосування. Клінічне та статистично значуще зниження інтенсивності болю, запалення глотки та інших параметрів болю від початкового рівня досягнуто обома композиціями впродовж 1 тиж лікування.

Слід зазначити, що належне використання та ефективність бензидаміну в лікуванні ГБГ підтверджено ­міжнародним консенсусом за участю фармацевтів і лікарів загальної практики [2]. Крім того, міжнаціональне опитування фармацевтів і лікарів загальної практики показало, що бензидамін широко визнаний і рекомендований як належний місцевий засіб лікування ГБГ та інших запальних станів ротової порожнини [3].

Зокрема, в Україні бензидамін представлено лікарським засобом Зіпелор у декількох формах: форте спрей (1 мл спрею містить бензидаміну 3,0 мгдля дорослих віком >18 років, ­Зіпелор фортеєдиний на ринку Україні спрей із дозуванням 3,0 мг ­бензидаміну) та льодяники (1 льодяник містить бензидаміну 3,0 мг для дітей віком >6 років і дорослих). Зіпелор рекомендований для симптоматичного лікування болю в горлі, при гінгівіті, стоматиті, фарингіті, а також при подразненні та запаленні ротоглотки. Форму спрею також доцільно використовувати в післяопераційному періоді для прискорення одужання після таких операцій, як тонзилектомія і тонзилотомія, коли полоскання горла зумовлює болісні відчуття в пацієнта.

Анестетичні й аналгетичні властивості бензидаміну ефективно вирішують пріоритетну потребу пацієнтів у швидкому полегшенні симптомів ІВДШ. Бензидамін у вигляді спрею і льодяників продемонстрував високу ефективність за симптомів ГБГ і сприятливий профіль безпеки, демонструючи цінний інструмент у клінічній практиці для лікування ГБГ, що дозволяє пацієнтам обирати між двома місцевими формами бензидаміну відповідно до власних уподобань.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Олена Костюк

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19/1 (556), 2023 р

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Пульмонологія та оториноларингологія

02.05.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Профілактика йододефіциту: історія

Йод є необхідним для життя ссавців компонентом гормонів щитоподібної залози (ЩЗ). В огляді йдеться про важливі наукові відкриття і досягнення в галузі харчування, пов’язані з профілактикою йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) у США і в усьому світі, з акцентом на минуле століття (рис. 1). Огляд присвячено сторіччю заснування Американської тиреоїдної асоціації (ATA). ...

01.05.2024 Терапія та сімейна медицина Можливості застосування біорегуляційного підходу в кардіології

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) (ішемічна хвороба серця [ІХС], захворювання судин головного мозку, ревматична хвороба серця та інші) протягом багатьох десятиліть є основною причиною смертності населення у світі. Перебіг цих захворювань ускладнюється перенесеною корона вірусною хворобою (COVID‑19). Нині ця проблема є особливо актуальною в Україні в умовах повномасштабного вторгнення рф, оскільки вплив хронічного стресу призводить до зростання захворюваності на ССЗ. У такій ситуації поряд із «протокольною терапією» слід приділити увагу застосуванню біорегуляційного підходу, спрямованого на відновлення саморегуляції, імунного статусу, гармонізації функціонування всіх органів і систем людини. ...

23.04.2024 Кардіологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Застосування препаратів кальцію і кальцифікація судин: чи є зв’язок?

Як відомо, кальцій бере участь у низці життєво важливих функцій. Хоча більшість досліджень добавок кальцію фокусувалися переважно на стані кісткової тканини та профілактиці остеопорозу, сприятливий вплив цього мінералу є значно ширшим і включає протидію артеріальній гіпертензії (передусім у осіб молодого віку, вагітних та потомства матерів, які приймали достатню кількість кальцію під час вагітності), профілактику колоректальних аденом, зниження вмісту холестерину тощо (Cormick G., Belizan J.M., 2019)....

23.04.2024 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Погляди на терапію глюкокортикоїдами в ревматології: епоха конвергенції

Після десятиліть, а часом і запеклих суперечок про переваги та недоліки застосування глюкокортикоїдів (ГК) досягнута певна конвергенція. Сучасні рекомендації лікування таких захворювань, як ревматоїдний артрит (РА), ревматична поліміалгія (РПМ) та васкуліт великих судин відображають поточний стан консенсусу терапії ГК. Однак залишаються відкритими питання щодо можливості тривалого лікування дуже низькими дозами ГК у пацієнтів із РА, а також успішності пошуку інноваційних ГК (лігандів ГК-рецепторів) із покращеним співвідношенням користь/ризик....