Залізодефіцит – жіноча пандемія ХХІ століття

Стаття у форматі PDF

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) становить глобальну медико-­соціальну проблему, посідаючи перше місце за поширеністю серед усіх видів анемії у світовій популяції. Особливо високий ризик ЗДА спостерігається у жінок репродуктивного віку через менструальні та інші хронічні крововтрати, неповноцінне харчування, підвищені потреби організму під час вагітності та лактації. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в усьому світі на анемію страждають півмільярда жінок віком 15-49 років. Саме щодо цієї групи пацієнтів надважливим є впровадження сучасних алгоритмів скринінгу, профілактики та лікування залізодефіцитних станів. У рамках майстер-­класу «Академія сімейного лікаря», який відбувся 13-14 лютого, член-кореспондент НАМН України, завідувач відділення внутрішньої патології вагітних ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Володимир Ісаакович Медведь акцентував увагу на сучасних терапевтичних стратегіях лікування ЗДА.

Ключові слова: залізодефіцитна анемія, дефіцит заліза, вагітність, аномальні маткові кровотечі, препарати заліза, Ріхтер ФерроБіо.

ЗДА є однією з найпоширеніших форм анемії та глобальною проблемою системи охорони здоров’я, що актуальна як для економічно розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються [1]. ЗДА виникає в результаті дефіциту заліза (ДЗ) в організмі, що призводить до порушення синтезу гемоглобіну і, як результат, несе серйозні наслідки для індивідуального здоров’я та якості життя, а також тягне за собою соціально-­економічні наслідки.

Серед жінок репродуктивного віку поширеність анемії в усьому світі оцінюється у 30%, причому жінки становлять особливо вразливу групу, оскільки частота і тяжкість цього захворювання є більшими порівняно з чоловічою популя­цією. За даними ВООЗ, ДЗ і ЗДА є найбільш виснажливими аліментарними дефіцитами серед населення усього світу в ХХІ столітті [2]. З-поміж 1,6 млн людей із 93 країн за період 1993-2005 років передбачувана світова поширеність анемії (визначається як рівень гемоглобіну <13 г/дл для чоловіків, <12 г/дл для невагітних жінок і <11 г/дл для вагітних і дітей) становила 30,2% у невагітних жінок і 41,8% – у вагітних [3].

ДЗ/ЗДА – поширена патологія серед жінок фертильного віку (15-49 років), що становить значну проблему громадського здоров’я у глобальному масштабі. Основ­ними факторами ризику у цієї категорії пацієнтів є менструальні крововтрати, особливо аномальні ­маткові кровотечі, а також підвищені потреби в ­залізі під час вагітності та грудного вигодовування [6-8]. Проте, незважаючи на високу поширеність і значний вплив на якість життя, ДЗ/ЗДА у фертильних жінок залишаються недостатньо діагностованими та скоригованими [9, 10].

За відсутності адекватного лікування до моменту настання вагітності 50-60% пацієнток не мають достатніх запасів заліза в організмі. Як наслідок, у них розвивається ЗДА, яка несе підвищений ризик виникнення небажаних перинатальних наслідків. За статистикою, жінки із залізодефіцитом у 3 рази частіше народжують передчасно, показник материнської смертності у них на 20% вищий від загальнопопуляційного, а такі ускладнення, як плацентарна недостатність, прееклампсія, гіпогалактія, реєструються частіше [10].

Роль заліза в організмі

Залізо є одним із найнеобхідніших мікронутрієнтів, оскільки відіграє важливу роль у біохімічних та фізіологічних процесах організму людини. Основна його функція – транспортування кисню – пов’язана зі здатністю брати участь у формуванні гему і в складі гемоглобіну зворотно зв’язувати О2 для його перенесення до всіх органів і тканин. Крім того, залізо задіяне у формуванні міоглобіну, входить до складу білків, що беруть участь у клітинному диханні, циклі Кребса, синтезі ДНК. Іони заліза забезпечують функціонування нейронів та імунної системи.

Відповідно, ДЗ негативно впливає на всі основні ­метаболічні процеси, у тому числі на синтез аденозинтрифосфорної кислоти.

Залізо потрапляє в організм з їжею [14]. Гемове залізо міститься в продуктах тваринного походження – м’ясі, рибі, птиці (має максимальну біодоступність для людини). Саме гемове становить основну частину заліза, абсорбованого із ШКТ. Засвоюваність гемового заліза зумовлена оптимальним для каталізації процесу білковим оточенням, завдяки якому залізо максимально засвоюється (рис. 1). Негемове залізо входить до складу продуктів рослинного походження і становить значну частину в раціоні людини. Його біодоступність є значно нижчою за біодоступність гемового заліза й залежить від наявності пригнічуючих або стимулюючих факторів.

Рис. 1. Засвоєння іонів заліза

Формування залізодефіцитних станів

Формування ЗДА відбувається, як правило, поступово [15]. За недостатнього надходження заліза з їжею організм мобілізує його із з’єднання з феритином, концентрація якого починає знижуватися ще при нормальному вмісті гемоглобіну. Запаси вичерпуються, розвивається залізодефіцитний еритропоез: концентрація гемоглобіну падає, кількість протопорфірину в еритроцитах зростає. Зменшується рівень транс­ферину – транспортні білки не мають що переносити.

Сучасний підхід до лікування ЗДА

Відповідно до рекомендацій ВООЗ (2016), усім жінкам репродуктивного віку рекомендоване додаткове вживання заліза в дозі 30-60 мг щодня протягом 3 міс на рік [16]. За наявності анемії доза заліза має бути подвоєна.

Згідно з літературними даними, організм вагітної потребує додаткового засвоєння заліза в кількості 300-540 мг/добу, що пов’язано з використанням запасів заліза на формування фето­плацентарного комплексу і перерозподілом його на потреби плода.

Вагітні жінки становлять особливу групу пацієнтів із точки зору ризику розвитку ДЗ/ЗДА. Зниження запасів заліза в депо у цей період зумовлено затратами на формування фетоплацентарного комплексу і перерозподілом його на користь плода.

У вагітних частіше діагностують запальні та інфекційні процеси, у відповідь на які розвивається функціональна недостатність заліза незалежно від його запасів в організмі. При цьому абсорбція заліза у шлунково-­кишковому тракті (ШКТ) матері лише повільно підвищується, що не компенсує зростаючі потреби організму. Тому за відсутності адекватної профілактики та своєчасного лікування у більшості вагітних неминуче розвивається ДЗ із наступним переходом у ЗДА. Це, у свою чергу, погіршує перебіг вагітності, призводить до несприятливих перинатальних наслідків і потребує значних додаткових витрат на охорону здоров’я матері та дитини.

Зокрема, у вагітних із розвитком ДЗ/ЗДА зростає ризик ­таких серйозних  ускладнень, як:
• неправильне формування структур нервової системи у плода;
• гіпоксія в пологах;
• анте- та інтранатальна загибель;
• низька маса тіла при народженні;
• ретинопатія недоношених.

З метою запобігання розвитку залі­зодефіцитних станів у вагітних на сучасному етапі рекомендовано призначення препаратів заліза профілактично – протягом усього терміну гестації. Згідно із чинними міжнародними настановами, оптимальною є доза 30-60 мг елементарного заліза на добу на фоні достатнього надходження з їжею.

Отже, усі пацієнти із ДЗ потребують препарату, який забезпечить високу ефективність поповнення запасів заліза та безпеку. Цим двом потребам відповідає препарат Ріхтер ФерроБіо (фармацевтична компанія Gedeon Richter), який є низькодозовою комбінацією гемового та негемового заліза й розроблений спеціально для цілей профілактики залізодефіцитних станів (рис. 2). 

Рис. 2. Шляхи всмоктування і засвоєння заліза

Одна таблетка препарату Ріхтер ­ФерроБіо містить 18 мг ­елементарного заліза: 16,2 мг із сульфату заліза та 1,8 мг із гемо­глобінового порошку (протеїн гемоглобіну). Така комбінація сприяє вищій біодоступності препарату, а саме додавання порошкоподібного гемоглобіну поліпшує засвоюваність сульфату заліза, що дозволяє швидко підвищити рівень гемоглобіну з мінімальним ризиком небажаних явищ (рис. 3).

Рис. 3. Переваги Ріхтер ФерроБіо

Згідно з інструкцією для медичного застосування, у дорослих і дітей старше 12 років рекомендований режим дозування становить 1-2 таблетки один раз на добу, які приймають незалежно від прийому їжі, запиваючи склянкою води. Максимальна добова доза становить 2 таблетки. Рекомендована мінімальна тривалість курсу профілактичного застосування препарату – 3 місяці. Такий режим забезпечує ефективне поповнення депо заліза без ризику передозування та значимих побічних ефектів.

Таким чином, ДЗ і ЗДА становлять значну проблему для здоров’я жінок репродуктивного віку, зокрема вагітних. Підвищені фізіологічні потреби спричиняють швидке виснаження депо заліза з переходом у його дефіцит та розвиток анемії. Остання, у свою чергу, асоціюється зі значним тягарем материнських і перинатальних ускладнень. Тому дана категорія пацієнтів потребує ретельної уваги з боку акушерів-­гінекологів і сімейних лікарів щодо своєчасної діагностики, адекватної профілактики та лікування залізодефіцитних станів. Перспективним підходом до вирішення проблеми є застосування препаратів, які містять комбінації гемового і негемового заліза (Ріхтер ФерроБіо).

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Анна Сочнєва

Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 1 (57) 2024 р.