Оценка пациентами работы медицинских сестер (укр)

Основною метою наукових досліджень у медсестринстві є оптимізація діяльності медсестринського персоналу, підвищення її ефективності. Головними етапами цієї роботи є вивчення праці медичних сестер, аналіз даних, розробка рекомендацій та впровадження їх у практичну діяльність. Оскільки пацієнти є основними споживачами послуг, які надають медичні сестри, їхня думка про якість цих послуг дуже важлива.

Саме таке завдання — вивчення думки пацієнтів про роботу медичних сестер — отримали студенти-бакалаври вечірнього відділення Черкаського медичного коледжу під час проходження педагогічного циклу переддипломної практики.

Проанкетовано 147 пацієнтів поліклінічних і стаціонарних міських та обласних лікувально-профілактичних установ. Вони відповіли на 19 запитань анкети, яку розробили викладачі нашого коледжу.

Однак слід застерегти всіх, хто буде знайомитися з результатами проведених досліджень, від ейфорії стосовно загальної кількості позитивних відгуків. Не варто забувати, що анкетування проводили самі медичні сестри (постові, маніпуляційні, старші, головні), тому має місце фактор підсвідомої залежності. Але результати є, і вони можуть підказати слабкі ланки в діяльності медичних сестер і лікувальних закладів у цілому.

На запитання, чи приділяють медсестри достатньо часу хворим, про дільничну медсестру позитивно відповіли 50 пацієнтів (34%), негативно — 21 (14,3%), не завжди — 30 (20,4%), про постову — 93 (63,3%), 7 (4,8%) і 26 (17,7%) відповідно (діаграма 1).

Не дали ніякої відповіді про дільничну медсестру 46 опитаних — більшість з тих, хто не знає своїх дільничних медсестер, а їх 59 осіб (40%).

На наш погляд, це тривожний сигнал для дільничних служб та ще одне свідчення необхідності широкого впровадження системи сімейної медицини.

З необхідністю для медичної сестри вміти спілкуватися (а не тільки мати високу кваліфікацію) погодилися 106 пацієнтів (72%), не погодилися 8 (5,4%) та дали відповідь «не завжди» 28 опитаних (19%).

Спілкування медичних сестер з рідними (близькими) пацієнтів було оцінене ними як достатнє у 86 випадках (58%), недостатнє — у 27 (18,4%), не завжди ввічливе — у 16 (10,9%), інші думки висловлені у 10 випадках (6,8%).

Важливе значення в медичній практиці й особливо в складних умовах сьогодення має дотримання прав пацієнтів. Одним з особливих аспектів правового питання є дотримання конфіденційності в роботі медичного персоналу. На запитання, чи дотримується конфіденційності медсестра (палатна, маніпуляційна, дільнична), «так» відповіли відповідно 108 (73,5%), 102 (69,9%) і 73 (49,7%) проанкетованих, «ні» — 2 (1,4 %), 3 (2%), 10 (6,8%), «не завжди» — 19 (12,9%), 19 (12,9%), 29 (19,8%) (діаграма 2).

Позитивним є те, що більшість медичних сестер поважають право пацієнтів на конфіденційність інформації про них та стан їхнього здоров’я. На жаль, відсоток дільничних сестер серед них значно менший і майже 27% не дотримується або не завжди дотримується конфіденційності.

У нашій державі відбувається процес переходу від медичної до медсестринської моделі сестринської справи. Одним з провідних пунктів цієї моделі є увага до проблем пацієнта, його реакцій на захворювання, психологічного стану (страху, тривоги, пригніченості та ін.). 129 пацієнтів (87,8%) висловили думку, що медичні працівники повинні звертати увагу на психологічний стан пацієнта, жоден не висловився проти, вагалися з відповіддю 14 (9,5%). Проте лише 82 пацієнти (55,8%) зазначили, що в реальному житті медичні сестри звертали увагу на це, 12 (8,2%) — не звертали, 21 (14,3%) — недостатньо, 29 (19,7) — не завжди.

Отже, варто пам’ятати, що пацієнти потребують не лише професійних втручань, а й моральної підтримки, співпереживання, тобто здатності проявляти емпатію.

Слід також поважати та забезпечувати дотримання права пацієнта давати чи не давати згоду на проведення процедур, обстежень, маніпуляцій; отримати інформацію про їхню суть та можливі негативні наслідки, а також про перебіг хвороби в результаті відмови від втручань. Вивчаючи стандарти діяльності медичних сестер Заходу, ми звернули увагу на те, що всі вони починаються з вимоги дати згоду пацієнта (у разі неможливості — його рідних чи близьких) на проведення медичних втручань.

Розробляючи окремі стандарти процедур медсестринського догляду за пацієнтами, ми намагалися зберегти це право (І. Я. Губенко, О. Т. Шевченко, Л. П. Бразалій, В. Г. Апшай. Медсестринський догляд за пацієнтом. — К.: Здоров’я, 2000).

Наші респонденти у 79 випадках (53,7%) відповіли, що медичні працівники (і лікарі, і медсестри) запитували їхньої згоди на проведення процедур, обстежень, маніпуляцій, у 8 (5,4%) не запитували взагалі, у 56 (38%) запитували не завжди.

Окремо слід звернути увагу на право пацієнта на інформацію щодо стану свого здоров’я та лікування. Більшість — 139 осіб (95%) — вважають, що пацієнти повинні мати таке право (якщо не вони, то їхні рідні та близькі), і лише 5 осіб заперечують це (3,4%). Анкетування показало, що достатню, своєчасну і повноцінну інформацію отримували лише 55 осіб (37,4%), не отримували взагалі 3 особи (2%), недостатньо — 46 (31,3%) і не завжди — 36 (24,5%).

Реформування сестринської справи передбачає перенесення акцентів на встановлення партнерських стосунків між медичною сестрою та пацієнтом. Особливо велика увага приділяється навчанню пацієнтів методам самоконтролю та самодопомоги, підготовки до обстежень та оперативних втручань правилам збору матеріалу для аналізів, харчування при певних патологічних станах та захворюваннях, прийому ліків та ін.

Більшість пацієнтів — 110 (74,8%) — відмітили, що медичні сестри навчали їх правилам збору матеріалу (сечі, калу, мокротиння) для аналізів, підготовки до обстежень/операцій, 7 осіб (4,8%) дали негативну відповідь; 12 (8,2%) зазначають, що навчання було недостатнім, та 11 (7,5%), що таке навчання проводилося не завжди. Інформацію про правила харчування при захворюванні отримували від медичних сестер 93 пацієнти (63,3%), не отримували — 8 (5,4%), отримували недостатньо — 18 (12,2%).

Менше пацієнтів — лише 77 (52,4%) — були поінформовані про дію та побічні ефекти ліків, які вони приймають, та правила їх прийому, 9 (6,1%) — не поінформовані зовсім, 25 (17%) — недостатньо, 31 (21,1%) — не завжди.

Ще менше пацієнтів та їхніх рідних — 62 (42,2%) — були навчені медсестрами правилам вимірювання артеріального тиску, температури, постановки клізми, компресів, 26 осіб (17,7%) ніхто не вчив робити цього, 24 особи (16,3%) вважають, що вчили їх недостатньо, і 30 (20,4%) — не завжди (діаграма 3).

Навчанню пацієнтів заважає надмірна завантаженість медичного персоналу, а з іншого боку — недостатня увага до цього напряму роботи, недооцінка його значення для здоров’я пацієнта, можливості його контролю та поліпшення для підвищення ефективності роботи і лікарів, і середнього медичного персоналу. Тим паче, що переважна більшість проанкетованих стверджують, що навчати пацієнтів повинні і лікарі, і медичні сестри — 113 (76,9%), 10 осіб (6,8%) надають перевагу лікарям, 17 (11,6%) — медичним сестрам.

Не варто забувати, що навчаючи пацієнтів, медичні працівники зможуть полегшити собі роботу, зменшити кількість звертань по допомогу, у тому числі і суто технічних викликів швидкої допомоги (наприклад, для вимірювання артеріального тиску).

Оцінюючи роботу медсестринського персоналу, слід відмітити, що більша кількість пацієнтів значно краще оцінила роботу медичних сестер стаціонарних відділень, ніж поліклінічних, 85 (57,8%) та 47 (32%) відповідно. Кількість тих, кого вона абсолютно не задовольняє, становить 21 (14,3%) у поліклініці та 6 (4,1%) у стаціонарі, а тих, кого влаштовує не завжди, відрізняється незначно — 46 (31,3%) у поліклініці та 36 (24,5%) у стаціонарі.

На жаль, поліклінічна служба, яка є основною ланкою первинної медико-санітарної допомоги і на яку сьогодні повинні бути зміщені основні акценти охорони здоров’я, викликає багато нарікань.

Не тішить і той факт, що п’ята частина пацієнтів — 30 (20,4%) — вважає, що медичним сестрам у поліклініках бракує професійної кваліфікації, про сестер у стаціонарах такої самої думки — 9 (6,1%) пацієнтів. Хоча, можливо, організація діяльності медичних сестер у поліклініках не сприяє високому рівню професійної майстерності та її застосуванню на практиці. Відгуки тих, хто впевнений, що для оптимальної роботи медичних сестер їм не вистачає часу, у поліклініці — 51 (34,7%) та стаціонарі — 55 (37,4%), практично рівні.

А переважна більшість проанкетованих дотримуються думки, що і в поліклініці, і в стаціонарі потрібна, насамперед, ефективна організація роботи цих закладів — відповідно 63 (42,9%) та 77 (52,4%).

Ці цифри повинні насторожити організаторів охорони здоров’я та спонукати їх поставитися більш уважно до управління медсестринською діяльністю та її організації, до розробки та впровадження наукових принципів у менеджмент сестринської справи.

Що стосується побажань пацієнтів щодо поліпшення якості роботи медичних сестер, то окрім основного, фінансового, питання вони торкаються досить широкого кола проблем. Це — зменшення кількості пацієнтів на одну медичну сестру, збільшення штатних одиниць медичних сестер, зменшення об’єму документації або раціоналізація її, у тому числі і за рахунок комп’ютеризації, оволодіння медичними сестрами основами психологічних знань, забезпечення медичних сестер спецодягом та засобами захисту (важлива ланка системи інфекційної безпеки) тощо.

У досить довгому списку статистичної звітності закладів охорони здоров’я практично відсутні показники, які б відображали результати медсестринської діяльності, її вплив на якість та терміни лікування. Тому деякі головні лікарі не зацікавлені в реформах медсестринства. Упроваджувати те, що напрацьовано в освітній галузі, надзвичайно важко, а інколи і неможливо, якщо в практичній охороні здоров’я не сформоване підгрунтя для сприйняття фахівців сестринської справи нової формації. І якщо головний лікар, його заступники, лікарі не розуміють і не хочуть розуміти, що таке медсестринський процес, то неможливо тільки наказом, примусово його реформувати. Медичні сестри відчувають нагальну потребу в змінах — справа за лікарським та адміністративним персоналом. Стереотипи ламати нелегко, але треба.